Ухвала суду № 140526651, 06.10.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 6-390/11

Провадження № 6/461/333/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі: головуючого судді Котельви К.О., за участю секретаря судового засідання Тюпи Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Бердар С.В., заінтересовані особи: ПАТ «Банк «Київська Русь», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,

УСТАНОВИВ:

10.09.2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Бердара Сергія Васильовича звернулася до Галицького районного суду м. Львова із заявою, у якій просить скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23.09.2011 у справі № 6-390/11.

В обґрунтування заяви посилається на таке.

18.05.2026 Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України у відповідь на адвокатський запит повідомив, що на виконанні перебуває ухвала Галицького районного суду м. Львова від 23.09.2011 у справі № 6-390/11, відповідно до якої за поданням державного виконавця ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області Давидчак О.М. тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України до виконання нею зобов`язань за виконавчим листом № 2-102/09 від 06.10.2009, виданим Жидачівським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Київська Русь» заборгованості в розмірі 631 404 грн 66 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки нежитлову будівлю складу мінеральних добрив по АДРЕСА_1 .

З відповіді Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області) на адвокатський запит вбачається, що виконавчий лист № 2-102/09 тричі пред`являвся до примусового виконання, а саме:

1.виконавче провадження № 18609426 30.12.2011 державним виконавцем на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу;

2.виконавче провадження № 32110946 20.01.2014 державним виконавцем на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) виконавчий лист скеровано для подальшого виконання до Жидачівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області;

3.виконавче провадження № 41992660 на виконанні у Жидачівському РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області; на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Станом на сьогодні виконавчий документ на виконанні не перебуває. Матеріали виконавчих проваджень знищені у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання. В автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні відомості про виконавче провадження, боржником у якому є ОСОБА_1 , а стягувачем АБ «Київська Русь».

17.06.2026 заявником направлено адвокатський запит до Галицького районного суду м. Львова щодо надання копій документів у справі № 6-390/11. 24.06.2026 суд повідомив, що матеріали справи знищено за закінченням терміну їх зберігання, та надав лише належним чином завірену копію ухвали від 23.09.2011.

Заявник вважає, що існування протягом п`ятнадцяти років обмеження у праві виїзду за межі України за відсутності тривалий час майнових претензій з боку стягувача є недоцільним, не відповідає меті, з якою було постановлено ухвалу від 23.09.2011, та порушує права людини. З наведених підстав просить заяву задовольнити.

17.09.2026 до суду надійшли пояснення представника заінтересованої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) (вих. № 096-60-57/26). У них Фонд повідомив, що постановою Правління НБУ від 19.03.2015 № 190 ПАТ «Банк «Київська Русь» віднесено до категорії неплатоспроможних, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 19.03.2015 № 61 з 20.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію, а після відкликання банківської ліцензії (постанова НБУ від 16.07.2015 № 460) рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17.07.2015 № 138 розпочато процедуру ліквідації банку. З 16.07.2020 (рішення виконавчої дирекції Фонду від 13.07.2020 № 1335) повноваження ліквідатора відкликано, і ліквідація здійснюється безпосередньо Фондом. Також Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зазначив, що за даними Єдиної операційно-інформаційної системи право вимоги за кредитним договором № 98/06-08-ШВ від 24.06.2008, укладеним з ОСОБА_1 , відступлено ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 39508708) у складі лоту № F29GL23019 за протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-06-22-000031-b від 13.07.2018. Договір відступлення Фонд повідомив, що надасть додатково, оскільки документи банку передані до архіву НБУ.

23.09.2026 Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав клопотання про долучення доказів. У ньому повідомлено, що за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні у Відділі перебували: ВП № 18609426 з виконання виконавчого листа № 2-102 від 06.10.2009, у межах якого 30.12.2011 винесено постанову про стягнення виконавчого збору на суму 63 140,47 грн та постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій на суму 35,02 грн, а провадження повернуто стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»; та ВП № 32110946, у межах якого 20.01.2014 винесено постанову про стягнення виконавчого збору на суму 63 140,47 грн, а провадження закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 цього Закону та скеровано за належністю до ВДВС Жидачівського РУЮ. Відомості про сплату виконавчого збору та витрат відсутні. Виконавчий лист також неодноразово перебував на виконанні у Стрийському МРВ ДВС та Жидачівському РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області. Виконавчі провадження № 18609426 та № 32110946 знищені у зв`язку із закінченням строку зберігання (три роки згідно з п. п. 1, 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5).

24.09.2026 представник заявника подав додаткові пояснення. У них зазначено, що відомості про відступлення права вимоги за кредитним договором № 98/06-08-ШВ від 24.06.2008 не підтверджують переходу права вимоги за зобов`язанням, стягнення за яким здійснювалося на підставі виконавчого листа № 2-102/09 від 06.10.2009, оскільки цей лист виданий про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 78/05-08-ШВ від 27.05.2008 та додатковим договором № 1 від 26.06.2008. Щодо виконавчого збору заявник вказує, що за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18 його стягнення можливе лише за умови фактичного виконання виконавчого документа внаслідок вжитих заходів примусового виконання, тоді як виконавчі листи повернуто стягувачу без виконання; окремого провадження за постановами про стягнення виконавчого збору після завершення цих проваджень не відкривалося, а самі постанови знищені.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2026 головуючого суддю обрано Котельву К.О.

У судовому засіданні представник заявника адвокат Бердар Сергій Васильович заяву підтримав, просив її задовольнити та скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, посилаючись на обставини, викладені у заяві та додаткових поясненнях. Представник заінтересованої особи Тарабан О.О. Відділу примусового виконання рішень у судовому засіданні проти заяви заперечив.

Інші заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлені належним чином. Неявка осіб, належним чином повідомлених про розгляд заяви, не перешкоджає її розгляду по суті.

Судове засідання фіксувалося за допомогою технічного засобу відповідно до ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23.09.2011 у справі № 6-390/11 задоволено подання державного виконавця ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області та тимчасово обмежено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у праві виїзду за межі України до виконання нею зобов`язань за виконавчим листом № 2-102/09 від 06.10.2009, виданим Жидачівським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Київська Русь» заборгованості в розмірі 631 404 грн 66 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вбачається, що виконавчий лист № 2-102/09 від 06.10.2009 тричі пред`являвся до примусового виконання, за наслідками чого виконавчі документи повертались стягувачу, а станом на сьогодні виконавчий документ на виконанні не перебуває. Матеріали виконавчих проваджень знищено у зв`язку із закінченням строку їх зберігання. Відомості про виконавче провадження за участю ОСОБА_1 як боржника та АБ «Київська Русь» як стягувача в автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні.

Матеріали справи № 6-390/11 також знищено за закінченням терміну зберігання, що підтверджується листом Галицького районного суду м. Львова від 24.06.2026.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), нині чинним Цивільним процесуальним кодексом України передбачені у розділі VI, норма статті 441 якого регулює тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Відповідно до положень ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника (ч. 5); суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця (ч. 6); за результатами розгляду заяви постановляється ухвала, яка може бути оскаржена (ч. 7).

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа має право на свободу пересування; фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України; фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України та випадки тимчасового обмеження цього права регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Відповідно до ст. 6 цього Закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, зокрема, у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) передбачено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання; кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що навіть якщо міра, яка обмежує свободу пересування особи, є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (рішення у справах «Луордо проти Італії» (Luordo v. Italy), заява № 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX; «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), заява № 41463/02, § 35, ECHR 2006; «Рінер проти Болгарії» (Riener v. Bulgaria), § 121). Влада зобов`язана забезпечити, щоб порушення права особи залишати свою країну було виправданим та пропорційним як на момент його встановлення, так і протягом усього періоду дії; вона не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи, без регулярної перевірки їх обґрунтованості (рішення у справах «Рінер проти Болгарії», § 124, та «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини», § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судом, оскільки він забезпечує найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (рішення у справі «Сіссаніс проти Румунії» (Sissanis v. Romania), заява № 23468/02, § 70).

Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 у справі № 331/8536/17 виклав правовий висновок щодо застосування вказаних норм, а в постанові від 29.05.2024 у справі № 643/5147/23 зазначив, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту майна боржника у виконавчому провадженні, відомості щодо якого відсутні в органі виконавчої служби, за відсутності відкритого виконавчого провадження та фактичних майнових претензій стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном. Оскільки як арешт майна боржника, так і обмеження боржника у праві виїзду за межі України є заходами примусового виконання рішень, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження», суд вважає, що ці висновки можуть бути застосовані за аналогією і до обмеження у праві виїзду.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий документ, на підставі якого було встановлено обмеження, на виконанні не перебуває, відомості про виконавче провадження в автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні, матеріали виконавчих проваджень та судової справи знищені, а стягувач протягом тривалого часу майнових вимог до боржника не заявляв. Заінтересовані особи заперечень проти скасування обмеження суду не надали, доказів ухилення боржника від виконання зобов`язань чи намірів виїхати за межі України з метою невиконання рішення не подали.

