Рішення № 140544067, 13.10.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/678/26

Провадження № 2/602/499/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

"13" жовтня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (нижче у тексті - ТОВ «СВЕА ФІНАНС» або Товариство або позивач) через свого представника Паладич А.О. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (нижче також ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» або кредитодавець) та ОСОБА_1 (нижче також відповідач або позичальник) укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5619016, на підставі якого кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти. В подальшому право вимоги за кредитним договором було відступлене позивачу на підставі укладеного договору факторингу. Відповідно, позивач є новим кредитором боржника ОСОБА_1 у кредитному зобов`язанні. В порушення умов укладеного кредитного договору відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань, кредит не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив, внаслідок чого станом на дату подання позовної заяви у нього перед позивачем існує заборгованість за договором у загальному розмірі 23907,00 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 6000,00 гривень, заборгованість по відсоткам 14307,00 грн, пеня, штраф 3000,00 грн та комісія 600,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також разом із заборгованістю по договору позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, письмових заперечень проти позову до суду не подав.

Ухвалою суду від 08.07.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 07 серпня 2026 року.

Справа 07.08.2026 не слухалась, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, призначено судове засідання для розгляду справи на 18.09.2026.

Ухвалою суду від 18.09.2026 розгляд цивільної справи відкладено на 13.10.2026.

Представник позивача в судове засідання не прибув, однак попередньо подав до суду клопотання, у якому просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не прибув, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини свого неприбуття в судове засідання суд не повідомив.

Ураховуючи те, що відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно не з`явився у судове засідання, про причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, то, керуючись ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідив матеріали справи, оцінив докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини, та дійшов наступних висновків.

Щодо укладення кредитного договору

18 червня 2025 року ОСОБА_1 дистанційно, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, підписав з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»: Паспорт споживчого кредиту, Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5619016 та Додатки до зазначеного договору, а саме Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток №1), Інформаційне повідомлення (Додаток № 2), що підтверджується доданими до позовної заяви копіями зазначених електронних документів (а.с. 8-17).

Станом на 18.06.2025 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код 42753492) було зареєстроване як фінансова компанія та мало чинну ліцензію на надання коштів та банківських металів у кредит, що убачається зі змісту загальнодоступної інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті НБУ «Комплексна інформаційна система Національного банку України» в мережі Інтернет за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Нормою абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України встановлено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з п. 1-1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Згідно з положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Таким чином, у порядку визначеному законодавством, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали у письмовій формі (у вигляді електронного документа) договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5619016 від 18.06.2025 (нижче у тексті Кредитний договір).

Щодо змісту спірних правовідносин та умов кредитного договору

На підставі укладеного Кредитного договору між його сторонами виникли кредитні правовідносини, а саме відносини зі споживчого кредитування, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування» та інших актів цивільного законодавства.

Кредитним договором передбачені наступні умови: тип кредиту кредит, сума кредиту (загальний розмір) складає 6000,00 грн (пункт 1.2.); строк кредиту 360 днів, періодичність платежів кожні 30 днів (пункт 1.3.); комісія за надання кредиту становить 600,00 грн, тип комісії разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту, тип процентної ставки фіксована (пункт 1.4); стандартна процентна ставка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом та застосовується у межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 Кредитного договору (пункт 1.4.1); мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби (п.1.9.); товариство надає кредит в безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 (пункт 2.1.); суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору, дати надання кредиту 18.06.2025 або 19.06.2025 (пункт 2.2.).

Щодо надання позичальнику кредитних коштів

На підтвердження надання кредитних коштів позивачем надано лист ТОВ «ПЕЙТЕК» (платіжний сервіс PayTech) за вих. № 20260223-986 від 23.02.2026, адресований ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», у якому зазначено, що між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 03012024-1 від 03.01.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на суму 6000,00 грн. Також у листі зазначено, зокрема: номер трансакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» -be75dce3-ddca-4252-83b1-4b892bff46f7; банк-еквайр АТ «ПУМБ»; електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , дата виконання 18.06.2025; призначення платежу: виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 5619016 від 18.06.2025 (а.с. 22 зворот).

Досліджуючи та оцінюючи зазначений вище лист як доказ надання кредитних коштів відповідачу за Кредитним договором, суд зауважує, що ТОВ «ПЕЙТЕК» (код ЄДРПОУ 44103264) є фінансовою установою, яка включена 27.08.2021 до Державного реєстру фінансових установ та має право на надання платіжних послуг. Відповідно до отриманої ліцензії від Національного банку України (рішення від 29.05.2023 № 21/990-РК), що переоформлена Національним банком України 24.05.2024 зазначене товариство надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Наведене підтверджується як змістом вищезгаданого листа, так і змістом загальнодоступної інформації, що міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Враховуючи те, що сума переказу, дата його виконання, а також номер електронного платіжного засобу (платіжної картки), на який переказано кошти, відповідають умовам Кредитного договору, то за відсутності доказів на спростування здійсненого переказу та/або отримання відповідачем зазначеної суми, суд вважає доведеним факт належного виконання кредитодавцем свого зобов`язання щодо надання кредиту відповідачу.

Щодо відступлення права грошової вимоги за договором

В подальшому, 23 лютого 2026 року, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» як Клієнт, з однієї сторони, та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» як Фактор, з іншої сторони, уклали договір факторингу №01.02-5/26 (нижче у тексті - Договір факторингу), за пунктом 2.1 якого Клієнт відступає (передає) Фактору права вимоги, а Фактор набуває права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором. (а.с. 28-31).

