Рішення № 14054177, 24.02.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" лютого 2011 р. Справа № 21/5007/3/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Вельмакіна Т.М.

судді

за участю представників сторін

від позивача Васьківська Н.Г. - довіреність від 25.06.10р.;

від відповідача ОСОБА_2 - доручення від 21.02.11р.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продцентр-плюс" (м. Коростень)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (с.Гулянка Коростенський район)

про стягнення 3750,90 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 3750,90грн. з яких: 2597,38грн. основної заборгованості за поставлений товар, 33,77грн. інфляційних, 462,05грн. пені, 649,35грн. штрафу та 78,35грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що при математичному додаванні сум, які заявлено до стягнення, загальна сума позовних вимог, згідно позовної заяви становить 3820,90 грн., що не було заперечено позивачем.

Представник позивача в судовому засіданні подала уточнення до позовної заяви від 24.02.11р., у якій зменшує розмір пені і 3% річних та просить суд стягнути з відповідача 3814,31грн. з яких: 2597,38грн. основної заборгованості за поставлений товар, 33,77грн. інфляційних, 456,53грн. пені, 649,35грн. штрафу та 77,28грн. 3% річних. Також подала письмові пояснення. Позов підтримала із врахуванням зазначеної заяви та пояснень.

Оскільки заява від 24.02.11р. не суперечить приписам ст. 22 ГПК України, суд розцінює її як заяву про зменшення позовних вимог та приймає до розгляду. Справа розглядається в межах вищевказаної заяви.

Представник відповідача, в судовому засіданні, підтвердила наявність у відповідача суми основного боргу, у заявленому позивачем розмірі, не оспорила нарахування штрафних санкцій, інфляційних, річних.

В судовому засіданні надано, підписану сторонами, порівняльну відомості взаєморозрахунків ТОВ «Продцентр-плюс» по контрагенту ПП Островському за період з 01.01.09р. по 23.02.11р. (а.с.15)).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2009 року між ТОВ "Продцентр-плюс", в особі директора ОСОБА_4 (постачальник, позивач) та ОСОБА_3, в особі директора ОСОБА_3 (покупець, відповідач) був укладений договір поставки №117 (далі - Договір (а.с. 7)), згідно якого постачальник зобов'язується предати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Договір підписано директором ТОВ "Продцентр-плюс", та ОСОБА_3 із зазначенням номера свідоцтва про державну реєстрацію ФОП та його ідентифікаційного номера.

Пунктом 1.2. Договору, сторони погодили, що найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що є предметом Договору, визначаються у накладних, які оформляються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії Товару. Усі накладні є складовими частинами Договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару.

Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна товару зазначається в накладній, узгоджується між сторонами в момент його поставки. Ціна рахується узгодженою після підписання накладної уповноваженою особою покупця.

Згідно п. 5.1. Договору, оплата товару проводиться шляхом перерахування грошей на р/рахунок постачальника, або готівкою в національній валюті України.

Строк оплати 14 календарних днів (п. 5.2. Договору).

Як зазначив позивач, на виконання умов вказаного Договору, відповідно до видаткових накладних №264 від 14.01.10р. на суму 889,14, №272 від 15.01.10р. на суму 343,70грн., №754 від 01.02.10р. на суму 704,97грн., №1561 від 01.03.10р. на суму 504,00грн., №2406 від 02.04.10р. на суму 583,03грн. позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 3024,84грн. (а.с.8-11;30-34).

Згідно даних позивача, станом на 15.01.11р. та на день звернення до суду, борг відповідача за поставлену продукцію складав 2597,38грн.

Згідно, наданої в судовому засіданні довідки позивача №144 від 24.02.11р., станом на 24.02.11р. заборгованість відповідача не змінилася.

Враховуючи зазначене, за несвоєчасні розрахунки, позивач нарахував відповідачу 456,53грн. пені, 649,35грн. штрафу на підставі п. 6.1 Договору та 33,77грн. інфляційних, 77,28грн. 3% річних на підставі ст.625 ЦК України. Розрахунки здійснено за період з 29.01.10р. по 25.01.11р.

