Рішення № 140617907, 14.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 рокусправа № 380/4311/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Трускавецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач-1), ОСОБА_2 (далі - позивачка-2), звернулися до суду з позовом до Виконавчого комітету Трускавецької міської ради (далі - відповідач), в якому просять:

- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Трускавецької міської ради, що полягає у нерозгляді належним чином звернення громадянки ОСОБА_2 від 27 січня 2026 року, поданого в інтересах ОСОБА_1 , щодо надання довідки про фактичне місце проживання останнього без реєстрації місця проживання;

- зобов`язати Виконавчий комітет Трускавецької міської ради належним чином розглянути звернення від 27 січня 2026 року, подане ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , щодо надання довідки про фактичне місце проживання останнього без реєстрації місця проживання та надати обґрунтоване рішення по суті порушеного у звернення питання відповідно до вимог законодавства;

- стягнути з Виконавчого комітету Трускавецької міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, у розмірі 25000,00 гривень;

- стягнути з Виконавчого комітету Трускавецької міської ради на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, у розмірі 25000,00 гривень;

Позивачі в обґрунтування позовних вимог вказали, що ОСОБА_1 звернувся до старости Орівського старостинського округу через свою матір ОСОБА_2 , із заявою про оформлення довідки про фактичне місце проживання без реєстрації місця проживання за відповідно адресою. Повідомили, що у відповідь їм надано довідку-характеристику на житловий будинок та письмову відповідь, зміст якої не узгоджується із заявленими вимогами та не спрямований на реалізацію запитуваної адміністративної процедури. Позивачі вважають таку бездіяльність протиправною, тому звернулись до суду із цим позовом.

Ухвалою від 16.03.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 23.03.2026 продовжено строк для усунення недоліків, встановлений ухвалою від 16.03.2026.

Ухвалою суду від 06.04.2026 відкрито провадження у справі. Відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 06.04.2026 надіслано відповідачу у його електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» 06.04.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною у матеріалах справи.

Відповідач заяви про визнання позову чи відзиву на позовну заяву в строки, передбачені ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надав, про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін повідомлений належним чином.

Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_2 27.01.2026 звернулась до старости сільської ради с. Орів із заявою, у якій просила надати її сину - ОСОБА_1 довідку про те, що він у вільний час від роботи та служби у ЗСУ проживає у АДРЕСА_1 , який має нічне опалення. Повідомила, що про це можуть засвідчити сусіди та жителі села Орів. (а.с. 28)

Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради видано довідку від 03.02.2026 № 19 про те, що житловий будинок у якому проживає ОСОБА_3 знаходиться в АДРЕСА_1 . Житловий будинок збудований у 2001 році/цегла/покриття - метал, загальна площа - 179,8 м.кв. Будинок опалюється дрогами, будинок не газифікований. Не користується скрапленним газом. (а.с. 29)

Старостою села Орів Трускавецької об`єднаної територіальної громади розглянуто заяву позивачки-2 від 27.01.2026. (а.с. 30-31).

У відповідь на вищевказану заяву позивачку повідомлено про те, що Орівський старостинський округ, що входить до Трускавецької територіальної громади (с. Орів та с. Зимівки), створений на виконання вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та забезпечує представництво інтересів мешканців, комунікацію з владою, благоустрій території та соціально-культурний розвиток.

З наданої відповіді слідує таке.

Згідно ч.5 ст.54-1 цього ж Закону староста здійснює наступні повноваження:

1) уповноважений сільською, селищною, міською радою, яка його затвердила, діяти в інтересах жителів відповідного старостинського округу у виконавчих органах сільської, селищної, міської ради;

2) бере участь у пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради та засіданнях її постійних комісій з правом дорадчого голосу. Бере участь у засіданнях виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради;

3) має право на гарантований виступ на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, засіданнях її постійних комісій та виконавчого комітету з питань, що стосуються інтересів жителів відповідного старостинського округу, на засіданнях органів

4) сприяє жителям відповідного старостинського округу у підготовці документів, що подаються до органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, а також у поданні відповідних документів до зазначених органів. За рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради надає адміністративні послуги та/або виконує окремі завдання адміністратора центру надання адміністративних послуг (у разі утворення такого центру);

5) бере участь в організації виконання рішень сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, розпоряджень сільського, селищного, міського голови на території відповідного старостинського округу та у здійсненні контролю за їх виконанням;

6) бере участь у підготовці пропозицій до проекту місцевого бюджету в частині фінансування програм, що реалізуються на території відповідного старостинського округу;

7) вносить пропозиції до виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради з питань діяльності на території відповідного старостинського округу виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, юридичних осіб комунальної власності та їх посадових осіб;

8) бере участь у підготовці проектів рішень сільської, селищної, міської ради, що стосуються майна територіальної громади, розташованого на території відповідного старостинського округу;

9) бере участь у здійсненні контролю за використанням об`єктів комунальної власності, розташованих на території відповідного старостинського округу;

10) бере участь у здійсненні контролю за станом благоустрою відповідного старостинського округу та інформує сільського, селищного, міського голову, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради про результати такого контролю;

11) отримує від виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, юридичних осіб комунальної власності та їх посадових осіб інформацію, документи і матеріали, необхідні для здійснення наданих йому повноважень;

12) сприяє утворенню та діяльності органів самоорганізації населення, організації та проведенню загальних зборів, громадських слухань та інших форм безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення у відповідному старостинському окрузі.