Щодо договору про відступлення права вимоги суд зазначає таке. Договором № UA-EA-2018-06-22-000031-b/42 від 09.08.2018 ПАТ «Банк «Київська Русь» відступило ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами згідно з реєстром у додатку № 1, зокрема, за повідомленням Фонду, за кредитним договором № 98/06-08-ШВ від 24.06.2008, укладеним з ОСОБА_1 . Виконавчий лист № 2-102/09 від 06.10.2009, за твердженням заявника, виданий про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 78/05-08-ШВ від 27.05.2008 та додатковим договором № 1 від 26.06.2008. Крім того, договір укладено після завершення виконавчих проваджень №18609426 та № 32110946. Згідно з п. 3.1 договору новий кредитор зобов`язаний повідомити органи виконавчої служби про відступлення для заміни сторони виконавчого провадження, однак відомості про таке повідомлення, пред`явлення новим кредитором виконавчого листа до примусового виконання чи звернення до суду щодо заміни стягувача в матеріалах справи та в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні. Отже, навіть якщо відступлене право охоплює зобов`язання за виконавчим листом, сам факт відступлення не свідчить, що виконавчий документ перебуває на виконанні, що боржник ухиляється від виконання судового рішення, і не є підставою для подальшого обмеження права виїзду.

Щодо виконавчого збору суд враховує, що Відділ повідомив про винесення постанов про стягнення виконавчого збору (63 140,47 грн у кожному з проваджень) та витрат на проведення виконавчих дій (35,02 грн) і про відсутність відомостей про їх сплату. Водночас ухвалою від 23.09.2011 право виїзду обмежено до виконання ОСОБА_1 зобов`язань за виконавчим листом № 2-102/09 від 06.10.2009, тобто щодо заборгованості, яка стягувалася на користь банку. Виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення; за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18, на яку посилається заявник, його стягнення можливе за умови фактичного виконання виконавчого документа внаслідок вжитих заходів примусового виконання. У провадженнях № 18609426 та № 32110946 виконавчий лист повернуто стягувачу або скеровано за належністю без виконання, постанови про стягнення збору та матеріали проваджень знищені, а в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні відомості про відкрите виконавче провадження, боржником у якому є ОСОБА_1 . Відділ не повідомив ні про наявність такого провадження, ні про вжиття заходів до стягнення виконавчого збору. За таких обставин сама наявність відомостей про постанови щодо виконавчого збору не свідчить про існування невиконаного зобов`язання, з огляду на яке у 2011 році було обмежено право виїзду, і не виправдовує подальшого обмеження боржника у цьому праві.

Таким чином, враховуючи те, що відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників, інформація по ОСОБА_2 у вказаному реєстрі відсутня, що підтверджує повне погашення ним заборгованостей по виконавчому провадженні, наявності на теперішній час підстав для продовження обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України у суду немає, у зв`язку з чим, суд вважає, що заяву слід задовольнити, скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 , яке накладене на нього ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29.11.2013 по цивільній справі № 461/14770/13-ц за поданням старшого державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ Ач М. І. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 .

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що збереження обмеження, встановленого ухвалою від 23.09.2011, протягом п`ятнадцяти років за відсутності підстав вважати, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язань, є непропорційним втручанням у її право вільно залишати територію України, гарантоване ст. 33 Конституції України та ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і не відповідає меті, з якою таке обмеження було застосовано. Наявних на цей час підстав для продовження обмеження у суду немає.

З урахуванням наведеного суд вважає, що заяву слід задовольнити та скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Бердар Сергій Васильович, заінтересовані особи: ПАТ «Банк «Київська Русь», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, задовольнити.

2.Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлене ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23.09.2011 у справі № 6-390/11.

3.Копію ухвали направити сторонам для відома, а Адміністрації Державної прикордонної служби України у разі набрання ухвалою законної сили, для виконання.

Ухвала набирає законної сили в момент її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Котельва К.О.