Рішення № 140614494, 15.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокуСправа № 160/22744/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ: 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

29.07.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні їй до страхового стажу періодів роботи з 01.11.1983 р. до 01.08.1988 р. та з 02.08.1991 р. до 02.02.1995 р. - в колгоспі ім. крейсера «Аврора» Нікопольського району на посаді кухаря;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до її страхового стажу періоди роботи з 01.11.1983 р. до 01.08.1988 р. та з 02.08.1991 р. до 02.02.1995р. в колгоспі ім. Крейсера «Аврора» Нікопольського району на посаді кухаря; та здійснити їй з 17.11.2025 року (дата призначення пенсії) перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.11.1983 р. до 01.08.1988 р. та з 02.08.1991 р. до 02.02.1995 р. в колгоспі, з урахуванням раніше проведених платежів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не зарахуваво до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно із записів трудової книжки, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня дата та місяць народження. Відмову у зарахуванні спірних періодів роботи, позивач вважає неправомірною, оскільки трудова книжка містить усі необхідні записи щодо періодів трудової діяльності, у трудовій книжці відсутні ознаки підробок, записи скріплені підписами уповноважених осіб та печатками підприємств, а відтак трудова книжка належним чином підтверджує набутий трудовий стаж. Позивач вказує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Крім того, вона не має нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником, а не нею особисто.

Ухвалою від 06.08.2026 року суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копія ухвали від 06.08.2026 року отримана представником відповідача, проте станом на день прийняття рішення відповідач правом на надання відзиву не скористався.

В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та отримує пенсіє пенсію з 17.11.2025 р.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 27.03.2026 р. №34865-19994/Л-01/8-0400/26, на звернення від 26.02.2026 р. що надійшло до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вх. №19994/Л-0400-26 від 26.02.2026), з питання пенсійного забезпечення повідомило, що на час підготовки відповіді, за матеріалами електронної пенсійної справи, вона отримуєте пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» зі змінами з 17.11.2025 р. За результатами розгляду її трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 25.06.1984 р. встановлено, що на титульній сторінці не зазначена дата та місяць народження. Крім того, відсутня в повному обсязі інформація, щодо відпрацьованих трудоднів за період роботи в колгоспі «ім. крейсера Аврори» з 01.11.1983 по 03.02.1995 у зв?язку з чим вказаний період не було враховано до загального страхового стажу. Отже, для зарахування до загального страхового стажу вищезазначеного періоду роботи рекомендуємо надати підтверджуючу довідку відповідно до Постанови №637.

Не погодившись із не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.11.1983 р. до 01.08.1988 р. та з 02.08.1991 р. до 02.02.1995 року, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо відмови в зарахуванні їй до страхового стажу періодів роботи з 01.11.1983 р. до 01.08.1988 р. та з 02.08.1991 р. до 02.02.1995 р. - в колгоспі ім. крейсера «Аврора» Нікопольського району на посаді кухаря.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.06.1984 р. у вказані спірні періоди позивач працювала на наступних посадах та у таких підприємствах:

01.11.1983 року - прийнята в члени колгоспу ім. крейсера «Аврора» Нікопольського району в якості різноробочої (кухаря) та прийнята кухарем стф №1 колгоспу ім. крейсера «Аврора»;

03.02.1995 року - колгосп ім. крейсера «Аврора» Нікопольського району перейменовано в КСП

01.05.2000 року - КСП ім. крейсера «Аврора» реорганізовано в ТОВ «Аврора»;

31.01.2004 року - звільнена з роботи у зв?язку з переведенням на іншу роботу на інше підприємство згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України.

Отже, записами трудової книжки позивача підтверджено її трудову діяльність з 01.11.1983 р. до 01.08.1988 р. та з 02.08.1991 р. до 02.02.1995 р. - в колгоспі ім. крейсера «Аврора» Нікопольського району на посаді кухаря; трудова книжка в частині спірного періоду оформлена у відповідності до вимог законодавства, вказані записи містять номери та дати наказів про прийом на роботу, переведення, звільнення, а також печатки підприємств. Відповідачем зауважень щодо трудової книжки в частині вказаних спірних періодів не виявлено.

Крім того, за даними трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 25.06.1984 р. встановлено, що за спірний період трудова книжка позивача має відомості про встановлені та відпрацьовані трудодні, а саме:

-1983 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 220, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 52;

-1984 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 220, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 278;

-?1985 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 220, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 152, поважна причина, наказ №5 з 18.04.1986 р. до 01.12.1986 р.;

-1986 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 220, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 15, поважна причина, наказ №5 з 18.04.1986 р. до 01.12.1986 р.;

-1987 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 298;

-1988 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 233;

-1989 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - поважна причина, наказ №8 від 23.08.1989 р. з 02.08.1989 р. до 02.02.1990 р.;

-1990 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 232;

-1991 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 266;

-1992 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 251;

-1993 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 263;

-1994 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 253;

-1995 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 258;

-1996 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 270;

-1997 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 258;

-1998 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 286;

-1999 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в трудової участі в громадському господарстві - 283;

-2000 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в і участі в громадському господарстві - 230.

