Постанова № 14050524, 25.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2011 № 43/504-15/266-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів: Іваненко Я.Л.

Пантелієнко В.О.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Лезниківський кар"єр"

на ухвалу Господарського суду м.Києва від 08.12.2010

у справі № 43/504-15/266-б (Хоменко М.Г. .....)

за позовом Відкрите акціонерне товариство "Лезниківський кар"єр"

до Відкрите акціонерне товариство "Лезниківський кар"єр"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Заявник (боржник) звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 18.07.2006 року порушено провадження у справі № 43/504 про банкрутство.

Ухвалою підготовчого засідання Господарського суду м. Києва від 30.08.2006 року у справі № 43/504 призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_1.

Ухвалою попереднього засідання від 21.12.2006 року у справі № 43/504 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 2 140 442, 84 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.03.2007 року припинено обовязки розпорядника майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_1, призначено у справі розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_2.

02.06.2008 року до Господарського суду м. Києва надійшла заява Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання поточним кредитором боржника на суму 127 896,15 грн.

Ухвалою Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 03.07.2008 року призначено колегіальний розгляд справи № 43/504.

07.08.2008 року до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання голови комітету кредиторів ВАТ „Лезниківський карєр” Рибія О.В. про припинення повноважень керівника боржника або органів його управління, покладених на них відповідно до законодавства чи установчих документів, покладення виконання обовязків керівника боржника на розпорядника майна ОСОБА_2, відкриття процедури санації боржника строком на дванадцять місяців та призначення керуючим санацією боржника арбітражного керуючого ОСОБА_2

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.08.2008 року у справі № 43/504 частково вирішено клопотання та заяви учасників провадження.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2009 року ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.08.2008 року у справі № 43/504 частково скасовано.

Розпорядженням керівництва Господарського суду м. Києва від 07.04.2009 року справу № 43/504 передано на розгляд колегії суддів: Хоменко М.Г. (головуючий), судді Митрохіна А.В., Копитова О.С.

Ухвалою Верховного Суду України від 11.06.2009 року відмовлено ВАТ „Лезниківський карєр” у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 04.03.2009 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2009 року зобовязано представника Компанії „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед” Тордія Г.Д. надати суду письмові пояснення по суті заявленого клопотання та надати суду належні документи, що підтверджують його повноваження.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.01.2010 року розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, якого зобовязано ознайомитись з матеріалами справи та надати суду письмове пояснення по суті справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.02.2010 року визнано відкликаними та залишено без розгляду наступні заяви та клопотання учасників провадження: про проведення процедури санації, подане головою комітету кредиторів Рибієм О.В. 09.06.2008 року; про проведення процедури санації та призначення керуючим санацією арбітражного керуючого ОСОБА_2, подане головою комітету кредиторів Рибієм О.В. від 07.08.2008 року; про проведення процедури санації та призначення керуючим санацією арбітражного керуючого Беніцьку В.І., подане головою комітету кредиторів Бусленком Н.В. 02.07.2008 року; про продовження процедури розпорядження майном боржника, подане головою комітету кредиторів Бусленком Н.В. 02.07.2008 року; про усунення арбітражного керуючого ОСОБА_2 та призначення розпорядником майна боржника Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” арбітражного керуючого Беніцьку В.І., подане головою комітету кредиторів Бусленком Н.В. 02.07.2008 року та представником голови комітету кредиторів Бусленка Н.В. Франчуком А.В.; про затвердження мирової угоди у процедурі банкрутства, подане розпорядником майна ОСОБА_2 та представником голови комітету кредиторів Бусленка Н.В. Франчуком А.В. 11.09.2008 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.02.2010 року учасників провадження у справі було зобовязано виконати у повному обсязі вимоги попередніх ухвал суду, керівника боржника разом з розпорядником майна ОСОБА_3 було зобовязано розглянути всі кредиторські вимоги та за результатами їх розгляду надати суду письмові пояснення з посиланням на норми чинного законодавства, розпорядника майна ОСОБА_3 було зобовязано проаналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках, про що надати суду відповідні докази виконання, перевірити наявність ознак фіктивного банкрутства чи умисного доведення до банкрутства Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр”, про що надати суду аргументовані пояснення, щомісячно до десятого числа звітувати суду про конкретно проведену ним роботу у справі, провести інвентаризацію майна боржника, про що надати суду відповідний висновок.