А тому, до компетенції старости не входить видавати довідки про тимчасове проживання фізичних осіб (у вільний від роботи та проходження військової служби в Збройних Силах України) без реєстрації на території Орівського старостинського округу.

Позивачі вважають, що зміст відповіді не узгоджується із заявленими вимогами та не спрямований на реалізацію запитуваної адміністративної процедури, тому звернулись до суду із цим позовом.

Суд при вирішенні спору по суті керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону № 393/96-ВР передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Вимоги до звернення регламентовано статтею 5 цього ж Закону. Зокрема, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 цього Закону.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому законом порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Суд зауважує, що зміст статті 7 Закону України «Про звернення громадян» полягає у гарантуванні особі права на доступ до процедури розгляду її звернення та отримання результату такого розгляду, а не у встановленні обов`язку суб`єкта владних повноважень погодитися із заявником або прийняти бажане для нього рішення.

Приписами статті 15 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно зі статтею 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

У даній справі суд не встановив обставин, які б свідчили про невиконання відповідачем зазначеного обов`язку. Матеріалами справи підтверджується послідовність дій відповідача. Зокрема, отримання та опрацювання порушеного у заяві питання.

Суд зазначає, що незгода позивачів з результатами розгляду заяви не може бути кваліфікована як протиправна бездіяльність.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень повторно розглянути звернення є способом захисту, який має застосовуватися з урахуванням конкретного встановленого порушення. Якщо суд встановлює, що звернення було належним чином прийняте, розглянуте, за ним перевірено порушені питання та надано мотивовану відповідь, правові підстави для повторного розгляду такого звернення відсутні.

Вимога про повторний розгляд не може використовуватися як засіб примушування органу місцевого самоврядування до прийняття рішення, бажаного для заявника.

Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що судовий захист має бути ефективним та відповідати характеру порушеного права, а суд не повинен підміняти собою суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним визначених законом повноважень. Водночас обраний спосіб захисту повинен усувати встановлене порушення, а не створювати нову процедуру за відсутності самого порушення.

У даному випадку позивачами не доведено, що первинний розгляд заяви проведений із порушеннями, які зумовлюють необхідність його повторного розгляду.

Суд також враховує, що адміністративний суд не наділений повноваженнями зобов`язувати орган місцевого самоврядування здійснювати певні організаційні дії, якщо такі дії не передбачені законом як обов`язковий наслідок встановленого порушення права позивача.

Як встановив суд, позивачка-2 звернулась із заявою 27.01.2026. Заяву розглянуто 06.02.2026. Тобто, в установлений законодавством строк.

Доказів того, що відповідач відмовився прийняти або розглянути заяву позивачки-2, розглянув її із порушенням встановлених строків, або ж допустив іншу протиправну бездіяльність, матеріали справи не містять, а відповідь на заяву надано відповідачем в межах його повноважень та компетенції.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 34 Цивільного кодексу України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Позивач-1 досяг вісімнадцяти років, що підтверджується копією його паспорта, наявною в матеріалах справи. Отже, є дієздатною особою.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, із заявою щодо видачі йому відповідної довідки зверталась його мати - ОСОБА_2 .

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують право ОСОБА_2 на представництво ОСОБА_1 . Таким чином, позивачка-2 не наділена правом звертатися до органів місцевого самоврядування від імені позивача-1.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає таке.

Згідно із статтею 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховним Судом від 30.01.2018 року у справі № 804/2252/14, яка, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при розгляді цього спору.

За приписами п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом з тим, позивачами не надано доказів погіршення його здоров`я внаслідок дій з боку відповідача (медичних довідок, висновків тощо).

У матеріалах справи відсутні будь-які допустимі та належні докази того, що рішення, дії (бездіяльність) відповідача вплинули на стан здоров`я позивачів та зумовили фізичні, душевні, психічні страждання.

Доказів настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, які у розумінні ст. 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди, позивачами також не надано.

Тому, саме по собі таке твердження позивачів не є підставою для стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки позивачами доводиться, а судом оцінюється наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

Тому, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 256, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Позивачка-2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Виконавчий комітет Трускавецької міської ради (82200 Львівська область м. Трускавець вул. Бориславська 2; код ЄДРПОУ 04055914).

Суддя Р.П. Качур