Рішення № 14054187, 03.03.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" березня 2011 р.

Справа № 5/1616

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача Колодяжна О.М., довір. №18 від 17.01.11.

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Олевський хлібозавод (смт.Олевськ Житомирська область)

до Олевського комбінату громадського харчування Олевської райспоживспілки (м.Олевськ)

про стягнення 8938,90 грн.

Розгляд спору продовжено за клопотанням сторони у відповідності до ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості у сумі 8938,90грн., із яких 6727,53грн. - основний борг, 2211,37грн. пеня.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у частині стягнення 5727,53грн. основного боргу. Пояснив, що поставка товарів позивачем відповідачеві здійснювалась у 2009 році та у 2010 році. Під час розгляду справи у суді останній сплатив 1000,00грн. основного боргу. Зазначив, що уточнений розрахунок пені складений, але при нарахуванні пені не враховано часткове погашення боргу. Також пояснив, що договору на поставку хлібобулочних виробів на 2010 рік немає у позивача. Просив суд закінчувати розгляд справи.

Представник відповідача в засіданні суду не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення.

Спір розглядається за наявними матералами у справі на підставі ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.09. між Відкритим акціонерним товариством "Олевський хлібзавод" (постачальником, позивачем) та Олевським комбінатом громадського харчування (покупцем, відповідачем) укладено договір №39 (а.с.8 - 9), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався виготовити та відпустити, а покупець - прийняти та сплатити за хлібобулочні, кондитерські вироби та іншу продукцію у виробленому асортименті та кількості згідно щодобових заявок покупця.

Слід зазначити, що дія зазначеного договору закінчилася 31.12.09. (п.8.1 договору).

Проте, хлібобулочні вироби поставлялись відповідачу по серпень 2010 року згідно усної домовленості.

Відповідно до п.4.3. договору розрахунки за хлібобулочні, макаронні та кондитерські вироби покупець проводить на протязі 10 банківських днів, з моменту отримання продукції, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника.

На виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 6727,53грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.23 - 120) та довіреностями, а також актами звірок взаємних розрахунків (а.с.17-18, --).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений йому товар не виконав.

Тому, станом на день подачі позову до суду у відповідача перед позивачем існувала заборгованість за отримані товари в сумі 6727,53грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

За договором поставки, продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦК України). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Проте, під час розгляду справи в суді відповідач сплатив позивачеві основний борг в сумі 1000,00грн., про що свідчить платіжне доручення №82 від 01.03.11. і не заперечується представником позивача.

Тому суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 1000,00грн. - основного боргу за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1ст.80 ГПК України.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 5727,53грн. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2211,37грн. пені.

Дійсно, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України пеня і штраф є штрафними санкціями, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Сторонами погоджено нарахування пені тільки за 2009 рік.

Однак, із наданих позивачем розрахунків пені неможливо встановити за який період існував борг з врахуванням часткових сплат боргу.

Позивача було зобов'язано ухвалами суду від 18.01.11. та від 15.02.11. надати обгрунтований розрахунок пені. Проте, позивач у цій частині не виконав вимоги ухвали суду без поважних причин у повному обсязі.

Згідно п.5 ст.81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про залишення позову в частині стягнення пені в сумі 2211,37грн. без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України, оскільки позивач без поважних причин не надав витребуваний господарським судом обгрунтований розрахунок нарохованої пені, необхідний для вирішення спору, без якого спір в частині нарахування пені вирішити неможливо.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати суми заборгованості не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у частині стягнення 5727,53грн. обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу в сумі 1000,00грн. суд припиняє провадження за відсутністю предмету спору, а в частині стягнення пені в сумі 2211,37грн. залишає позов без розгляду

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючисьь ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, п.1-1ст.80, п.5 ст.81, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Олевського комбінату громадського харчування райспоживспілки, 11040, м. Олевськ, вул. Б. Хмельницького, буд.1, Житомирська область, р/р 260066412 в УДК Житомирської області, МФО 811039, код ЄДРПОУ 01748918,

- на користь Відкритого акціонерного товариства "Олевський хлібзавод", 11001, м. Олевськ, вул. Кооперативна, буд.13, Жимтомирська область, р/р260033173 в ЖОД "РБ Аваль", МФО 311528, код ЄДРПОУ 00375964,

- 5727,53грн. основного боргу,

- 102,00грн. - витрат, пов'язаних із сплатою державного мита,

- 236,00грн. - витрат, пов'язаних із сплатою за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Припинити провадження у справі в частині стягнення рсновного боргу в сумі 1000,00грн. за відсутністю предмету спору,

4.Залишити без розгляду вимогу в частині стягнення пені в сумі 2211,37грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя

Брагіна Я.В.

Дата підписання рішення: 09.03.11.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 -3 - сторонам (рек. з повід. про вруч.)