Крім цього, ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.02.2010 року зобовязано Головне управління статистики у м. Києві надати суду довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій щодо боржника, де зазначити, чи являється останній засновником інших юридичних осіб, державного реєстратора Печерського району м. Києва надати суду витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій щодо боржника, Фонд державного майна України надати суду інформацію про наявність чи відсутність у статутному фонді боржника державної частки, витребувано від Господарського суду Житомирської області ухвалу про порушення справи провадження у справі №1/161-6/1826 за заявою прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі Державного підприємства „Західукрвибухпром” до боржника Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” про визнання банкрутом, а також надати інформацію про кінцевий результат розгляду вказаної справи.

23.03.2010 року до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання розпорядника майна ОСОБА_3 про залучення до матеріалів справи копій документів, а саме: акту інвентаризації майна боржника станом на 31.12.2009 року, аудиторського висновку про фінансову звітність боржника за 2009 рік, виконаного 15.03.2010 року аудитором Лахно Т.А., фінансової звітності боржника за 2009 рік, витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданого 22.03.2010 року державним реєстратором Володарсько-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області. В своєму клопотанні розпорядник майна ОСОБА_3 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність ознак фіктивного банкрутства чи умисного доведення до банкрутства Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” виконується на підставі Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 р. N14. Згідно із п. 2.2 зазначених рекомендацій основними джерелами інформації для проведення поглибленого аналізу є: баланс підприємства (форма N 1); звіт про фінансові результати (форма N 2); звіт про рух грошових коштів (форма N 3); звіт про власний капітал (форма N 4); примітки до річної фінансової звітності (форма N 5); звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) (форма N 11-03); обстеження технологічних інновацій промислового підприємства (форма N 1-інновація); звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма N 1-Б); звіт з праці (форма N 1-ПВ); звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці (форма N 1-ПВ (умови праці)); звіт про використання робочого часу (форма N 3-ПВ); інша інформація, необхідна для якісного здійснення аналізу та виявлення резервів виробництва. При цьому аналіз здійснюється станом на час порушення провадження у справі про банкрутство на підставі фінансової звітності за два роки, що передують порушенню провадження у справі про банкрутство. Оскільки провадження у справі про банкрутство № 43/504-15/266-6 було порушено 18.07.2006 року, для виконання вимоги суду про надання висновку про наявність чи відсутність ознак фіктивного банкрутства чи умисного доведення до банкрутства необхідна фінансова звітність боржника за 2004, 2005 роки та 1 півріччя 2006 року, яка відсутня у боржника. У звязку з необхідністю відновлення фінансової звітності боржника за 2004, 2005 роки та 1 півріччя 2006 року розпорядник майна ОСОБА_3 просив відкласти розгляд справи та призначити розгляд справи у судовому засіданні не раніше 26 квітня 2010 року.

Також у своєму клопотанні розпорядник майна ОСОБА_3 зазначив, що ним частково виконано вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 24.02.2010 року щодо аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності боржника, його становища на ринках, а саме ним було забезпечено проведення аудиторської перевірки достовірності фінансової звітності боржника станом на 2009 рік аудитором Лахном Т.А. Проте, враховуючи, що аудиторський висновок був виконаний та переданий боржнику лише 15.03.2010 року, розпорядник майна не мав достатньо часу для власне здійснення аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності боржника, його становища на ринках, та просить відкласти розгляд справи та розглянути це питання на наступному судовому засіданні.

Крім цього, 23.03.2010 року до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла спільна заява голови правління ВАТ „Лезниківський карєр” Ладигіна О.С. та розпорядника майна ОСОБА_3 на виконання вимог ухвали від 24.02.2010 року, якою було зобовязано розглянути всі кредиторські вимоги та за результатами їх розгляду було зобовязано надати суду письмові пояснення з посиланням на норми чинного законодавства.

