Ухвала суду № 140595052, 21.09.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/12144/26

Провадження № 4-с/756/109/26

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участі секретаря судових засідань - Тагієва Р.Д.,

представника скаржника - Васильєва П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та зобов`язання вчинити певні дії, стягувач: Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

УСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 - адвокат Васильєв П.С. звернувся до Оболонського районного суду міста Києва зі скаргою, у якій просив визнати протиправною бездіяльність Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо нереалізації належним чином постанови від 12.06.2020, якою повернуто виконавчий лист № 2/756/62/13 стягувачу за його заявою згідно з п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом зняття у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження (арешту з майна боржника) № 9224618 від 30.03.2015, та зобов`язати відділ зняти у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження № 9224618 (спеціальний розділ), дата державної реєстрації: 30.03.2015, щодо ОСОБА_1 . Скаргу обґрунтовано, серед іншого, тим, що 24.07.2014 Оболонським РВ ДВС міста Києва відкрито ВПНОМЕР_1 на примусове виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 квітня 2013 року у справі №2/756/62/13 за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ТОВ «Андромеда-плюс 30» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Згідно відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відносно боржника міститься інформація: запис про обтяження: 9224618 (спеціальний розділ); дата державної реєстрації: 30.03.2015; підстава: постанова, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_1, виданий 14.01.2015, видавник: ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві; вид обтяження: арешт нерухомого майна; обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, код ЄДРПОУ: 35018577, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 04201, м. Київ, вул. Полярна, 13-а; опис предмета обтяження: все нерухоме майно. 15.06.2015 керуючись п.9 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» далі - Закон (у редакції, що діяла на той час) винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, а саме: «Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.» 23.09.2015 виконавчий лист було повторно пред`явлено до виконання і постановою державного виконавця Оболонського РВ ДВС у м. Києві було відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2/756/62/13. 12.06.20 державний виконавець Оболонського РВ ДВС у м. Києві виніс постанову, якою повернув виконавчий лист №2/756/62/13 стягувачу за його заявою згідно з п.1 ч.1 ст.37 Закону, припинив чинність арешту майна боржника та скасував інші заходи примусового виконання рішення, що свідчить про необхідність належної реалізації вказаної постанови. Такий висновок міститься у постанові ВС від 23.10.25 по справі 756/4996/21 (аркуші 6, 17, 19). Відтак, Оболонський РВ ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) належно не реалізував вказану постанову. При цьому, немає жодної реальної необхідності та актуальності подальшого існування вказаного обтяження, оскільки відсутнє виконавче провадження відносно ОСОБА_1 у рамках якого накладено оскаржуване обтяження від 2015 р. Також боржниця у позасудовому порядку домовилась з банком про погашення боргу, що у т.ч. підтверджується змістом постанови приватного виконавця Лановенко Л. О. від 30.11.20 про поверненням виконавчого документу стягувачу за ВП НОМЕР_2 та відсутність інших ВП за вказаним виконавчим листом. Крім того, зазначається, що 24.04.26 в інтересах боржника на ім`я Оболонського РВДВС у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) подав скаргу на бездіяльність, в якій просив визнати протиправною бездіяльністю Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), щодо: ненадання (не направлення) письмової відповіді на заяву ОСОБА_1 від 13 березня 2021 року про надання інформації та скасування обтяження речових прав на нерухоме майно; не реалізації належним чином постанови від 12.06.2020, якою повернуто виконавчий лист №2/756/62/13 стягувачу за його заявою згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України №1404-VIII, шляхом зняття у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обстеження (арешту з майна боржника) 9224618 від 30.03.2015. 04.05.2026 на скаргу отримав відповідь, якою проігноровано суть скарги та висновки Верховного суду від 23.10.2025 справа 756/4996/21.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 20.07.2026, серед іншого, відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Вегери Антона Сергійовича та зобов`язання вчинити певні дії, стягувач: Акціонерне товариство «Універсал Банк». Призначити судове засідання на 06.08.2026 о 16 год. 30 хв. в приміщенні Оболонського районного суду м. Києва (м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 2-Є, 2-й поверх, каб. 3).

07.08.2026 до суду від представника Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надійшли письмові пояснення, у яких просив у задоволенні скарги відмовити, з підстав викладених у поясненнях.

24.08.2026 до суду від представника скаржника надійшло клопотання про долучення інформаційної довідки.

10.09.2026 до суду від представника скаржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи постанови від 12.06.2020 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав скаргу у повному обсязі, просив її задовольнити.

Інші учасники судового процесу, у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлялися.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Судом встановлено, що Оболонський районний суд міста Києва рішенням від 26 квітня 2013 року у справі № 2/756/62/13, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2014 року, стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Андромеда-плюс 30» на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 166 502,68 швейцарських франків, що на 10 жовтня 2011 року еквівалентно 1 442 241,06 грн, з яких: 157 706,14 швейцарських франків - тіло кредиту; 8 471,89 швейцарських франків - відсотки за користування кредитом, 324,65 швейцарських франків - підвищені відсотки, а також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби перебував виконавчий лист № 2/756/62/13, виданий 24.02.2014 Оболонським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 442 241,06 грн.

За цим виконавчим листом 24.07.2014 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. Постановою державного виконавця від 14.01.2015 накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, на підставі чого 30.03.2015 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження № 9224618 щодо майна ОСОБА_1

15.06.2015 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, а після повторного пред`явлення цього ж виконавчого листа 23.09.2015 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3.

Постановою державного виконавця від 12.06.2020 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 виконавчий лист № 2/756/62/13 повернуто стягувачу за його заявою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, а п. 2 цієї постанови припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Станом на день розгляду скарги обтяження № 9224618 від 30.03.2015 не припинено, що відділом державної виконавчої служби не заперечується.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Згідно з ч. 2 ст. 40 цього Закону про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) зазначила, що законодавець передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника (ч. 3 ст. 37 Закону № 1404-VIII). За висновком Великої Палати Верховного Суду, «повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII)».

У цій справі виконавчий документ повернуто стягувачу саме за його письмовою заявою, тобто на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII, а отже настав саме той випадок, з яким ч. 3 ст. 37 цього Закону пов`язує обов`язок виконавця зняти арешт з майна боржника.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2025 у справі № 756/4996/21, ухваленій за результатами перегляду скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність того самого відділу державної виконавчої служби, зазначив: «12 червня 2020 року державний виконавець Оболонського РВ ДВС у м. Києві виніс постанову, якою повернув виконавчий лист № 2/756/62/13 стягувачу за його заявою згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України № 1404-VIII, припинив чинність арешту майна боржника та скасував інші заходи примусового виконання рішення, що свідчить про необхідність належної реалізації вказаної постанови».

Відтак обов`язок відділу державної виконавчої служби реалізувати постанову від 12.06.2020 в частині зняття арешту з майна боржника випливає з ч. 3 ст. 37 та ч. 2 ст. 40 Закону № 1404-VIII, що узгоджується з наведеним висновком Верховного Суду, і не залежить від додаткового звернення боржника.

Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про її припинення, а тому може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу.

Суд також враховує, що у справі № 756/4996/21 (провадження №4-с/756/78/21) предметом розгляду були правомірність дій відділу державної виконавчої служби щодо накладення обтяження № 9224618 та бездіяльність щодо його нескасування з огляду на повернення виконавчого документа стягувачу 15.06.2015 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV. Реалізація постанови від 12.06.2020 як підстава для зняття арешту відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону № 1404-VIII предметом оцінки в тій справі не була, на що прямо вказав Верховний Суд у постанові від 23.10.2025, зазначивши, що «у скарзі боржник не порушує питання про зняття арешту». Отже, ця скарга ґрунтується на інших підставах, а тотожність зі спором у справі № 756/4996/21 відсутня. На відміну від тієї справи, у цій скарзі скаржник порушує питання саме про зняття арешту з майна боржника: у прохальній частині скарги обтяження № 9224618 прямо визначене як «арешт з майна боржника», а її обґрунтування спирається на ст. 59 Закону № 1404-VIII та необхідності зобов`язання відділу зняти арешт з нерухомого майна. При цьому у разі зняття арешту з нерухомого майна державну реєстрацію припинення обтяження здійснює сам державний виконавець (п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), а тому вимога зобов`язати відділ зняти обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є належним способом захисту порушеного права.

Твердження відділу державної виконавчої служби про те, що повернення виконавчого документа стягувачу не має наслідком скасування заходів примусового виконання рішення, стосуються загального правила і не враховують винятку, прямо передбаченого ч. 3 ст. 37 Закону № 1404-VIII для повернення виконавчого документа за заявою стягувача. Посилання відділу державної виконавчої служби на постанову Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 202/1182/22 цих висновків не спростовує, оскільки у зазначеній справі виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV (п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII) у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, і ч. 3 ст. 37 Закону № 1404-VIII судом не застосовувалася. У цій справі виконавчий документ повернуто за заявою стягувача, тобто на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII, щодо якого Верховний Суд у постанові від 05.11.2025 у справі № 644/7525/21 зазначив: «пунктами 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII передбачені випадки повернення виконавчого документа стягувачу, при яких арешт з майна знімається у відповідності до приписів частини третьої статті 37 Закону № 1404-VIII, зокрема у разі, коли виконавчий документ повертається стягувачу за його письмовою заявою про повернення виконавчого документа».

Доводи про те, що обтяження № 9224618 внесено на підставі постанови від 14.01.2015 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, а тому не охоплюється постановою від 12.06.2020, суд відхиляє. Обидва виконавчі провадження відкривалися з примусового виконання одного і того самого виконавчого листа № 2/756/62/13, а арешт накладався як захід примусового виконання саме цього судового рішення. За змістом постанови від 12.06.2020 нею припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, без обмеження цих наслідків окремим виконавчим провадженням. Після повернення виконавчого документа стягувачу 15.06.2015 арешт, накладений постановою від 14.01.2015, зберігся саме для забезпечення виконання цього виконавчого листа в разі його повторного пред`явлення, що й відбулося 23.09.2015. Повернення ж виконавчого документа за заявою стягувача означає відмову самого стягувача від примусового виконання рішення, а тому мета застосування будь-яких арештів, що забезпечували виконання цього виконавчого листа, відпала незалежно від того, в якому з зазначених виконавчих проваджень їх було накладено. Інший підхід призвів би до того, що арешт, застосований у попередньому виконавчому провадженні, зберігався безстроково, хоча наслідки, які закон пов`язує з поверненням виконавчого документа за заявою стягувача, вже настали.

Доводи про несплату виконавчого збору суд також відхиляє. Ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII визначає підстави, за яких виконавець знімає арешт з власної ініціативи під час виконавчого провадження, і не скасовує імперативного припису ч. 3 ст. 37 цього Закону. Застереження щодо нестягнення виконавчого збору, передбачене ч. 1 ст. 40 цього Закону, стосується закінчення виконавчого провадження, а не повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою; стягнення виконавчого збору здійснюється в окремому виконавчому провадженні № 62425202, а арешт, накладений для забезпечення виконання виконавчого листа № 2/756/62/13, не може слугувати забезпеченню виконання іншого виконавчого документа.

Відділ державної виконавчої служби зазначив про знищення матеріалів виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 у зв`язку зі спливом строку їх зберігання. Водночас копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_3 надавались виконавчою службою під час розгляду скарги ОСОБА_1 у справі № 756/4996/21 (провадження № 4-с/756/78/21) і були оглянуті судом під час розгляду даної скарги. Відсутність матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 не спростовує доводів скаржника та не звільняє відділ від обов`язку реалізувати постанову від 12.06.2020, оскільки тягар доказування правомірності оскаржуваної бездіяльності покладається саме на виконавця.

Ані стягувачем, ані відділом державної виконавчої служби не доведено суду підстав збереження обтяження № 9224618 після 12.06.2020.

За таких обставин, відповідно до ст. 451 ЦПК України, суд дійшов висновку, що скарга є обґрунтованою, бездіяльність відділу державної виконавчої служби щодо неналежної реалізації постанови від 12.06.2020 шляхом зняття у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження (арешту з майна боржника) № 9224618 є протиправною, а порушене право підлягає захисту шляхом зобов`язання відділу зняти це обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Керуючись статтями 258-260, 353, 354, 447-451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та зобов`язання вчинити певні дії, стягувач: Акціонерне товариство «Універсал Банк» - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо неналежної реалізації постанови від 12.06.2020, якою повернуто виконавчий лист № 2/756/62/13 стягувачу за його заявою згідно з п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом зняття у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження (арешту з майна боржника) № 9224618 від 30.03.2015.

Зобов`язати Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження № 9224618 (спеціальний розділ), дата державної реєстрації 30.03.2015, щодо ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду складено 21.09.2026

Суддя М. М. Ткач