Рішення № 14054432, 01.03.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.11 Справа № 19/354

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку „Індустріалбанк” в особі Луганської філії, м.Луганськ

до Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” в особі Луганської філії, м.Луганськ

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1, м.Лисичанськ Луганської області

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2, м.Лисичанськ Луганської області

про стягнення 21614 грн. 08 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача Прядченко К.В., довіреність № 26 від 05.02.2010;

від відповідача представник не прибув;

від 3-іх осіб представники не прибули.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування за договором кредиту №KRCK/0411/227/07 від 24.04.2007 в межах страхової суми, в розмірі 19504 грн. 21 коп., пеню за несвоєчасне страхове відшкодування в сумі 2109 грн. 87 коп.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.03.2011 правильною назвою відповідача є Приватне акціонерне товариство „Страхова група „ТАС”.

В судовому засіданні 12.01.2011, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, була оголошена перерва.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.02.2011 строк розгляду справи продовжено на 15 днів, відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України, згідно заяви відповідача.

Відповідач та треті особи не скористалися наданим їм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечили участі повноважних представників у судовому засіданні, хоча були належним чином повідомлені про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірників всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України” (п.19) ... дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на час розгляду справи.

Відповідач відзивом № б/н та без дати вимоги позову відхилив з підстав, викладених у відзиві. Позивач звертає увагу суду на те, що п.5.5. Правил кредитування, передбачено обовязок банку, при оформленні та видачі кредиту, протягом одного робочого дня перевіряти достовірність відомостей, наданих позичальником, репутацію позичальника та підготувати письмовий висновок у формі протоколу узгодження, оскільки платоспроможність позичальника та правомірність видачі довідки про доходи фізичної особи ОСОБА_2 (позичальник) не було перевірено, тому вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Позивач проти доводів відповідача заперечив та підтримав позовні вимоги у повному обсязі, про що зазначив у запереченнях № 163 від 01.02.2011 на відзив відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, який прибув у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Акціонерним комерційним банком „Індустріалбанк” (банк, позивач) та Якубовим Рушаном Хаюмовичем (позичальник) 24.04.2007 був укладений кредитний договір №KRCK/0411/227/07 (далі Кредитний договір), за умовами якого банк зобовязався надати у користування кредитні кошти в розмірі 20000 грн. 00 коп. у порядку, передбаченому п.3.1 цього договору, строком з 24.04.2007 по 25.03.2010 включно на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитними коштами з розрахунку 9% річних, якщо інше не передбачено особливими умовами цього договору (п.1.1 договору).

Згідно п.4 договору позичальник зобовязався остаточне погашення кредиту та нарахованих відсотків здійснити строком не пізніше 25.03.2010, якщо інше не передбачено особливими умовами цього договору. Починаючи з 01.05.2007 погашати кредит у рівних частках у сумі не менш ніж 571 грн. 43 коп. та сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом щомісяця, не пізніше 25 числа кожного місяця, а при повному погашенні кредиту одночасно з погашенням кредиту. Якщо 25 число місяця, або день, в якому повинно бути здійснено остаточне погашення кредиту та нарахованих відсотків припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до законодавства України, то днем погашення кредиту та/або нарахованих відсотків вважається перший наступний після цього робочий день.

Відповідно до п.5.2 кредитного договору банк має право відмовити в наданні кредиту, як повністю, так і частково, призупинити видачу кредиту, в односторонньому порядку відмовитися від цього договору та/або розірвати (припинити) дію цього договору, вимагати дострокового повернення кредиту, сплати відсотків та можливої неустойки, і достроково стягнути суму заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків і штрафних санкцій, направивши відповідну письмову вимогу позичальнику, якщо, зокрема, позичальник не виконує умови цього договору, та/або договорів, укладених у забезпечення виконання цього договору, та з боку позичальника має місце: затримання сплати частини кредиту та/або відсотків за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць; або перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або несплата позичальником більше однієї виплати у відповідності до п.4.3 цього договору, яка перевищує пять відсотків суми кредиту; або інше істотне порушення умов цього договору. При цьому визначення порушення умов цього договору істотним покладається позичальником на банк на розсуд останнього (п.5.2.1 договору).