За пунктом 3.1.3. Договору факторингу права вимоги переходять до Фактора з моменту надходження грошових коштів в повному обсязі в розмірі, визначеному в п.4.1 договору, на рахунок Клієнта, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Пунктом 4.1. Договору факторингу сторони домовились, що фінансування (ціна договору), складає 3648000,40 грн.

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 10305 від 23.02.2026 ТОВ «СВЕА ФІНАНС» сплатило визначену у Договорі факторингу суму фінансування в розмірі 3648000,40 грн шляхом безготівкового переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (а.с. 32).

У Реєстрі боржників в електронному вигляді до Договору факторингу № 01.02-5/26 від від 23.02.2026, підписаному сторонами, зазначені: ПІБ відповідача, його РНОКПП, номер Кредитного договору - НОМЕР_2 , сума заборгованості за основною сумою боргу, сума заборгованості за відсотками, тощо (а.с. 32 зворот-33).

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України (в редакції, яка діяла станом на дати укладення Договору факторингу та підписання вищезгаданого Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З наведених вище правових норм слідує, що договір факторингу є правочином, внаслідок якого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні.

Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Суд також встановив, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221) станом на дату укладення Договору факторингу було зареєстроване як фінансова компанія та мало чинну ліцензію на діяльність фінансової компанії з факторингу, що убачається зі змісту загальнодоступної інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті НБУ «Комплексна інформаційна система Національного банку України» в мережі Інтернет за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Тобто, на момент укладення Договору факторингу його сторони володіли спеціальною правоздатністю для вчинення відповідних правочинів.

Таким чином, на підставі наведеного вище суд встановив, що право грошової вимоги до відповідача, яке виникло за Кредитним договором, перейшло 23.02.2026 від кредитодавця до позивача і останній з того часу є новим кредитором у спірному правовідношенні.

Щодо розміру заборгованості за договором

На обґрунтування розміру заборгованості до позовної заяви додано Розрахунок заборгованості за Кредитним договором, виконаний кредитодавцем ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на дату підписання Договору факторингу, згідно з яким загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором станом на 23.02.2026 складає 23907,00 грн, з яких: заборгованість по тілу 6000,00 грн, заборгованість по відсоткам 14307,00 грн, пеня, штраф 3000,00 грн та комісія 600,00 грн (а.с. 23-27).

Суд, перевіривши правильність нарахувань суми процентів та комісії у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості, дійшов висновків про те, що: проценти та комісія нараховані відповідно до умов укладеного Кредитного договору та чинного законодавства - у розмірі, який передбачений договором; проценти нараховані у межах строку кредитування.

Суд констатує, що відповідач свого контррозрахунку процентів за Кредитним договором не навів, доказів оплати кредитної заборгованості суду не надав і матеріали справи таких доказів не містять.

Таким чином, суд вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача згідно з Кредитним договором за тілом кредиту, процентами і комісією у вищевказаному розмірі, а позовні вимоги в цій частині - обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування врегульовані також Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII (далі у тексті Закон №1734-VIII).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №1734-VIII загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону №1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, положення Закону №1734-VIII передбачають право кредитодавця небанківської фінансової установи встановлювати у договорі про споживчий кредит комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, зокрема, пов`язані з наданням кредиту та обслуговуванням кредитної заборгованості.

Уклавши з позивачем Кредитний договір та отримавши на його виконання кредитні кошти, відповідач всупереч приписам законодавства та умовам Кредитного договору кредит не повернув, нараховані проценти за користування кредитом та комісію повністю не сплатив, чим порушив права позивача як кредитодавця.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним тілом кредиту (6000,00 грн), нарахованих процентів за користування кредитом (14307,00 грн) та комісії (600,00 грн), а всього у сумі 20907,00 грн є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за штрафами в розмірі 3000,00 грн, то вони є необґрунтованими з наступних міркувань.

Частинами першою-другою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У пункті 6.3 Кредитного договору зазначено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) Клієнтом своїх грошових зобов`язань за Договором Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов`язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежного виконаного грошового зобов`язання на 2-ий день кожного факту такого невиконання.

Разом з тим, згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Указом Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і який триває дотепер.

Як убачається зі змісту розрахунку заборгованості, наявного у матеріалах справи, позивачем нарахований штраф за прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором у період дії воєнного стану.

З огляду на викладене вище, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги в частині стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 3000,00 грн, а відтак у її задоволенні слід відмовити.

Отже, позов підлягає до задоволення частково.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 877 від 29.06.2026 позивачем при поданні позову до суду був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 гривень (а.с. 1).

Відповідно до частин першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у розмірі 87,5% від заявленої суми (20907,00 грн х 100% / 23907,00 грн), то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2329,60 грн (2662,40 грн х 87,5 %).

На підставі наведеного вище та керуючись статтями 12, 13, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279-282, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором № 5619016 від 18.06.2025 в розмірі 20907,00 грн (двадцять тисяч дев`ятсот сім гривень).

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» сплачений судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 2329,60 грн (дві тисячі триста двадцять дев`ять гривень 60 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 37616221, номер рахунку в АТ «ОТП БАНК» НОМЕР_3 , МФО 300528.

ВІДПОВІДАЧ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: В. НАУМЧУК