Постанова № 14048764, 22.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2011                                                                                           № 12/1914

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Чорна Л.В.

          Рєпіна Л.О.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна екологічна інспекція в Черкаській області

на рішення Господарського суду Черкаській області від 19.11.2010

у справі № 12/1914 (Грачов В.М. .....)

за позовом                               Державна екологічна інспекція в Черкаській області

до                                                   ВАТ "Вітаміни"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 42436,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.11.2010 року в задоволенні позову Державної екологічної інспекції в Черкаській області до відкритого акціонерного товариства «Вітаміни» про стягнення 42436 грн. 69 коп., - відмовлено повністю.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 19.11.2010 року у справі № 12/1914 та прийняти нове рішення.

          Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що згідно чинного законодавства за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища встановлена відповідальність у вигляді: стягнення збитків (шкоди). За своєю правовою природою збитки та штрафні санкції є різними поняттями і ототожнені бути не можуть. Окрім цього, предметом даного спору являється відшкодування збитків за завдану шкоду в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (без дозволу), а не питання застосування до Відповідача санкцій у вигляді обмеження чи зупинення його діяльності та взагалі посилання суду на норми КАС України в даному випадку с недоцільним.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2010 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 01.02.2011 року.

          Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суддів.

          В засідання суду, призначене на 01.02.2011 року позивач та відповідач повноважних представників не направив та не повідомив суд про причини їх неявки, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 22.02.2011 року.

В судове засідання 22.02.2011 року представники позивача та відповідача не з’явилися про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників позивача та відповідача враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи заявлено позов до відповідача про відшкодування ним збитків, заподіяних державі наднормативним викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за перший квартал 2010 року у розмірі 42436 грн. 69 коп. та судових витрат.

Проведеною 15.06.2010 року плановою перевіркою позивачем - Державною екологічною інспекцією в Черкаській області виявлено, що в процесі виробничої діяльності відповідач за відсутності відповідного дозволу уповноважених органів здійснює наднормативні викиди забруднюючих речовин (оксид вуглецю, ацетон, спирт етиловий, метан, діоксид азоту) в атмосферне повітря, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

За результатами перевірки складено відповідний акт та протокол про адміністративне правопорушення № 002821 від 15.06.2010 року (а. с. 4, 11).

21.06.2010 року позивачем направлено відповідачу припис № 185 від 17.06.2010 року про усунення порушень, виявлених під час перевірки проведеної 15.06.2010 року, в якому, зокрема, приписано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в строк до 30.07.2010 року (а. с. 22).

Постановою позивача від 17.06.2010 року (а. с. 12) головний інженер відповідача Кукуруза Г.Д. визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», яке полягає у тому, що він, будучи відповідальною посадовою особою, допустив здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, за його вчинення на підставі ч. 1 ст. 78 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно з даними статистичної звітності 2-ТП (повітря) за І квартал 2010 року ВАТ «Вітаміни» було здійснено викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме: діоксиду азоту –0,964 тонн, оксиду вуглецю –0,164 тонн, ацетону –0,048 тонн, метану –0,003 тонн, спирту етилового –0,539 тонн (а.с. 9).

Відповідно до листа Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області № 4546/04 від 04.08.2010 року в І кварталі 2010 року дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у відповідача був відсутній (а. с. 13), дозвільна справа щодо одержання дозволу на викиди ВАТ «Вітаміни» надійшла лише 14.06.2010 року, 18.06.2010 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області видано відповідачу дозвіл № 7110800000-79 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

На підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року № 639, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 року за № 48/16064, позивачем по інформації, наданій відповідачем, розрахунковим методом здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за І квартал 2010 року. Згідно з розрахунком, збитки від наднормативного викиду відповідачем забруднюючих речовин в атмосферу складають 42436 грн. 69 коп.

Попередній дозвіл відповідача № 713208 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами був виданий 03.04.2003 року, згідно повідомлень Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області №458/01-9 від 08.02.2005 року, №462/05 від 07.02.2006 року, №2585/05 від 21.06.2006 року, №1247/05 від 26.03.2007 року, №6509/04 від 30.12.2008 року, термін його дії продовжувався до 01.01.2010 року (а. с. 65-72).

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно з ч. 2 ст. 151 Господарського кодексу України, порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» Підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані:

здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо;

вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів;

забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів;

здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік;

заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря;

забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок;

забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин;

використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел;

здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря;

своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.

Виконання заходів щодо охорони атмосферного повітря не повинно призводити до забруднення грунтів, вод та інших природних об'єктів.

Порядок регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел визначено у ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Зокрема, відповідно до частин п’ятої і шостої цієї статті Закону: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я; перелік установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Згідно ст. 31 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» Державному обліку в галузі охорони атмосферного повітря підлягають: об’єкти, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей та на стан атмосферного повітря; види та обсяги забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря; види і ступені впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря. Державний облік у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється за єдиною системою у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 153 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів.

Згідно з п. з) ч. 2 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів

Відповідно до п. 4.5.2. роз’яснень Вищого арбітражного суду від 27.06.2001 року №02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» (далі –роз’яснення), використання природних ресурсів без відповідного дозволу є самовільним.

Ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» закріплено, що заподіяні державі внаслідок такого використання збитки підлягають відшкодуванню незалежно від сплати збору за спеціальне використання природних ресурсів.

Поняття штрафні санкції витлумачене в ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносне зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом даного спору являється відшкодування (сплата) збитків в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (без дозволу), а не питання застосування до Відповідача санкцій у вигляді обмеження чи зупинення його діяльності, тому посилання суду першої інстанції на норми Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 року № 502 (з наступними змінами та доповненнями) в даному випадку є недоцільним та необґрунтованим.

Відкрите акціонерне товариство «Вітаміни» в І кварталі 2010 року здійснюючи викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря не мало дозвіл на викиди забруднюючих речовин. Згідно з розрахунком збитків від наднормативного викиду відповідачем забруднюючих речовин в атмосферу складають 42436,69 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення збитків, завданих державі, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 42436,69 грн.

Згідно чинного законодавства за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища встановлена відповідальність у вигляді: стягнення збитків (шкоди). За своєю правовою природою збитки та штрафні санкції є різними поняттями і ототожнені бути не можуть.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України та прийняття нового рішення.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Черкаської області від 19.11.2010 року у справі № 12/1914 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Вітаміни» (20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Ленінської «Іскри», 31, р/р № 2600115877 у «Райффайзен Банк-Аваль», м. Київ, МФО 300335) на користь місцевого бюджету в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області (м. Умань, р/р № 33117331700010, ОКПО 22809216, отримувач: УДК в Уманському районі, банк утримувача - ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, код платежу 24062100) 42436 (сорок дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 69 коп. заподіяних збитків, 424,36 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Вітаміни» (20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Ленінської «Іскри», 31, р/р № 2600115877 у «Райффайзен Банк-Аваль», м. Київ, МФО 300335) в доход державного бюджету 212,18 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

          3. Видачу наказів доручити господарському суду Черкаської області.

          4. Справу № 12/1914 повернути до господарського суду Черкаської області.

5. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Баранець О.М.

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

                                                                                          Рєпіна Л.О.

25.02.11 (відправлено)