Рішення № 140625879, 05.10.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1997/26

Провадження № 2/309/1074/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого-судді Лук`янової О.В.

за участю: секретаря судового засідання Пилип Д.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, посилаючись на те, що:

-01.05.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачка ОСОБА_1 уклали кредитний договір №214668754 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, зокрема, відповідачем - JRJC-2443;

-01.05.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало шляхом ініціювання через банк-провайдер, грошові кошти в сумі 6400грн.00коп. на банківську карту відповідача, що свідчить доказом того, що відповідачка прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»;

-24.06.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №МВ-ТП/41, згідно умов якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором;

-04.12.2025 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу №04/1225-01, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором;

-відповідачка не виконала свої зобов`язання за укладеним договором - не повернула кредит та не сплатила проценти в повному обсязі, у зв`язку із чим загальна сума заборгованості відповідачки, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором №214668754 від 01.05.2025, становить - 22286грн.08коп., яка складається з: 6400грн. - заборгованість по тілу кредиту; 12302грн.08коп. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 384грн. - заборгованість за комісією; 3200грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи);

-у зв`язку із цим позивач просив суд стягнути на його користь з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 19086грн.08коп. та судові витрати, які він поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи в розмірі 9662грн.40коп. що складається з: - 2662грн.40коп.. - витрати на оплату судового збору; - 7000грн.00коп.- сума витрат на професійну правничу допомогу /а.с.1-10/.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 2 червня 2026 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, витребувано за клопотанням позивача в Банка-емітента АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ЄДРПОУ: 21133352, електронна адреса: contact@universalbank.com.ua):

- Інформацію:

- чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку (платіжні картки) - маска Карти НОМЕР_3 - про факт зарахування коштів;

- зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_3 за період від 01.05.2025 до 06.05.2025 в сумі 6400,00 грн.; емітент Карти - АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»;

- чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за платіжною карткою (платіжними картками) - маска Карти НОМЕР_3 - та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- у разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) - зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_3; за період від 01.05.2025 до 06.05.2025 в сумі 6400,00 грн.; емітент Карти - АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»;

- витребувати інформацію у вигляді: первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію;

- у випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника повного номера рахунка (рахунків), що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), маска Картки: НОМЕР_3 ;

- у випадку, якщо номер телефону НОМЕР_2 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою (платіжними картками) - маска Картки НОМЕР_3, витребувати номери телефонів, що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (Клієнта банку) за платіжною карткою (платіжними картками) - маска Картки: НОМЕР_3;

- у випадку, якщо картковий рахунок за - маска Картки: НОМЕР_3 - не належить Позичальнику - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска Картки: НОМЕР_3 .

В судове засідання представник позивача не з`явився, позовна заява містить клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечував /а.с.1-10/.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, клопотань не заявляла, відзиву на позов не подала, про час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином /а.с.157/.

За письмовою згодою представника позивача та за відсутності відзиву на позовну заяву справа розглянута в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що є достатньо доказів, які свідчать про права та взаємовідносини сторін, а тому позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до приписів ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачка ОСОБА_1 уклали кредитний договір №214668754 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, зокрема, відповідачем - JRJC-2443 /а.с.62-85/.

При укладанні договору відповідачка здійснила дії, які чітко свідчать про її свідомий вибір щодо укладання договору. Таким чином, без відповідних дій з боку відповідачки укладання договору було б неможливе.

Отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі 6400грн.00коп. підтверджено платіжним дорученням від 01.05.2025 /а.с.125/, довідкою ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» від 12.12.2025 /а.с.55/, доказами, наданими АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» за ухвалою суду про витребування доказів - листом №БТ/Е-25538 від 15.06.2026 /а.с.155/.

24.06.2025 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №МВ-ТП/41 /а.с.139-144/.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №Б/Н від 24.06.2025 /а.с.11-13/, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідачки за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2025 року зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги від 24.06.2025 за договором факторингу, вбачається, що фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за реєстром прав вимоги /а.с.14/.

