Рішення № 14054503, 22.02.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22 лютого 2011 року

справа № 5020-156/2011

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

(вул. Ковпака, 29, м. Київ, 03150)

в особі Кримської республіканської філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

(просп. Кірова, б. 36, кв. 16, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

до відповідача –Приватного підприємства «КЕРЗ»

(Камишеве шосе, буд. 45/1, м. Севастополь, 99014)

про розірвання договору та стягнення 2 474 078,94 грн.,

Суддя С.М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Бусєл О.Л. –провідний юрисконсульт сектору по роботі з «проблемною»заборгованістю юридичних осіб Управління по роботі з «проблемною»заборгованістю Департаменту ризиків, довіреність № 02-04/867 від 02.12.2010 (копія довіреності у справі)

Від відповідача –Колягін В.В. –представник по довіреності № 56-юр/2010 від 01.11.2010 (довіреність у справі)

Суть спору

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»в особі Кримської республіканської філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Приватного підприємства «КЕРЗ»про розірвання договору відновлювальної кредитної лінії № 947/007-ДИ5-ВЛ, укладеного 14.03.2008 між сторонами, та стягнення 2 474 078,94 грн., у тому числі 1 812 478,00 грн. поточної заборгованості за кредитом, 232 730,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 384 628,74 грн. простроченої заборгованості за відсотками та 44 242,20 грн. пені по простроченому кредиту та відсотках.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду надав суду відзив від 21.02.2011 на позов, в якому з позовними вимогами погодився у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

14.03.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та Приватним підприємством «КЕРЗ»був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 947/007-ДИ5-ВЛ.

Відповідно до п. 1.1. цього договору кредитор (позивач) зобов’язувався надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надалі за текстом –«кредит».

1.1.1 Надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо –«транш», а у сукупності - «транші», зі сплатою 14,50 (чотирнадцять цілих п’ять десятих) процентів річних за кредитом та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться у Додатку 1 до цього договору, який є невідємною складовою частиною цього договору, надалі за текстом –«тарифи», в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі 2 500 000,00 грн. (два мільйони п’ятсот тисяч грн. 00 коп.), з наступним графіком зниження максимального ліміту заборгованості:

щомісячно до 05 (п’ятого) числа кожного місяця в період з квітня 2008 року по лютий 2018 року включно зниження максимального ліміту заборгованості на 20 834,00 грн. (двадцять тисяч вісімсот тридцять чотири грн. 00 коп.), а до 05 (п’ятого) березня 2018 року –у сумі 20 754,00 грн. (двадцять тисяч сімсот п’ятдесят чотири грн. 00 коп.),

з кінцевим терміном погашення усієї заборгованості за кредитом не пізніше 05 (п’ятого) березня 2018 року, на умовах визначених цим договором.

1.1.2 Кожна наступна видача траншу кредиту здійснюється в межах вільного залишку максимального ліміту заборгованості, визначеного в п.п. 1.1.1. цього договору, з урахуванням вже наданих траншів.

За умовами п. 2.1. договору видача траншів кредиту проводиться шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника в межах максимального ліміту заборгованості, що діє на дату видачі кредиту (відповідного траншу кредиту) на підставі письмової заяви позичальника.

Згідно з п. 2.3. договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця в період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, за методом «факт/360», де «факт»- це фактична кількість днів у періоді, за який здійснюється нарахування процентів, а «360»- умовна кількість днів у році. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 5 (п’ятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі (п. 2.4. договору).

У відповідності з п. 3.2. договору у разі невиконання позичальником своїх обов’язків за цим договором, погіршення фінансового стану позичальника за звітний період, зокрема, появи збитків, зменшення виручки (доходу) від реалізації та/або збільшення дефіциту робочого капіталу в розмірах, визначених внутрішніми нормативними документами кредитора, на свій вибір, кредитор має право вимагати від позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобов’язань за цим договором протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня отримання позичальником письмової вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) (п.п. 3.2.2.2.).

На виконання умов вищевказаного договору, позивач свої зобов’язання виконав.

Однак, відповідач, у порушення умов договору, свої зобов’язання перед позивачем виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв’язку з чим за ним утворилась наступна заборгованість: 1 812 478,00 грн. поточної заборгованості за кредитом, 232 730,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом та 384 628,74 грн. простроченої заборгованості за відсотками.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов’язання у відповідача перед позивачем.

Відповідно до вимог частини першої ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України, передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до п. 4.1. договору у разі прострочення позичальником строків погашення кредиту та/або сплати процентів, комісій, зазначених у п.п. 1.1.1, 3.3.6.1., 3.3.15., 3.3.17., 2.4., 2.5. цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період невиконання зобов’язань за цим договором, від своєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, згідно розрахунку позивача, відповідачу нараховано 44 242,20 грн. пені, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 2 474 078,94 грн., у тому числі 1 812 478,00 грн. поточної заборгованості за кредитом, 232 730,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 384 628,74 грн. простроченої заборгованості за відсотками та 44 242,20 грн. пені по простроченому кредиту та відсотках, документально встановлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорювався відповідачем, а визнаний ним у вищевказаному відзиві від 21.02.2011 на позов.

За таких обставин позов в частині стягнення спірної заборгованості підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про розірвання укладеного між сторонами договору відновлювальної кредитної лінії № 947/007-ДИ5-ВЛ від 14.03.2008.

Частиною другою ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи значний розмір заборгованості відповідача перед позивачем, тривале невиконання відповідачем істотних умов договору та визнання відповідачем позову в частині вимог про розірвання укладеного між сторонами договору відновлювальної кредитної лінії № 947/007-ДИ5-ВЛ від 14.03.2008, суд вважає позов у цій частині таким, що також підлягає задоволенню.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників сторін про складення повного рішення 28.02.2011.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1). Позов задовольнити повністю.

2). Стягнути з Приватного підприємства «КЕРЗ»(Камишеве шосе, буд. 45/1, м. Севастополь, 99014, ідентифікаційний код 32296347, р/р 26006733131001 у СФ АКБ «Приватбанк», МФО 324935, або з інших рахунків) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»(вул. Ковпака, 29, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 00039019, р/р 37393440990050 у КРФ ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 324010, або на інші рахунки) 2 474 078,94 грн., у тому числі 1 812 478,00 грн. поточної заборгованості за кредитом, 232 730,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 384 628,74 грн. простроченої заборгованості за відсотками та 44 242,20 грн. пені по простроченому кредиту та відсотках, а також 24 825,79 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3). Розірвати договір відновлювальної кредитної лінії № 947/007-ДИ5-ВЛ від 14.03.2008, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»(вул. Ковпака, 29, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 00039019) та Приватним підприємством «КЕРЗ»(Камишеве шосе, буд. 45/1, м. Севастополь, 99014, ідентифікаційний код 32296347).

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя С. М. Альошина

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 28.02.2011.