Рішення № 140498703, 24.09.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 вересня 2026 р. м. Ужгород Справа №907/24/26

За позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача ОСОБА_1 , м. Харків Харківської області

про стягнення 15 925,99 грн, в тому числі 14 280 грн заборгованості зі сплати орендної плати за Договором на право тимчасового користування суб`єктом господарювання конструктивними елементами благоустрою комунальної власності Ужгородської міської територіальної громади №60 від 17.06.2025 та 1645,99 грн пені,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Піпар А.Ю.

представники:

Позивача без виклику

Відповідача без виклику

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області заявлено позов до відповідача ОСОБА_1 , м. Харків Харківської області про стягнення 15 925,99 грн, в тому числі 14 280 грн заборгованості зі сплати орендної плати за Договором на право тимчасового користування суб`єктом господарювання конструктивними елементами благоустрою комунальної власності Ужгородської міської територіальної громади №60 від 17.06.2025 та 1645,99 грн пені.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.01.2026 позовну заяву залишено без руху, оскільки звертаючись із позовом до суду, позивач у позовній заяві зазначив відповідачем ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , водночас за вказаним реєстраційним номером облікової картки платника податків у Єдиному державному демографічному реєстрі відсутні відомості про ОСОБА_1 .

З метою з`ясування інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача ОСОБА_1 , суд з урахуванням положень ч. 3 ст. 16 Закону України Про захист персональних даних на підставі ухвал Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2026, 17.02.2026 та 10.06.2026 звертався із запитами щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 до Органу реєстрації Харківської міської ради, Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області.

За результатами надання відповідей на вищевказані запити судом встановлено, що за обліками Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області значиться громадянин Сирійської Арабської Республіки Мібар ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому рішенням УПРФО ГУМВС України в Харківській області від 23.04.2009 надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України Про імміграцію, та 23.04.2009 був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 , терміном дії - безстроково. При цьому, рішення про відкликання (скасування) або визнання недійсними вищезазначених дозволу та посвідки не приймалось; згідно відомостей Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС обліками та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання, громадянин Сирійської Арабської Республіки Мібар Ахмад Мохаммад не значиться.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29.06.2026 відкрито провадження у справі №907/24/26 в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 29.07.2026.

Ухвалою суду від 31.08.2026 розгляд справи №907/24/26 відкладено на 24.09.2026 без виклику уповноважених представників сторін з підстав, наведених в ухвалі суду.

Надіслана на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, за якою відповідач був зареєстрований як Фізична особа підприємець, з яким укладався Договір на право тимчасового користування суб`єктом господарювання конструктивними елементами благоустрою комунальної власності Ужгородської міської територіальної громади №60 від 17.06.2025, заборгованість за яким є предметом спору у даній справі, поштова кореспонденція (ухвала суду від 29.06.2026 про відкриття провадження у справі №907/24/26 та ухвала суду від 31.08.2026) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відміткою закінчення встановленого терміну зберігання.

У даному контексті суд зазначає, що у постанові від 20.05.2026 у справі №199/15273/25 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у справі за відсутності відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача, зазначив, що повернення позовної заяви з таких підстав процесуальним законом не передбачено, оскільки у разі встановлення непідсудності справи відповідному суду вона підлягає передачі за належною підсудністю, а якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі.

Хоча наведений правовий висновок сформульовано Верховним Судом у межах застосування положень Цивільного процесуального кодексу України, він підлягає врахуванню судом з огляду на аналогічне правове регулювання, передбачене ч. 9, 10 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випадку, з метою з`ясування зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача Мібар Ахмад Мохаммад судом вжито відповідних процесуальних заходів, зокрема, на підставі ухвал від 03.02.2026, 17.02.2026 та 10.06.2026 скеровувалися запити до уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування. Водночас отримані відповіді не дали можливості встановити зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

При цьому суд враховує, що спір у даній справі виник із господарських правовідносин, пов`язаних із виконанням Договору на право тимчасового користування суб`єктом господарювання конструктивними елементами благоустрою комунальної власності Ужгородської міської територіальної громади №60 від 17.06.2025, укладеного відповідачем як Фізичною особою підприємцем. Відтак, спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства незалежно від припинення відповідачем підприємницької діяльності.