В своїй заяві голова правління ВАТ „Лезниківський карєр” Ладигін О.С. та розпорядник майна ОСОБА_3 зазначили, що згідно із нормами Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вони не уповноважені переглядати затверджений господарським судом реєстр вимог кредиторів чи ініціювати зміну процесуального документу, яким затверджено реєстр вимог кредиторів інакше як в порядку апеляційного чи касаційного оскарження або перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Проте, ними надано інформацію про стан заборгованості ВАТ „Лезниківський карєр” перед конкурсними кредиторами станом на 23.03.2010 року, згідно з якою кредиторські вимоги ВАТ „Завод „Будматеріали” задоволено третьою особою в інтересах кредитора повністю в сумі 286 827, 16 грн., кредиторські вимоги ДТГО „Південно-Західна залізниця” задоволено третьою особою в інтересах кредитора повністю в сумі 156 445, 98 грн., кредиторські вимоги ВАТ „Енергопостачальна компанія „Житомиробленерго” задоволено третьою особою в інтересах кредитора повністю в сумі 184 000, 00 грн., кредиторські вимоги Бусленка Н.В. задоволено третьою особою в інтересах кредитора частково в сумі 30 000, 00 грн., заборгованість перед іншими конкурсними кредиторами не змінювалася.

Розпорядник майна ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити Управлінню Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва в задоволенні заяви про визнання поточним кредитором боржника на суму 127 896,15 грн., посилаючись на те, що грошові зобовязання боржника, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами згідно із ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, які знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. Поточні вимоги погашаються в процедурі банкрутства. Лише після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять у категорію конкурсних та повинні бути заявлені в порядку, визначеному ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Суд, який розглядає справу про банкрутство зобовязаний відмовити у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.03.2010 року переглянуто ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.12.2006 року у справі № 43/504-15/266-б та змінено ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.12.2006 року у справі №43/504-15/266-б, виключено абзац восьмий пункту першого резолютивної частини ухвали щодо визнання Товариства з обмеженою відповідальністю „Омега” кредитором ВАТ „Лезниківський карєр” з вимогами на суму 246 735, 00 грн; відмовлено Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва в задоволенні заяви про збільшення кредиторських вимог у розмірі 994 255, 57 грн.; відмовлено Управлінню Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва в задоволенні заяви про визнання поточним кредитором боржника на суму 127 896, 15 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 року апеляційну скаргу ТОВ „Омега” залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.03.2010 року залишено без змін.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 18.06.2010 року доручено розгляд справи № 43/504-15/266-б у складі колегії суддів: Хоменко М.Г (головуючий), судді Головатюк Л.Д., Копитова О.С.

У судовому засіданні 02.11.2010 року розпорядник майна Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” арбітражний керуючий ОСОБА_3 надав пояснення по суті справи та подав клопотання про дострокове звільнення від обовязків розпорядника майна Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” у звязку з анулюванням ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.11.2010 року зобовязано комітет кредиторів Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” надати суду кандидатуру арбітражного керуючого для призначення розпорядником майна Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр”.

05.11.2010 року до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання голови комітету кредиторів Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” Бусленка Н.В. про призначення розпорядником майна Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” арбітражного керуючого ОСОБА_6 та додано до нього протокол зборів комітету кредиторів Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” від 04.11.2010 року.

07.12.2010 року до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання голови правління Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” про призначення почеркознавчої експертизи підписів ОСОБА_4, що містяться на документах, якими підтверджуються кредиторські вимоги Компанії „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед” до Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр”, та документах, що підтверджують повноваження представників Компанії „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед”.

08.12.2010 року у судовому засіданні місцевого господарського суду головою комітету кредиторів Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” представником Компанії „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед” було подано клопотання про призначення розпорядником майна Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” арбітражного керуючого ОСОБА_5 та додано до нього протокол засідання комітету кредиторів Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” від 07.12.2010 року.

08.12.2010 року у судовому засіданні місцевим господарським судом було розглянуто клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_3 про дострокове звільнення від обовязків розпорядника майна Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” у звязку з анулюванням ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 08.12.2010 року задоволено клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_3 про дострокове звільнення від обовязків розпорядника майна Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр”.

Звільнено від обовязків розпорядника майна Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” арбітражного керуючого ОСОБА_3.

Призначено розпорядником майна Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” арбітражного керуючого ОСОБА_5 (ліцензія серія НОМЕР_1 від 22.08.2007 року).

Відмовлено голові правління Відкритого акціонерного товариства “Лезниківський карєр” у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Зобовязано арбітражного керуючого ОСОБА_3 передати розпоряднику майна Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” ОСОБА_5 всю бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності боржника.

Рекомендовано кредиторам визначитися з комітетом кредиторів та головою кредиторів Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр”.

При цьому, місцевим господарським судом звернуто увагу кредиторів на те, що відповідно до ст. 16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не може бути два комітети кредиторів та два голови комітету кредиторів боржника.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, боржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м.Києва від 08.12.2010 року у справі № 43/504-15/266-б в частині призначення розпорядником майна ВАТ “Лезниківський карєр” арбітражного керуючого ОСОБА_5 та відмовити у задоволенні клопотання про її призначення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала в частині призначення нового розпорядника майна ВАТ „Лезниківський карєр” винесена з порушенням норм матеріального права та не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки судом при прийнятті до розгляду клопотання Компанії „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед” як голови комітету кредиторів, не було надано належної правової оцінки факту обрання ще одного комітету кредиторів ВАТ „Лезниківський карєр”, хоча, на неприпустимість функціонування у справі про банкрутство більше як одного комітету кредиторів звертав увагу Вищий господарський суд України у постанові від 04.03.2009 року у справі № 43/504.

На думку апелянта, судом не було досліджено дотримання встановленого Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” порядку утворення фактично другого комітету кредиторів боржника. Представником Компанії „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед” Тордієм Г.Д. як кредитором ВАТ „Лезниківський карєр” були направлені на імя кредиторів ВАТ „Лезниківський карєр” та розпорядника майна - арбітражного керуючого ОСОБА_3 повідомлення про скликання зборів кредиторів боржника щодо зібрання нового складу комітету кредиторів, при цьому, на думку апелянта Компанією „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед” були порушені вимоги щодо порядку скликання зборів кредиторів та місця їх проведення, зокрема, місцем їх проведення не було місцезнаходження боржника ВАТ „Лезниківський карєр”.

Крім того, апелянт вважає, що суд також не звернув увагу на той факт, що інформація про створення 29.04.2010 року другого комітету кредиторів ВАТ „Лезниківський карєр” (голова комітету кредиторів - Компанії „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед”) була подана представником Компанії „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед” до суду лише 08.12.2010 року разом з клопотанням цього комітету кредиторів про призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_5

Також, на думку апелянта, судом не було враховано факт відсутності підтвердження правового статусу (правосубєктності) Компанії „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед”, що в свою чергу, є необхідною передумовою участі іноземної юридичної особи в ході розгляду справ в порядку господарського процесуального законодавства (в тому числі при розгляді справи про банкрутство ВАТ „Лезниківський карєр”).

Апелянт вважає, що поза увагою суду при задоволенні клопотання Компанії „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед” (як голови фактично другого комітету кредиторів) про призначення нового розпорядника майна ВАТ „Лезниківський карєр” залишився факт внесення на розгляд суду ще 05.05.2008 року Прокуратурою Житомирської області подання про перегляд ухвали Господарського суду м. Києва від 21.12.2006 року по справі № 43/504 за нововиявленими обставинами у частині визнання кредитором боржника Компанії „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.01.2011 року апеляційну скаргу боржника було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.01.2011 року.

Згідно з розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 року змінено склад колегії суддів.

24.01.2011 року та 25.01.2011 року до початку судового засідання до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли клопотання боржника та Бусленка Неоніла Віталійовича про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі № 43/504-15/266-б у звязку з затвердженням мирової угоди та відсутністю предмету спору.

До клопотання голови комітету кредиторів Бусленка Н.В. долучено оригінал протоколу засідання комітету кредиторів ВАТ „Лезниківський карєр” (код ЄДРПОУ 00292468) у справі № 43/504-15/266-б, від 24.01.2011 року.

Як вбачається з поданого протоколу, під час засідання комітету кредиторів було прийнято рішення про звернення до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, яка міститься в матеріалах справи, рішення про укладення якої було прийнято на засіданні комітету кредиторів та викладено в Протоколі № 5 зборів кредиторів ВАТ „Лезниківський карєр” від 20.08.2008 року.

В судовому засіданні апеляційної інстанції розпорядник майна, представники Компанії „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед” та ТОВ „Ясенінафтагаз” заперечували проти задоволення заявлених клопотань.

Колегія суддів клопотання боржника та Бусленка Неоніла Віталійовича про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі № 43/504-15/266-б залишила без задоволення виходячи з наступного.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.02.2010 року визнано відкликаним та залишено без розгляду клопотання про затвердження мирової угоди у процедурі банкрутства, подане розпорядником майна ОСОБА_2 та представником голови комітету кредиторів Бусленка Н.В. Франчуком А.В. 11.09.2008 року.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом повторно клопотання про затвердження мирової угоди у процедурі банкрутства у справі № 43/504-15/266-б не заявлялось.

Частинами 3, 4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що мирова угода може стосуватись лише прав і обовязків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Відповідно до п. 7 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Також, згідно п. 2 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у випадку затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником до закінчення виконавчого провадження. Норми ГПК України щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК України прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції. Аналогічна позиція викладена у п. 8 Розяснення Вищого господарського суду України від 28.03.2002 року № 04-5/366 „Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України”.

Мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, затверджується виключно господарським судом першої інстанції шляхом винесення відповідної ухвали. Аналогічна позиція викладена у п. 4 Розяснення Вищого господарського суду України від 28.03.2002 року № 04-5/365 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”.

Із аналізу вищеозначених норм, та враховуючи вищенаведені Розяснення Вищого господарського суду України слід зазначити, що затвердження у справі між сторонами господарського спору мирової угоди відноситься виключно до компетенції місцевого господарського суду. Також, допускається затвердження мирової угоди і після прийняття рішення господарським судом, на стадії виконавчого провадження, але в такому випадку мирова угода повинна бути затверджена також господарським судом першої інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що звернення боржника та голови комітету кредиторів Бусленка Неоніла Віталійовича із клопотаннями про затвердження мирової угоди між сторонами у даній справі саме на стадії апеляційного провадження не відповідає вимогам діючого господарського процесуального законодавства.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що боржник і голова комітету кредиторів Бусленко Н.В. не позбавлені можливості звернутись до місцевого господарського суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, яка міститься в матеріалах справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 25.01.2011 року представником Компанії „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед” подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.12.2010 року у справі № 43/504-15/266-б без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 25.01.2011 року представником боржника подано клопотання про продовження строків розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на пятнадцять днів.

Оскільки відсутні правові підстави для продовження строку вирішення спору в суді апеляційної інстанції, колегія суддів подане клопотання залишила без задоволення.

Представник боржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.12.2010 року у справі № 43/504-15/266-б в частині призначення розпорядником майна ВАТ “Лезниківський карєр” арбітражного керуючого ОСОБА_5 та відмовити у задоволенні клопотання про її призначення.

Представник Бусленка Н.В. та ВАТ „Завод „Будматеріали” вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити.

Розпорядник майна, представники Компанії „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед” та ТОВ „Ясенінафтагаз” заперечували проти доводів боржника, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.12.2010 року у справі № 43/504-15/266-б залишити без змін.

Представники Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції, Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва в судове засідання апеляційної інстанції 01.02.2011 року не зявились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, про що свідчить відмітка відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду на зворотньому боці ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Зважаючи на скорочені строки розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевих господарських судів, визначені ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами та без участі представників Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції, Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників учасників провадження у справі про банкрутство, що зявились у судове засідання, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Заявник (боржник) звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство.

05.11.2010 року до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання голови комітету кредиторів Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” Бусленка Н.В. про призначення розпорядником майна Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” арбітражного керуючого ОСОБА_6 та додано до нього протокол зборів комітету кредиторів Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” від 04.11.2010 року.

В судовому засіданні Господарського суду м. Києва 08.12.2010 року головою комітету кредиторів Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” представником Компанії „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед” було подано клопотання про призначення розпорядником майна Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” арбітражного керуючого ОСОБА_5 та додано до нього протокол засідання комітету кредиторів Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” від 07.12.2010 року.

08.12.2010 року місцевим господарським судом було розглянуто клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_3, подане останнім в судовому засіданні 02.11.2010 року, про дострокове звільнення від обовязків розпорядника майна Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” у звязку з анулюванням ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих.

Крім того, у судовому засіданні 08.12.2010 року місцевий господарський суд розглянув кандидатуру арбітражного керуючого ОСОБА_6 та кандидатуру арбітражного керуючого ОСОБА_5 для призначення розпорядником майна Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр”.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.12.2010 року задоволено клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_3 про дострокове звільнення від обовязків розпорядника майна Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр”. Звільнено від обовязків розпорядника майна Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” арбітражного керуючого ОСОБА_3. Призначено розпорядником майна Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” арбітражного керуючого ОСОБА_5 (ліцензія серія НОМЕР_1 від 22.08.2007 року). Відмовлено голові правління Відкритого акціонерного товариства “Лезниківський карєр” у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Зобовязано арбітражного керуючого ОСОБА_3 передати розпоряднику майна Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” ОСОБА_5 всю бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності боржника. Рекомендовано кредиторам визначитися з комітетом кредиторів та головою кредиторів Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр”.

Ухвала мотивована тим, що у відповідності до ч. 2 ст. 3-1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” анулювання ліцензії арбітражного керуючого є підставою для усунення його від виконання обовязків арбітражного керуючого під час провадження у справі про банкрутство, а тому задоволено клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_3 та звільнено його від обовязків розпорядника майна Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр”.

Під час розгляду кандидатур арбітражних керуючих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 для призначення розпорядником майна Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр”, поданих двома комітетами кредиторів та двома головами комітету кредиторів боржника, місцевий господарський суд визнав за доцільне призначити розпорядником майна ВАТ „Лезниківський карєр” арбітражного керуючого ОСОБА_5, оскільки остання отримала ліцензію арбітражного керуючого в 2007 році, має достатній досвід практичної роботи, а арбітражний керуючий ОСОБА_6 отримала ліцензію арбітражного керуючого лише в 2010 року та не має достатнього досвіду роботи арбітражного керуючого, як розпорядника майна та ліквідатора у справах.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, викладеними в оскаржуваній ухвалі в частині призначення розпорядником майна ВАТ „Лезниківський карєр” арбітражного керуючого ОСОБА_5, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до відсилочної норми ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі-Закон про банкрутство) з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом.

Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України.

Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

Якщо інше не передбачено цим Законом, розпорядником майна може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до статті 1 цього Закону і яка має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому законодавством порядку.

Позбавлення в установленому порядку розпорядника майна ліцензії є підставою для винесення господарським судом ухвали про усунення розпорядника майна від виконання ним своїх обов'язків.

На підставі положень ч. 8 ст. 16 Закону про банкрутство до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення, зокрема, про звернення до господарського суду з клопотанням про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відхилення судом клопотання діючого комітету кредиторів, створеного ще 05.10.2009 року, про призначення розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_6 з підстав неможливості останнім виконувати обовязки розпорядника майна та ліквідатора через недостатній досвід роботи арбітражного керуючого, як розпорядника майна та ліквідатора у справах є необґрунтованим.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює відсутність чи наявність обставин, що мають значення для правильного вирішення спру, на підставі певних доказів, проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що через недостатній досвід роботи арбітражного керуючого ОСОБА_6 не може виконувати обовязки розпорядника майна та ліквідатора в цій справі.

Отже, покладені в основу прийнятого судового рішення факти не підтверджуються відповідними засобами доказування.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в судовому засіданні 08.12.2010 року у справі №43/504-45/266-б представником Компанії „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед” Тордієм Г.Д. було подано клопотання про призначення новим розпорядником майна ВАТ „Лезниківський карєр” арбітражного керуючого ОСОБА_5. При цьому, дане клопотання було подано Компанією „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед” (з додаванням протоколів зборів комітету кредиторів та зборів кредиторів) як головою комітету кредиторів ВАТ „Лезниківський карєр”.

Дане клопотання було прийнято до розгляду місцевим господарським судом як належний документ з подальшим його задоволенням.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, місцевим господарським судом, при прийнятті до розгляду клопотання Компанії „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед” як голови комітету кредиторів, не було надано належної правової оцінки факту обрання ще одного комітету кредиторів ВАТ „Лезниківський карєр”, хоча, на неприпустимість функціонування у справі про банкрутство більше як одного комітету кредиторів звертав увагу Вищий господарський суд України у постанові від 04.03.2009 року у справі № 43/504 про банкрутство ВАТ „Лезниківський карєр”.

Також місцевим господарським судом не було досліджено дотримання встановленого Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” порядку утворення фактично другого комітету кредиторів боржника.

Так, 15.04.2010 року представником Компанії „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед” Тордієм Г.Д. як кредитором ВАТ „Лезниківський карєр” були направлені на імя кредиторів ВАТ „Лезниківський карєр” та розпорядника майна - арбітражного керуючого ОСОБА_3 повідомлення про скликання зборів кредиторів ВАТ „Лезниківський карєр” на 29.04.2010 року за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 29 щодо зібрання нового складу комітету кредиторів.

При цьому, Компанією „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед” були порушені вимоги щодо порядку скликання зборів кредиторів та місця їх проведення.

Зокрема, в порушення ст. 16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, загальні збори в даному випадку були скликані не за ініціативою арбітражного керуючого (ч. 3 ст. 16 Закону), а місцем їх проведення не було місцезнаходження боржника ВАТ „Лезниківський карєр” (Житомирська обл., Володарсько-Волинський район, с. Червоногвардійне, вул. Леніна, 1).

Дані обставини також викладені в поясненнях розпорядника майна ОСОБА_3, що були надані до суду в судовому засіданні 02.11.2010 року.

Отже, місцевим господарським судом не було надано правової оцінки даним фактам, та не звернуто увагу на той факт, що інформація про створення 29.04.2010 року другого комітету кредиторів ВАТ „Лезниківський карєр” (голова комітету кредиторів - Компанія „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед”) була подана представником Компанії „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед” до суду лише 08.12.2010 року (через 7 місяців з моменту його створення) разом з клопотанням цього комітету кредиторів про призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_5

Поза увагою Господарського суду м. Києва при задоволенні клопотання Компанії „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед” (як голови фактично другого комітету кредиторів) про призначення нового розпорядника майна ВАТ „Лезниківський карєр” залишився факт внесення на розгляд суду ще 05.05.2008 року Прокуратурою Житомирської області подання про перегляд ухвали Господарського суду м. Києва від 21.12.2006 року по справі № 43/504 за нововиявленими обставинами у частині визнання кредитором боржника Компанії „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед”, що базувалося на встановлених в ході перевірки контрольно-ревізійного управління, податкової перевірки та проведеного аудиту висновках щодо відсутності боргових зобовязань ВАТ „Лезниківський карєр” перед Компанією „Іст Вест Імпорт Експорт Лімітед” на момент звернення останньої зі своїми кредиторськими вимогами до ВАТ „Лезниківський карєр”.

Отже, ухвала місцевого господарського суду від 08.12.2010 року у справі № 43/504-15/266-б в частині призначення розпорядником майна ВАТ „Лезниківський карєр” арбітражного керуючого ОСОБА_5 прийнята без повного і обєктивного зясування всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі коли має місце конфлікт інтересів кредиторів щодо кандидатури арбітражного керуючого як призначення нейтральної кандидатури, господарський суд може звернутися за такою до державного органу з питань банкрутства.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що справа в частині призначення розпорядника майна Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” була розглянута судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного та обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття необґрунтованого судового рішення.

При цьому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що відповідно до ст. 16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не може бути два комітети кредиторів та два голови комітету кредиторів боржника.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що при новому розгляді місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене та призначити розпорядника майна боржника відповідно до чинного законодавства. В решті ухвала місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для її скасування в іншій частині немає.

Частиною 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено розгляд апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду м. Києва від 08.12.2010 року у справі № 43/504-15/266-б прийнята з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення необґрунтованої ухвали, яка має бути скасована.

Таким чином, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” підлягає задоволенню частково, а оскаржувана ухвала Господарського суду м. Києва від 08.12.2010 року у справі № 43/504-15/266-б - скасуванню частково з направленням справи на розгляд до Господарського суду м. Києва відповідно до положень ч. 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 13, 16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 99, 101, 103 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Лезниківський карєр” задовольнити частково, ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.12.2010 року у справі № 43/504-15/266-б скасувати частково.

2.Матеріали справи № 43/504-15/266-б передати на розгляд до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяСкрипка І.М.

СуддіІваненко Я.Л.

Пантелієнко В.О.