Рішення № 14054180, 11.02.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" лютого 2011 р.Справа № 17/673

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді Шніт А.В.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - паспорт ВН №НОМЕР_3

від відповідача Заїць П.К. - дов. від 10.01.2011р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (с.Куліші Ємільчинського району Житомирської області)

про стягнення 73453,06грн. (51023,95грн. згідно заяви про письмове уточнення позовних вимог).

Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 27.01.2011р. була оголошена перерва до 11.02.2011р.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 38480,00грн. заборгованості по орендній платі, 27590,16грн. пені, 2895,00грн. інфляційних нарахувань, 752,08грн. 3% річних, 3734,47грн. заборгованості за спожиті комунальні послуги.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договорами оренди приміщення: від 08.04.2008р. та від 10.12.2008р., в частині сплати позивачу орендної плати та оплати комунальних послуг у встановлений договорами строк.

В судовому засіданні 30.09.2010р. позивач подав письмове уточнення позовних вимог, в яких додатково обґрунтував та підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.09.2010р. подав письмові заперечення на позовну заяву, в яких визнав позовні вимоги в частині стягнення 28305,57грн. заборгованості.

24.01.2011р. позивач подав письмові пояснення та письмове уточнення позовних вимог, в якому зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 51023,95грн., з яких: 38480,00грн. заборгованості, 5162,40грн. пені, 2895,00грн. інфляційних нарахувань, 752,08грн. 3% річних, 3734,47грн. заборгованості за спожиті комунальні послуги.

27.01.2011р. відповідач подав клопотання про застосування позовної давності, в якому просить суд застосувати позовну давність у справі №17/673 в частині стягнення пені.

В судовому засіданні 11.02.2011р. позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.02.2011р. подав акт звірки розрахунків, згідно якого визнав заборгованість в сумі 28305,57грн., з яких: 20025,77грн. заборгованості по орендній платі та 8279,80грн. заборгованості по комунальним платежам, подав клопотання, в якому просить суд застосувати позовну давність до стягнення позивачем штрафних санкцій (компенсації) зазначених в п. 6.1 договору оренди приміщення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.04.2008р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (відповідач у справі) був укладений договір оренди приміщення (а.с. 9-11).

Відповідно до п. 1.1 вищезазначеного договору, позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове оплатне користування нежиле, повністю відремонтоване приміщення загальною площею 65кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 перший поверх окремий вхід, що підтверджується актом приймання-передачі від 08.04.2008р. (а.с. 12).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони 10.12.2008р. уклали договір оренди приміщення (а.с. 13,14).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди приміщення від 10.12.2008р., позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове оплатне користування нежиле, повністю відремонтоване приміщення загальною площею 65кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 перший поверх окремий вхід.

Суд вважає, що договір оренди приміщення від 10.12.2008р. за своєю правовою природою є договором про зміни до договору оренди приміщення від 08.04.2008р., оскільки відповідач вже орендував зазначене вище приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі від 08.04.2008р. (а.с. 12).

Вимога позивача щодо стягнення на його користь з відповідача заборгованості по орендній платі за період з жовтня 2008р. по травень 2009р. в сумі 38480,00грн. та заборгованості по комунальним платежам за період з березня 2009р. по травень 2009р. в сумі 3734,47грн. (розрахунки заборгованості (а.с. 19,23)) підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

В пункті 7.1 договору оренди приміщення від 10.12.2008р., сторони встановили, що термін дії договору встановлюється з дати підписання договору на 1 рік.

В пункті 7.3 договору оренди приміщення від 10.12.2008р. сторони погодили, що кожна із сторін має право достроково розірвати договір при цьому письмово попередити іншу сторону за 30 діб.

Згідно п. 7.4 договору оренди приміщення від 10.12.2008р., якщо відповідач не виконує п. 8.6 та/або не сплачує орендну плату та/або комунальні платежі протягом одного місяця з дня письмового звернення позивача цей договір припиняє свою дію або розривається у однобічному порядку з ініціативи позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом від 27.02.2009р. за №25 звертався до відповідача щодо припинення оренди приміщення від 10.12.2008р. з 02.03.2009р. у разі термінової несплати заборгованості (а.с. 16).

У своїй відповіді на зазначений лист відповідач зобов'язався погасити заборгованість у сумі 29625,82грн. до 30.09.2009р. (а.с. 18).

Відповідно до ст. 291 ЦК України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до п. 3.3 договору оренди приміщення від 10.12.2008р., у разі припинення чи розірвання цього договору приміщення повертається відповідачем позивачу, також з підписанням акту приймання-передачі.

В письмовому уточненні позовних вимог (а.с. 51,52) позивач зазначив, що відповідач користувався орендованим приміщенням до 01.06.2009р.

