Ухвала суду № 140495610, 12.10.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/2511/26

Провадження № 2-з/362/88/26

У Х В А Л А

12.10.2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Медведєва К.В.,

за участю секретаря Бацули Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області заяву представника КООПЕРАТИВНОГО ОБ`ЄДНАННЯ «КИЇВПІДРЯДБУД» адвоката Мальцевої Галини Юріївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом КООПЕРАТИВНОГО ОБ`ЄДНАННЯ «КИЇВПІДРЯДБУД» до ВАСИЛЬКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У М. КИЄВІ ТА КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ про визнання незаконними та скасування рішень, визнання незаконними та скасування державної реєстрації земельних ділянок, припинення права власності на земельні ділянки, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просить суд:

1. визнати незаконним та скасувати рішення Васильківської міської ради від 08.10.2021 року за № 02.147-08п/ч VIIІ;

2. визнати незаконним та скасувати рішення Васильківської міської ради від 08.10.2021 року за № 02.160-08п/ч VIIІ;

3. визнати незаконним та скасувати рішення Васильківської міської ради від 26.11.2021 року за № 02.124-09 VIIІ;

4. визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 3210700000:10:020:0137, площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 , у Державному земельному кадастрі;

5. визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 3210700000:10:020:0141, площею 0,1941 га, за адресою: АДРЕСА_2 , у Державному земельному кадастрі;

6. припинити право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3210700000:10:020:0137, площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 ;

7. припинити право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3210700000:10:020:0141, площею 0,1941 га, за адресою: АДРЕСА_2 .

Позов обґрунтовано тим, що позивач 11.01.1996 між позивачем та Фондом комунального майна Васильківської міської Ради народних депутатів укладено договір купівлі-продажу державного майна за конкурсом та підписано акт передачі майна державного підприємства, та 03.04.1996 позивачу Фондом комунального майна Васильківської міської Ради народних депутатів видано Свідоцтво про власність на цілісний майновий комплекс Державного комунального підприємства РБД м. Васильків, яке підтверджує, що покупець є власником цілісного майнового комплексу вищезгаданого підприємства. Право власності позивача на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано також Фастівським бюро технічної інвентаризації згідно реєстраційного посвідчення від 18.02.1998. Позивач в позовній заяві зазначає, що позивач розробив документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 на державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Проте рішенням державного кадастрового реєстратора Відділу у Сосницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернигівській області 08.10.2021 року винесено рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру за № РВ-7401845542021. Підставою для відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 було, зокрема, часткове накладання земельної ділянки на якій розташоване належне на праві власності позивачу нерухоме майно, на земельні ділянки, які надані іншим особам рішеннями Васильківської міської ради.

Таким чином позивач зазначає, що внаслідок дій Васильківської міської ради, порушено право позивача на отримання земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно належне позивачу на праві власності, в оренду та обмежено позивача у праві правомірного очікування щодо певного стану речей (у майбутньому).

До суду надійшла заява представника КООПЕРАТИВНОГО ОБ`ЄДНАННЯ «КИЇВПІДРЯДБУД» адвоката Мальцевої Галини Юріївни про забезпечення позову після відкриття провадження у справі, в якій позивач просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

- земельну ділянку із кадастровим номером 3210700000:10:020:0137, площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку із кадастровим номером 3210700000:10:020:0141, площею 0,1941 га, за адресою: АДРЕСА_2 .

Заява мотивована тим, що позивач у позовній заяві, в тому числі, ставить питання про припинення права власності на земельні ділянки із кадастровими номерами 3210700000:10:020:0137 та 3210700000:10:020:0141, які, як вважає позивач, вибули із його користування у незаконний спосіб та протиправно, і невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача у разі задоволення позову.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши заяву та додані до неї документи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 638/3792/20 від 20.09.2021).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є оскарження рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації прав на земельні ділянки та припинення права власності.

По-перше, суд виходить з того, що у випадку можливого задоволення позову і набранням законної сили судовим рішенням, відповідні рішення органу місцевого самоврядування втратять чинність, державна реєстрація земельних ділянок буде скасована, а право власності відповідачів припинено. І жодних дій примусового характеру органами примусового виконання судових рішень для виконання вказаного рішення суду не передбачається.

Отже, відсутня реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення того позову, про який зазначено заявником.

По-друге, заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України який передбачає накладення решту на майно, що належить або підлягає передачі відповідачеві.

Заявником не надано суду доказів належності спірних ділянок з кадастровими номерами 3210700000:10:020:0137, 3210700000:10:020:0141 саме позивачеві повністю. Твердження про те, що частини вказаних ділянок належать позивачеві станом на час подання заяви про забезпечення позову також не надано.

Як зазначає заявник, його позов є позовом немайнового характеру. Отже, в позовній заяві відсутні позовні вимоги які б передбачали примусову передачу майна, зокрема земельних ділянок від відповідачів до позивача.

З цього випливає, що вид забезпечення позову, який просить застосувати заявник не відповідає позовним вимогам позовної заяви.

По-третє, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Так, суд бере до уваги інтереси відповідачів, зокрема власників земельних ділянок, оскільки заявник фактично просить суд накласти арешт на всю площу земельних ділянок, в тому числі і ту, яка позивачеві не належить і на яку позивач не претендує.

Отже, заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 76-78, 149-159, 247, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви представника КООПЕРАТИВНОГО ОБ`ЄДНАННЯ «КИЇВПІДРЯДБУД» адвоката Мальцевої Галини Юріївни про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання).

Текст ухвали складено та оголошено 12.10.2026 року.

Суддя Медведєв К.В.