Згідно письмових пояснень позивача (а.с. 29), між сторонами було укладено лише один договір поставки - №117 від 22.04.09р. При цьому поставка здійснювалася централізовано-кільцевими перевезеннями, тому при фактичному прийманні товару в деякі накладні вносилися уточнення, врезультаті чого сума фактично поставленого товару у таких накладних є меншою, від у них зазначеної. Згідно пояснень, уточнені накладні направлялися відповідачу при наступній поставці товару.

Представником відповідача, в судовому засіданні було предоставлено власні примірники видаткових накладних, з урахуванням вищенаведеного коригування (а.с. 30-34).

Представник відповідача не заперечила достовірності вищевказаних обставин, позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорила. Згідно наданої в судовому засіданні порівняльної відомості взаєморозрахунків ТОВ «Продцентр-плюс» по контрагенту ПП Островському за період з 01.01.09р. по 23.02.11р. (а.с.81), підтвердила, що заборгованість ФОП ОСОБА_3 перед позивачем саме за поставлену по Договору №117 від 24.04.09р. продукцію, станом на 24.02.11р. складає 2597,38грн.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані, в процесі її розгляду, пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, спір між ними виник в процесі виконання договору поставки №117.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

Тобто, укладення вказаного договору ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Продцентр-плюс" здійснено відповідно до приписів чинного законодавства.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Зокрема, за ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем факт поставки йому позивачем, на виконання умов договору №117 від 22.04.09р., товарів на суму 3024,84грн., що підтверджується видатковими накладними №264 від 14.01.10р. на суму 889,14, №272 від 15.01.10р. на суму 343,70грн., №754 від 01.02.10р. на суму 704,97грн., №1561 від 01.03.10р. на суму 504,00грн., №2406 від 02.04.10р. на суму 583,03грн. (а.с.8-11;30-34).

За вказаних обставин, у відповідача виникло зобов'язання провести розрахунки на суму 3024,84грн.

Судом досліджено надані сторонами документи, зокрема видаткові накладні, прибуткові касові ордери (а.с. 30-79), порівняльну відомість взаєморозрахунків (а.с 81).

Зокрема, із порівняльної відомості вбачається, що з 02.04.09р., тобто до укладення сторонами Договору, між ними існували певні взаєморозрахунки. Врезультаті, станом на 22.04.09р. (дата укладення Договору), за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 1590,25грн. При цьому, у прибуткових касових ордерах зазначено підставу надходження коштів: «оплата за товар» (а.с. 30-79).

Проаналізувавши взаєморозрахунки сторін в період з 14.01.10р. (поставка по накладній №264) по 02.04.10р. (поставка по накладній №2406), врахувавши порядок зарахування проплат та визначення сторонами остаточної заборгованості по взаєморозрахунках, суд встановив, що по накладній №264 від 14.01.10р. проплату було частково проведено 15.06.10р. на суму 327,46грн. та 16.06.10р. на суму 100,00 грн., врезультаті чого непогашеною залишилася заборгованість в сумі 2597,38грн. що відповідає вказаній у позовній заяві та підтвердженій відповідачем сумі основного боргу.

Таким чином позов у цій частині заявлених позовних вимог є обгрунтованим.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.1. Договору, у випадку несвоєчасної оплати вартості товару, за порушення строків виконання зобов'язання покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, а за прострочення понад десять днів додатково стягується штраф у розмірі двадцяти п'яти відсотків вартості отриманого та неоплаченого товару.

Враховуючи приписи п. 6.1. Договору, позивач нарахував штраф у розмірі 649,35грн. та 456,53грн. пені.

Перевіривши обґрунтованість заявленого до стягнення штрафу, суд вважає його нарахування правомірним, а розрахунок - вірним.

Що стосується розрахунку пені, судом встановлено, що позивачем невірно визначено суму, на яку слід нараховувати вказану штрафну санкцію та період її нарахування, оскільки за ч.6 ст. 232 ГК україни, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, пеню слід нараховувати:

- за період з 29.01.10р. по 15.06.10р. (накладна №264 від 14.01.10р.) на суму 889,14грн. і її розмір становить 68,62грн.;

- за період з 16.06.10р. по 16.06.10р. на суму 561,68грн. (15.06.10р. погашено 327,46грн.) і її розмір становить 0,29грн.;

- за період з 17.06.10р. по 29.07.10р. на суму 461,68грн. (16.06.10р. погашено 100,00 грн.) і її розмір становить 9,78грн.;

- за період з 30.01.10р. по 30.07.10р. (накладна №272 від 15.01.10р.) на суму 343,70грн., і її розмір становить 33,95грн.;

- за період з 16.02.10р. по 16.08.10р. (накладна №754 від 01.02.10р.) на суму 704,97грн., і її розмір становить 68,29грн.;

- за період з 16.03.10р. по 16.09.10р. (накладна №1561 від 01.03.10р.) на суму 504,00 грн., і її розмір становить 47,53грн.;

- за період з 17.04.10р. по 17.10.10р. (накладна №2406 від 02.04.10р.) на суму 583,03грн., і її розмір становить 52,18грн.

Таким чином загальна сума пені, що обгрунтовано заявлена до стягнення з відповідача становить 281,64грн. В стягненні 174,89грн. пені слід відмови, оскільки в цій частині позовні вимоги є безпідставними.

Приписами ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч. 2 ст. 265 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 77,28грн. 3% річних та 33,77грн. інфляційних.

Однак, враховуючи невірне визначення позивачем суми боргу, на яку слід здійснювати нарахування, останнім допущено помилки і при розрахунку розміру річних.

Згідно зробленого судом перерахунку, враховуючи наведений вище стан заборгованості по окремих накладних та періодах, 3% річних за період з 29.01.10р. по 25.11.11р. становлять 75,43грн. В стягненні 1,85грн. 3% річних слід відмовити за безпідставністю їх заявлення до стягнення.

Судом також встановлено, що інфляційні в розмірі 33,77грн. позивач просить стягнути з відповідача обгрунтовано.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Згідно з ст.33 ГПК України, сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі та підлягає частковому задоволенню на суму 3637,57грн., з яких 2597,38грн. основного боргу, 281,64грн. пені, 649,35грн. штрафу, 75,43грн. 3% річних та 33,77грн. інфляційних. В стягненні 174,89грн. пені, 1,85грн. 3% річних суд відмовляє, оскільки їх заялено до стягнення безпідставно.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на вищевказане, а також враховуючи, що згідно п.6.1 Договору відповідачу нараховано і пеню і штраф, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення штрафні санкції надмірно великі порівняно з сумою заборгованості, тому вважає за доцільне зменшити розмір штрафу до 400,00 грн.

Слід зазначити, що при вирішенні спору господарський суд встановив, що позивач при зверненні в суд з позовом помилково сплатив 300,00 грн. державного мита, замість правильного - 102,00 грн., оскільки згідно п. а ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р., ставки державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів встановлюються в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також позивач при зверненні в суд з позовом помилково сплатив 238,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, замість правильного - 236,00 грн., оскільки згідно р.ІІ Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.05 р. N 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пов'язаного з розглядом господарських справ для позивачів, не звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, становить 236,00 грн.

Згідно п.13 вказаної постанови, повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, відкритий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв'язку після звернення особи.

Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. сплачене державне мито підлягає поверненню частково у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

З врахуванням викладеного, позивачу слід повернути з Державного бюджету 198,00грн. надміру сплаченого державного мита та 2,00 грн. надміру сплачених витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зменшити розмір штрафу до 400,00грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продцентр-плюс" (11500, Житомирська обл., Коростенський р-н, м. Коростень, вул. Красніна, буд. 3, код 33201020):

- 2597,38 грн. основного боргу;

- 281,64 грн. пені;

- 400,00 грн. штрафу;

- 75,43 грн. 3% річних;

- 33,77 грн. інфляційних;

- 97,27грн. державного мита;

- 225,06грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В стягненні 174,89грн. пені, 1,85грн. 3% річних відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Продцентр-плюс" (11500, Житомирська обл., Коростенський р-н, м. Коростень, вул. Красніна, буд. 3, код 33201020) з Державного бюджету України 198,00 грн. державного мита.

6. Видати довідку про повернення державного мита.

7. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Продцентр-плюс" (11500, Житомирська обл., Коростенський р-н, м. Коростень, вул. Красніна, буд. 3, код 33201020) з Державного бюджету України 2,00 грн. надміру сплачених витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

8. Видати довідку про повернення надміру сплачених витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК

Суддя Вельмакіна Т.М.

Повний текст рішення складено 01 березня 2011 року

Віддрукувати:

1 - у справу

2,3 - сторонам.