Суд також враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають із договорів, у яких визначено місце виконання або які через їх особливість можна виконати тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Оскільки предметом спірного Договору є надання права тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою комунальної власності Ужгородської міської територіальної громади, розташованими на території м. Ужгорода, спір пов`язаний із виконанням Договору на території, на яку поширюється юрисдикція Господарського суду Закарпатської області.

Таким чином, відсутність відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача за встановлених обставин не свідчить про непідсудність даного спору Господарському суду Закарпатської області та не може бути самостійною підставою для припинення його розгляду.

Крім того, судом здійснювалося направлення процесуальних документів за адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, за якою відповідач був зареєстрований як Фізична особа підприємець на час укладення спірного Договору.

Поряд з тим, за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі відповідачеві.

Згідно з абз. 2 ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22, від 04.11.2024 у справі №910/2552/23, від 30.09.2025 у справі №910/6088/22, від 13.01.2026 у справі №910/4862/21.

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу сторін (учасників) у справі є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 04.11.2024 у справі №910/2552/23, від 19.03.2025 у справі №905/573/24, від 14.01.2026 у справі №910/14515/24).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19 та постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 Цивільного кодексу України).

Згідно із правовою позицією Європейського суду з прав людини, відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі Нун`єш Діаш проти Португалії від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Аналогічний правовий висновок сформульовано Верховним Судом у постановах від 19.07.2023 у справі №906/638/22, від 04.11.2024 у справі №910/2552/23, від 24.06.2025 у справі №5011-46/18261-2012.

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Водночас суд у даному контексті також враховує практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 встановлено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Тойшлер проти Германії від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Згідно із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема Електронний кабінет ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

За змістом ч. 10 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи відсутність у відповідних державних реєстрах відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, судом на виконання вимог ч. 10 ст. 176, ч. 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України 02.09.2026 на офіційному вебпорталі судової влади України розміщено оголошення про виклик Мібар Ахмад Мохаммад як відповідача у справі №907/24/26 у судове засідання, призначене на 24.09.2026 на 17 год. 15 хв., із зазначенням місця проведення судового засідання.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги вжиття судом усіх передбачених процесуальним законом заходів щодо встановлення місця проживання відповідача, направлення процесуальних документів за останньою відомою адресою та оприлюднення оголошення про його виклик на офіційному вебпорталі судової влади України, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду даної справи в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

За змістом частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить задовольнити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору на право тимчасового користування суб`єктом господарювання конструктивними елементами благоустрою комунальної власності Ужгородської міської територіальної громади №60 від 17.06.2025 в частині повної та своєчасної сплати нарахованих орендних платежів за період з 01.04.2025 по 31.10.2025 включно, у зв`язку з чим у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 14 280 грн. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього 1645,99 грн пені.

Як на додаткову обставину доведеності факту використання відповідачем орендованого за Договором майна з 01.04.2025, позивач покликається на Договір оренди нежилих приміщень ПП Смерічка №16 від 01.03.2025, укладений між Приватним підприємством побутових послуг Смерічка (орендодавцем) та Фізичною особою підприємцем Мібар Ахмад Мохаммад (орендарем), за умовами якого в тимчасове платне користування відповідача передано нежилі приміщення загальною площею 33 кв.м., розташовані на першому поверсі Будинку побуту за адресою: пл. Кирила і Мефодія, 1-А у м. Ужгороді.

