Рішення № 140641590, 15.10.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/657/26

Провадження № 2/364/539/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року, Володарський районний суд Київської області у складі:

головуюча суддя Моргун Г.Л.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в селищі Володарка, цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" ( код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 07400, Київська область, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, тел. 044 499 85 90; тел. юристи: НОМЕР_2; НОМЕР_3; е-пошта: info@eadr.com.ua, 35625014eapb@gmail.com, наявний електронний кабінет у підсистемі Електронний суд)

представник позивача: Грибанов Денис В`ячеславович (РНОКПП НОМЕР_1 , 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх № 4, е-пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 , наявний електронний кабінет у підсистемі Електронний суд)

до

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , засоби зв`язку інші не відомі)

про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

26.06.2026 позивач через підсистему ЄСІТС «ЕЛЕКТРОННИЙ Суд» звернувся до Володарського районного суду Київської області.

У позові, представник позивача, посилаючись на викладені обставини та на ст. ст. 509, 512, 516, 525, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 639, 641, 642, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 4, 13, 19, 27, 43, 58, 60, 133, 141, 175, 177, 184, 274-279 ЦПК України, просить суд:

-прийняти позовну заяву до розгляду та здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження;

-стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» суму заборгованості за кредитним договором № 6983373 в розмірі 12 800,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 0,00 грн - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 0,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 2 800,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 0,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня);

-стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» понесені судові витрати;

-в разі розгляду даної позовної заяви в порядку загального позовного провадження, призначений розгляд справи здійснювати за відсутністю представника позивача, і у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

01.07.2026 судом відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 14.09.2026. Одночасно суд зобов`язав позивача надати оригінали письмових (електронних) доказів, які містяться в кредитній справі відповідача.

14.09.2026 судовий розгляд справи не відбувся та був відкладений на 13.10.2026 у зв`язку з відсутністю доказів про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження. Одночасно суд продовжив строк провадження у справі.

Позивач та представник позивача про відкриття провадження та про час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, в електронному кабінеті в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» ( а.с.99-106).

Учасникам провадження роз`яснено, що згідно положень визначених ч. 7 ст. 14 ЦПК України, що перегукується з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження, час та місце розгляду справи, шляхом направлення процесуальних документів на адресу його зареєстрованого місця проживання, про що свідчать поштові повідомлення доєднані до матеріалів справи, які повернулися на адресу суду без вручення з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 96, 107).

Так, Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі №908/3468/13 зробив висновок, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20).

Наведене свідчить, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та про час і місце розгляду.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, ознайомившись із позовною заявою, взявши до уваги позицію позивача викладену у позові, за відсутності заперечень відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступних міркувань.

З матеріалів справи убачається, що 05 лютого 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 6983373 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 кредитного договору, порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника. Підписаний ОСОБА_1 однарозовим ідентифікатором 394710. Відповідно до п.2.1. кредитного договору, кредитні кошти надавалися ТОВ «МІЛОАН» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Згідно з п. 1.1. кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «МІЛОАН» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2. кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у п.2.1. кредитного договору ( а.с. 7-17).

За умовами кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору у кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. 1.2. сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн. Відповідно пункту 1.3. кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 05.02.2025 (дата надання кредиту). 1.4. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 16.01.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Судом досліджено паспорт споживчого кредиту (стандартизованої форми) за договором №6983373 від 05.02.2025 (ТОВ «Мілоан») ( а.с.15-16), за яким : сума кредиту: 10 000,00 грн, строк кредитування: 345 днів (з 05.02.2025 по 16.01.2026), процентна ставка: фіксована, становить 0,0010% річних (як протягом першого періоду, так і решти строку), комісія за надання кредиту: 2 500,00 грн (нараховується одноразово в момент видачі - 25% від суми), комісія за обслуговування кредиту: 30 800,00 грн за весь строк (нараховується по 14% від суми кредиту за кожний розрахунковий період, крім останнього), загальні витрати за кредитом: 33 300,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту (разом із тілом кредиту 10 000 грн): 43 300,00 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка: 3 257,21% річних, здійснюється за спеціальним Графіком платежів (періодичність виплат - кожні 15 днів). Сума кожного стандартного платежу (окрім першого та останнього) становить 1 400 грн (комісія за обслуговування), штраф: 1 000 грн за кожний випадок порушення строку платежу, якщо прострочення триває довше 2 днів, проценти за прострочення: 0% річних (згідно з умовами договору), обмеження штрафів: Сукупна сума неустойки та інших платежів за порушення не може перевищувати подвійну суму, отриману за кредитом (оскільки кредит менший за мінімальну зарплату), колектори: кредитодавець має право залучати колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, право на відмову: споживач має право відмовитися від договору протягом 14 календарних днів (за умови повернення кредиту та сплати нарахованих процентів/комісій за дні користування), дострокове погашення: дозволяється в будь-який момент без додаткової плати за дострокове повернення (з оплатою за фактичний час користування).

