Постанова № 14055044, 03.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2011                                                                                           № 2/149

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           Кондратова І.Д.

          Попікова О.В.

при секретарі:           Бут А.В.

За участю представників:

від позивача:          Волинець Р.А. – представник за довіреністю № б/н від 03.03.2011 року;

від відповідача:          Шинкаренко Я.В. - представник за довіреністю № 225-КР-1368 від 17.12.2010 року;

від третьої особи:          не з’явився;

від прокуратури:          Морозов В.Ю. – посвідчення № 227 від 08.07.2010 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступник прокурора м.Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.06.2010

у справі № 2/149 (Домнічева І.О. .....)

за позовом                               ТОВ "Лілея"

до                                                   Київська міська рада

третя особа відповідача           Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про                                                   визнання угоди укладеною

Суть рішення та скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лілея" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання укладеною угоди до договору оренди земельної ділянки від 20.01.2005 № 66-6-00225 в редакції, яка підписана позивачем на умовах, визначених угодою.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2010 року у справі № 2/149 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 15.06.2010 року у справі № 2/149 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2010 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 2/149, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.02.2011 року. Крім того, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду розгляд даної апеляційної скарги у справі № 2/149 доручено наступному складу суду: головуючий суддя – Коротун О.М., судді – Кондратова І.Д., Попікова О.В., відповідно до ст. 46 ГПК України та ст. 29 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яким розглянуто справу та прийнято постанову у даній справі.

01.02.2011 року через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано письмові пояснення, відповідно до яких третя особа просить рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2010 року скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, а також розглянути справу за відсутності повноважного представника.

14.02.2011 року через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого сторона просила суд залишити рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2010 року без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва – без задоволення. Крім того, подано нотаріально посвідчену угоду між Київською міською радою та ТОВ "Лілея" про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.12.2010 року.

15.02.2011 року через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду Київською міською радою подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

У судове засідання 15.02.2011 року з'явились представники позивача та прокуратури, які заявили клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги у справі № 2/149 на 15 днів, яке задоволено судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 року розгляд справи відкладено на 03.03.2011 року.

02.03.2011 року через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду представником позивача подано додатковий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона наголошує на тому, що поза межами судового процесу сторонами укладено угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки та який знаходиться на реєстрації в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

03.03.21011 року представником Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду подано пояснення по справі, згідно яких повідомляє, що угода про поновлення договору оренди земельної ділянки від 20.01.2005 року № 66-6-00225 станом на 02.03.2011 року не зареєстрована, а також підтримує раніше подані пояснення, та просить розглянути справу без повноважного представника. Клопотання задоволено судом апеляційної інстанції.

У судове засідання 15.02.2011 року з'явились представники позивача, відповідача та прокуратури.

Київський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Київською міською радою (далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІЛЕЯ" (далі - позивач) укладено договір оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе з літнім майданчиком, яка знаходиться на території парку культури та відпочинку "Гідропарк" у Дніпровському районі м. Києва (далі - договір), що зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 20.01.2005 року № 66-6-00225 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Підпунктом 11.7 вказаного договору оренди земельної ділянки передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, позивач, за умови належного виконання своїх обов’язків має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Згідно з ст. 777 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Рішенням Київської міської ради від 24.12.2009 року № 1001/3070 відповідачу поновлено на 10 років договір оренди земельної ділянки від 20.01.2005 року № 66-6-00225 (а.с. 9).

Крім того, в п. 2 рішення Київської міської ради від 24.12.2009 № 1001/3070 встановлено, що розмір річної орендної плати, визначеної в договорі оренди земельної ділянки від 20.01.2005 року №66-6-00225, підлягає приведенню у відповідність до норм законодавства.

З метою приведення договору оренди земельної ділянки у відповідність до рішення Київської міської ради від 24.12.2009 року № 1001/3070, на підставі Закону України "По оренду землі" позивач звернувся до Київської міської ради з пропозицією внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 20.01.2005 року №66-6-00225, надіславши підписані з свого боку два примірники угоди про внесення змін до вказаного договору, проте без виконання п. 2 вказаного рішення (а.с. 6).

На вказане звернення, направлене позивачем Київській міській раді, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) повідомлено про те, що станом на 07.05.2010 року підписані з боку двох сторін – позивача та відповідача, та нотаріально посвідчена угода до договору оренди земельної ділянки від 20.01.2005 року № 66-6-00225 до Головного управління земельних ресурсів не надходила. Крім цього, повідомлялось також, що після надходження нотаріально посвідченої угоди до зазначеного договору оренди земельної ділянки, Головне управління земельних ресурсів в установленому порядку забезпечить її реєстрацію (а.с. 8).

У зв’язку з тим, що відповідачем не надано ні протоколу розбіжностей до угоди до договору, ні заперечень щодо її редакції, позивач звернувся до суду із даним позовом про визнання угоди укладеною на умовах, запропонованих позивачем.

Суд першої інстанції, розглядаючи даний спір по суті, зробив висновок, що з боку позивача вжито всі необхідні дії по підписанню угоди до договору оренди земельної ділянки, а Київська міська рада не вирішує дане питання, у зв’язку з чим суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив їх у повному обсязі, а саме визнав угоду укладеною.

