Рішення № 140631459, 15.10.2026, Старосинявський районний суд Хмельницької області

СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 684/538/26

Провадження № 2/684/484/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

15 жовтня 2026 року с-ще Стара Синява

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Худенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання Гонти Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС» за допомогою електронної системи «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 16 384,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 18 лютого 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 739320076 на суму 6 000,00 грн, договір підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Відповідно до кредитного договору № 739320076 від 18 лютого 2020 року TOB «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит у національній валюті грошові кошти в сумі 6 000,00 грн, переказ коштів здійснено шляхом перерахування через банк-провайдер.

Відповідно до умов кредитного договору сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, строк та умови користування коштами, сплати відсотків, розміру і типу процентної ставки.

28 листопада 2018 року TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого TOB «Манівео швидка фінансова допомога» передало (відступило) за плату ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло належні TOB «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» передало (відступило) за плату ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» прийняло належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

05 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс" та позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» прийняло належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників №Б/Н від 05 червня 2025 року за договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 16 384,00 гривень.

Розрахунки заборгованості, підготовлені первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором за відповідні періоди перебування прав вимоги у первісного кредитора. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. Відповідач ОСОБА_1 на користь нового кредитора ТОВ «ФК «ЕЙС» жодних платежів станом на дату звернення з позовом до суду не здійснила.

Відтак, позивач просить позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 16 384,00 грн, з яких: 6 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 10 384,00 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом та стягнути з відповідача судові витрати, а саме 2 662,40 сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень.

Ухвалою суду від 08 вересня 2026 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, проте при звернені до суду з позовом просила розгляд справи проводити в її відсутності, не заперечує щодо постановленням заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явилась, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов до суду не подавала.

Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, ухвалою суду від 15 жовтня 2026 року постановлено провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши подані докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Суд встановив, що 18 лютого 2020 року на підставі заявки на отримання грошових коштів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали договір № 739320076, підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

Відповідно до п.1.1 договору ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" надало ОСОБА_1 , а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші обов`язки.

Згідно із п. 1.2. договору кредит надається строком на 20 днів з дати отримання, на період строку визначеного цим пунктом нарахування процентів здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,70 від суми кредиту за кожен день.

Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом вказаного в п. 1.2. договору, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього договору (п.1.5 договору).

Сторони підписавши графік розрахунків Додаток №1 до договору №739320076 від 18 лютого 2020 року погодили, що сукупна вартість кредиту за дисконтною ставкою складає 134,00% від суми кредиту (у процентному вираженні) або 8 040,00 (у грошовому вираженні).

09 березня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 739320076 від 18 лютого 2020 року згідно якої сторони дійшли згоди, що у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору на підставі звернення позичальника продовжити строк на який було надано кредит за договором № 739320076 від 18 лютого 2020 року на 22 дні. На дату укладення даної угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредит. Починаючи з 09 березня 2020 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,70 % в день. Інші умови договору залишаються не змінені.

ОСОБА_1 до ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" 18 лютого 2020 року подала заявку на отримання коштів в кредит на картковий рахунок.

Згідно довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №739320076/26052026/ Є від 26 травня 2026 року товариством здійснено переказ коштів від 18 лютого 2020 року та проведено зарахування на картковий рахунок НОМЕР_1 -XXXX-4267 в розмірі 6 000,00 грн, отримувач коштів ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 08 вересня 2026 року, за клопотанням позивача, було витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію за картковим рахунком № НОМЕР_1 -XXXX-4267.

Як встановлено з витребуваних на виконання ухвали суду від 08 вересня 2026 року у АТ КБ «Приватбанк» доказів, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано картку № НОМЕР_3 та 18 лютого 2020 року на дану картку проведене зарахування в розмірі 6 000,00 грн, номер телефону який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 та на який відправляється інформація про підтвердження операцій за даною карткою НОМЕР_4 .

Отже, договір № 739320076 від 18 лютого 2020 року є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України, а також ст. 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення договору і волевиявлення учасників договору було вільним.

28 листопада 2018 року ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" укладений Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" передало (відступило) за плату ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло належні ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до додаткових угод до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, зокрема додаткової угоди №19 від 28 листопада 2019 року сторонами продовжено строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року.

Відповідно додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції.

Відповідно додаткової угоди № 27 від 31 грудня 2021 року сторонами продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року.

Відповідно додаткової угоди № 31 від 31 грудня 2022 року сторонами продовжено строк дії договору до 31 грудня 2023 року.

Відповідно додаткової угоди № 32 від 31 грудня 2023 року сторонами продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №82 від 11 червня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до боржників, зокрема і до відповідача ОСОБА_1 за договором № 739320076 від 18 лютого 2020 року загальною сумою заборгованості 15 568,00 гривень.

05 серпня 2020 року ТОВ «ФК "Онлайн Фінанс» та ТОВ "Таліон Плюс" укладений договір факторингу № 05/0820-01 відповідно до якого ТОВ "Таліон Плюс" передало (відступило) за плату ТОВ "ФК «Онлайн Фінанс" права вимоги, а ТОВ "ФК «Онлайн Фінанс" прийняло належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за договором № 739320076 від 18 лютого 2020 року загальною сумою заборгованості 16 384,00 гривень.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №3 від 29 січня 2021 року, ТОВ "ФК Онлайн Фінанс" набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 739320076 від 18 лютого 2020 року на суму 16 384,00 гривень.

05 червня 2025 року ТОВ «ФК "Онлайн Фінанс» та ТОВ "ФК ЕЙС" укладений договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до якого ТОВ «ФК "Онлайн Фінанс» передало (відступило) за плату ТОВ "ФК ЕЙС" права вимоги, а ТОВ "ФК ЕЙС" прийняло належні ТОВ «ФК "Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року, ТОВ "ФК ЕЙС" набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 739320076 від 18 лютого 2020 року на суму 16 384,00 гривень.

Станом на дату подання позовної заяви до суду 28 серпня 2026 відповідачем ОСОБА_1 заборгованість за договором № 739320076 від 18 лютого 2020 року не погашено.

Згідно з розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість відповідача за договором № 739320076 станом на 11 червня 2020 року становить: за тілом кредиту 6 000,00 грн, за процентами - 9 568,00 гривень.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за Договором № 739320076 від 18 лютого 2020 року, який складений ТОВ «Таліон Плюс» станом на 29 січня 2021 року заборгованість за даним договором складає по тілу кредиту станом на дату складання розрахунку 6 000,00 грн; заборгованість за відсотками по кредиту станом на дату складання розрахунку 10 384,00 гривень.

Відповідно до виписки з особового рахунка, яка сформована ТОВ «ФК ЕЙС», за договором № 739320076 від 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 станом на 15 червня 2026 року (включно) має непогашену заборгованість за договором № 739320076, яка складає 16 384,00 грн, в тому числі 6 000,00 грн заборгованість за сумую кредиту, 10 384,00 грн прострочена заборгованість за процентами.

Позивачем ТОВ «ФК ЕЙС» станом на дату подання позову до суду нарахувань по відсотках чи інших платежах проведено не було.

Доказів погашення відповідачем ОСОБА_1 вищевказаної заборгованості за договором як позивачу, так і первісному кредитору, матеріали справи не містять.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.12 ЦПК України).

У відповідності до вимог ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Із матеріалів справи встановлено, що кредитний договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», а відтак вважається таким, що укладений у письмовій формі у відповідності до ст.ст. 205, 207 ЦК України.

Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із ч. 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідн із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту. Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі №569/8962/16-ц.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.

В порушення умов укладеного кредитного договору № 739320076 від 18 лютого 2020 року, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором в установлений строк не виконала ні первісному кредитору, ні позивачу, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором (тіло кредиту) та за процентами перед позивачем ТОВ «ФК ЕЙС».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклавши договір № 739320076 із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», право вимоги за яким перейшло до позивача, належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики, тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення із відповідача 6 000,00 грн. в рахунок погашення суми кредиту (основного боргу) підлягає задоволенню повністю.

Доказів погашення відповідачем вищевказаної заборгованості за договором як позивачу, так і первісному кредитору, матеріали справи не містять.

Щодо розміру відсотків за користування позикою за вищезазначеним договором позики, то суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Згідно умов договору № 739320076 від 18 лютого 2020 року товариство надало відповідачу кошти в сумі 6 000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними у розмірі 1,70 на добу на період строку визначеного п. 1.2. договору.

Пунктом 1.2 договору визначений строк кредитування 20 днів, тобто до 09 березня 2020 року, що передбачено і графіком розрахунків. За графіком розрахунків (додаток №1 до договору) сукупна вартість кредиту становить 8 040,00 грн, проценти за користування кредитом складають у грошовому виражені 2 040,00 гривень.

