Ухвала суду № 140542065, 13.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13220/26

4-с/308/37/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Крегул М.М.,

за участю секретаря судового засідання Бєлікова К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді скаргу адвоката Мікрюкова Сергія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Мікрюков С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність органу державної виконавчої служби, посилаючись на те, що в межах виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.06.2013 у справі № 308/3616/13-ц було відкрито виконавчі провадження № 39587596, № 41514024 та № 44088397.

Зазначає, що 07.10.2013 року у виконавчому провадженні № 39587596 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 3-39587596, якою накладено арешт на все майно боржника. На підставі зазначеної постанови 09.12.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження № 3746524.

Постановою державного виконавця від 19.12.2013року виконавчий документ у виконавчому провадженні № 39587596 повернуто стягувачу на підставі п. 4 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, у зв`язку з тим, що стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, із встановленням строку повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання до 19.12.2014 року.

Крім того, у виконавчому провадженні № 41514024 виконавчий документ було повернуто стягувачу 27.06.2014 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, а у виконавчому провадженні № 44088397 виконавчий документ повернуто стягувачу 31.05.2016 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 цього Закону.

Доводи скарги зводяться до того, що всі зазначені виконавчі провадження завершені, виконавчий документ № 308/3616/13-ц повторно до виконання не пред`являвся, відкритого виконавчого провадження щодо заявниці на даний час не існує, а строк повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив.

З огляду на наведене заявник вважає, що подальше існування арешту, накладеного в межах виконавчого провадження № 39587596, не відповідає меті його застосування та порушує заявниці право власності.

З урахуванням наведеного заявник просить суд визнати неправомірною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 35045459) щодо незняття арешту нерухомого майна ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.10.2013 серія та номер 3-39587596 у виконавчому провадженні ВП № 39587596, відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером запису про обтяження 3746524 від 09.12.2013, у тому числі бездіяльність, що знайшла свій вияв у відмові у знятті арешту, викладеній у листі Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді від 03.09.2026 № 70237. Зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 35045459) усунути порушення прав ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом скасування (зняття) арешту її нерухомого майна, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.10.2013 серія та номер 3-39587596 у виконавчому провадженні ВП № 39587596, та забезпечити виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (спеціального розділу) запису про обтяження № 3746524 від 09.12.2013.

ОСОБА_1 та її представник адвокат Мікрюков С.В. у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час т місце розгляду справи. Однак , від представника до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, вимоги скарги підтримують у повному обсязі.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомляли.

Дослідивши матеріали справи, доводи скарги та надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржуване рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, для задоволення скарги необхідним є встановлення одночасно факту порушення прав заявника та неправомірності рішення, дії або бездіяльності державного виконавця.

Судом встановлено, що виконавче провадження № 39587596 було відкрито 04.09.2013 на виконання виконавчого листа № 308/3616/13-ц від 16.08.2013, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області на підставі рішення від 20.06.2013 у справі № 308/3616/13-ц.

07.10.2013року державним виконавцем у межах зазначеного виконавчого провадження, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

19.12.2013 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, у зв`язку з тим, що стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій.

Отже, виконавче провадження № 39587596 після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу було завершене.

Із наданих до матеріалів справи відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що станом на 24.08.2026 року виконавче провадження № 39587596 має статус «Завершено». Також завершеними є виконавчі провадження № 41514024 та № 44088397. Відкритого виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_3 за виконавчим листом № 308/3616/13-ц.

Також судом встановлено адвокат Мікрюков С.А., в інтересах ОСОБА_1 , звертався 26.08.2026 року до відділу ДВС у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про зняття арешту нерухомого майна, накладеного постановою державного виконавця від 07.10.2013 року серія та номер 3-39587596 у виконавчому провадженні №39587596 (номер обтяження 3746524).

Згідно листа Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 21.08.2026 № 68367 вбачається, що матеріали завершених виконавчих проваджень № 39587596, № 41514024 та № 44088397 знищено у зв`язку із закінченням строку їх зберігання відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1823/5.

