Рішення № 140527096, 12.10.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026 Справа №607/18980/26 Провадження №2/607/7723/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідача на користь Товариства заборгованість за Кредитним договором № 1526459827660 від 21.09.2025 у розмірі 31455,50 гривень.

Позов мотивовано тим, що 21.09.2025 сторони уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії №1526459827660, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн; строк кредитування 360 днів.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором утворилась загальна заборгованість на суму: 31455,50 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 5000 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 15205 грн 50 коп, 10000 грн - неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки; 1250 грн 00 коп. - комісія за надання кредиту.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позов не подав, про поважність причин неможливості прибуття його в судове засідання не повідомив.

Тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд постановив проводити заочний розгляд справи.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

ТОВ Фінансова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 21.09.2025 в електронній формі уклали договір про відкриття кредитної лінії № 1526459827660.

Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн; строк кредитування 360 днів, дата повернення (виплати) кредиту: 16.09.2026.

Додатком № 1 До Договору надання грошових коштів у кредит № 1526459827660 від 21.09.2025 встановлено графік платежів за договором.

Позичальник підписав договір за допомогою одноразового ідентифікатора D2784.

Відповідно до квитанції про виплату від 21.09.2025 позивач через платіжну систему на карту відповідача перерахував кошти в сумі 5000 грн.

Факт належності карти, використання коштів підтверджується інформацією та випискою АТ КБ «Приватбанк», які надані на запит суду.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором №1526459827660 від 21.09.2025, утворилась прострочена заборгованість у розмірі 31455,50 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 5000 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 15205 грн 50 коп, 10000 грн - неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки; 1250 грн 00 коп. - комісія за надання кредиту.

Розглянувши справу, суд доходить такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 зазначив, що укладення кредитного договору шляхом використання одноразового ідентифікатора може підтверджувати належне волевиявлення позичальника та укладення договору в електронній формі.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» і ОСОБА_1 21.09.2025 уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії №1526459827660.

Сукупність довідки платіжного сервісу та інформації банку підтверджує фактичне надання відповідачу кредитних коштів, тому суд вважає доведеним належне виконання позивачем свого обов`язку щодо видачі кредиту.

Визначаючи розмір заборгованості, суд виходить із такого.

Згідно із частиною четвертою статті 16 Закону № 1734-VIII, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 36 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до умов договору (п.10.2) у разі затримання Позичальником сплати частини Кредиту та/або процентів за користування Кредитом, щонайменше на один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення Кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Кредитодавець у письмовій формі повідомляє Позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Сторони погодили, що належним способом направлення повідомлення про затримку виконання зобов`язань, що може призвести до вимоги про дострокове повернення Кредиту, та самої вимоги є розміщення їх в Особистому кабінеті Позичальника та/або направлення на електронну адресу Позичальника, зазначену в цьому Договорі. Моментом отримання Позичальником повідомлення є момент отримання Кредитодавцем електронного підтвердження про таке направлення. Позичальник здійснює достроково повернення Кредиту та/або сплату платежів, строк сплати яких не настав, протягом 30 календарних днів з дня направлення Кредитодавцем такої вимоги. Якщо протягом цього періоду Позичальник усуне порушення умов цього Договору, така вимога Кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до довідки про направлення вимоги про дострокове повернення кредиту від 18.08.2026, 05.12.2025 відповідачу була направлена вимога про дострокове повернення кредиту на адресу електронної пошти позичальника, яка залишилася без виконання.

Тому позичальник набув право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі після спливу 30 днів - 04.01.2026.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у складі Великої Палати у постанові № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року.

Позивач направив Позичальнику вимогу про усунення порушень умов Кредитного договору щодо сплати процентів згідно статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» та вимагав достроково повернути заборгованість, яка залишилася без виконання.

Тому, кредитодавець набув право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

Отже, позивачем на підставі частини другої статті 1050 було змінено строк виконання зобов`язання, та змінено строк кредитування, отже, після закінчення строку кредитування позивач не вправі нараховувати відсотки після 04.01.2026 -30 календарних днів з дня направлення Кредитодавцем такої вимоги, що згідно із розрахунком позивача становить 4 929 грн.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний безоплатно надавати споживачу інформацію про стан його заборгованості. Згідно з частиною п`ятою статті 12 цього Закону умови договору, які обмежують права споживача порівняно з установленими законом, є нікчемними.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 зазначила, що умова кредитного договору про щомісячну комісію за обслуговування кредиту є нікчемною, якщо кредитодавцем не доведено надання позичальнику конкретних додаткових чи супутніх послуг, за які встановлено таку плату. При цьому плата за дії, що здійснюються кредитодавцем у власних інтересах (ведення договору, облік заборгованості тощо), не може покладатися на споживача.

У цьому випадку позивач не надав доказів надання відповідачу конкретних додаткових чи супутніх послуг, за які передбачено комісію. Посилання на інформаційну підтримку, консультації, інформування про платежі, відновлення пароля тощо не спростовують цього висновку, оскільки такі дії не можуть бути підставою для стягнення плати за обслуговування кредиту, а доказів їх фактичного надання не подано.

Також позивач не довів, що комісія встановлена за окрему послугу з перерахування кредитних коштів із використанням інтернет-еквайрингу, оскільки така послуга та її вартість договором не визначені.

З огляду на викладене умова кредитного договору про сплату комісії є нікчемною відповідно до частини першої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому не підлягає виконанню.

Тому, вимога про стягнення комісії у розмірі 1250 грн не підлягає до задоволення

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Нараховані з дня введення в Україні воєнного стану такі платежі підлягають списанню.

Посилання позивача на Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування», суд відхиляє, оскільки зазначеним Законом не внесено змін до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України в частині його застосування до кредитних зобов`язань, у тому числі за договорами споживчого кредиту. Вказана норма є чинною та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Тому, вимога про стягнення сум 10000 пені не підлягає до задоволення.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Відповідачем не було подано до суду жодних розрахунків, які б спростовували визначений розмір заборгованості у розмірі 5000 грн заборгованості за тілом кредиту та 4929 грн, разом - 9929 грн, тому, вказана сума підлягає стягненню із відповідача.

Позивач поніс судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 гривень.

Судом задоволено позов на суму 9929 грн із 31455,50 грн, що становить 31,56 %. В силу статті 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути 840,39 (31,56 % 2662,40) гривень судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» 9929 гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором №1526459827660 від 21.09.2025 та 840 гривні 39 копійок судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР», 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 4-В, підїзд 1, поверх 2, реєстраційний код юридичної особи: 39898755, IBAN: НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» МФО 334851, номер засобу зв`язку: 380638674636, офіційна електронна адреса: support@rocketmoney.com.ua.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер засобу зв`язку: НОМЕР_3 , Email: ІНФОРМАЦІЯ_2

Головуючий суддяВ. М. Позняк