Ухвала суду № 14055310, 04.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2011 р.Справа № 2-а-122/10/1470 Категорія:9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.

суддів Домусчі С.Д., Єщенка О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Сетус” до державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010 року ТОВ “Сетус”звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом та просило: визнати нечинним та скасувати рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 07.10.2009 року №0027152350 про застосування до ТОВ “Сетус”штрафних (фінансових) санкцій в сумі 11701,75 грн.; визнати нечинним та скасувати рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 07.10.2009 року №0027162350 про застосування до ТОВ “Сетус”штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4586,75 грн.

15 квітня 2010 року Миколаївський окружний адміністративний суд прийняв постанову, якою позов задовольнив частково. Судовим рішенням скасовано частково рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій№0027162350 від 07.10.2009 року на суму 2 732,50 грн. Скасовано рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0027152350 від 07.10.2009 року на суму 11 701,75 грн. В решті позову відмовлено.

13 травня 2010 року на вказане рішення суду ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

25.09.2009 року працівниками ДПА в Миколаївський області була проведена планова перевірка ТОВ “Сетус” щодо контролю за додержанням субєктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги).

За результатами перевірки складено акт №1073/14/00/23/36383820 від 25.09.2009 року, в якому зафіксовані наступні порушення: п.12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”за неведення встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на суму1 366,25 грн.; п.13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій в сумі 370,85 грн.; п.2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, а саме неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на загальну суму 2340,35 грн.

На підставі акту 07.10.2009 року ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва були прийняті рішення №0027152350 про застосування до ТОВ “Сетус”штрафних (фінансових) санкцій на суму 11701,75 грн. за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні та рішення №0027162350 про застосування до ТОВ “Сетус”штрафних (фінансових) санкцій на суму 4586,75 грн. за порушення п.12, 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Щодо правомірності проведення планової перевірки позивача колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Статтею 16 вказаного вище Закону визначено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону, а відповідно до частини 4 вказаної статті планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Згідно з п.4 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів при виявленні порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.

Згідно ч.1 ст.112 зазначеного Закону посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

Як встановлено судом першої інстанції, перевірка позивача була передбачена планом проведення перевірок на вересень2009 року, затвердженого заступником голови ДПА в Миколаївській області від 24.09.2009 року, яким передбачено під №19 - перевірку підприємства ТОВ “Сетус” (а.с.84). Направлення на перевірку №2520/23-517, №2522/23-517, №2521/23-517 від 25.09.2009 року надавались під підпис касиру позивача (а.с. 85-87).

Слід зазначити, що перевірка дотримання позивачем вимог законодавства при проведенні розрахунків виявляється неможливою за умови повідомлення його про це заздалегідь. У звязку з цим перевірка носить плановий характер, оскільки передбачена у графіку роботи податкового органу, та є позаплановою в частині сповіщення про її проведення.

По суті виявлених ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва порушень ТОВ “Сетус”вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою встановлено незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яку зазначено в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, що є порушенням пункту 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Відповідно до пункту 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операції, а у випадку використання розрахункової книжки загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, яка зазначена в денному звіті РРО склала 370,85 грн., що підтверджується описом готівкових коштів на місці проведення розрахунків ТОВ “Сетус”, які було підраховано його продавцем ОСОБА_4 та денним звітом РРО (а. с. 71).

Посилання позивача на те, що розбіжність по касі складала 370,85 грн., оскільки ці кошти були надані касиру для розрахунку з постачальниками сиру, а у звязку з тим, що в залі відсутнє місце зберігання грошових коштів, касир поклав їх в грошовий ящик касового апарату не спростовують висновку відповідача про невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, яка зазначена в денному звіті РРО зважаючи на таке.

Відповідно до п.23 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року №833 “Про Затвердження порядку провадження торгівельної діяльності правил торгового обслуговування населення”забороняється зберігати на місці проведення розрахунків (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) суми готівки, що не належить субєкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

Згідно з п.4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року №614 унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій “службове внесення”та “службова видача”, якщо таке внесення чи видача не повязані з проведенням розрахункових операцій.

Таким чином, якщо кошти в сумі 370,85 грн. були надані касиру для розрахунку з постачальниками сиру, то їх можливо було зберігати в грошовому ящику касового апатату тільки скориставшись операціями “службове внесення”та “службова видача”. Однак позивач не скористався вказаними операціями.