Таким чином вказана трудова книжка містить необхідну інформацію (в тому числі і посилання на відпрацьовані трудодні), яка підтверджує трудову діяльність позивача у спірний період.

Крім того, як зазначає позивач, винятком стали лише 1985-1986 рр., але причина невиконання трудового мінімуму зазначена як поважна згідно із наказом №5 з 18.04.1986 р. до 01.12.1986 р, у зв`язку з тим, що позивач в цей період здійснювала догляд за дитиною, яка не дожила до трирічного віку. Також в 1989 році ОСОБА_2 не виконувала річний мінімум трудової участі, встановлений колгоспом, підстава: поважна причина згідно наказу №8 від 23.08.1989 р. з 02.08.1989 р. до 02.02.1990 року, у зв`язку з народженням сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення останнім трирічного віку, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 , виданим Придніпровською сільською радою Нікопольського району Дніпропетровської області 02 листопада 1988 року.

Разом з цим, отримати підтверджуючі документи в колгоспі ім. крейсера «Аврора» позивач не має можливості, тому що колгосп ліквідовано, і в архів документи колгоспу на зберігання не були передані.

В якості підстави для відмови у зарахуванні спірних періодів до стажу роботи, відповідачем зазначено, що періоди трудової діяльності по трудовій книжці не зараховано до стажу, оскільки на титульній сторінці не зазначена дата та місяць народження.

Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, оскільки обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця.

Так, на момент заповнення трудової книжки позивача (01.09.1980) була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).

Відповідно до п.2.2 розділу 2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

В трудову книжку вносяться: дані про робітника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.

Пунктом п. 2.3. розділу 2 Інструкції №162 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення і повинні повністю відповідати тесту наказу (розпорядження).

З кожним записом, що вноситься на підставі наказу (розпорядження) в трудову книжку про прийом на роботу, переводах на іншу постійну роботу і звільнення, адміністрація зобов`язана ознайомити власника цієї книжки під підпис в особовій картці (п.2.4. розділу 2 Інструкції).

Згідно із п.2.11. розділу 2 Інструкції передбачено, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (чи печатка відділу кадрів), яким вперше заповнювалась трудова книжка.

Відповідно до пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З наведених норм права слідує, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником. Обов`язок ведення трудових книжок (заповнення, внесення відповідних записів та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноважений ним орган). Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

За таких обставин, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.

Суд звертає увагу, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Трудова книжка позивача в частині спірного періоду не містить неправдивих або недостовірних відомостей, та жодних виправлень, підчисток та/або наведень, зворотнього відповідачем не доведено. Тому зазначені відповідачем зауваження, як-то титульна сторінка трудової книжки не містить дату її заповнення, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду трудової діяльності позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії.

Підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність заповнення титульної сторінки трудової книжки.

Суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині зазначеного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.

Суд наголошує, що у випадку, якщо поданих позивачем документів для зарахування до страхового стажу спірних періодів було недостатньо, орган Пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, натомість за обставинами справи відповідачем-1 жодних дій вчинено не було, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.

При цьому, відповідач всупереч вимогам Порядку № 22-1 та Порядку № 637 не надав позивачу належних роз`яснень щодо допомоги в одержанні відсутніх документів для призначення пенсії, а також встановлення права позивача на одержання пенсії за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 Порядку № 637, на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

За таких обставин, відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів її трудової діяльності з 01.11.1983 р. до 01.08.1988 р. та з 02.08.1991 р. до 02.02.1995 р. - в колгоспі ім. крейсера «Аврора» Нікопольського району на посаді кухаря, відповідач діяв протиправно.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених висновків та з метою ефективності захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 01.11.1983 р. до 01.08.1988 р. та з 02.08.1991 р. до 02.02.1995 р. - в колгоспі ім. крейсера «Аврора» Нікопольського району на посаді кухаря та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до їстрахового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.11.1983 р. до 01.08.1988 р. та з 02.08.1991 р. до 02.02.1995р. в колгоспі ім. Крейсера «Аврора» Нікопольського району на посаді кухаря та здійснити з 17.11.2025 року перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше проведених платежів.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною першої статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ: 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ: 21910427) щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періодів роботи з 01.11.1983 р. до 01.08.1988 р. та з 02.08.1991 р. до 02.02.1995 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ: 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоди роботи з 01.11.1983 р. до 01.08.1988 р. та з 02.08.1991 р. до 02.02.1995 р. та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 17.11.2025 р., з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ: 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук