Постанова № 14050454, 01.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2011                                                                                           № 23/573

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Чорної Л.В.

суддів:           Баранець О.М.

          Рєпіна Л.О.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з‘явився;

від відповідача – Хіміч Б.С. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.12.2010

у справі № 23/573 (Кирилюк Т.Ю. .....)

за позовом                               Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   Державне підприємство "Укржитлосервіс"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 229095,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.12.2010 року позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Укржитлосервіс» на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» 180 824,18 грн. основного боргу; 11557,65 грн. пені; 5969,82 грн. 3 % річних; 18669,26 грн. інфляційних втрат; 1 983,52 грн. державного мита та 204,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення суду строком на дев’ять місяців. В решті позовних вимог відмовлено.

Дане рішення мотивоване неналежним виконанням Державним підприємством «Укржитлосервіс» умов Договору № 320181 про постачання теплової енергії від 01.02.2003 року, в частині оплати за надані послуги. В частині відмови в задоволенні вимог про стягнення штрафу господарський суд міста Києва дійшов висновку, що зазначена вимога є безпідставною так як умовами Договору № 320181 від 01.02.2003 року обов’язком Відповідача було проведення своєчасних оплат за надані послуги. А зі змісту частини другої статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що даний штраф є видом відповідальності за порушення зобов‘язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов‘язання.

Щодо інфляційних витрат, то місцевим господарським судом здійснено власний перерахунок.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2010 року у справі № 23/573 в частині відмови у стягненні штрафу та інфляційних витрат та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Так, апелянт стверджує, що передбачений у частині 2 статті 231 Господарського кодексу України розмір неустойки у вигляді штрафу може застосовуватися до правовідносин сторін, а твердження господарського суду міста Києва про відсутність правових підстав для задоволення суми штрафу є хибним та таким, що порушує законні права та інтереси сторін.

Щодо розміру інфляційних нарахувань, то Апелянт зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не зобов‘язано кредитора розраховувати інфляційну складову боргу з урахування інфляційних показників, які менше одиниці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.01.2011 року апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження по справі № 23/573.

Згідно відзиву Державне підприємство «Укржитлосервіс» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2010 року без змін, посилаючись на те, що визначений частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України штраф у даному випадку до Відповідача не може бути застосований, оскільки інший вид та розмір штрафу не передбачений п. 3.5. Додатку № 4 до Договору.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» свого представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01 лютого 2003 року між Акціонерною енергопостачальною організацією «Київенерго» - Енергопостачальна організація та Державним підприємством «Укржитлосервіс» - Абонент було укладено договір № 320181 на постачання теплової енергії, за умовами якого Позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляції в період опалювального сезону, гарячого водопостачання –протягом року /т. 1, а.с. 16-41/.

Відповідач відповідно до пунктів 2.3.1, 2.3.2 Договору зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії /т. 1, а.с. 19/.

Згідно пункту 2 Додатку № 4 до Договору №320181 від 01.02.2003 року Відповідач зобов’язувався щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у Позивача табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення. Відповідач оплачує вартість використаної теплової енергії не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим /т. 1, а.с. 21/.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003 року – п. 8.1. Договору.

Пунктом 8.4. Договору сторони передбачили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буд письмово заявлена однією із Сторін. Тобто Договір чинний.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов‘язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до п. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов‘язковим для виконання сторонами.

Як було встановлено судом першої інстанції під розгляду справи відповідно до даних відомостей обліку використання теплової енергії за березень 2009 - серпень 2010 років, довідки про надходження коштів за спожиту теплову енергію, Позивач поставив Відповідачу теплову енергію вартістю 622808,87 грн. Відповідач не заперечував щодо обсягів одержаної від Позивача теплової енергії /т.1, а.с. 42-78/.

За період з 01.12.2008 року по 01.10.2010 року Відповідач несвоєчасно розраховувався за використану теплову енергію та допустив виникнення заборгованості у розмірі 180824,18 грн.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Доказів погашення заборгованості матеріали справи № 23/573 не містять.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов‘язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов‘язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 7 додатку № 4 до Договору сторони встановили, що Абоненту на початок кожного розрахункового періоду нараховується пеня на суму боргу в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин в частині стягнення суми основного боргу, пені, 3 % річних та частково інфляційних втрат суд першої інстанції дійшов правильного висновку.

Також колегія суддів погоджується із висновками суду щодо розстрочки виконання рішення в порядку пункту 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, відмовляючи в задоволені позовних в частині штрафу місцевий господарський суд встановив, що зазначена вимога є безпідставною так як умовами Договору № 320181 від 01.02.2003 року обов’язком Відповідача було проведення своєчасних оплат за надані послуги.

З такими доводами колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погодитися не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов‘язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб‘єкт господарювання за порушення господарського зобов‘язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов‘язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов‘язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов‘язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов‘язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов‘язання.

У відповідності до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов‘язання, в якому хоча б одна сторона є суб‘єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов‘язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов‘язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов‘язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов‘язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, вимога по стягненню 7 % штрафу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, перевіривши перерахунок інфляційних, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2010 року у справі № 23/573 - зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2010 року у справі № 23/573 змінити та викласти резолютивну частину у наступній редакції.

Стягнути з Державного підприємства «Укржитлосервіс» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 24-А; ідентифікаційний код 32207896) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 180 824 (сто вісімдесят тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 18коп. основного боргу; 11557 (одинадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят сім) грн. 65коп. пені; 5969 (п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 82коп. трьох процентів річних; 9156 (дев‘ять тисяч сто п‘ятдесят шість) грн. 42 коп. 7 % штрафу; 18669 (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят дев’ять) грн. 26коп. інфляційних втрат; 2 259 (дві тисячі двісті п‘ятдесят дев‘ять) грн. 04 коп. державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 71 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення суду строком на дев’ять місяців наступним чином:

-          до 20.12.2010 року –25 100,48 грн.;

-          до 20.01.2011 року –25100,48 грн.;

-          до 20.02.2011 року –25100,48 грн.;

-          до 20.03.2011 року –25100,48 грн.;

-          до 20.04.2011 року –25100,48 грн.;

-          до 20.05.2011 року –25100,48 грн.;

-          до 20.06.2011 року –25100,48 грн.;

-          до 20.07.2011 року –25100,48 грн.;

-          до 20.08.2011 року – 25100,49грн.

По решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства «Укржитлосервіс» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 24-А; ідентифікаційний код 32207896) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 120 (сто двадцять) грн. 74 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

2. Матеріали справи № 23/573 повернути господарському суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя                                                                      Чорна Л.В.

Судді                                                                                          Баранець О.М.

                                                                                          Рєпіна Л.О.

02.03.11 (відправлено)