Постанова № 14050520, 18.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2011 № 11/108-11/110

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Іваненко Я.Л.

суддів: Скрипка І.М.

Пантелієнко В.О.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Агрофірма Іванівська"

на рішення Господарського суду м.Києва від 05.10.2010

у справі № 11/108-11/110 (Бобров Ю.М. .....)

за позовом ПП "Шторм"

до ТОВ "Агрофірма Іванівська"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення заборгованності в сумі 100965,73 грн.

В судовому засіданні 18.01.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Шторм В.В.” звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Іванівська” про стягнення 100965, 73 грн. (у тому числі 39279, 59 грн. основного боргу, 31722, 49 грн. пені, 25720, 51 грн. інфляційних втрат та 4243, 14 грн. 3% річних). Крім того, просив стягнути з відповідача 3000, 00 грн. витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 7 від 21.04.2006 року в установлений договором строк не в повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар. На підтвердження отримання відповідачем товару позивач надав належним чином засвідчені копії накладних.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що згідно поданих позивачем накладних останній передав, а відповідач отримав товари на загальну суму 74174, 09 грн.

Наявні у справі платіжні доручення свідчать про те, що отриманий від позивача товар був частково оплачений відповідачем в сумі 67700, 00 грн., а тому, на його думку, заборгованість складає лише 6 474,09 грн.

Відповідач зазначає, що товар придбавався ним не на підставі Договору № 7 від 21.04.2006 року, а згідно окремих усних домовленостей. У накладних та у наданих позивачем банківських виписках, що свідчать про одержання позивачем оплати за товар, даний Договір не згадується.

Крім того, відповідач посилається на те, що Договір № 7 від 21.04.2006 року між позивачем та „Агрофірма „Іванівська” не укладався, про його існування відповідачу стало відомо лише після ознайомлення з матеріалами справи.

Під час розгляду справи судом першої інстанції до початку розгляду справи по суті Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Іванівська” заявлено зустрічний позов до Приватного підприємства „Шторм ВВ” про визнання недійсним Договору № 7 від 21.04.2006 року.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, відповідач посилається на те, що спірний Договір підписаний від імені ТОВ „Агрофірма Іванівська” ОСОБА_1, який на дату підписання Договору № 7 від 21.04.2006 року не мав повноважень укладати договір від імені ТОВ „Агрофірма Іванівська”, не був директором ТОВ „Агрофірма Іванівська” і не мав довіреності на його укладення.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.08.2010 року до спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Іванівська”.

05.10.2010 року позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) до початку розгляду справи по суті подано заяву про зміну підстави первісного позову (а.с. 125-130), відповідно до якої останній просив суд стягнути з ТОВ „Агрофірма Іванівська” 24767, 38 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі накладних, копії яких додані до позовної заяви. У заяві наведений розрахунок заявленої до стягнення заборгованості. Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) частково відмовився від стягнення 14512, 21 грн. (39279,59 грн. 24767,38 грн.) основного боргу, 31722, 49 грн. пені, 25720, 51 грн. інфляції та 4 243, 14 грн. 3 % річних. Подана заява прийнята судом до уваги.

У письмових запереченнях на заяву про зміну позивачем підстав позову (а.с. 131) представник ТОВ „Агрофірма Іванівська” зазначає, що у ПП „Шторм ВВ” не виникло право на позов, оскільки вимогу № 1 від 27.04.2010 року, на яку позивач посилається у заяві про зміну підстави позову, неможливо вважати вимогою в розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2010 року у справі № 11/108-11/110 первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Іванівська” на користь Приватного підприємства „Шторм ВВ” 24767, 38 грн. заборгованості, 247, 67 грн. державного мита, 57, 89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 735, 91 грн. на відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір № 7 від 21.04.2006 року, укладений між Приватним підприємством „Шторм ВВ” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Іванівська”.

Стягнуто з Приватного підприємства „Шторм ВВ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Іванівська” 85, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2010 року у справі № 11/108-11/110 в частині первісного позову та прийняти нове рішення, яким у первісному позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення неповно зясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

На думку апелянта, суд неправомірно дійшов висновку про те, що вимогу ПП „Шторм ВВ” (вих.№ 01 від 27.04.2010 року) слід вважати вимогою в розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

На думку апелянта, строк виконання зобовязань з оплати товару, отриманого згідно накладних, не був визначеним, а отже визначається моментом предявлення вимоги кредитором.

Вимог щодо оплати залишку вартості товару в сумі 6474, 09 грн. відповідач за первісним позовом не отримував, а тому вважає, що обовязок з оплати товару не настав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 року апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.12.2010 року.