Крім того, із змісту листа Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді від 03.09.2026 № 70237 (№ 700238), наданого у відповідь на заяву адвоката Мікрюкова С.В. про зняття арешту, слідує, що орган державної виконавчої служби відмовив у задоволенні вказаної заяви з посиланням на те, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV не передбачає автоматичного зняття арешту з майна боржника, а заявницею не надано підтвердження фактичного виконання судового рішення та сплати виконавчого збору й витрат виконавчого провадження, у зв`язку з чим підстави для самостійного зняття арешту державним виконавцем відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, бездіяльність державного виконавця може бути визнана неправомірною лише за умови, якщо законом на відповідну посадову особу покладено обов`язок вчинити певну дію, а така дія без поважних причин не вчинена.

На час накладення арешту та повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні № 39587596 діяли положення Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV.

Зазначеним Законом було врегульовано порядок накладення та зняття арешту з майна боржника. При цьому сам факт повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV не передбачав автоматичного припинення всіх заходів, застосованих у межах виконавчого провадження, та не встановлював обов`язку державного виконавця у кожному випадку такого повернення самостійно знімати накладений на майно арешт.

Згідно з інформацією з АСВП та листів органу державної виконавчої служби вбачається, що виконавчий документ був повернутий саме на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV.

Отже, підстава повернення виконавчого документа у даному випадку сама по собі не створювала для державного виконавця обов`язку автоматично скасувати раніше накладений арешт на майно боржника.

При цьому необхідно розмежовувати питання фактичного існування зареєстрованого обтяження та питання наявності неправомірної бездіяльності державного виконавця.

Те, що виконавче провадження завершене, виконавчий документ тривалий час не пред`являвся до виконання, а накладений у 2013 році арешт продовжує обліковуватися як актуальний захід виконавчого провадження, саме по собі не свідчить про те, що державний виконавець допустив неправомірну бездіяльність, якщо законом не передбачено його обов`язку самостійно скасувати такий арешт за відповідних обставин.

Станом на момент звернення із заявою про зняття арешту нерухомого майна 26.08.2026 року частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Суд також враховує, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» питання зняття арешту з майна у випадках, коли відсутні передбачені законом підстави для його самостійного зняття виконавцем, може бути вирішене судом (ч. 6 ст. 60 Закону в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV, ч. 4 ст. 59 Закону у новій редакції).

Таким чином, сам по собі факт звернення ОСОБА_1 до органу державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту та отримання відповіді про відсутність у державного виконавця правових підстав для самостійного зняття арешту не свідчить про неправомірну бездіяльність останнього.

За таких обставин суд не встановив передбаченого законом обов`язку державного виконавця, який би полягав у безумовному та автоматичному знятті арешту, накладеного у межах виконавчого провадження № 39587596.

Відтак відсутні правові підстави для висновку про неправомірну бездіяльність державного виконавця.

Суд бере до уваги посилання заявниці на те, що тривале існування арешту обмежує її право власності.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також гарантує право кожної фізичної або юридичної особи на мирне володіння своїм майном.

Водночас зазначені положення самі по собі не змінюють встановленого законом порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця та не покладають на державного виконавця повноважень, яких йому прямо не надано законом.

Судовий контроль у порядку статей 447-451 ЦПК України спрямований на перевірку саме законності рішення, дії або бездіяльності виконавця.

За відсутності встановленого законом обов`язку державного виконавця вчинити конкретну дію невчинення такої дії не може бути визнане неправомірною бездіяльністю в розумінні статті 451 ЦПК України.

Таким чином, хоча суд бере до уваги доводи скарги щодо тривалого існування зареєстрованого обтяження та пов`язаного з ним обмеження права власності, наведені обставини не дають підстав для задоволення саме скарги на бездіяльність державного виконавця.

При цьому, суд не вирішує в межах даного провадження питання про остаточну правомірність подальшого існування обтяження як такого, а встановлює лише відсутність підстав для визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо його зняття.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги скарги є необґрунтованими, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Проте суд звертає увагу скаржника, що така не позбавлена права звернутися до суду в порядку позовного провадження з метою захисту свого права власності.

Керуючись статтями 19, 41 Конституції України, статтями 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги адвоката Мікрюкова Сергія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту нерухомого майна, відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул