Рішення № 14050266, 04.03.2011, Господарський суд Чернігівської області

04.03.11

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

03 березня 2011р. справа №14/39

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромпостач»,

вул.Червоноармійська,9/2, оф.19, м. Київ, 01004

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Шляховик»,

вул.Київська,313а, м. Прилуки, 17500

Про стягнення 3575грн. 58коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача: Костирко Ю.В. представник, довіреність від 26.01.11р.

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3143,98грн. за надані послуги з постачання природного газу за період травень 2010р. –серпень 2010р. згідно договору №104-2010п від 18.03.10р., 224,27грн. пені за період з 03.06.10р. по 31.01.11р., 160,33грн. втрат від інфляції за період з 03.06.10р. по 31.01.11р., 47,00грн. три проценти річних за період з 03.06.10р. по 31.01.11р.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Ухвала про порушення провадження по справі направлена на адресу відповідача вказану в позовній заяві, отримана відповідачем згідно поштового повідомлення №01931755.

Представник позивача вважає за можливе розгляд справи по суті, оскільки відповідач належним чином повідомлений про час і місце слухання справи.

Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь своїх представників у судовому засіданні. Не з’явлення повноважного представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті. Явка представника відповідача обов’язковою не визнавалася.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

18.03.10р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №104-2010п на виконання послуг по постачанню природного газу. Відповідно до пункту 1.1. договору виконавець (позивач по справі) зобов’язується надати замовнику (відповідачу по справі) послуги з постачання та розподілу природного газу (український видобуток) в об’ємі до 300,000тис.куб.м, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити вказані послуги на умовах договору в 2010р. Ціна та умови розрахунків за послуги з постачання природного газу, що будуть надані замовнику в наступних періодах, погоджуються сторонами окремо та оформлюються додатковими угодами до договору (п.1.2 договору).

У п.8.1 договору сторони передбачили, що договір набирає сили з моменту його підписання і діє до виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.

Згідно п.4.1 договору ціна за послуги з постачання та розподілу природного газу встановлена в розмірі 75,00грн. за постачання 1000куб.м., крім того ПДВ 20% становить 15,00грн., разом ціна становить 90,00грн., та сторони погоджуються із можливістю зміни ціни на послуги з постачання природного газу в залежності від зміни цінової політики на газовому ринку України.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з постачання та розподілу природного газу на загальну суму 3143,98грн., що підтверджується двохсторонніми актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані і скріплені печатками сторін, та копії яких додані до матеріалів справи (а.с.12-15), а саме №ОУ-0000107 від 31.05.10р. на 7тис.куб.м на суму 630,00грн., №ОУ-0000169 від 30.06.10р. на 5тис.куб.м на суму 450,00грн., №ОУ-0000252 від 31.07.10р. на 8,433тис.куб.м на суму 758,98грн., №ОУ-0000313 від 31.08.10р. на 14,5тис.куб.м на суму 1305,00грн.

Відповідно до п.3.4 договору щомісяця, не пізніше 5 числа місяця, що іде за звітним виконавець і замовник роблять звіряння взаєморозрахунків по договору та оформлюють акт звіряння взаєморозрахунків.

Сторонами складені та підписані двосторонні Акти звірки розрахунків, в яких вказано помісячну вартість наданих позивачем послуг із зазначенням номерів актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), так станом на 01.06.10р. заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору №104-2010п становить 630грн., станом на 01.07.10р. –1080грн., станом на 01.08.10р. –1838,98грн., станом на 01.09.10р. –3143,98грн. (а.с.16-19).

Згідно ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2.2.2 договору відповідач зобов’язався оплатити позивачу вартість послуг з постачання природного газу, що надаються в порядку, передбачених умовами договору.

У п.4.2 договору сторони встановили, якщо інше не обумовлене додатковою угодою, оплата за послуги з постачання та розподілу природного газу робиться на умовах 100% вартості не пізніше останнього дня місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі Акту виконаних послуг в термін 2 днів з моменту надання відповідних документів.

З огляду на те, що кожний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) має дату його складання, а підставою для проведення відповідачем оплат за надані позивачем послуги за умовами договору визначені саме такі акти, і між сторонами підписані щомісячні акти звірки взаєморозрахунків, а тому суд доходить висновку, що відповідач був зобов’язаний провести оплату за надані послуги згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000107 від 31.05.10р. на суму 630,00грн. у строк –02.06.10р., №ОУ-0000169 від 30.06.10р. на суму 450,00грн. у строк –02.07.10р., №ОУ-0000252 від 31.07.10р. на суму 758,98грн. у строк - 02.08.10р., №ОУ-0000313 від 31.08.10р. на суму 1305,00грн. у строк –02.09.10р.

Як свідчать матеріали справи, відповідач за надані послуги в обумовлені договором строки не розрахувався. Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 3143,98грн.

У відповідності до приписів ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач не надав суду доказів оплати вартості наданих позивачем послуг та виконання зобов’язання по договору № 104-2010п від 18.03.10р. в повній сумі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 3143,98грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повній сумі.

Позивач просить стягнути з відповідача 160,33грн. втрат від інфляції за період з 03.06.10р. по 31.01.11р., 47,00грн. три проценти річних за період з 03.06.10р. по 31.01.11р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд з’ясував, що позивачем фактично не проведено відповідачу нарахування втрат від інфляції за січень 2011 року, а кінцевим терміном фактичного нарахування заявлених позивачем позовних вимог в частині стягнення втрат від інфляції на суми щомісячної заборгованості відповідача є 31.12.2010р., а не 31.01.2011р.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати вартості послуг з постачання природного газу, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції підлягають задоволенню повністю в сумі 160,33грн. за період з 03.06.10р. по 31.12.10р. з урахуванням періоду фактичного нарахування заявленої до стягнення суми.

Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 46,98грн. В решті стягнення 3% річних позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв’язку з допущеною арифметичною помилкою.

Позивач просить стягнути з відповідача 224,27грн. пені за період з 03.06.10р. по 31.01.11р.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що у випадку прострочення оплати замовником послуг з постачання природного газу відповідно до п.4.2 договору, останній, крім суми заборгованості, сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми прострочення за кожний день прострочення.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю в сумі 224,27грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість за надані позивачем послуги не сплатив, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 3 143,98грн., в частині стягнення пені в сумі 224,27грн., в частині стягнення втрат від інфляції в сумі 160,33грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 46,98грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 102,00грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шляховик»(вул.Київська,313-а, м. Прилуки, р/р 26001959720494 в ЧОФ «Укрсоцбанк»м.Чернігів, МФО 353014, р/р 2600230001184 в «Ощадбанк»№221 м. Прилуки, МФО 343154, код 03333663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромпостач»(вул.Червоноармійська,9/2, оф.19, м. Київ, р/р 26002971195512 в ПВ №4 КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904, код 36424636) 3143грн.98коп. боргу, 160грн.33коп. втрат від інфляції, 46грн.98коп. три проценти річних, 224грн 27коп. пені, 102грн.00коп. державного мита та 236грн.00коп. витрат за інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Повний текст рішення складено 04.03.2011р.