В судовому засіданні 14.12.2010 року представником позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2010 року у справі № 11/108-11/110 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів оголошено перерву в судовому засіданні 14.12.2010 року до 21.12.2010 року та зобовязано відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надати суду платіжні документи на підтвердження сплати суми боргу за поставлений товар.

20.12.2010 року до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи належним чином завірених копій платіжних доручень № 445 від 27.12.2007 року, № 491 від 29.12.2008 року, № 291 від 01.08.2008 року, № 374 від 25.09.2008 року, № 28 від 02.02.2009 року, № 218 від 14.09.2009 року, № 243 від 01.10.2009 року.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 21.12.2010 року представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надав суду (для огляду) оригінали платіжних документів на підтвердження сплати суми боргу за поставлений товар та їх належним чином завірені копії для залучення до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів оголошено перерву в судовому засіданні 21.12.2010 року до 18.01.2011 року

Згідно з розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 року змінено склад колегії суддів.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.01.2011 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2010 року у справі № 11/108-11/110 в частині первісного позову та прийняти нове рішення, яким у первісному позові відмовити повністю.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.01.2011 року заперечував проти доводів відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2010 року у справі № 11/108-11/110 залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, однак рішення підлягає скасуванню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2006 року між Приватним підприємством „Шторм ВВ” (далі - позивач за первісним позовом, Продавець за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Іванівська” (далі - відповідач за первісним позовом, Покупець за Договором) було укладено Договір № 7 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 зазначеного Договору Продавець зобовязувався продати та відвантажити, а Покупець зобовязується оплатити та прийняти на умовах, переданих цим Договором товар (Продукцію) згідно специфікації, зазначеної у Договорі. Загальна сума договору складає 74174, 08 грн.

Оплату продукції Покупець зобовязувався здійснити в безготівковій формі в гривнях на рахунок Продавця в строк до 21.12.2007 року. Оплату продукції Покупець може здійснити як однією сумою одразу, так і по частинах (п.п. 3.1, 3.2 Договору)

Пунктами 6.1, 6.2, 6.3 Договору сторони погодили, що Продавець зобовязується передати Продукцію Покупцю на умовах, передбачених цим Договором.

Продавець має право анулювати або призупинити поставку у випадку порушення Покупцем строків та умов оплати Продукції, передбачених цим Договором.

Покупець зобовязується отримати Продукцію в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Продукція вважається переданою Покупцю при підписанні видаткової (товарно-транспортної) накладної Покупцем про отримання Товару. Датою отримання Продукції Покупцем вважається дата підписання видаткової (товарно-транспортної) накладної. Умови поставки, не визначені Договором, регулюються Положенням про поставки Продукції виробничо-технічного призначення та умовами законодавчих актів України про пестициди (п.п. 10.3, 10.4, 10.5 Договору).

На виконання умов укладеного між сторонами Договору № 7 від 21.04.2006 року, на підставі видаткових накладних № 9 від 25.04.2006 року на суму 12804,00 грн., № 10 від 27.04.2006 року на суму 12573,05 грн., № 14 від 03.05.2006 року на суму 6146,40 грн., № 30 від 15.07.2006 року на суму 42650,64 грн., (копії знаходяться в матеріалах справи, а.с. 14-17, т. 1) позивач передав відповідачу товар на загальну суму 74174,09 грн. Найменування, кількість та ціна поставленого товару, зазначеного в накладних, повністю співпадає з товаром, зазначеним в специфікації у п. 1.1 укладеного між сторонами Договору (а.с. 11, т.1).

Вищенаведене підтверджується і актом звірки взаємних розрахунків від 28.12.2007 р. (а.с. 130) та не заперечується відповідачем.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач свої зобовязання належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, посилання на Договір у видатковій накладній не відноситься до обовязкових реквізитів, які мають міститися в первинних та зведених облікових документах.

Відповідно до ч. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару, зазначеного у видаткових накладних № 9 від 25.04.2006 року, № 10 від 27.04.2006 року, № 14 від 03.05.2006 року, № 30 від 15.07.2006 року, здійснювалася на виконання умов Договору № 7 від 21.04.2006 року. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, зазначеного у відпускних документах продавця (позивача), отримано покупцем (відповідачем).

Оскільки загальна ціна Товару за Договором складає сукупність накладних та рахунків, поставку товару було здійснено на підставі накладних на замовлення відповідача в рамках укладеного Договору № 7 від 21.04.2006 року.

У направленій відповідачу вимозі від 27.04.2010 року вих. № 01 (а.с. 23, т. 1) позивач посилається на вищевказані накладні та зазначає, що станом на 27.04.2010 року заборгованість відповідача складає 24767,38 грн.

Крім того, у вимозі є посилання і на Договір, що спростовує заперечення ТОВ „Агрофірма Іванівська” щодо встановлення існування Договору лише після ознайомлення його представника з матеріалами справи.

Як свідчать матеріали справи, відповіді на претензію відповідач не надав, що перешкодило врегулюванню спору в досудовому порядку та зумовило подання ПП „Шторм ВВ” позову.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання представника ТОВ „Агрофірма Іванівська” на те, що вимогу позивача від 27.04.2010 року вих.№ 01 неможливо вважати вимогою в розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимог, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст.225 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) є порушенням цього зобовязання.

Оскільки, відповідно до ст.ст.11, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), поставка товару відбувалась на підставі накладних в рамках укладеного Договору, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що первісні позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 24767, 38 грн. підлягають задоволенню.

Посилання відповідача за первісним позовом на наявність у нього заборгованості лише в розмірі 6474, 09 грн. не підтверджується матеріалами справи з огляду на те, що з поданих відповідачем платіжних доручень вбачається не лише сплата за гербіциди та погашення заборгованості за гербіциди (які поставлені в рамках укладеного договору), а і погашення кредиторської заборгованості, яка була визнана відповідачем, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків між сторонами від 28.12.2007 року, підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств, а про погашення кредиторської заборгованості зазначено в платіжних дорученнях як підстава платежу.

Що стосується заявлених зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору № 7 від 21.04.2006 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 Господарського кодексу України укладання господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися в спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладання договорів, встановленого ст. 181 Господарського кодексу України.

Оскільки договір є видом правочину, для його укладання та чинності сторонами необхідно дотримуватись усіх вимог, які визначені у ст. 203 Цивільного кодексу України.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає загальні правові підстави визнання правочину недійсним, які відповідно до частини першої зазначеної норми права безпосередньо повязані з дотриманням у момент вчинення правочину вимог, передбачених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює умови чинності правочинів, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мити необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу положень ст. 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства відноситься свобода договору. Відповідно до положень ст. 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно норм ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи підтверджується факт здійснення позивачем за первісним позовом поставки товару на виконання умов Договору № 7 від 21.04.2006 року та факт отримання зазначеної продукції не заперечується відповідачем за первісним позовом.

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що оспорюваний Договір підписаний від імені ТОВ „Агрофірма Іванівська” ОСОБА_1, який на дату підписання Договору № 7 від 21.04.2006 року не мав повноважень укладати цей договір від імені ТОВ „Агрофірма Іванівська”, не був директором ТОВ „Агрофірма Іванівська” і не мав довіреності на його укладення, а тому є недійсним не може бути прийнято судом до уваги, оскільки оспорюваний правочин було схвалено сторонами та ними вчинялись дії щодо його виконання.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи, з огляду на чинне законодавство України, підстав для визнання недійсним Договору № 7 від 21.04.2006 року, укладеного між сторонами, немає.

Оскільки первісні позовні вимоги задоволені частково, місцевим господарським судом вірно стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом витрати на оплату послуг адвоката в сумі 735, 91 грн., і підстав вважати їх неспіврозмірними у суду апеляційної інстанції немає.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Іванівська”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає, але у звязку із неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, що потягнуло за собою неправильне рішення про задоволення зустрічних позовних вимог в частині визнання Договору № 7 від 21.04.2006 року недійсним, рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2010 року у справі № 11/108-11/110 підлягає частковому скасуванню з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у звязку із частковим задоволенням первісних позовних вимог позивача, з відповідача за первісним позовом на користь позивача підлягає стягненню 247, 67 грн. державного мита та 57, 89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог), а у звязку з відмовою у задоволенні зустрічного позову, господарські витрати за подання зустрічного позову покладаються на відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Іванівська” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2010 року у справі № 11/108-11/110 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2010 року у справі № 11/108-11/110 у наступній редакції:

„1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Іванівська” (15563, Чернігівська область, с. Іванівка, вул. Дружби, 33, код ЄДРПОУ 34258214, р/р 26007301833656 в ЧУВ „Промінвестбанку” м. Чернігів, МФО 353456, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства „ Шторм ВВ” (15575, Чернігівська область, смт. Олишівка, вул. Піонерська, 76; код ЄДРПОУ 30614867, р/р 26006004326 в ЗАТ „Полікомбанк” м. Чернігів, МФО 353100) 24 767 (двадцять чотири тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 38 коп. заборгованості, 247 (двісті сорок сім) грн. 67коп. державного мита та 57 (пятдесят сім) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 735 (сімсот тридцять пять) грн. 91 коп. витрат по оплаті послуг адвоката.

3. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити”.

3.Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ.

4. Матеріали справи № 11/108-11/110 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяІваненко Я.Л.

СуддіСкрипка І.М.

Пантелієнко В.О.