Разом з тим, суд не може погодитись з твердженням позивача, оскільки як вже зазначалось вище позивач листом від 27.02.2009р. за №25 звертався до відповідача щодо припинення оренди приміщення від 10.12.2008р. з 02.03.2009р. у разі термінової несплати заборгованості (а.с. 16).

Оскільки документів, які б підтверджували повернення відповідачем позивачу орендованого приміщення сторони не надали, суд вважає, що договір оренди приміщення від 10.12.2008р. розірваний сторонами 31.03.2009р., що не заперечується відповідачем (заперечення на позовну заяву (а.с. 79,80)).

Таким чином, позивач необґрунтовано нарахував позивачу суму орендної плати за квітень та травень 2009р. в сумі 8060,00грн. та комунальні послуги в сумі 1522,54грн.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 ГК України, майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно п.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В пункті 2.1 договору оренди приміщення від 08.04.2008р, сторони встановили, що орендна плата складає 110,00грн. за 1 квадратний метр без врахування ПДВ, що складає в місяць 7150,00грн.

Згідно п. 2.1 договору оренди приміщення від 10.12.2008р, орендна плата складає 62,00грн. за 1 квадратний метр без врахування ПДВ, що складає в місяць 4030,00грн.

Згідно п.п. 2.2, 2.3 вищезазначених договорів, відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату щомісячно у безготівковому порядку на банківський рахунок позивача не пізніше 5 банківських днів після отримання рахунку на оплату послуг по оренді приміщення. Оплата за перший та останній місяці оренди здійснюються в порядку попередньої оплати.

В пункті 2.6 вищезазначених договорів, сторони встановили, що орендна плата сплачується відповідачем включно по день фактичного звільнення приміщення та підписання акту приймання-передачі приміщення, незалежно від строку закінчення дії даного договору.

Крім того, в пунктах 2.7 вищезазначених договорів сторони встановили, що оплата комунальних послуг не входить до розрахунку орендної плати, а сплачується окремо відповідачем згідно рахунків у трьохденний строк після виставлення рахунків позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з жовтня 2008р. по лютий 2009р. позивач виставив відповідачу рахунки-фактури про оплату за надані комунальні послуги та орендну плату за жовтень 2008р. - березень 2009р., які були отримані відповідачем про що свідчить його підпис на зазначених рахунках (а.с. 66-75).

Відповідач свої зобов'язання по сплаті орендної плати та комунальних послугах належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем по орендній платі за даними позивача за період з жовтня 2008р. по березень 2008р. в сумі 30420,00грн. (розрахунок позивача (а.с. 19)).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2008р. та 04.12.2008р., тобто до пред'явлення позову до суду (згідно відмітки діловодної служби господарського суду Житомирської області позов зареєстровано 31.05.2010р. за вх.№1018), платіжними дорученнями: №847 від 12.11.2008р. та № 903 від 04.12.2008р. відповідач перерахував позивачу 5500,00грн. орендної плати (а.с. 54,58).

Таким чином, станом на день пред'явлення позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 24920,00грн. по орендній платі за період з жовтня 2008р. по березень 2009р. та за надані комунальні послуги в сумі 2211,93грн.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно п. 2.8 договору оренди приміщення від 08.04.2008р., плата за оренду перерахована не в повному обсязі або несвоєчасно підлягає індексації і стягується з відповідача на користь позивача відповідно чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 2.8 договору оренди приміщення від 10.12.2008р., плата за оренду перерахована не в повному обсязі або несвоєчасно підлягає індексації і стягується з відповідача на користь позивача відповідно чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,3 відсотки за кожен день прострочення, на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, за період з 01.10.2009р. по 27.05.2010р. відповідачу нарахована пеня, яка згідно розрахунку позивача (а.с. 118) складає 5162,40грн.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.216 ЦК України).

Згідно з умовами вищезазначених договорів, відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно у безготівковому порядку на банківський рахунок позивача не пізніше 5 банківських днів після отримання рахунку на оплату послуг по оренді приміщення. Оплата за перший та останній місяці оренди здійснюються в порядку попередньої оплати (п.п. 2,3 вищезазначених договорів).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2009р. відповідач отримав останній рахунок-фактуру №СФ-0000033 від 27.02.2009р. за оренду приміщення за березень 2009р., про що свідчить підпис його представника на зазначеному рахунку-фактурі (а.с. 66).

Таким чином, строк для належного виконання зобов'язання у відповідача закінчився 06.03.2009р., отже вимога про застосування штрафних санкцій (пені) могла бути заявлена позивачем до 06.03.2010р.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду 31.05.2010р., що підтверджується відміткою діловодної служби господарського суду на позовній заяві, тобто за межами річного строку, встановленого ст. 258 ЦК України.