За порушення вимог пункту 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”статтею 22 цього Закону передбачені фінансові санкції у пятикратному розміру суми, на яку виявлено невідповідність.

Таким чином згідно зі спірним рішенням за порушення п.13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”відповідачем до ТОВ “Сетус”правомірно застосована штрафна (фінансова) санкція на загальну суму 1 854, 25 грн. (370, 85 грн.*5).

Також перевіркою було встановлено порушення п.12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку на суму 1 366, 25 грн.

У відповідності до п.12 ст.3 Закону “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі ст.21 вказаного Закону, до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Позивач надав суду накладні на товар зазначений в описі працівниками податкової адміністрації та звіт про поставку товарно-матеріальних цінностей на 25.09.2009 року.

Враховуючи викладені обставини, висновок податкового органу про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону є помилковим, тому оскаржуване рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва №0027162350 від 07.10.2009 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 732,50 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

При проведенні перевірки було надано КОРО №1403004033 від 07.04.2009 року, за наслідками дослідження якої податківцями було виявлено неоприбуткування готівкових коштів на підставі фіскальних звітних чеків №1007 від 19.09.2009 року на суму 12 грн., №1008 від 20.09.2009 року на суму 517,45 грн., №1009 від 21.09.2009 року на суму 410,75 грн., №1010 від 22.09.2009 року на суму 436,15 грн., №1011 від 23.09.2009 року на суму 421,70 грн., №1012 від 24.09.2009 року на суму 542,30 грн. Загальна сума не оприбуткування складає, згідно вказаних Z звітів 2340,35 грн. На час перевірки записи у КОРО за період з 19.09.2009 року по 24.09.2009 року відсутні.

Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року №637 визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями).

Відповідно до п.п. 2.6 п.2 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

У статті 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” встановлено, що за не оприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки до юридичних осіб застосовуються штрафні санкції у пятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був наданий періодичний звіт повний, в якому зазначені підсумки по Z звітах №№0989-1018 за період з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року, в якому зазначено, що позивачем була отримана виручка 19.09.2009 року на суму 12 грн., 20.09.2009 року на суму 517,45 грн., 21.09.2009 року на суму 410,75 грн., 22.09.2009 року на суму 436,15 грн., 23.09.2009 року на суму 421,70 грн., 24.09.2009 року на суму 542,30 грн. ( а.с. 113).

21.09.2009 року позивачем був складений прибутковий касовий ордер №155 на суму 1006 грн. 70 коп., що складає суму продаж за 18.09.2009 р.,19.09.2009 р, 20.09.2009 р., в якому зазначено, що це кошти від реалізації (а.с.116). Прибуткові касові ордери №156 від 22.09.2009 року на суму 410,75 грн., №157 від 23.09.2009 року на суму 436,15 грн. (а.с.114,115), №159 від 24.09.3009 року на суму 421,70 грн., №160 від 25.09.2009 року на суму 542,30 грн.(а.с.117,118).

Видаткові касові ордери з 21.09.2009 року по 25.09.2009 року свідчать, що ці кошти були витрачені на заробітну плату працівникам, компенсацію при звільненні, здані до банківської установи (а.с.131-136).

Отже позивачем всі суми грошових коштів з 19.09.2009 року по 24.09.2009 року, зазначені в акті перевірки від 25.09.2009 р. оприбутковані, оскільки відображені в касовій книзі підприємства, прибуткових касових ордерах .

Дослідити книгу обліку розрахункових операцій не було можливим, оскільки позивач зазначив, що 26.02.2010 року на підприємстві відбулася крадіжка, в результаті якої разом з іншими документами та грошима була вкрадена Книга обліку розрахункових операцій, що підтверджується листом Заводського РВ ММУ УМВС України від 26.02.2010 року, актом перезакриття обєкту, що охороняється ВДСО від 26.02.2010 року (а.с.89), постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.03.2010 року.

Відповідно до п.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведений той факт, що позивачем порушено п.2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, а тому позов в частині скасування рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0027152350 від 07.10.2009 року на суму 11701,75 грн. підлягає задоволенню.

За таких підстав, судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судом першої інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст.185, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Сетус”до державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: