Постанова № 14052284, 26.01.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26 січня 2011 року 11:12 № 2а-9094/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Журавля В.О.,

при секретарі Горбуновій К.С.,

за участю:

представників позивача - Гук А.Ю.,

представників відповідача - Лукашевич П.А., Шевчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

до

про Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей»

Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області, Державної податкової адміністрації в Київській області

визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

04.11.2010 до суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей» до Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області, Державної податкової адміністрації в Київській області про часткове скасування рішення від 26.10.2010 № 2201/10/25-0/7/251-1038 про результати розгляду скарги в частині встановленої до сплати суми податкового зобовязання у розмірі 88809 грн 00 коп. та визнання нечинним і скасування податкового повідомлення рішення від 27.10.2010 № 0000942301/2.

У судовому засіданні представник позивача на підставі статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України відмовився від позовних вимог в частині часткового скасування рішення від 26.10.2010 № 2201/10/25-0/7/251-1038 про результати розгляду скарги в частині встановленої до сплати суми податкового зобовязання у розмірі 88809 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач у наданих у судовому засіданні поясненнях та у позовній заяві зазначає, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про безпідставне включення до складу валових витрат підприємства витрати на відрядження його працівників до країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, у звязку з відсутністю відміток відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження. Вказує, що визначення переліку цих країн відповідачем ніяк не обґрунтовано. Фактично з країнами, до яких вибували у відрядження працівники позивача, встановлено повний прикордонний контроль, а тому час перебування цих працівників за кордоном визначається за відмітками контрольно-пропускних пунктів у закордонному паспорті, а не за відмітками у посвідченнях про відрядження. Ці відмітки прикордонного органу наявні. Вказує, що всі документи на підтвердження факту перебування цих осіб у відрядженні за кордоном: накази на відрядження, посвідчення про відрядження, рахунки готелів, документи на отримання у відрядженні товарів, тощо, а також звязок такого відрядження з господарською діяльністю позивача підтверджено первинними бухгалтерськими та адміністративно-господарськими документами. З урахуванням цього віднесення до складу валових витрат сум на закордонні відрядження працівників позивача здійснювалось правомірно, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010 № 0000942301/2 підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, додатково надав суду окремі посвідченні про відрядження з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони, пояснив, що в окремих випадках приймаюча сторона відмовлялася ставити відмітки на посвідченні про відрядження, попросив суд позов задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову, згідно з якими вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010 № 0000942301/2 прийнято відповідно до норм чинного законодавства та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечили, визнали, що всі відрядження були повязані із господарською діяльністю позивача та підтверджені іншими необхідними первинними документами; вважають, що відрядження працівників позивача було здійснено до країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль; у звязку з цим вказали, що відповідно до вимог п.п. 5.4.8 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 №283/97-ВР у випадку відсутності відміток приймаючої сторони на посвідченнях про відрядження витрати на такі відрядження не повинні включатися позивачем до складу валових витрат.

При цьому відповідач не надав суду обґрунтування віднесення ним держав, до яких виїжджали працівники позивача, до країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, а також не надав переліку таких країн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прометей» є юридичною особою, зареєстрованою 14.08.1996 згідно з Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії №510, ідентифікаційний код 20600771.

Працівниками Фастівської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2009 , за результатами якої складено акт від 22.04.2010 № 170/11/2301-20600771.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, а саме занижено суму податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 116313 грн 00 коп; п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 988 грн 00 коп; п.п. а п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV, а саме не повне утримання податку з доходів фізичних осіб, виплачених найманим працівникам, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 69787 грн 37 коп; п.п. б п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме не подано відомості про виплачені суми доходів працівникам та за придбані матеріальні цінності до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку за формою № 1-ДФ за II, III, IV квартали 2008 року та за I, II, III, IV квартали 2009 року.

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2010 № 0000242301/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 172866 грн 80 коп та від 19.05.2010 № 0000111702 про визначення суми податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 209362 грн 11 коп.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Фастівської ОДПІ. За результатами розгляду первинна скарга позивача була залишена без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін, та винесено податкові повідомлення-рішення від 06.08.2010 № 0000242301/1 та №0000111702/1.

За результатами розгляду повторної скарги позивача Державна податкова адміністрація в Київській області винесла рішення про результати розгляду скарги від 26.10.2010 № 2201/10/25-0/7/251-1038, відповідно до якого скаргу задоволено частково, а саме скасовано податкове повідомлення - рішення від 06.08.2010 № 0000242301/1 щодо податкового зобовязання з податку на прибуток в частині донарахованої основної суми податку в розмірі 56038 грн 53 коп та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 28019 грн 27 коп та скасовано податкове повідомлення - рішення від 06.08.2010 №0000111702/1 щодо податкового зобовязання сплатити суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 209362 грн 11 коп, а також рішення Фастівської ОДПІ від 06.08.2010 №4787/10/25-013/14 про результати розгляду первинної скарги в зазначеній частині.

На виконання зазначеного рішення Фастівською ОДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 27.10.2010 № 0000942301/2 по визначенню Товариству з обмеженою відповідальністю « Прометей » суми податкового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 88809 (вісімдесят вісім тисяч вісімсот девять) грн 00 коп, у тому числі 60 274 (шістдесят тисяч двісті сімдесят чотири) грн 47 коп за основним платежем та 28 534 (двадцять вісім тисяч пятсот тридцять чотири) грн 53 коп за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення було покладено наступне:

Із акту перевірки вбачається, що позивач відряджував своїх найманих працівників за кордон а саме: до Італії, Казахстану, Росії, Естонії, Бельгії, Нідерландів (Голландії), Німеччини, Словенії, Словаччини, Угорщини, Польщі, Фінляндії, що підтверджується відмітками у паспортах, проставленими прикордонними службами України та цих країн.

В Акті перевірки зроблено висновок, що позивач порушив вимоги п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, оскільки відніс до складу валових витрат суми добових витрат працівників згідно з посвідченнями про відрядження, на яких відсутні відмітки приймаючої сторони. В акті вказано, що відрядження працівників позивача було здійснено до країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль.

Як убачається з матеріалів справи, підтвердженням сум добових на відрядження водіїв позивача є відмітки про перетинання державного кордону, зроблені органами прикордонного контролю. Крім того, у документах, додатково наданих позивачем до суду після здійсненої перевірки відповідачем, у 44 випадках відряджень є відмітки приймаючої сторони у посвідченнях про відрядження стосовно прибуття та вибуття з пунктів призначення.

Установчі документи позивача свідчать, що основним видом його діяльності є діяльність автомобільного вантажного транспорту та транспортно-експедиційні послуги.

Як убачається з матеріалів справи, в період з 01.04.2008 по 31.12.2009 позивач відряджав найманих працівників у відрядження за кордон, включивши до складу валових витрат суми добових витрат працівників згідно з наказами та посвідченнями про відрядження, відмітками прикордонної служби у паспортах водіїв, іншими документами.

Перелік документів, що підтверджують звязок такого відрядження з основною діяльністю платника податку не є вичерпним. Необхідною умовою включення до складу валових витрат платника податку є наявність підтверджуючих документів щодо звязку відрядження з основною діяльністю платника податку.

В судовому засіданні було підтверджено зв'язок відряджень із основною діяльністю платника податку, що визнають та не оспорюють і представники податкового органу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За визначенням пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з вимогами п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат. Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні. Додатково до витрат, визначених абзацом першим цього підпункту, відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду. Зазначені граничні норми встановлюються в гривнях: в єдиній сумі для відряджень за кордон незалежно від країни відрядження та статусу населених пунктів; в єдиній сумі для відряджень у межах України незалежно від статусу населених пунктів. Сума добових визначається: у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом; у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює. За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат платника податку. Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку. За запитом представника податкового органу платник податку має забезпечити за власний рахунок переклад звітних та підтверджуючих документів, виданих іноземною мовою.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї статті не належать до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 3 ст. 3 цього Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Податкова та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 10.06.1999 № 146 (далі Інструкція № 146) витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, включаються до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, а саме: запрошень сторони, яка приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладеного договору (контракту) та інших документів, які відрегульовують або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що стосується основної діяльності підприємства, яке відряджає працівника.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР та Інструкцією № 146 не встановлена дія цих нормативно правових актів у просторі та за колом осіб. Дія Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Інструкції № 146 стосовно визначення вимог щодо документів, що підтверджують витрати на відрядження, а саме відміток приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, не поширюється на територію інших держав, а саме держав, у відрядженнях до яких перебували працівники позивача.

Суд вважає, що наведене підтверджує пояснення позивача про те, що в окремих випадках приймаюча сторона відмовлялася ставити відмітки на посвідченні про відрядження.

Згідно з вимогами ч.1 ст.2 Закону України «Про прикордонний контроль» від 5 листопада 2009 року № 1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Відповідно до ст. 11 цього ж Закону передбачена процедура спрощення прикордонного контролю. Так, посадові особи Державної прикордонної служби України можуть запроваджувати спрощення прикордонного контролю у зв'язку з непередбачуваним посиленням інтенсивності руху, коли час очікування в пункті пропуску стає надмірним, а всі кадрові, матеріально-технічні та організаційні можливості до його скорочення вичерпані. Спрощення прикордонного контролю полягає у тимчасовій відмові від виконання окремих дій і заходів прикордонного контролю, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону. При цьому у паспортних та в інших документах, передбачених законодавством, чи в імміграційних картках іноземців або осіб без громадянства обов'язково проставляється відмітка про перетинання державного кордону.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України «Про прикордонний контроль» від 5 листопада 2009 року № 1710-VI відмітки про перетинання державного кордону не проставляються у паспортних документах громадян України, за винятком випадків їх особистого звернення з метою проставлення такої відмітки.

Отже, згідно з вимогами цього Закону спрощений прикордонний контроль є тимчасовою процедурою, яка виключно за наявності визначених у ньому умов здійснюється тільки у випадках посилення інтенсивності руху через кордон і яка не повязана з певним переліком країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль,

Відповідно до п.15 ч.1 ст.1 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державний кордон» від 4 листопада 1991 року № 1777-XII особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю. У відповідних випадках здійснюється також санітарно-карантинний, ветеринарний і фітосанітарний контроль, контроль за вивезенням з території України культурних цінностей та інший контроль. Контроль організується і здійснюється у встановленому актами законодавства України порядку.

При цьому наведені законодавчі акти - Закон України «Про прикордонний контроль» від 5 листопада 2009 року № 1710-VI, Закону України «Про державний кордон» від 4 листопада 1991 року № 1777-XII, Митний кодекс України - не містять ні відповідного терміну «прикордонний митний контроль», ні переліку країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, які вживаються у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР.

З метою перевірки обґрунтованості тверджень позивача та відповідача відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 Державною митною службою (лист від 11.01.2011 № 21/1-80) та Адміністрацією Державної прикордонної служби України (лист від 13.01.2011 № 0.234-516/0/6-11) були надані відомості стосовно інформації щодо країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль. Дослідженням цих листів у судовому засіданні установлено, що «особи, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю… Прикордонному контролю в однакових обсягах підлягають усі громадяни, які перетинають державний кордон України, незалежно від країни їх прямування… Відмітки про перетинання державного кордону в паспортних документах громадян України не проставляються за винятком випадків їх особистого звернення щодо проставлення такої відмітки». «Законодавство України не містить такого терміну як прикордонний митний контроль (повний або частковий). В свою чергу, окремо один від одного визначені поняття митного контролю та прикордонного контролю, які за своєю природою та спрямуванням є різними».

У Податковому кодексі України (далі ПК України) також передбачено, що витрати на відрядження входять до складу витрат обєкта оподаткування. Так, згідно з ст. 138.1. ПК України витрати, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.11, 138.13 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього розділу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього розділу.

Відповідно до ст.138.11. ПК України до складу інших витрат включаються:

138.11.1. загальновиробничі витрати:

а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, та медичне страхування працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

138.11.2. адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: б) витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;

Як убачається з п.п. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України при визначенні обєкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на вїзд (віз), обовязкове страхування, інші документально оформлені витрати, повязаних з правилами вїзду та перебування у місці відрядження, у тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у звязку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в частині першій цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талону та документу про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, у тому числі бронювання місць в місцях проживання, страхових полісів тощо.

Не дозволяється включати до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми „чайових”, за винятком випадків, коли суми таких „чайових” включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плату за видовищні заходи.

До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більше як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу.

Кабінетом Міністрів України окремо визначаються граничні норми добових для відрядження членів екіпажів суден/інших транспортних засобів або суми, що спрямовуються на харчування таких членів екіпажів замість добових, якщо такі судна (інші транспортні засоби):

провадять комерційну, промислову, науково-пошукову чи риболовецьку діяльність за межами територіальних вод України;

виконують міжнародні рейси для провадження навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату за межами повітряного або митного кордону України;

використовуються для проведення аварійно-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт за межами митного кордону або територіальних вод України.

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену абзацом четвертим цього підпункту.

Сума добових визначається у разі відрядження:

у межах України та країн, вїзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на вїзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами;

у межах України та країн, вїзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на вїзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами;

За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів, наказу або відміток уповноваженої службової особи державної прикордонної служби України у паспорті або документі, що його замінює сума добових не включається до складу витрат платника податку.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують звязок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 2 розділу XIX "Перехідні положення" Податкового кодексу України Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визнано таким, що втрачає чинність з 1 січня 2011 року.

При цьому Податковий кодекс України не повязує включення до складу валових витрат сум добових за час відрядження працівників за кордон ні з переліком країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, ні з наявністю відміток відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, а також не містить термінів «прикордонний митний контроль» та «країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль», які вживаються у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР.

Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суд визнає обґрунтованим твердження позивача про те, що у вищенаведених законах («Про прикордонний контроль», «Про державний кордон», «Про оподаткування прибутку підприємств», Митний кодекс України) відсутнє визначення та перелік країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль. Згідно з наведеними нормами законів прикордонний контроль здійснюється у повному обсязі, а його спрощена процедура не повязана з певним переліком країн.

Судом при наданні оцінки обґрунтованості вимог позивача взято до уваги положення ст. 4.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою встановлено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій щодо віднесення держав, куди у службові відрядження виїжджали працівника позивача, до країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль. Відповідач також не спростував твердження позивача про те, що з країнами, до яких вибували у відрядження працівники позивача, встановлено повний прикордонний контроль, а тому оплата добових та час перебування цих працівників за кордоном визначається за відмітками контрольно-пропускних пунктів у закордонному паспорті, а не за відмітками у посвідченнях про відрядження.

З огляду на викладене судом не береться до уваги твердження відповідача щодо протиправності включення позивачем добових до складу валових витрат у разі відсутності зазначених відміток у посвідченнях про відрядження до країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль.

Суд визнає обґрунтованим твердження позивача про те, що з країнами, до яких вибували у відрядження працівники позивача, встановлено повний прикордонний контроль, а тому сума добових та час перебування цих працівників за кордоном визначається за відмітками контрольно-пропускних пунктів у закордонному паспорті, а не за відмітками у посвідченнях про відрядження. Ці відмітки прикордонного органу наявні і не оспорюються відповідачем. В судовому засіданні підтверджено зв'язок відряджень із основною діяльністю платника податку, що також визнають та не оспорюють представники податкового органу.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та фактичних обставинах справи.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. У судовому засіданні представник позивача не заявляв вимог про відшкодування судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.10.2010 № 0000942301/2, прийняте Фастівською обєднаною державною податковою інспекцією в Київській області по визначенню Товариству з обмеженою відповідальністю « Прометей » суми податкового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 88809 (вісімдесят вісім тисяч вісімсот девять) грн 00 коп, у тому числі 60 274 (шістдесят тисяч двісті сімдесят чотири) грн 47 коп за основним платежем та 28 534 (двадцять вісім тисяч пятсот тридцять чотири) грн 53 коп за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 31 січня 2011 року