Також позивач зазначає, що припинення відповідачем підприємницької діяльності після укладення спірного Договору не припиняє його зобов`язань за таким Договором та не звільняє від відповідальності за їх невиконання.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст. 251 ГПК України суду не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами та клопотаннями по суті заявлених позовних вимог відповідач до суду не звертався.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду від 29.06.2026 про відкриття провадження у справі №907/24/26 та ухвала суду від 31.08.2026 були надіслані на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, а також 02.09.2026 на офіційному вебпорталі судової влади України розміщено оголошення про виклик особи, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачкою відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради (орендодавцем, позивачем у справі) та Фізичною особою підприємцем Мібар Ахмад Мохаммад (орендарем, відповідачем у справі) було укладено Договір на право тимчасового користування суб`єктом господарювання конструктивними елементами благоустрою комунальної власності Ужгородської міської територіальної громади №60 від 17.06.2025 (далі Договір), предметом якого є надання орендодавцем орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою фігурного елементу мощення площею 17 кв.м. за адресою: м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 1 а (кафе) (далі - об`єкт) для розміщення відкритого майданчика (тераси) для здійснення підприємницької діяльності на умовах оренди (розділ 1 Договору).

Згідно з підп. 2.1.1. п. 2.1. Договору, орендодавець зобов`язується відповідно до акта приймання-передачі (який підписується одночасно із цим Договором) надати у тимчасове користування об`єкт.

За змістом підп. 2.2.2. п. 2.2. Договору, орендар зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість користування об`єктом за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними рішенням сесії Ужгородської міської ради від 13.12.2018 року №1346 Про зміни до рішення міської ради 07.11.2014 №1505 Про Порядок отримання паспортів відкритих літніх майданчиків у місті Ужгороді.

Обов`язок внесення орендної плати орендарем виникає з 01 квітня 2025 року (з початку літнього сезону). Сторони дійшли згоди щодо зобов`язання орендаря, а орендар зобов`язався, в свою чергу, протягом 30 (тридцяти) днів з моменту укладення Договору сплатити плату за фактичне використання предмету цього Договору у період від 01.04.2025. При цьому, розмір місячних нарахувань такої плати встановлюється у відповідності до пункту 3.2. Договору (п. 3.1. Договору).

Пунктами 3.2., 3.3. Договору передбачено, що орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об`єктом щомісячно до 15 числа поточного місяця у розмірі 2040 грн за місяць, в тому числі ПДВ 340 грн. Орендна плата вноситься безготівково на р/р UA908201720355129001012056013 в ДКСУ м. Київ, отримувач коштів: Департамент міської інфраструктури, ЄДРПОУ 36541721, МФО 820172.

За умовами п. 3.4. Договору, орендар за користування конструктивними елементами благоустрою вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до п. 4.1. Договору, у разі протермінування платежів, передбачених у п. 3.2. цього Договору орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, від суми протермінованого платежу відповідно до діючого законодавства.

Пунктом 6.1. Договору визначено, що Договір діє в межах п`яти літніх сезонних періодів (з 01 квітня по 31 жовтня) відповідно до паспорту відкритого майданчика №70/2025 від 16.06.2025, терміном до 31 березня 2030 року.

Невід`ємною частиною цього Договору є Паспорт відкритого літнього майданчика (абз. 3 п. 6.1. Договору).

Відповідно до Паспорта відкритого майданчика №70/2025 від 16.06.2025, виданого на підставі рішення виконкому №329 від 11.06.2025, паспорт діє в межах п`яти літніх сезонних періодів терміном до 31.03.2030.

У розділі 8 Договору наведено розрахунок орендної плати за користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності, а саме:

Площа, кв. метрівРозмір платиРозмір орендної плати, гривень17 кв.м.1 кв.м. х 100 грн (центральна зона)2040 грн, у тому числі ПДВ 340 грн

Як вбачається із наявного в матеріалах справи акту приймання передачі конструктивного елементу благоустрою (фігурного елементу мощення) за адресою: м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 1 а (кафе) від 17.06.2025, підписаного орендодавцем та орендарем, відповідачу Фізичній особі підприємцю Мібар Ахмад Мохаммад було передано у строкове платне користування конструктивний елемент благоустрою фігурний елемент мощення площею 17 кв.м. за адресою: м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 1 а, для розміщення відкритого літнього майданчика для здійснення підприємницької діяльності на умовах оренди.