Відповідно до платіжного доручення 147426571 від 05.02.2025 ТОВ «Мілоан» перерахувало 10000,00 гривень, на картковий рахунок НОМЕР_5 , ОСОБА_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 6983373 ( а.с.19).

До матеріалів справи ТОВ «Мілоан» долучило відомості про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит № 6983373 від 05.02.2025 ( а.с.20).

24.04.2026 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» - позивачем та ТОВ «МІЛОАН» укладено договір факторингу № 24042026, відповідно до умов якого за твердженнями позивача до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 6983373 від 25.02.2025 ( а.с.22- 29).

Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників № 1 від 24.04.2026 за договором факторингу № 24042026 від 24.04.2026 ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло реєстр боржників №1 від 24.04.2026 кількістю 3132, загальна сума заборгованості 54420549,32 грн (а.с. 28).

До позовної заяви ТОВ «ФК «ЄАПБ» було надано копію витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу від 24.04.2026, щодо передання права вимоги відносно боржника а саме ОСОБА_1 , за договором про споживчий кредит № 6983373 від 25.02.2025 у розмірі 12800,00 грн ( а.с.30).

Вищенаведені правовідносини, виходячи з сукупності досліджених по справі доказів, у системному зв`язку регулюються наступними вимогами закону.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Згідно з ст.627, 629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законодавство про споживче кредитування допускає включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника. Водночас сама по собі наявність у кредитному договорі умови про сплату комісії не є безумовною підставою для її стягнення зі споживача.

Вирішуючи вимогу про стягнення такої комісії, суд має встановити правову природу відповідного платежу, зміст послуги, за яку він установлений, а також перевірити, чи не передбачає відповідна умова договору оплату дій або послуг, які відповідно до закону кредитодавець зобов`язаний вчиняти (надавати) споживачу безоплатно.

Зокрема, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Натомість умова договору щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право безоплатно отримувати один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

За обставинами цієї справи умовами кредитного договору передбачено сплату позичальником комісії. Разом із тим зі змісту договору не вбачається, за які саме конкретні додаткові чи супутні послуги кредитодавця встановлено відповідну плату, у чому полягають такі послуги та який їх обсяг.

Саме по собі зазначення у кредитному договорі розміру комісії та включення її до розрахунку заборгованості не є достатнім доказом наявності правових підстав для покладення відповідного обов`язку на споживача. Кредитор, який заявляє вимогу про стягнення такого платежу, повинен довести обставини, якими обґрунтовується його нарахування та стягнення.

Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження того, які саме послуги були надані відповідачу за відповідну комісію та які дії, відмінні від дій, що вчиняються кредитодавцем на виконання власних обов`язків за кредитним договором або відповідно до вимог закону, були фактично вчинені на користь позичальника.

Зокрема комісію за надання кредиту (2 500 грн), яка була сплачена позичальником ще у лютому 2025 року, що підтверджується «Відомістю про щоденні нарахування...» та комісію за обслуговування кредиту, щодо якої суд відмовляє у стягненні через недоведеність надання додаткових послуг.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності правових і фактичних підстав для покладення на відповідача обов`язку зі сплати заявленої комісії, а тому вимога про її стягнення задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ст.1046, ч.ч. 1 та 2 ст.1054 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Окрім того суд зазначає , що згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022 року) був запроваджений воєнний стан, який триває і по теперішній час.

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Враховуючи вказані положення ЦК України, суд не вбачає у даних правовідносинах підстав за якими первісний кредитодавець міг правомірно проводити стягнення відсотків нарахованих за правилами ст. 625 ЦК України, та інших штрафних санкцій нарахування яких не відповідає вимогам чинного законодавства (п.18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України).

Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.ч. 2 та 4ст. 83 ЦПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 5ст. 83 ЦПК України).

