Рішення № 140544066, 13.10.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/659/26

Провадження № 2/602/484/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

"13" жовтня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» (нижче у тексті - ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» або Товариство, або позивач) через свого представника, адвоката Усенка М.І., за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 26.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (нижче - ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» або кредитодавець) та ОСОБА_1 (нижче - також відповідач або позичальник) уклали Договір про надання фінансового кредиту № 48765-10/2024, на підставі якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти (кредит) в сумі 10000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором. В подальшому право вимоги за кредитним договором було відступлено позивачу на підставі договору факторингу, у зв`язку з чим позивач став новим кредитором стосовно боржника ОСОБА_1 за кредитним договором. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, кредит не погасив, внаслідок чого у нього перед позивачем існує заборгованість в сумі 24000,00 грн, яка складається: із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000,00 грн; заборгованості за процентами у розмірі 9000,00 грн; заборгованості за штрафом у розмірі 5000,00 грн, і яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також разом із заборгованістю по договору позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: 2 662,40 гривень сплаченого судового збору та 8 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, письмових заперечень проти позову до суду не подав.

Ухвалою суду від 13.07.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02 вересня 2026 року.

Ухвалою суду від 02.09.2026 витребувано письмові докази у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», розгляд справи відкладено на 13 жовтня 2026 року.

Представник позивача в судове засідання не прибув, однак попередньо подав до суду клопотання, у якому просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини свого неприбуття в судове засідання суд не повідомив.

Ураховуючи те, що відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно не з`явився у судове засідання, про причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, то керуючись ст. 280, 281 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідив матеріали справи, оцінив докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини, та дійшов наступних висновків.

Щодо укладення договору

26 жовтня 2024 року ОСОБА_1 дистанційно, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, заповнив і подав ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» Заяву-анкету Клієнта на отримання фінансового кредиту, та підписав Паспорт споживчого кредиту, Договір про надання фінансового кредиту № 48765-10/2024, Додаток №1 до цього договору (Графік платежів), а також Інформаційне повідомлення, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями зазначених електронних документів (а.с. 11-23).

Згідно з довідкою про ідентифікацію, підписаною 18.03.2026 електронним підписом директора ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» Кононенко Є.О., позичальник ОСОБА_1 акцептував кредитний договір, підписавши його аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора, який було відправлено позичальнику 26.10.2024 на вказаний номер телефону (а.с. 24 зворот - 25).

Згідно з п.1.1. Договору про надання фінансового кредиту № 48765-10/2024 товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 10000,00 грн на у мовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Станом на 26.10.2024 ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44022416) було включене в Державний реєстр фінансових установ та мало чинну ліцензію на надання коштів та банківських металів у кредит, що убачається із загальнодоступної інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті НБУ «Комплексна інформаційна система Національного банку України» в мережі Інтернет за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, зокрема, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Згідно з положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що у порядку, визначеному законодавством, ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 уклали у письмовій формі у вигляді електронного документа Договір про надання фінансового кредиту № 48765-10/2024 від 26.10.2024 (нижче у тексті Кредитний договір).

Уклавши Кредитний договір, відповідач добровільно прийняв умови цього договору, погодився з ними і взяв на себе відповідні договірні зобов`язання.

Щодо змісту спірних правовідносин та умов кредитного договору

На підставі укладеного Кредитного договору між його сторонами виникли кредитні правовідносини, а саме відносини зі споживчого кредитування, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування», інших актів цивільного законодавства.

Умовами укладеного Кредитного договору передбачено: сума кредиту 10000,00 грн (пункт 1.1); тип кредиту кредит; мета отримання кредиту - власні потреби клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника; кредит надається строком на 120 днів; дата надання кредиту 26.10.2024; наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів; кінцева дата погашення кредиту - 22.02.2025 (пункт 1.2); за користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 1% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом; тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.4); кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5168-74хх-хххх-2694, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту, кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами (пункт 1.6).

Щодо отримання позичальником кредитних коштів

На підтвердження надання кредитних коштів кредитодавцем надано лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (платіжний сервіс iPay.ua) за вих. №3426_260217120237 від 17.02.2026, адресований ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», у якому зазначено, що між ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» було укладено договір на переказ коштів № ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано 10000,00 грн на платіжну картку, номер якої вказав ОСОБА_1 у Кредитному договорі, у призначенні платежу зазначено: «Зарахування 10000,00 грн на карту № НОМЕР_1 хх-хххх-2694», ПІБ клієнта: ОСОБА_1 (а.с. 25 зворот).