Відповідно до п.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2011р. представник відповідача подав заяву, в якій просить суд застосувати позовну давність у справі №17/673 (а.с. 119,120).

Відповідно до п. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 5162,40грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача (а.с. 21,22) сума інфляційних нарахувань за період з жовтня 2009р. по березень 2010р. становить 2895,00грн., 3% річних за період з 01.10.2009р. по 26.05.2010р. за 238 днів - 752,08грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми інфляційних нарахувань та 3% річних не врахувавши, що станом на 01.10.2010р. заборгованість відповідача по орендній платі складає 24920,00грн. про що було вище зазначено.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 3% річних за період з 01.10.2009р. по 26.05.2010р. за 238 днів та інфляційні нарахування за період з жовтня 2009р. по березень 2010р.

Розрахунок 3% річних за період з 01.10.2009р. по 26.05.2010р. за 238 днів:

- (24920,00 (сума боргу) х 3% х 238 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у році) = 487,48грн.

За таких умов, сума 3% річних складатиме 487,48грн.

Розрахунок інфляційних нарахувань за період з жовтня 2009р. по березень 2010р.:

- (24920,00 (сума боргу) х 100,9% (індекс інфляції за жовтень 2009р.) / 100% - 24920,00 (сума боргу) = 224,28грн.;

- (24920,00 х 101,1% (індекс інфляції за листопад 2009р.) / 100% - 24920,00 = 274,12грн.;

- (24920,00 х 100,9% (індекс інфляції за грудень 2009р.) / 100% - 24920,00 = 224,28грн.;

- (24920,00 х 101,8% (індекс інфляції за січень 2010р.) / 100% - 24920,00 = 448,56грн.;

- (24920,00 х 101,9% (індекс інфляції за лютий 2010р.) / 100% - 24920,00 = 473,48грн.;

- (24920,00 х 100,9% (індекс інфляції за січень 2010р.) / 100% - 24920,00 = 224,28грн.

За таких умов, сума інфляційних нарахувань становить 1869,00грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Клопотання відповідача про застосування позовної давності до стягнення позивачем штрафних санкцій (компенсації) зазначених в абз. 5 п. 6.1 договору оренди приміщення суд відхиляє як необґрунтоване виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 5 п. 6.1 договорів оренди приміщення від 08.04.2008р. та від 10.12.2008р., орендар (відповідач) несе наступну відповідальність за даним договором у випадку розірвання даного договору достроково з ініціативи орендаря (відповідача) плата за останній місяць оренди зараховується на користь орендодавця (позивача) як компенсація для покриття витрат на приведення приміщення у належний стан.

Як вбачається з матеріалів справи, розірвання договору оренди приміщення відбулося за ініціативи позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати, про що зазначалось вище.

Крім того, з позовної заяви та письмового уточнення позовних вимог не вбачається, що позивач застосував до відповідача компенсацію передбачену абз. 5 п. 6.1 договорів оренди приміщення.

Відповідач частково визнав позовні вимоги в частині стягнення 28305,57грн., з яких: 20025,77грн. заборгованості по орендній платі та 8279,80грн. заборгованості по комунальним платежам (письмові заперечення на позовну заяву, акт звірки розрахунків (а.с. 79,80,125-127)).

Суд частково задовольняє заяву позивача (письмове уточнення позовних вимог (а.с. 116,117).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 29488,41грн., з яких: 24920,00грн. заборгованості, 1869,00грн. інфляційних нарахувань, 487,48грн. 3% річних, 2211,93грн. заборгованості за спожиті комунальні послуги. В частині стягнення 13560,00грн. заборгованості по орендній платі, 5162,40грн. пені, 1026,00грн. інфляційних нарахувань, 264,60грн. 3% річних, 1522,54грн. заборгованості по комунальним платежам в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія",11243, Житомирська область, Ємільчинський район, с.Куліші, вул. Шевченка, 25, ідентифікаційний код 34547145 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 - 24920,00грн. заборгованості, 1869,00грн. інфляційних нарахувань, 487,48грн. 3% річних, 2211,93грн. заборгованості за спожиті комунальні послуги, 294,88грн. витрат по сплаті державного мита, 94,74грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 13560,00грн. заборгованості по орендній платі, 5162,40грн. пені, 1026,00грн. інфляційних нарахувань, 264,60грн. 3% річних, 1522,54грн. заборгованості по комунальним платежам в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяШніт А.В.

Дата підписання: 18 лютого 2011р.

1 - в справу; 2,3-сторонам.