Подальше невиконання відповідачем умов Договору на право тимчасового користування суб`єктом господарювання конструктивними елементами благоустрою комунальної власності Ужгородської міської територіальної громади №60 від 17.06.2025 в частині повної та своєчасної сплати нарахованих орендних платежів за період з 01.04.2025 по 31.10.2025 включно, у зв`язку з чим у Мібар Ахмад Мохаммад виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 14 280 грн, стало підставою для звернення останнього до суду з позовом про стягнення з відповідача означеної суми грошових коштів у примусовому порядку. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього суму 1645,99 грн пені.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (тут і надалі в редакції, що діяла на момент укладення Договору) визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново господарськими визнаються цивільно правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, станом на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Проаналізувавши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору на право тимчасового користування суб`єктом господарювання конструктивними елементами благоустрою комунальної власності Ужгородської міської територіальної громади №60 від 17.06.2025, суд дійшов висновку про те, що останній за своєю правовою природою є Договором найму (оренди) та підпадає під регулювання глави 58 Цивільного кодексу України і параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України Про оренду державного та комунального майна.

Вказані приписи кореспондуються з положеннями ст. 283 Господарського кодексу України, якими визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно із ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем, у порушення умов Договору на право тимчасового користування суб`єктом господарювання конструктивними елементами благоустрою комунальної власності Ужгородської міської територіальної громади №60 від 17.06.2025, неналежно виконувалися взяті на себе зобов`язання в частині своєчасної та повної оплати за користування об`єктом оренди за період з 01.04.2025 по 31.10.2025, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 14 280 грн.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України господарське зобов`язання (зобов`язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведене, а також відсутність у матеріалах справи письмових заперечень та контррозрахунків з боку відповідача із приводу заявленої до стягнення суми 14 280 грн заборгованості по сплаті орендної плати, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість заявлених позивачем вимог у цій частині, з огляду на що такі підлягають до задоволення.

Водночас на підставі п. 4.1. Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 1645,99 грн пені.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що у разі протермінування платежів, передбачених у п. 3.2. Договору орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, від суми протермінованого платежу відповідно до діючого законодавства.

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН розрахунок заявленої до стягнення суми пені в межах визначених позивачем боргових періодів, суд зазначає, що пеня в розмірі 1645,99 грн нарахована правомірно (розгорнутий розрахунок пені міститься в матеріалах справи) та підлягає стягненню з відповідача повністю.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 15 925,99 грн, в тому числі 14 280 грн заборгованості зі сплати орендної плати за Договором на право тимчасового користування суб`єктом господарювання конструктивними елементами благоустрою комунальної власності Ужгородської міської територіальної громади №60 від 17.06.2025 та 1645,99 грн пені, є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд доходить до висновку про задоволення позову повністю.

Із приводу того, що відповідачем у даній справі є фізична особа без статусу суб`єкта підприємницької діяльності, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 51, 52, 598, 599, 609 Цивільного кодексу України, положень Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб`єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, від 05.06.2019 у справі №904/1083/18).

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення вищезазначеної суми заборгованості по сплаті орендної плати з фізичної особи, що припинила підприємницьку діяльність.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 3328 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Мібар Ахмад Мохаммад, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1 ) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, пл. Поштова, будинок 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 36541721) суму 15 925,99 грн (П`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять гривень 99 коп.), в тому числі 14 280 грн (Чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят гривень) заборгованості зі сплати орендної плати за Договором на право тимчасового користування суб`єктом господарювання конструктивними елементами благоустрою комунальної власності Ужгородської міської територіальної громади №60 від 17.06.2025 та 1645,99 грн (Одна тисяча шістсот сорок п`ять гривень 99 коп.) пені, а також 3328 грн (Три тисячі триста двадцять вісім гривень) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 12.10.2026.

Суддя Л.І. Пригара