Зарахування коштів у сумі 10000,00 грн на банківський рахунок відповідача 26.10.2024 підтверджується інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-260903/92350-БТ від 02.09.2026, наданою на вимогу суду (а.с. 69).

Щодо заміни кредитора у спірному правовідношенні

В подальшому, 24.03.2025, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» як Фактор, з однієї сторони, та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» як Клієнт, з іншої сторони, підписали договір факторингу №24032025 (далі Договір факторингу) згідно п.1.1 якого Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна договору) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) (а.с. 28 зворот - 33).

За пунктом 1.2 Договору факторингу внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, Фактор заміняє Клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами.

У пункті 1.4 Договору факторингу обумовлено, що права вимоги переходять до Фактора з моменту набрання чинності даним договором, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Відповідно пункту 13.1 Договору факторингу Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, та діє до 31.12.2025, але у будь-якому випадку до повного виконання відповідних зобов`язань Сторонами.

У день підписання договору Клієнт готує та передає Фактору в письмовій формі, заповнений Реєстр боржників, складений за формою, встановленою у Додатку № 1 до цього договору (пункт 8.1.1 Договору факторингу); протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання цього договору та письмового Реєстру боржників, Клієнт готує та передає Фактору в електронній формі Реєстр боржників (пункт 8.1.2 Договору факторингу).

У пункті 8.1.3 Договору факторингу передбачено, що протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання Фактором електронної форми Реєстру боржників Фактор формує та надає Клієнту для підписання Акт приймання-передачі Реєстру боржників.

Фактор сплачує Клієнту суму фінансування шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 5 108 698,47 грн (пункт 7.1 Договору факторингу).

24 березня 2025 року на виконання умов Договору факторингу ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» підписали Акт приймання-передачі письмового та електронного Реєстру боржників від 24.03.2025 до Договору факторингу №24032025 від 24.03.2025 (а.с. 34).

Згідно з наданим позивачем Витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу №24032025 від 24.03.2025 у ньому зазначено: номер та дата Кредитного договору, дата закінчення договору, ПІБ відповідача, його РНОКПП код, серія та номер паспорта, дата народження, сума виданого кредиту 10000,00 гривень, сума основного боргу 10000,00 гривень, сума заборгованості по відсотках 9000,00 гривень, сума заборгованості по штрафам 5000,00 грн, загальна сума 24000,00 грн (а.с. 33 зворот).

Як убачається зі змісту платіжної інструкції № 5943 від 24.03.2025 ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» сплатило визначену у Договорі факторингу плату за відступлення права вимоги у сумі 5 108 698,47 гривні шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (а.с. 34 зворот).

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України (в редакції, яка діяла станом на дату укладення Договору факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З наведених вище правових норм слідує, що договір факторингу є правочином, внаслідок якого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні.

Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Встановлено, що ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236) 24.03.2025 було зареєстроване як фінансова компанія та у нього була чинна ліцензія на діяльність фінансової компанії з факторингу, що убачається зі змісту загальнодоступної інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті НБУ «Комплексна інформаційна система Національного банку України» в мережі Інтернет за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Отже, на момент укладення Договору факторингу його сторони володіли спеціальною правоздатністю для вчинення відповідного правочину.

Таким чином суд встановив, що 24.03.2025 право вимоги до відповідача, яке виникло у кредитодавця на підставі Кредитного договору, перейшло від ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» і останнє стало новим кредитором у спірному правовідношенні.

Щодо обґрунтованості позовних вимог

На обґрунтування суми заборгованості за Кредитним договором позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 48765-10/2024 від 26.10.2024 ОСОБА_1 , зі змісту якого убачається, що за період з 26.10.2024 по 22.02.2025 позичальнику було нараховано проценти за користування кредитом у загальній сумі 12000,00 грн, які позичальник оплатив частково, у сумі 3000,00 грн (а.с. 26-27).

