Ухвала суду № 140647886, 15.10.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя ОСОБА_1

Справа № 953/12283/26

Провадження № 1-кп/644/1179/26

15.10.2026

УХВАЛА

Іменем України

15 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

в режимі відеоконференції розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, подане в рамках кримінального провадження, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023000000000236 від 14.03.2023, щодо

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, громадянина України, що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , обвинуваченого за ч.5 ст. 426-1, ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 109, ст. 341, ч.4 ст.426, ч.5 ст. 426-1 КК України,

УСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження. Триває підготовчий розгляд справи.

Прокурором подано клопотання про продовження строку дії обраного запобіжного заходу щодо обвинуваченого у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк 60 діб.

В обґрунтування клопотання прокурор посилався на доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому без визначення розміру застави, оскільки кримінальні правопорушення, інкриміновані ОСОБА_8 , пов`язані із широкомасштабною збройною агресією збройних сил рф проти України та дією на всій території держави воєнного стану, які наразі тривають, підозра є обґрунтованою, ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати.

Кримінальні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_8 є тяжкими та особливо тяжкими і передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду (ризик втечі). Окрім того, оскільки на всій території України введений воєнний стан, обвинувачений користуючись ситуацією в країні, має змогу переховуватися від суду, у тому числі, в місцях постійного проведення бойових дій або місцях, непідконтрольних органам державної влади України. Також, вважав, що продовжує існувати ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з огляду на спосіб вчинення вищевказаних злочинів, зухвалий характер дій обвинуваченого, його досвід роботи та знайомства у правоохоронних, інших контролюючих органах, а також органах державної влади та місцевого самоврядування, посилався на специфіку інкримінованих кримінальних правопорушень, а також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Просив враховувати, що даний ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Також, з метою затягування судового розгляду та створення штучних перешкод у встановленні об`єктивних обставин кримінальних правопорушень, обвинувачений з високою імовірністю може зловживати своїми процесуальними правами, у тому числі шляхом неявки у судові засідання у справі. Зазначав, що під час вчинення інкримінованих правопорушень, ОСОБА_8 вжив заходів щодо знищення та приховування документів, що містять відомості про його незаконні вказівки та накази, зокрема накази своїм підлеглим щодо вчинення протиправних дій відавав усно, вводячи їх в оману, посилаючись на нібито вказівки вищого керівництва Служби безпеки України. Окрім того, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, спрямованих проти основ національної безпеки України, авторитету органів державної влади та проти встановленого порядку несення військової служби і може продовжити протиправну діяльність, а також наразі він є військовослужбовцем військової служби, що обумовлює ймовірність вчинення ним військового кримінального правопорушення пов`язаного з ухиленням від виконання обов`язків військової служби, у разі переховування ним від суду.

Фактичні обставини злочинів, інкримінованих обвинуваченому, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

У разі не продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , застосування більш м`яких запобіжних заходів, таких як домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання, не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти спробам ухилення обвинуваченим від суду, здійсненню останнім впливу на свідків по справі з метою уникнення від кримінальної відповідальності, а також перешкоджанню виконання процесуальних рішень чи вчинення інших кримінальних правопорушень. Просив врахувати положення ч.4 ст. 183 КПК України, ч.6 ст. 176 КПК України та не визначати розмір застави.

В підготовчому судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Захисники обвинуваченого проти задоволення клопотання заперечували, подали письмові заперечення проти поданого клопотання, посилались на те, що є підстави для повернення клопотання прокурору, оскільки воно не відповідає вимогам процесуального закону, а саме п.4, 5 ч.1 ст. 184 КПК України, окрім того, зазначали на те, що досудове розслідування проведено не уповноваженим органом, всупереч вимогам ст. 219 КПК України, з порушенням строків досудового розслідування, звертали увагу на дві правові позиції з означеного питання Верховного суду. З питання наведених ризиків вважали, що вони не підтверджені жодними доказами, прокурором лише перелічуються відповідні ризики, звертали увагу, що доказів імовірного впливу на свідків не надано, свідки ті ж самі, що й в рамках іншого провадження, яке є предметом розгляду в Шевченківському районному суду м. Києва, які вже були допитані та жоден з них не повідомляв про здійснення тиску з боку обвинуваченого, в 2022 році він знав про існування провадження, його підлеглі викликались для допитів, але не обвинувачений не мав наміру та не намагався переховуватись, не впливав на свідків, про що свідчать в тому числі стенограми допиту.

