Рішення № 140642337, 15.10.2026, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/1109/26

Провадження № 2/552/1627/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2026 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Кузіної Ж.В.

секретаря судового засідання - Гасанова Т.С.

розглянувши в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Свеа Фінанс» звернувся до суду з позовом до відповідача до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 27.07.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем укладено договір № 1655035 про надання споживчого кредиту. На підставі догоовру відповідач отримав кредит у розмірі 15 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом, термін кредиту 350 днів. 29.04.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нова назва ТОВ «Свеа Фінанс») укладено Договір Факторингу № 01.02-09/25, відповідно до умов якого первісний кредитор (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за договором в тому числі і до відповідача. Відповідно до реєстру боржників до Договору Факторингу № 01.02.-09/25 заборгованість відповідача за Договором кредиту № 1655035 становить 84 600 грн. 00 коп. Первісний кредитор умови договору виконав, проте відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання, тому на дату звернення позивача до суду з позовом заборгованість становить 846 00 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за основним боргом 15 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсоткам 62 100 грн. 00 коп., заборгованість за пенею 7 500 грн. 00 коп.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 18.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час та місце розгляду.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 21.05.2026 року витребувано докази по справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву, де просив розгляд справи провести без його участі, позов підтримує та просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду відзив на позовну заяву посилаючись на те, що факт отримання кредитних коштів у розмірі 15 000 грн. не заперечує. Не погоджується щодо розміру заборгованості за відсотками, яка є недоведеною та необґрунтованою. Позивачем не надано доказів переходу права вимоги саме за зобов`язанням відповідача, зокрема підписаного сторонами реєстру боржників, а також повідомлення відповідача про відступлення права вимоги, просить відмовити у задоволені позовних вимог та провести розгляд справи у відсутність відповідача.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, які в судове засідання не з`явилися.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.07.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем укладено договір № 1655035 про надання споживчого кредиту. На підставі якого, відповідач отримав кредит у розмірі 15000 грн., зі сплатою відсотків за користування позикою, термін кредиту 350 днів.

29.04.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нова назва ТОВ «Свеа Фінанс») укладено Договір Факторингу № 01.02-09/25, відповідно до умов якого первісний кредитор (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за договором в тому числі і до відповідача.

Відповідно до реєстру боржників до Договору Факторингу № 01.02.-09/25 заборгованість відповідача за Договором кредиту № 1825961 становить 84 600 грн. 00 коп.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною другою статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє останнього від обов`язку погашення кредиту.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Договори факторингу не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Отже, укладені між фінансовими установами та позивачем договори факторингу є належними доказами переходу прав вимог до боржника за кредитними договорами.

Первісний кредитор умови договору виконав, проте відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання, заборгованість становить 84600 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за основним боргом 15 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсоткам 62100 грн. 00 коп., заборгованість за пенею 7500 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що договір укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, розрахунком заборгованості підтверджується, що відповідач порушив графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість.

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Що стосується доводів відповідача щодо дій кредитора в частині нарахування відсотків, які суперечать принципу співмірності. суд зазначає наступне.

Згідно вказаного договору передбачено, що товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 15 000 грн., строком на 350 днів, процента ставка становить 1,50% на добу (п.п. 1.7.1 договору).

На підтвердження вказаної суми заборгованості за період з 17.07.2024 року по 29.04.2025 року позивачем надано розрахунок заборгованості по кредитному договору № 1655035.

Вирішуючи питання щодо нарахування відсотків, суд виходить з наступного.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року: доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %; доповнено Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17 і передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %; у пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір № 1655035 укладений 17 липня 2024 року, а тому до 19.08.2024 року процентна ставка складає 1,5 %, а з 20.08.2024 року має складати 1%.

Таким чином, з відповідача на корись позивача, крім заборгованості за кредитним за тілом кредиту у розмірі 15 000 грн., підлягають стягненню заборгованість за відсотками із розрахунку:

27.07.по 19.08.2024 року - 15 000 грн. х1,5%х24 дні : 100 % = 5 400 грн.

20.08.2024 по 29.04.2025 року 15 000 грн.х1%х252 дні: 100% = 37 800 грн.,

а всього 43 200 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені, штрафу за договором кредиту № 1655035 в розмірі 7500 грн. 00 коп. то суд виходить з наступного.

За п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача пені та штрафу на загальну суму 7500 грн. 00 коп. нараховану позивачем у період дії в Україні воєнного стану.

На підставі викладеного з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення:

за договором кредиту № 1655035 від 27.07.2024 в розмірі 58 200 грн. 00 коп., з яких: 15 000 грн. 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 43 200 грн. 00 коп. сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги, що позовні вимоги задоволено на 69%, тому судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 837 грн. 10 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10,12,81,141, 259,263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1655035 від 27.07.2024 в розмірі 58 200 грн. та на відшкодування понесених судових витрат 1 837 грн. 10 коп., а всього 60 037 грн. 10 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», (місце знаходження: 03124, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37616221);

Відповідач ОСОБА_1 , (місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Головуючий Ж.В.Кузіна