Постанова № 14050442, 21.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2011                                                                                           № 56/320

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Поляк О.І.

суддів:           Кропивна Л.В.

          Рудченко С.Г.

при секретарі:           Красножон Н.А.

За участю представників:

від позивача - Сергієнко С.В., Пастушенко Д.А.

від відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Литий Камінь"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.12.2010

у справі № 56/320 (Джарти В.В. .....)

за позовом                               ТОВ "Українська будівельна компанія - Європроект"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Литий Камінь"

про                                                   стягнення 371441,29 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У жовтні 2010 року ТОВ «Українська будівельна компанія - Європроект» звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ «Литий камінь» про стягнення 371 441,29 грн., у тому числі основний борг у розмірі 315 999,75 грн., інфляційні витрати у розмірі 27 492,00 грн., 3% річних у розмірі 11 060,00 грн., штрафні санкції у розмірі 16 889,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач своєчасно не здійснив розрахунок за виконані підрядні роботи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2010 року (дата підписання – 13.12.2010 року) у справі № 56/320 (суддя – Джарти В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Литий камінь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія - Європроект" основний борг у розмірі 315 999 грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 10 285 грн. 14 коп., інфляційні витрати у розмірі 27 492 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 3 537 грн. 77 коп. та 224 грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині у позові відмовлено. Задоволено заяву про забезпечення позову. Вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Литий камінь" (02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, код 31647631) № 26005032533911 в КМФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012 в межах суми 353 776 грн. 89 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Литий камінь» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вказане рішення господарського суду міста Києва і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції. Зокрема, апелянт зазначає, що в актах виконаних робіт не зазначено прізвище та ім’я особи, яка їх підписала.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.12.2010 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.02.2011 року.

06.01.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача було подане доповнення до апеляційної скарги, у якому він просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/8 від 01.02.2011 року «Про зміну складу колегії суддів» були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у даній справі колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, судді: Кропивна Л.В., Рудченко С.Г.

У судовому засіданні 02.02.2011 року представником позивача був наданий відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 02.02.2011 року оголошено перерву до 21.02.2011 року.

08.02.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

У судове засідання 21.02.2011 року з’явилися лише представники позивача, представник відповідача в призначене судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 03.06.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Литий камінь" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія - Європроект" (підрядник) було укладено договір підряду № 51 (далі – договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов‘язання по облицюванню підлог, стель та стін за адресою: м. Київ, вул. Руданського, 1а. Замовник зобов‘язується прийняти і оплатити ці роботи.

Відповідно до п. 3.3 договору підрядник зобов’язується виконати всі роботи згідно з цим договором і здати їх по акту здачі-прийомки виконаних робіт, який є єдиною підставою для проведення між сторонами остаточних розрахунків за виконані роботи.

Взаєморозрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися по цінах, установлених на момент розрахунків (п. 6.1 договору).

На виконання умов договору позивач виконав підрядні роботи на загальну суму 339 492,70 грн., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних підрядних робіт за листопад - грудень 2008 року, які підписані та скріплені печатками сторін.

Однак, відповідач вартість виконаних позивачем оплатив лише частково, у зв’язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 315 999,75 грн., що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2009 р. та станом на 01.04.2010 р., підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2009 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату вказаної заборгованості, проте, остання була залишена відповідачем без відповіді, заборгованість за виконані підрядні роботи сплачена не була.

Встановивши вказані обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 315 999,75 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За приписами статті 193 вказаного Кодексу суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір № 51 за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Статтею 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Згідно приписів ч. 4 ст. 879 вказаного Кодексу оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як уже зазначалось, за змістом п. п. 3.3, 6.1 договору остаточні розрахунки за виконані підрядні роботи здійснюються по цінах, установлених на момент таких розрахунків, на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки умовами договору не встановлено строк оплати вартості підрядних робіт, то слід керуватися частиною другою вказаної норми, згідно якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивачем 09.04.2008 р. була пред’явлена відповідачу вимога про сплату заборгованості за виконані підрядні роботи.

Таким чином, строк виконання відповідачем взятого на себе зобов’язання щодо оплати виконаних підрядних робіт настав, однак, докази сплати ТОВ «Литий камінь» 315 999,75 грн. основного боргу в матеріалах справи відсутні.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 315 999,75 грн. основного боргу за договором № 51.

Доводи апелянта про те, що акти здачі-приймання робіт за листопад-грудень 2008 року підписані з боку відповідача особою без зазначення її прізвища та ініціалів не спростовують факту виконання позивачем на користь відповідача зазначених в них підрядних робіт, крім того, останні скріплені печатками сторін, а відтак приймаються колегією суддів як належні докази у справі в силу ст. 34 ГПК України.

Крім того, господарський суд міста Києва стягнув з ТОВ «Литий камінь» 27 492,00 грн. інфляційних втрат та 11 060,00 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перерахувавши розмір інфляційних нарахувань та 3 % річних, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 27 492,00 грн. та 3% річних у розмірі 11 060,00 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ТОВ «Українська будівельна компанія - Європроект» просило стягнути з ТОВ «Литий камінь» 16889,54 грн. штрафних санкцій на підставі ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 232 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1).

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 вказаного Закону).

Однак, умовами договору № 51 сторони прямо не погодили нарахування пені у випадку прострочення виконання зобов’язання щодо оплати виконаних робіт.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги про стягнення з ТОВ «Литий камінь» 16 889,54 грн. штрафних санкцій задоволенню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2010 року позивачем було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на розрахунковий рахунок відповідача № 26005032533911 в КМФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012 в межах суми позовних вимог, яке мотивоване тим, що відповідач протягом тривалого часу не виконує свої грошові зобов‘язання, вводить позивача в оману, оскільки спочатку пропонує змінити порядок погашення заборгованості, а потім відмовляється від своєї пропозиції, залишаючи заборгованість не сплаченою.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 вказаного Кодексу позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Господарський суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Оскільки доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать відповідачеві у справі, є обґрунтованими та підтверджуються наявними матеріалами справи, захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, є адекватним заявленим позовним вимогам, та забезпечує збалансованість інтересів сторін у справі, вжиття якого не спричинить тяжких наслідків для відповідача у справі, а невжиття такого заходу може утруднити виконання рішення суду у справі, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача в межах 353 776,89 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаний висновок суду, а відтак не є підставою для скасування рішення господарського суду міста Києва в даній справі.

Щодо посилання апелянта на ту обставину, що він не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні 15.11.2010 року у присутності представника відповідача розгляд апеляційної скарги на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 08.12.2010 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2010 року було повідомлено сторін про те, що судове засідання відбудеться 06.12.2010 року, що підтверджується відбитком відповідного штампу суду з відміткою про відправку у лівому нижньому куті на звороті даної ухвали.

Згідно п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Оскільки дана відмітка оформлена відповідно до вищенаведених вимог Інструкції, колегія суддів вважає, що остання є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам у справі (зазначене узгоджується з п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482).

З огляду на зазначене, твердження апелянта про те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання спростовується матеріалами справи.

За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ «Литий камінь» та скасування рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2010 року у справі № 56/320.

Витрати за подання апеляційної скарги відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Литий камінь» залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2010 року у справі № 56/320 залишити без змін.

3.Матеріали справи №56/320 скерувати до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя                                                                      Поляк О.І.

Судді                                                                                          Кропивна Л.В.

                                                                                          Рудченко С.Г.