Суд, перевіривши правильність нарахувань сум заборгованості за кредитом та за процентами у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості, дійшов висновку, що вони нараховані відповідно до умов укладеного Кредитного договору, чинного законодавства та з урахуванням часткової оплати позичальника: у розмірі, які передбачені Кредитним договором; суми процентів за користування кредитом нараховані у межах строку кредитування.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Суд установив, що відповідач, який отримав кредитні кошти та користувався ними, не виконав взяті на себе договірні зобов`язання за Кредитним договором - кредит не повернув, проценти за користування кредитом повністю не сплатив, чим порушив права позивача.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і їх слід задовольнити, стягнувши з відповідача заборгованість за Кредитним договором у розмірі 19000,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 10000,00 грн та заборгованості за процентами 9000,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за штрафами в розмірі 5000,00 грн, то вони є необґрунтованими з наступних міркувань.

Частинами першою-другою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У пунктах 4.6, 4.6.1 Кредитного договору зазначено, що у разі прострочення строку повернення кредиту, передбаченого п. 1.4 договору на 1 календарний день, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф) у розмірі 10% від суми отриманого кредиту. У разі прострочення строку повернення кредиту, передбаченого п.1.4 договору на 10 календарних днів, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф) у розмірі 40% від суми отриманого кредиту.

Разом з тим, згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Указом Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і який триває дотепер.

Як убачається зі змісту розрахунку заборгованості, наявного у матеріалах справи, позивачем нарахований штраф за прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором у період дії воєнного стану.

З огляду на викладене вище, відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги в частині стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 5000,00 грн, а відтак у її задоволенні слід відмовити.

Отже, позов підлягає до задоволення частково.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2662,40 гривень згідно з платіжною інструкцією № 40054 від 19.06.2026 (а.с. 1).

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у розмірі 79,2% від заявленої суми (19000,00 грн х 100% / 24000,00 грн), то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2108,62 грн (2662,40 х 79,2%).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У матеріалах справи міститься копія Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107, укладеного 01.07.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (Клієнтом) та Адвокатським об`єднанням «Апологет» (Виконавцем), в особі адвоката Усенка М.І. (а.с. 37 зворот).

Згідно з п. 2.3 вищезгаданого договору вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитнгу справу складає 8000,00 грн без ПДВ.

Актом № 197 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 08.06.2026, підписаним Клієнтом та Виконавцем, сторони Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 підтвердили факт надання Виконавцем та прийняття Клієнтом послуг відповідно до положень цього договору стосовно боржника: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за Кредитним договором: № 48765-10/2024, сума наданих послуг складає 8000,00 грн (а.с. 38).

Як убачається із Детального опису наданих послуг до Акту № 197 від 08.06.2026 за Договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, АО «Апологет» надало послуги позивачу згідно з договором у справі про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 48765-10/2024, боржник ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , витративши у загальному підсумку 6 год 30 хв (а.с. 38 зворот).

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується понесення ним витрат на правову допомогу, пов`язану з цією справою, у сумі 8000,00 грн.

За частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд неодноразово висновував те, що при визначенні суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (див., до прикладу, додаткові постанови Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 9009/371/18, постанову від 05.06.2019 у справі № 922/928/18).

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Разом з тим, як зазначив Верховний Суд, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18.

У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року № 686/5757/23.

У цій справі суд, оцінюючи розумність розміру витрат на юридичну допомогу, заявлених до відшкодування, враховує, зокрема, складність цієї справи, а також пропорційність їх розміру до предмета спору.

Ця справа є малозначною (не складною) справою, розгляд якої проводився в спрощеному провадженні. Спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за договором споживчого кредитування; матеріали справи не містять великої кількості документів, на збирання і дослідження яких адвокат витратив би значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, розподіляючи понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх заявлений розмір, на переконання суду, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є непропорційним до ціни позову, у розумному вимірі.

З огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, а також пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2500,00 гривень.

У задоволенні решти заявлених витрат на правничу допомогу слід відмовити як надмірних.

На підставі наведеного вище та керуючись статтями 12, 13, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279-282, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за Кредитним договором № 48765-10/2024 від 26.10.2024 в сумі 19000,00 (дев`ятнадцять тисяч) гривень.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 2108,62 грн, та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500,00 грн, а всього судових витрат - у сумі 4608,62 грн (чотири тисячі шістсот вісім гривень 62 коп).

5. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-ий поверх, код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: В. НАУМЧУК