За результатом перегляду рішення суду першої інстанції, Київський апеляційний господарський суд встановив, що висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог є помилковим, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. "а", п. "в" ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території належить розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні у порядку, передбаченому ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Статтею 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Приписами ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що міський голова укладає договори від імені територіальної громади та на підставі відповідних рішень Київської міської ради.

Як зазначалось вище, рішенням Київської міської ради від 24.12.2009 року № 1001/3070 позивачу поновлено на 10 років договір оренди земельної ділянки від 20.01.2005 року № 66-6-00225, проте п. 2 вказаного рішення встановлено, що розмір річної орендної плати, визначеної в договорі оренди земельної ділянки підлягає приведенню у відповідність до норм законодавства, а в п. 3 вказаного рішення зобов’язано позивача звернутись до третьої особи з клопотанням щодо організації робіт по внесенню змін до договору оренди земельної ділянки. Доказів звернення з таким клопотанням, матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Таким чином, враховуючи, що чинним законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі державної та комунальної власності, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Як встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, позивачем на виконання вказаного рішення було направлено угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки лише в частині зміни строків дії договору, всі інші умови договору оренди залишилися без змін.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Пунктом 4.2 договору від 20.01.2005 № 66-6-00225 визначено, що річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 2 відсотків від її нормативно грошової оцінки.

Разом з цим, на час прийняття судом першої інстанції рішення, пункт 4.2. договору оренди земельної ділянки від 20.01.2005 № 66-6-00225 не відповідав нормам чинного земельного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (із змінами внесеними Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України") річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ставка земельного податку встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, на момент звернення позивача з позовом чинним законодавством України встановлений мінімальний розмір орендної плати за земельну ділянку - 3 відсотки від її грошової оцінки.

Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги (тобто залишаючи без змін інші умови договору оренди земельної ділянки від 20.01.2005 № 66-6-00225, а саме, в частині того, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлено у розмірі 2 відсотків від її нормативно грошової оцінки - поновлено на 10 років), порушив вищенаведену норми Закону України "Про оренду землі" та Закону України "Про плату за землю", що є підставою для скасування рішення.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку (Аналогічна позиція викладена в рекомендації президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року № 04-06/15 "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства").

Як з’ясовано судом апеляційної інстанції, рішення Київської міської ради від 24.12.2009 року № 1001/3070 не скасовано, що також підтверджується наміром позивача привести строк дії договору у відповідність з вказаним рішенням.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови в позові повністю.

Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції залучено до участі у справі Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оскільки рішення суду першої інстанції впливає на його права та обов'язки.

Так, в пункті 3 угоди, укладеної судом, визначено, що дана угода набуває чинності з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду" після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, дана угода підлягає реєстрації в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Що ж стосується угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.12.2010 року, доданої позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, то колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач стверджує, що на даний час (тобто 14.02.2011 року) між ним та відповідачем укладено угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки 20.01.2005 року № 66-6-00225, яка знаходиться на реєстру третьої особи, а тому рішення підлягає залишенню без змін.

Проте, з даним висновком колегія суддів апеляційної інстанції погодитись не може, з огляду на таке.

За повідомлення сторін, в тому числі Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) дана угода станом на 02.03.2011 року в управління не зареєстрована. Викладене не спростовує апелянт. Крім того, дана угода підписана сторонами 25.12.2010 року, в той час, як з позовом позивач звернувся – 25.05.2010 року.

Як зазначалось вище, угода набирає чинності з дня її державної реєстрації.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що факт підписання вказаної угоди позивачем і відповідачем не є підставою для залишення рішення місцевого господарського суду без змін. Крім того, дана угода не зареєстрована третьою особою та відсутні докази звернення з такою вимогою до третьої особи.

Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 ГПК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом, проте предметом спору по даній справі зазначено позивачем – визнання угоди укладеною.

Колегією суддів враховано, що оскільки предмет позову - визнання угоди укладеною про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, відповідно до наведених норм права, не відповідає встановленим законом способам захисту прав, тому (крім інших підстав, викладених в постанові) немає правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілея" про визнання укладеною угоди до договору оренди земельної ділянки від 20.01.2005 № 66-6-00225 в редакції, яка підписана позивачем.

Таким чином, рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2010 року у справі № 2/149 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У зв’язку з задоволенням апеляційної скарги та відмовою у задоволенні позову, судові витрати на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача як за розгляд справи в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва – задовольнити.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2010 року по справі № 2/149 – скасувати з прийняттям нового рішення.

3.          У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Лілея" – відмовити повністю.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілея" (02089, м. Київ, пр-т. Броварський, 41-А; м. Київ, просп. Возз'єднання, 8/2, код ЄДРПОУ 22942642) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення в доход Державного бюджету України 42,50 грн. (сорок дві грн. 50 коп.) державного мита за подання апеляційної скарги.

5.           Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

6.           Матеріали справи № 2/149 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      Коротун О.М.

Судді                                                                                          Кондратова І.Д.

                                                                                          Попікова О.В.