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (ч. 9ст. 83 ЦПК України).

Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи (ч. 10 ст. 83 ЦПК України).

Суд вважає, що наданими доказами доведений факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ « Мілоан» договору про споживчий кредит № 6983373 від 05.02.2025 та факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 10 000,00 гривень. Окрім того слід зазначити, що наданими доказами стверджено і факт укладення договору факторингу № 24042026 від 24.04.2026.

Однак суд проаналізувавши наведені вище норми законодавства та долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості по кредиту «Відомість про щоденні нарахування та погашення» виділив наступні етапи руху заборгованості за кредитом №6983373 від 05.02.2025 виданий на суму 10 000,00 грн. Період обслуговування та регулярних платежів (лютий 2025 - січень 2026) дійшов наступних висновків.

Так , протягом лютого 2025 - січня 2026 року відбувалося регулярне нарахування та сплата комісії за обслуговування кредиту (стандартні платежі переважно по 1 400,00 грн). У визначені дати (зокрема у квітні, червні, липні, жовтні 2025 року) додатково нараховувалися штрафи згідно з п. 4.1 договору розміром по 1 000,00 грн. Частина цих штрафів згодом сплачувалася позичальником або списувалася за рахунок фінансового результату (по 500,00 грн). Останнє нарахування комісії за обслуговування в межах обслуговування кредиту відбулося 02.01.2026 року на суму 1 400,00 грн.

Зокрема, 05.02.2025 відбулося надання кредиту: 10 000,00 грн та нарахування комісії за надання кредиту: 2 500,00 грн, а в подальшому:

19.02.2025 - сплата комісії за надання кредиту: 2 500,00 грн.

07.03.2025 - сплата комісії за обслуговування кредиту: 1 400,00 грн.

22.03.2025 - сплата комісії за обслуговування кредиту: 1 400,00 грн.

11.04.2025 - сплата штрафу за порушення зобов`язання: 1 000,00 грн та сплата нестандартної комісії за обслуговування кредиту: 1 400,00 грн.

21.04.2025 - сплата комісії за обслуговування кредиту: 1 400,00 грн.

07.05.2025 - сплата нестандартної комісії за обслуговування кредиту: 1 400,00 грн.

23.05.2025 - сплата нестандартної комісії за обслуговування кредиту: 1 400,00 грн.

13.06.2025 - сплата нестандартної комісії за обслуговування кредиту: 1 400,00 грн та сплата штрафу за порушення зобов`язання: 500,00 грн (ще 500,00 грн штрафу було списано за рахунок фінансового результату).

19.06.2025 - сплата комісії за обслуговування кредиту: 1 400,00 грн.

11.07.2025 - сплата штрафу за порушення зобов`язання: 1 000,00 грн та сплата нестандартної комісії за обслуговування кредиту: 1 400,00 грн.

29.07.2025 - сплата нестандартної комісії за обслуговування кредиту: 1 400,00 грн та сплата штрафу за порушення зобов`язання: 500,00 грн (ще 500,00 грн штрафу списано за рахунок фінансового результату).

04.08.2025 - сплата комісії за обслуговування кредиту: 1 400,00 грн.

19.08.2025 - сплата комісії за обслуговування кредиту: 1 400,00 грн.

03.09.2025 - сплата комісії за обслуговування кредиту: 1 400,00 грн.

8.09.2025 - сплата комісії за обслуговування кредиту: 1 400,00 грн.

0.10.2025 - сплата штрафу за порушення зобов`язання: 1 000,00 грн та сплата нестандартної комісії за обслуговування кредиту: 1 400,00 грн.

28.10.2025 - сплата нестандартної комісії за обслуговування кредиту: 1 400,00 грн та сплата штрафу за порушення зобов`язання: 500,00 грн (ще 500,00 грн штрафу списано за рахунок фінансового результату).

13.11.2025 - сплата штрафу за порушення зобов`язання: 500,00 грн та сплата нестандартної комісії за обслуговування кредиту: 1 400,00 грн.

28.11.2025 - сплата нестандартної комісії за обслуговування кредиту: 1 400,00 грн.

12.12.2025 - сплата нестандартної комісії за обслуговування кредиту: 1 400,00 грн.

19.12.2025 - сплата нестандартної комісії за обслуговування кредиту: 1 400,00 грн.