09 березня 2020 року сторони уклали додаткову угоду до договору № 739320076 від 18 лютого 2020 року, за якою сторони дійшли згоди про продовження строку договору № 739320076 від 18 лютого 2020 року на 22 дні. Пунктом 3 додаткової угоди передбачено, що починаючи з 09 березня 2020 року позивальник сплачує за користування кредитом 1,70 % в день від суми кредиту. Усі інші умови договору не змінені.

При цьому відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 739320076 від 18 лютого 2020 року року наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» первісним кредитодавцем нарахування процентів здійснювалося до 11 червня 2020 року, проте 09 березня 2020 року відповідачем проведено оплату процентів в розмірі 2 040,00 грн за 20 днів з 18 лютого 2020 року до 09 березня 2020 року відповідно до графіка розрахунків.

В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» проводив нарахування відсотків за кредитом № 739320076 від 18 лютого 2020 року в розмірі 1,70 % на день починаючи з 16 червня 2020 року до 29 січня 2021 року.

Суду не надано доказів того, що в подальшому до договору було застосовано продовження строку надання кредиту та змінено строк кредитування внаслідок сплати клієнтом в повному обсязі нараховані проценти по кредиту, або ж за згодою обох сторін правочину, в матеріалах справи відсутні розрахунки, додаткові угоди, додатки до договору, тощо.

Сам договір про надання кредиту № 739320076 від 18 лютого 2020 року не містить конкретних умов щодо продовження строку користування позикою та нарахування відсотків після закінчення строку, на який було надано позику. Додатковою угодою до договору № 739320076 від 18 лютого 2020 року термін кредитування продовжено на 22 дні, а саме до 30 березня 2020 року включно.

Таким чином, за вказаним договором позики проценти за користування грошовими коштами можуть бути нараховані лише протягом 22 днів, тобто терміну, на який було продовжено строк кредитування тобто до 30 березня 2020 року, тому відсутні підстави для нарахування відсотків за користування кредитом у визначеному договором розмірі після спливу визначеного цим договором строку кредитування, а з вимогами про стягнення грошових коштів на підставі ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, позивач не звертався.

Отже, виходячи із суми позики у розмірі 6 000,00 грн, узгодженої процентної ставки у розмірі 1,70% за добу та строку кредитування тривалістю 22 дні, заборгованість відповідача по відсоткам за договором про надання кредиту № 739320076 від 18 лютого 2020 року становить 2 244,00 грн. (6 000,00 грн х 1,70 % х 22 дні), а загальний розмір боргу за вказаним договором становить 8 244,00 грн, з яких тіло кредиту 6 000,00 грн, відсотки 2 244,00 гривень.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 739320076 від 18 лютого 2020 року в розмірі 8 244,00 грн, з яких тіло кредиту 6 000,00 грн, відсотки 2 244,00 гривень.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, а саме судовий збір в сумі 1 339,72 грн пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 50,32 %).

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ч.1 п. 1, ч. 3 ст.133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи та входять до складу судових витрат.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, які складають 7 000,00 гривень.

ТОВ "ФК ЕЙС" та Адвокатським бюро "Тимошенко та Партнери" укладено договір № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року про надання правничої допомоги. Відповідно до умов договору клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах передбачених договором. Додатковою угодою № 25771208646 до Договору № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року про надання правничої допомоги згідно з якою АБ "Тимошенко та Партнери" взяло на себе зобов`язання щодо надання правничої допомоги по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника ОСОБА_1 . З акту прийому-передачі наданих послуг вбачається, що АБ "Тимошенко та Партнери" надано послуги ТОВ "ФК ЕЙС" з підготовки матеріалів справи до суду - позову до ОСОБА_1 на суму 7 000,00 гривень.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, беручи до уваги складність справи та обсяг виконаних робіт, характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, оцінивши надані докази щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи те, що позов задоволено частково суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.141 ЦПК України стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 3 522,40 грн, так як позов задоволено на 50,32%.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76-81,141, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "ЕЙС" (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956, НОМЕР_5 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001) заборгованість за кредитном договором № 739320076 від 18 лютого 2020 року в сумі 8 244,00 грн, з яких тіло кредиту 6 000,00 грн, відсотки 2 244,00 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог на суму 8 140,00 грн відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956, НОМЕР_5 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 1 339,72 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 522,40 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга позивачем на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС», адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне заочне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Суддя Інна ХУДЕНКО