04.12.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Позивачем укладено Договір факторингу №04/1225-01 /а.с.19-28/.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 04.12.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідачки на загальну суму 22286грн.08грн./а.с.29-31/. Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі прав вимоги №1 від 04.12.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру прав вимоги за Договором факторингу /а.с.32/, платіжною інструкцією про сплату коштів за відступлення прав вимог /а.с.33/.

Таким чином позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором.

Відповідачка не виконала свої зобов`язання за укладеним договором - не повернула кредит та не сплатила проценти в повному обсязі.

Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитним договором, складених первісними кредиторами - ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», ТОВ «Таліон Плюс» /а.с.34-38/, виписки з особового рахунку за кредитним договором /а.с.39/, загальна сума заборгованості відповідачки, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором №214668754 від 01.05.2025, становить - 22286грн.08коп., яка складається з: 6400грн. - заборгованість по тілу кредиту; 12302грн.08коп. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 384грн. - заборгованість за комісією; 3200грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

На час розгляду справи судом відповідачкою не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.

Відповідно до ч.1 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України: цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.2 ст.77 ЦПК України: предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закон; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронною документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі №732/670/19.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України: правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України: договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.612 ЦК України: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України: встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України: позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень статей 512, 514 ЦК України: кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Згідно статті 1078 ЦК України: предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору (ст.638 ЦК України).

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що кредитний договір №214668754 від 01.05.2025 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд виходить із наступного.

Позивачем заявлено, зокрема, вимогу про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 384грн.

Щодо вимоги про стягнення комісії, суд приходить до наступного.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц (провадження №61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі №640/14229/15 (провадження №61-16739св20), від 21 квітня 2021 року у справі №677/1535/15 (провадження №61-19356св19), від 15 грудня 2021 року у справі №209/789/15 (провадження №61-16561св20), від 21 липня 2021 року у справі №751/4015/15 (провадження №61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до умов кредитного договору передбачена комісія, пов`язана з наданням Кредиту, - 384грн..

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Товариству, пов`язані з наданням кредиту, розрахунково-касовим обслуговуванням, Товариством в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які Товариством встановлена комісія за надання кредиту.

За таких обставин, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки надання кредиту, розрахунково-касове обслуговування - це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як видача кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки положення кредитного договору про сплату позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 384грн. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що позивачем неправомірно нараховано позичальнику списання по комісії за надання кредиту в розмірі 384грн., яка підлягає вираховуванню із загального розміру заборгованості.

Таким чином стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» підлягає заборгованість за кредитним договором в розмірі 18702грн.08коп., яка складається з: яка складається з: 6400грн. - заборгованість по тілу кредиту; 12302грн.08коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - щодо стягнення комісії в розмірі 384 грн. слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено 2662грн.40коп. судового збору /а.с.148/.

Також позивачем понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000грн.

У відповідності до ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідачки на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 608грн.83коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 859грн.16коп., що підтверджується: договором №20/01/26-02 від 20.01.2026 /а.с.40-43/; додатковою угодою №25771509911 від 21.01.2026 до Договору правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 /а.с.48/; актом прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги згідно Договору правничої допомоги /а.с.49/, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.12, 13, 81, 141, 142, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-283, 287-289, 354-355 ЦПК України, ст.207, 526, 530, 610-611, 625-626, 628, 638-639, 1048-1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» /місце знаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок №34, офіс №333; ЄДРПОУ 43541163/ до ОСОБА_1 /РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 / про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №214668754 від 01.05.2025 у розмірі 18702грн.08коп., яка складається з: яка складається з: 6400грн. - заборгованість по тілу кредиту; 12302грн.08коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог про стягнення комісії в розмірі 384грн. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати у виді судового збору в розмірі 2608грн.83коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6859грн.16коп..

Решту судового збору в розмірі 53грн.57коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 140грн.84коп. - залишити за позивачем.

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Закарпатського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Хустського

районного суду: О.В.Лук`янова