Постанова № 14048856, 03.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2011р. Справа №2/136-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.,

при секретарі Михайлюк О.І,

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився;

відповідача – Починка В.В. (дов.№85-41 юр від 09.02.2011р.);           

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, ТОВ “Спецзалізпром”(вх. № 668 С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 25.01.2011 р. у справі № 2/136-10,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецзалізпром”, м. Суми, до Відкритого акціонерного товариства “АрселорМіттал Кривий Ріг”, м. Кривий Ріг,

про визнання недійсним договору, -

встановила:

У грудні 2010 року позивач, ТОВ “Спецзалізпром”, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу №04600012605/2365 від 26.04.2010 р. (а.с.2-а.с.3).

Рішенням господарського суду Сумської області від 25 січня 2011 року по справі №2/136-10 (суддя Соп’яненко О.Ю..) в позові було відмовлено (а.с.50- а.с.54).

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 25.01.2011 року по справі №2/136-10 та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства та при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи (а.с.59).

          Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необґрунтованою. У відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що в преамбулі спірного договору вказано, що від імені позивача (продавця) договір підписується генеральним директором Семерня І.В. Її повноваження на право підписання цього договору були перевірені і підтверджені відповідачем (покупцем). Як зазначає відповідач, проект договору був оформлений і підписаний з боку відповідача та надісланий для підписання позивачу. Відповідач не міг і не повинен був передбачити, що договір може бути підписаний з боку позивача (продавця) іншою особою, тим більше такою, яка не мала на підписання договору відповідних повноважень. На думку відповідача, подальше виконання договору позивачем не дало відповідачу підстав сумніватися в його дійсності. Також відповідач стверджує, що вимога позивача про визнання даного договору недійсним з’явилась лише після звернення відповідача до господарського суду Сумської області з вимогою про стягнення неустойки з позивача, ТОВ «Спецзалізпром», за прострочення поставки продукції по спірному договору. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача – без задоволення.

У судове засідання 02.03.2011 року представник позивача не з’явився.

          Дана обставина свідчить про те, що у відповідності до вимог статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції були створені сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, але позивачем не дотримано приписів частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Зважаючи на вищевикладене, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 14.02.2011р., сторони були попереджені, що у разі не з’явлення їх представників у судове засідання та не надання сторонами документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін, тому справа згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами (а.с.58).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або з відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; одержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи 26.04.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецзалізпром»та Відкритим акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг»було укладено договір №4600012605/2365, згідно з умовами якого продавець (позивач) зобов’язується поставити і передати у власність покупця (відповідача) продукцію згідно із специфікацією, доданою до договору, а відповідач –прийняти продукцію і оплатити її на умовах цього договору (а.с.8-а.с.9).

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, договір №4600012605/2365 від 26.04.2010р. підписано генеральним директором ТОВ «Спецзалізпром»Семерня І.В., який діяв на підставі Статуту та Головним керуючим з постачання ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»Айер Н.Ч. (а.с.9).

Відповідно до ч.2 ст.145 Цивільного кодексу України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників.

Згідно зі ст.63 Закону України «Про господарські товариства»у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства та в межах встановлених даним законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.

Відповідно до п.п.9.1, 9.2, 9.6 Статуту ТОВ «Спецзалізпром»виконавчим органом товариства є Генеральний директор. Генеральний директор як посадова особа і керівник товариства без довіреності укладає угоди, а також вчиняє інші юридичні дії від імені товариства, в тому числі щодо продажу, безоплатної передачі, передачі в найом, заставу, списання основних і обігових засобів без обмеження сум.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що договір та додаток №1 до нього (специфікація №1 від 26.04.2010р.) були підписані не уповноваженою посадовою особою, оскільки підпис на договорі не відповідає підпису генерального директора Семерні І.В.

Як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, позивач не надав жодних документів на підтвердження своїх доводів.

Стаття 215 Цивільного кодексу України містить підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін бо інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язані діяти і інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як вбачається з пояснень відповідача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, перед укладенням договору повноваження Генерального директора Семерні І.В. були перевірені і підтверджені покупцем (відповідачем), після чого ним був підписаний договір та надісланий для підписання позивачу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за таких обставин відповідач не міг і не повинен був передбачити, що договір може бути підписаний з боку позивача (продавця) іншою особою, тим більше такою, яка не мала на підписання договору відповідних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з абз.2 ч.3 ст.92 Цивільного кодексу у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до вимог статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Позивач не надав суду доказів в обґрунтування наявності підстав визнання договору №4600012605/2365 від 26.04.2010р. недійсним на підставі статті 207 Господарського кодексу України, ст.203,215 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Сумської області про те, що сторонами у справі вчинені фактичні дії щодо виконання спірного договору, а саме, позивачем здійснена поставка відповідачеві визначеного договором та специфікацією товару за видатковими накладними №От-00000311 від 17.08.2010р. на суму 36163,38грн., №От-00000572 від 20.12.2010р. на суму 30208,20 грн. (а.с.23-а.с.24), а відповідач прийняв продукцію без зауважень та 13.09.2010р. здійснив оплату в сумі 36163,38 грн. за товар, отриманий за видатковою накладною від 17.08.2010р.

Господарський суд Сумської області дійшов правомірного висновку про те, що обставини, на які позивач посилався в обґрунтування своїх вимог відносно визнання недійсним договору №4600012605/2365 від 26.04.2010р. є безпідставними та необґрунтованими.

                                                                                                              На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Сумської області від 25.01.2011 року по справі №2/136-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

                    Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецзалізпром” залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Сумської області від 25.01.2011 року по справі №2/136-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Пуль О.А.

Суддя Шевель О. В.

Повний текст постанови складений 03.03.2011 року.