Ухвала суду № 140523711, 12.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 367/7348/26

Провадження №2/369/17296/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області, розглянувши заяву представника позивача адвоката Большакової Аліни Костянтинівни про забезпечення позову у цивільній справі № 367/7348/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 367/7348/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Разом з позовом до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить Відповідачу - ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64,10 кв. м.; заборонити відповідачу - ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) - вчиняти будь-які правочини та дії щодо відчуження, передачі в іпотеку, обтяження або зміни правового режиму зазначеного нерухомого майна до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; заборонити органам державної реєстрації - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача вказує на те, що до Ірпінського міського суду Київської області подано позовну заяву ОСОБА_1 (далі Позивач) до ОСОБА_2 (далі Відповідач) про стягнення боргу за договором позики, трьох процентів річних та судових витрат. Ціна позову становить 674 015,25 грн (шістсот сімдесят чотири тисячі п`ятнадцять гривень 25 копійок).

Відповідно до Розписки від 13.09.2025 р. Відповідач отримав від Позивача у борг 15 000,00 доларів США, зобов`язавшись повернути їх до 31.12.2025 р. Проте станом на дату подання цієї заяви 08.06.2026 р., свого обов`язку Відповідач не виконав, суму боргу не повернув.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 20.05.2026 р. (унікальний реєстраційний номер 201-20260520-0011746114), Відповідач є власником нерухомого майна:

квартира за адресою: АДРЕСА_1 (далі Майно), загальною площею 64,10 кв. м, оціночна вартість якої згідно з наведеною Довідкою становить 3 352 714,61 грн, що суттєво перевищує суму позовних вимог.

Враховуючи, що Відповідач вже понад 5 місяців ухиляється від виконання грошового зобов`язання та ігнорує вимоги Позивача, існує реальний ризик того, що до моменту ухвалення і набрання законної сили рішенням суду Відповідач може відчужити (продати, подарувати, передати в іпотеку тощо) зазначене нерухоме майно, що унеможливить або суттєво ускладнить виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду (постанова КЦС ВС від 06.08.2025 у справі № 759/22148/24; постанова КГС ВС від 10.09.2025 у справі № 907/523/25), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно відповідача, яке є у нього на момент пред`явлення позову, може зникнути або зменшитись на момент виконання судового рішення. При цьому те, що відповідач у будь-який момент може розпорядитися своїм майном, є очевидним фактом, і вимога надання доказів щодо таких очевидних речей є надмірною та свідчить про застосування завищеного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Обраний захід забезпечення позову накладення арешту на нерухоме майно є співмірним з ціною позову: оціночна вартість Майна (3 352 714,61 грн) перевищує суму позовних вимог (674 015,25 грн), а тому накладення арешту не спричинить надмірного обмеження прав Відповідача. Майно залишається у його володінні та користуванні - обмежується лише можливість розпоряджатися ним до ухвалення рішення у справі.

Накладення арешту на Майно, яке є у власності Відповідача, безпосередньо пов`язане з предметом позову (стягнення грошової суми) та спрямоване на гарантування реального виконання майбутнього рішення суду. У разі задоволення позову стягнення може бути звернено на зазначену квартиру.

На підставі викладеного, заявник звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.

Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Перелік видів забезпечення позову передбачений статтею 150 ЦПК України, у якій, зокрема, визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії (пункт 2 частини першої статті 150 ЦПК; а також встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник з сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Судом встановлено, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 674 015,25 грн. заборгованості.

Водночас, вартість майна, стосовно якого позивачем заявлено про вжиття заходів забезпечення позову складає 3 352 714,61 гривень за оціночною вартістю, що на думку суду, свідчить про неспівмірність вимог заяви про забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Крім того, доказів вчинення відповідачем дій щодо відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64,10 кв. м., як-то оголошення про продаж.

Таким чином, заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ним заявлено, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, а також недоведено співмірності заходів забезпечення позову позовних вимогам, а тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.ст. 149-154, 157, 258, 261, 353 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача адвоката Большакової Аліни Костянтинівни про забезпечення позову у цивільній справі № 367/7348/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - відмовити у повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повна ухвала складена та підписана: 12.10.2026 року.

Суддя А.В. Янченко