Постанова № 14048765, 22.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2011 № 11/382

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Баранця О.М.

суддів: Чорна Л.В.

Рєпіна Л.О.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -ОСОБА_2, ОСОБА_3

від відповідача Гурез І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Всеукраїнська громадська організація "Асоціація платників податків України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.11.2010

у справі № 11/382 (Смирнова Ю.М. .....)

за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_6

до Всеукраїнська громадська організація "Асоціація платників податків України"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 160023,24 грн. та зобов"язання звільнити приміщення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.11.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Всеукраїнської громадської організації "Асоціація платників податків України" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 заборгованості з орендної плати у розмірі 78758 (сімдесят вісім тисяч сімсот пятдесят вісім) грн. 11 коп., 3% річних у розмірі 2707 (дві тисячі сімсот сім) грн. 89 коп., інфляційні втрати у розмірі 6445 (шість тисяч чотириста сорок пять) грн. 49 коп., державне мито у розмірі 1438 (одна тисяча чотириста тридцять вісім) грн. 43 коп. та 224 (двісті двадцять чотири) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зобовязано Всеукраїнську громадську організацію "Асоціація платників податків України" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 24/11-В, ідентифікаційний код 21704946) звільнити приміщення обєкту оренди за Договором оренди приміщення № 02/07/08 від 08.07.2008 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2010 року у справі № 11/382, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2010 року у справі № 11/382 винесене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2010 року прийнято апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Асоціація платників податків України" до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 01.02.2011 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суддів.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 01.02.2010 року представник відповідача не зявився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 22.02.2011 року.

18.02.2011 року представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі. Дане клопотання колегією суддів відхилено, оскільки відсутні будь-які підстави для зупинення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 08.07.2008 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (орендодавець) та Всеукраїнською громадською організацією "Асоціація платників податків України" (орендар) укладено Договір № 02/07/08 оренди приміщення (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування приміщення площею 90 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - обєкт оренди), для використання в якості приміщення під офіс.

Згідно з п. 5.1 Договору даний договір вступає в силу з 08.07.2008 року та діє до 07.07.2011 року.

Сторони, Додатковою угодою від 20.04.2010 року до Договору оренди погодили вважати Договір оренди № 02/07/08 від 08.07.2008 року достроково розірваним з 15.05.2010 року.

Згідно п. 2.1 Договору орендна плата за обєкт оренди складає 5525 дол. США по курсу НБУ на момент оплати, в місяць та перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця до 30 числа поточного місяця за наступний місяць.

Додатковою угодою від 21.01.2009 року до Договору сторони погодили, що розмір орендної плати в місяць за обєкт оренди складає 4850 дол. США по курсу НБУ на день оплати.

Відповідно до Додаткової угоди від 30.11.2009 року орендна плата за обєкт оренди становить 2100 дол. США по курсу НБУ станом на день оплати в місяць.

Згідно п. 3.1 Договору орендар зобовязаний сплачувати орендну плату в повному обсязі та в строк, який передбачений п. 2 даного Договору.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За період з серпня 2009 року по 15.05.2010 року позивачем нараховано відповідачу орендну плату у розмірі 245780,11 грн. Проте, як свідчать матеріали справи, зобовязання за Договором № 02/07/08 оренди приміщення від 08.07.2008 року щодо внесення орендної плати за період з 30.07.2009 року по 15.05.2010 року відповідачем виконані не в повному обсязі.

Згідно довідки № 012-2-589 від 08.10.2010 року, виданої Відділенням "Софіївське" Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" за період з 01.07.2009 року по 07.10.2010 року від відповідача в рахунок сплати за Договором № 02/07/08 від 08.07.2008 року на рахунок позивача надійшли кошти в загальній сумі 111090,00 грн. Крім того, платіжним дорученням № 699 від 08.10.2010 року відповідачем також перераховано на рахунок позивача 55932,00 грн. в рахунок оплати платежів за Договором № 02/07/08 від 08.07.2008 року.

Таким чином, заборгованість з орендної плати за вказаний період становить 78758,11 грн.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначення поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, належних доказів погашення заборгованості відповідач не наддав, таким чином, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого та правомірного висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 78758,11 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Колегія суддів, перевіривши, розрахунок зроблений судом першої інстанції про нарахування інфляційних втрат та 3% річних, вважає останній вірним, а також враховуючи те, що факт неналежного невиконання відповідачем свого зобовязання по сплаті орендної плати встановлено то відповідно суд першої інстанції дійшов цілком правомірного та обґрунтованого висновку що, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 2707,89 грн. 3% річних та 6445,49 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Додатковою угодою від 20.04.2010 до Договору оренди сторони погодили вважати Договір оренди № 02/07/08 від 08.07.2008 року достроково розірваним з 15.05.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з п. 3 Додаткової угоди відповідач зобовязався звільнити орендоване приміщення за адресою: АДРЕСА_1 до 14.05.2010, з оформленням акта приймання-передачі приміщення, у повній схоронності та справному стані.

Відповідно до п. 10.1 Договору після закінчення строку оренди орендар зобовязаний передати орендодавцю приміщення та майно в повній схоронності та справному стані, з урахуванням нормального зносу.

В порушення умов законодавства та Договору оренди після закінчення строку дії договору обєкт оренди відповідачем позивачу не повернуто.

З припиненням договору оренди відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування спірним приміщенням відповідач не надав, то вимоги позивача про зобовязання відповідача звільнити орендоване приміщення, яке було предметом Договору оренди № 02/07/08 від 08.07.2008, є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Суд першої інстанції встановив обовязок відповідача звільнити приміщення, а не те, що відповідач знаходиться в новому.

Колегія суддів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та цілком законного висновку що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 23.11.2010 року у справі № 11/382.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 23.11.2010 року у справі № 11/382 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 11/382 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддяБаранець О.М.

СуддіЧорна Л.В.

Рєпіна Л.О.

25.02.11 (відправлено)