Тобто за весь період кредитування відповідачем - ОСОБА_1 фактично сплачено ТОВ «Мілоан» коштів на суму - 34 500,00 грн.

Судом встановлено, що договір про споживчий кредит № 6983373 укладено 05 лютого 2025 року тобто у період дії воєнного стану в Україні, однак усупереч нормам діючого законодавства, а саме п.18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України ТОВ «Мілоан» здійснював нарахування та списання коштів у рахунок погашення штрафних санкцій при цьому не відбувалося зарахування виплачених відповідачем коштів у рахунок погашення заборгованості за відсотками та тіла кредиту.

Окрім того ТОВ «Мілоан» не було дотримано положень Закону України «Про споживче кредитування», зокрема відбувалося необґрунтоване нарахування та списання комісії за обслуговування кредиту та нарахування і списання «нестандартної комісії». Комісія за обслуговування кредитної заборгованості або надання кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п.31.29 постанови від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

За обставинами цієї справи, сплата позичальником комісії за надання кредиту передбачена умовами договору. Однак, у договорі не зазначено які саме послуги, пов`язані з обслуговуванням чи наданням кредиту, виконує позивач за сплачену позичальником комісію. Іншими словами, незрозуміло, за що саме позичальник має сплатити комісію за надання йому кредитних коштів, адже відповідних дій на користь позичальника кредитор, отримавши комісію, вчиняти не зобов`язаний.

Так, у даному випадку, сторонами встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування». При цьому, інших дій, окрім надання безоплатної, за вимогами законодавства, інформації по кредиту на користь позичальника кредитор за сплачену комісію вчиняти не повинен.

З огляду на зазначене належними та допустимими доказами позивачем не доведено розмір заборгованості у зазначеному позивачем розмірі за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Оскільки, як встановлено судом протягом усього строку кредитування первісний кредитор неправомірно недотримувався черговості погашення вимог та нарахувань. Відомість про щоденні нарахування та погашення» (документ від ТОВ «Мілоан»), яка показує суми, що заходили від боржника, і те, як кредитор самостійно їх розподіляв, тобто первісний кредитор порушив черговість погашення вимог, а тому зобов`язання боржника за отриманими коштами вважаються виконаними за рахунок сплачених ним коштів, які кредитор спрямував на гасіння комісій і штрафів. Боржник протягом періоду дії договору сплатив значну суму коштів (за підрахунками за випискою - понад 35 500 грн у вигляді регулярних платежів та штрафів). Проте первісний кредитор зараховував ці гроші переважно на погашення комісій за обслуговування кредиту та штрафів, натомість саме тіло кредиту (10 000 грн) залишалося непогашеним і згодом було списане самим кредитором за рахунок фінансового результату (перед продажем боргу колекторам за договором факторингу).

Виходячи з принципу диспозитивності, ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі поданих доказів. Суд за загальним правилом не повинен самостійно «перераховувати» заборгованість за позивача, якщо позивач надав помилковий або неправомірний розрахунок, а відповідач не подав зустрічного контррозрахунку. Оскільки йдеться про споживчий кредит, суд зобов`язаний перевірити законність нарахувань, враховуючи , що позивач не надав правильного розрахунку з урахуванням проведених відповідачем платежів та того, що тягар доказування лежить на позивачі суд доходить наступного висновку.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» не доведено належними та допустимими доказами розмір заборгованості, яку просить стягнути на свою користь, за вказаним договором про споживчий кредит № 6983373 від 05.02.2025, укладеним з відповідачем, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача - 12 800,00 грн, з яких: - 10 000,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; - 2 800,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, враховуючи те, що відповідач протягом дії договору фактично сплатив на користь первісного кредитора кошти в сумі 35 500 грн, які кредитор неправомірно зараховував на погашення комісій та штрафів замість основного зобов`язання, а також беручи до уваги заборону нарахування неустойки під час дії воєнного стану та нікчемність умов про додаткові комісії, суд доходить висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову та стягнення будь-яких додаткових сум.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довод.

З урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів з власної ініціативи і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів і в межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини та докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи відсутність достовірних і допустимих відомостей, щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Позивачем понесені і документально підтверджені, витрати по сплаті судового збору. Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 611, 625-631,1046,1049,1054 ЦК України, ст.ст.12,13,141, 258-259, 263, 264, 265, 272, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Повний текст судового рішення складено 15.10.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя Г. Л. Моргун