23.08.2006 між Акціонерним комерційним банком „Індустріалбанк” (позивач, страхувальник) та Закритим акціонерним товариством „Страхова група „ТАС” укладено договір №0293561500 страхування кредитного портфелю банка (далі договір страхування), за умовами якого предметом вказаного договору є страхування ризиків страхувальника, повязаних з невиконанням (неналежним виконанням) фізичними особами (позичальниками) своїх договірних зобовязань за кредитними договорами, укладеними між страхувальником та позичальниками (загальна кількість таких угод не обмежена) та зазначеними в Реєстрі кредитних угод (п.4.1 договору страхування).

Відповідно до п.4.2 договору цей договір розповсюджується на кредитні угоди, які укладені після набрання цим договором чинності.

Згідно п.6.1 договору страхування страховим випадком є невиконання або часткове невиконання позичальником своїх зобовязань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності позичальника. Під неплатоспроможністю позичальника сторони розуміють наявність факту прострочення виконання позичальником своїх зобовязань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом на протязі більш ніж 30 календарних днів з моменту настання обовязку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.

Пунктом 6.3 вказаного договору сторони передбачили випадки, в яких збитки відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до п.10.5.3 договору страхування відповідач зобовязаний в повній мірі відповідно до визначених у п.11 цього договору страхування і Правилами та чинним законодавством України умов, провести виплату страхового відшкодування.

Після настання страхового випадку, страхувальник зобовязаний негайно, але в будь-якому разі не пізніше ніж через 5 робочих днів, письмово повідомити про це страховика, або його відповідні регіональні підрозділи (п.11.1.1 договору страхування).

Для виплати страхового відшкодування страхувальник надає страховику заяву про настання страхового випадку з одночасною передачею всіх документів наведених у п.11.1.3 договору страхування, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитку. У розумінні п.11.1.3 розмір страхового відшкодування це прострочена заборгованість позичальника по кредитній угоді, виключаючи пеню, штрафні санкції та підвищені відсотки за прострочку в розмірі суми кредиту та відсотків за користування кредитом, комісії за управління кредитом на підставі умов кредитної угоди на дату настання страхового випадку.

У разі звернення страхувальника другий раз поспіль для виплати страхового відшкодування, страхувальник надає страховику заяву про настання страхового випадку з одночасною передачею всіх документів, наведених у п.11.1.4 договору страхування, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитку. У розумінні п.11.1.4 розмір страхового відшкодування це загальна заборгованість позичальника по кредитній угоді, виключаючи пеню, штрафні санкції та підвищені відсотки за прострочку, в розмірі суми кредиту та відсотків за користування кредитом, комісії за управління кредитом на підставі умов кредитної угоди, на дату настання страхового випадку.

На виконання умов кредитного договору №KRCK/0411/227/07, письмової заяви ОСОБА_2, довідки з місця роботи, документа, що посвідчує особу, довідки про ідентифікаційний код особи, позивачем було надано ОСОБА_2 кредит у сумі 20000 грн. 00 коп.

На виконання умов договору страхування сторонами у справі було складено реєстр кредитних договорів, до якого увійшов і кредитний договір №KRCK/0411/227/07 від 24.04.2007 (№ 74).

У звязку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов”язань за кредитним договором відповідно до п.6.1 страхового договору 03.08.2007 настав перший страховий випадок, за яким 27.09.2007 відповідач виплатив позивачу страхове відшкодування в сумі 1835 грн. 79 коп.

26.10.2007 настав страховий випадок у другий раз.

01.11.2007 позивач згідно акту приймання-передачі документів передав відповідачу заяву №1089 від 01.11.2007 про страхове відшкодування у другий раз, до якої були додані всі документи, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитків.

Відповідно до п.11.1.6 п.п. в) після отримання заяви страхувальника про страховий випадок страховик зобовязаний виплатити страхове відшкодування протягом десяти робочих днів від дня отримання всіх документів, передбачених у п.11.1.3 і п.11.1.4 договору страхування.

Відповідач страхове відшкодування у передбачений договором строк не сплатив, у звязку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст.354 Господарського кодексу України, ст.979 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст.1 Закону України „Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі ст.2 вказаного Закону страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України „Про господарські товариства” з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування (ст.3 Закону України "Про страхування").

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ст.8 Закону України „Про страхування”).

Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування.

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством сум (ст. 9 Закону України „Про страхування”).

Щодо порядку та умов здійснення страхових виплат та страхового відшкодування, то вони передбачені ст.25 Закону України „Про страхування” та полягають у тому, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За ст.26 Закону України „Про страхування” підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відповідачем факт укладення договору страхування та кредитного договору не оспорюється і він підтверджується матеріалами справи.

Матеріалами справи також підтверджено видачу позивачем у відповідності до Правил кредитування фізичних осіб на споживчі цілі (крім кредитування в межах карткових проектів) ОСОБА_2 кредиту у сумі 20000 грн. 00 коп.

Умови кредитного договору ОСОБА_2 не виконував, у зв”язку з чим позивачем відповідно до акту приймання-передавання документів (а.с.26) від 01.11.2007 був переданий відповідачу пакет документів, передбачений п.11.1.3, п.11.1.4 договору страхування, у тому числі і заява про страхове відшкодування.

Відповідно до умов договору страхування (п.11.1.6) після отримання заяви страхувальника про страховий випадок, страховик зобовязаний: зясувати обставини страхового випадку, скласти страховий акт та визначити розмір своєї відповідальності та розміру збитків; зробити розрахунок суми страхового відшкодування; виплатити страхове відшкодування протягом 10 робочих днів від дня отримання всіх документів, перелічених у п.11.1.3, п.11.1.4 цього договору, залишаючи за собою право затримати виплату в разі особливо складних обставин страхового випадку за письмовою згодою з Страхувальником, але в будь-якому разі не більш ніж на 2 місяці.

Відповідач відмовився здійснити виплату страхового відшкодування, але передбаченого Законом рішення про відмову у страховій виплаті до матеріалів справи не надав.

Щодо факту укладення кредитного договору, який оспорюється відповідачем з огляду на неналежне оформлення довідки про доходи позичальника, оскільки у ній відсутній підпис головного бухгалтера роботодавця, то суд не знаходить підстав для застосування п.3 ч.1 ст.26 Закону України „Про страхування” щодо подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку, оскільки критерій „свідомості” передбачає аналіз наявності певного умислу працівників банку на вчинення дій, пов'язаних з укладанням кредитного договору, що може бути предметом дослідження правоохоронних органів.

У відповідності до витребуваного за клопотанням відповідача вироку Лисичанського міського суду по кримінальній справі № 1-442/2008р. від 14.07.2008 за обвинуваченням ОСОБА_3, яка була працівницею Відділення № 1 Луганської філії Акціонерного комерційного банку „Індустріалбанк”, кредитний договір з позичальником ОСОБА_2 не увійшов до складу злочину.

У відповідності до діючого законодавства установи банків не відносяться до кола структур та організацій, яким податкова служба має право надавати інформацію про доходи громадян для перевірки довідок про доходи позичальників, на чому наполягає відповідач.

Тому суд вважає, що позивач, укладаючи кредитний договір, здійснив усі необхідні дії для встановлення достовірності відомостей, наданих позичальником, та перевірки його репутації відповідно до п.5.5 Правил кредитування фізичних осіб на споживчі цілі (крім кредитування в межах карткових проектів) Акціонерного комерційного банку „Індустріалбанк”, за яким працівник служби безпеки банку протягом одного робочого дня перевіряє достовірність відомостей, наданих позичальником, його репутацію та готує письмовий висновок, який доданий до матеріалів справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення страхового відшкодування обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Пунктом 10.5.4 договору страхування сторони передбачили, що при порушенні терміну виплати страхового відшкодування страховик повинен сплачувати страхувальнику пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який платиться пеня за кожен день прострочення.

Тобто, позивачем правомірно нарахована відповідачу пеня за період з 01.01.2008 по 01.07.2008 в сумі 2109 грн. 87 коп., з урахуванням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та періоду очікування у 2 місяці, яка підлягає стягненню.

За вказаних обставин вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам та підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 01.03.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС”, м.Київ, пр.Перемоги, б.65, в особі Луганської філії, м.Луганськ, вул.Тараса Шевченка, б.5, код 25892815 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк „Індустріалбанк”, м.Запоріжжя, вул.40 років Радянської України, б.39Д, код 13857564 суму страхового відшкодування в розмірі 19504 грн. 21 коп. та пеню у сумі 2109 грн. 87 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 216 грн. 14 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 09.03.2011.

Суддя Т.В.Косенко

Помічник суддіС.І.Заєць

Надруковано 5 примірників:

1-до справивих. №

2-позивачу (простою) 4

3-відповідачу(рекомендованою з повідомленням)

4,5- 3-ім особам (рекомендованою з повідомленням)09.03.2011