Також звертали увагу суду на практику ЄСПЛ з означеного питання щодо терміну перебування під вартою, їх підзахисний перебуває тривалий час під вартою, після визначення йому розміру застави та внесення за нього застави в рамках провадження, що перебуває в Шевченківському районному суді м. Києва, він вийшов з слідчого ізолятора 25.12.2025 року та в той же день був затриманий, тобто фактично з 11.09.2022 року утримується в умовах попереднього ув`язнення. Просили врахувати рішення КСУ щодо розміру застави, який не повинен бути наперед непомірним для обвинуваченого, їх підзахисний з 14.09.2022 року грошове забезпечення не отримує, одружений, має двох неповнолітніх дітей. Просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора у зв`язку з його необґрунтованістю, у разі якщо суд погодиться з доводами прокурора просили застосувати запобіжних захід у вигляді застави, розмір якого буде помірним для обвинуваченого.

Обвинувачений підтримав доводи його захисників, зазначав, що дане кримінальне провадження проведено поза строками досудового розслідування, неуповноваженим органом, що виключає можливість застосування до нього взагалі запобіжного заходу, просив врахувати, що він тримається під вартою загалом вже понад 4 роки, що фактично призводить до того, що він відбуває покарання, обставини даного кримінального провадження та провадження, що є предметом розгляду у Шевченківському районному суді м. Києва є ідентичними, та на його думку дане провадження створене штучно, саме з метою його затримання після внесення за нього застави за іншим провадженням, з метою тримати його безальтернативно в слідчому ізоляторі. Вважав, що всі наведені ризики прокурором надумані та не підтверджені, просив відмовити в задоволені клопотання прокурора.

Представник потерпілого ОСОБА_5 при прийнятті рішення за даним клопотанням покладався на розсуд суду. Потерпілий ОСОБА_4 погодився із думкою представника потерпілого ОСОБА_5 ..

Вислухавши доводи учасників, дослідивши надані матеріали, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених ч.1 даної статті.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2025 року щодо ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строк дії запобіжного заходу продовжувався, та на даний час ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.08.2026 року строк тримання під вартою продовжений до 17.10.2026 року. При продовженні строку дії запобіжного заходу слідчим суддею розмір застави не визначався. Ухвалою слідчого судді встановлено існування ризиків, передбачених п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Прокурором подано клопотання про доцільність продовження застосованого запобіжного заходу, в якому викладено всі обставини визначені п.1-6 ч.1 ст. 184 КПК України, підстави для його повернення прокурору відсутні.

Суд вважає, що підозра є обґрунтованою до ступеню необхідного для даної стадії процесу. При цьому судом враховується, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу, в ході якого повинно бути підтверджено або розвіяно підозру, яка є підставою для затримання. Окрім того, суд враховує, що питання обґрунтованості підозри було предметом оцінки під час застосування та продовження запобіжного заходу слідчими суддями. Доводи щодо спливу строків досудового розслідування, підслідності будуть предметом дослідження в ході подальшого підготовчого розгляду з урахуванням поданого клопотання сторони захисту та заперечень прокурора.

Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, тобто не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 т. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Частину шосту статті 176 визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р(II)/2024 від 19.06.2024. Відповідно до мотивів прийняття рішення було зазначено, що суд вбачає правомірною мету, з якою законодавець доповнив частиною шостою статтю 176 Кодексу, маючи намір посилити захист суверенітету територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України за рахунок установлення вказаною нормою Кодексу тимчасово (на період дії воєнного стану) особливого порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів, які за тяжкістю й характером є наднебезпечними в умовах воєнного стану.

Законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу. Тобто, під час застосування запобіжного заходу за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

Вимоги ч.8 ст. 176 КПК України в даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2026 від 24.06.2026, дана норма утрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення. Тобто, на момент розгляду клопотання дана норма втратила чинність. Відповідно до вимог ст. 178 КПК України визначено обставини, що враховуються при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки. Ризиком, у контексті кримінального провадження, є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню, судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Не зважаючи на те, що процесуальний закон і не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При цьому, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, але у той же час повинна враховуватися у сукупності зі всіма іншими обставинами, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує застосування такого запобіжного заходу. Суд погоджується із стороною обвинувачення, що ризики передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати. По справі триває підготовчий розгляд, заявлені клопотання сторони захисту щодо закриття провадження, повернення обвинувального акту прокурору. Суд вважає, що існує можливість за вчинення кримінальних правопорушень призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, і хоча саме тяжкість покарання не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, даний вид покарання, на думку суду обґрунтовано може викликати загрозу втечі обвинуваченого, що підтверджує ризик передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України. Також, триває підготовчий розгляд справи, не вирішено питання щодо можливості призначення справи до розгляду у судовому засіданні, покази свідків суд сприймає безпосередньо, тому ймовірність впливу на свідків з боку обвинуваченого не виключається, надані суду стенограми допиту свідків існування зазначеного ризику не спростовують, оскільки свідки допитувались в рамках іншого кримінального провадження, що обґрунтовує існування ризику передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, враховуючи спрямованість інкримінованих обвинуваченому правопорушень проти основ національної безпеки України, авторитету органів державної влади та проти встановленого порядку несення військової служби, є обґрунтованим існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Що стосується ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, визначеного п.4 ч.1 ст. 177 КПК України, прокурором зазначено на те, що обвинувачений з метою затягування судового розгляду та створення штучних перешкод у встановленні об`єктивних обставин кримінальних правопорушень, з високою імовірністю може зловживати своїми процесуальними правами, у тому числі шляхом неявки у судові засідання у справі, а також, що ним вжито заходів щодо знищення та приховування документів. Суд не погоджується з даними доводами, оскільки імовірність ухилення від суду обґрунтовує ризик визначений п.1.

Фактичні обставини злочинів, інкримінованих обвинуваченому, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу. Судом досліджено дані про особу обвинуваченого, те, що він раніше не судимий, одружений, має двох неповнолітніх дітей, а також надані стороною захисту копію щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, із змісту якої вбачається що обвинувачений обіймав посаду начальника Управління СБУ в Харківській області, за ним та членами родини обліковано нерухоме та рухоме майно, дружина є керівником ТОВ, обліковані доходи та грошові активи, надано копію грошового атестату від 18.08.2022 року, копію довідки про основні та додаткові види грошового забезпечення за 01.08.2022 по 13.09.2022 року, копію довідки про нараховане та отримане грошове забезпечення за період з 01.02.2022 по 31.08.2022, копію листа ФЕУ СБУ від 06.01.2023 щодо перебування обвинуваченого на військовій службі з 22.11.2004 року по цей час, не нарахування та не виплату грошового забезпечення з 14.09.2022 року, копії свідоцтв про шлюб, народження дітей, 2008 та 2010 років народження. З урахуванням досліджених обставин, даних про особу обвинуваченого, те, що розгляд справи перебуває на стадії підготовчого судового засідання, те, що тримання під вартою, а в даному випадку в рамках кримінального провадження до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 25.12.2025 року, може бути виправдане в тому чи іншому випадку тільки тоді, коли є певні ознаки існування суспільного інтересу, що, попри презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої свободи, суд вважає, що запобігти ризикам, що продовжують існувати і забезпечити можливість судового розгляду кримінального провадження може виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Відповідно до вимог ч.4. ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. З урахуванням ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, що продовжують існувати, обставин інкримінованого правопорушення, особи обвинуваченого, суд не вбачає підстав на даній стадії процесу визначати розмір застави. Закінчити розгляд справи не є можливим, триває підготовче судове засідання, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому підлягає продовженню на строк, що не може перевищувати двох місяців. Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 315, 391 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 13.12.2026 року.

Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 15.10.2026 року.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисниками, прокурором, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання та судовий розгляд у суді першої інстанції.

Головуючий: суддя ОСОБА_1