Постанова № 14048763, 22.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2011                                                                                           № 8/343

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Чорна Л.В.

          Рєпіна Л.О.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Мартинюк В.В.;

від відповідача – Дудник О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Український консорціум "Екосорб"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.11.2010

у справі № 8/343 (Катрич В.С. .....)

за позовом                               ТОВ Фірма "Проммонтажбуд"

до                                                   Український консорціум "Екосорб"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 670271,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 499224,98 грн. заборгованості за договором підряду № 5 від 15.11.2007 року, 46594,90 грн. пені, 24687,78 грн. трьох відсотків річних, 99764,06 грн. інфляційних збитків.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.11.2010 року у справі № 8/343 позов задоволено. Стягнуто з Українського консорціуму "Екосорб" (03170, м. Київ, бул. Ромена Ролана, буд.7; код 02023732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Проммонтажбуд" (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 96; код 30471371) 499224 (чотириста дев’яносто дев’ять тисяч двісті двадцять чотири) грн. 98 коп. основного боргу, 99764 (дев’яносто дев’ять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 06 коп. збитків від інфляції, 24687 (двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 78 коп. трьох відсотків річних, 46594 (сорок шість тисяч п’ятсот дев’яносто чотири) грн. 90 коп. пені, 6702 (шість тисяч сімсот дві) грн. 72 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Український консорціум «Екосорб» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2010 року у справі № 8/343 скасувати та прийняти нове рішення, яким у відмовити у задоволені позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що Господарським судом міста Києва було порушено норми процесуального права, та не залучено Головного підрядника - ТОВ .,БФ „НОВОТЕХБУД" до участі у справі № 8/343 у якості відповідача.

Сторони пунктом 3.2. Договору визначили Договірну ціну за повний обсяг робіт у твердому розмірі, яка становить 2988048,00 гривень в тому числі ПДВ.

УК „ЕКОСОРБ" було повністю здійснено оплату Договірної ціни, про що Позивач не заперечує у позовній заяві. Судом встановлено, що сума виконаних Позивачем робіт за Договором складає 4 697 970,67 гривень.

Відповідно п. 4.9. Договору у зв'язку з закріплення Сторонами Договірної ціни у твердій формі, оплата поза межами Договірної ціни у випадках передбачених п. 3.4. Договору, здійснюється силами і за рахунок Головного підрядника, яким виступає згідно умов Договору ТОВ „БФ „НОВОТЕХБУД"

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2010 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 08.02.2011 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду.

В судовому засіданні 08.02.2011 року оголошено перерву до 22.02.2011 року.

Представником відповідача подано письмові пояснення по справі, в яких останній просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у відмовити у задоволені позовних вимог.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 15.11.2007 року між Українським консорціумом "Екосорб" (надалі –генеральний підрядник, відповідач), Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Новотехбуд» (надалі –головний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми "Проммонтажбуд" (надалі – підрядник, позивач) був укладений договір підряду № 5 (надалі - договір).

Між генеральним підрядником, головним підрядником та підрядником, 04.01.2008 року було укладено додаткову угоду до договору (надалі – додаткова угода).

Згідно п. 2.1 договору підрядник приймає на себе зобов’язання власними та/або залученими силами та засобами відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, умов договору та завдання генерального підрядника, виконані роботи з мурування стін та перегородок об’єкту (об’єкт – житлові будинки на перетині вулиць П. Кривоноса, І. Клименко, 3. Космодем’янської та Червонопартизанської в Солом’янському районі м. Києва. Житлові будинки № 1, № 2.).

Повний обсяг робіт з 1 січня 2008 року становить: по житловому будинку №1 – 2872 м3, по житловому будинку №2 – 860 м3 (п.2.4 договору та додаткової угоди).

Відповідно до п. 3.2 договору та додаткової угоди договірна ціна за повний обсяг робіт з мурування стін та перегородок об’єкту становить з ПДВ: будинок №1 –2720622,62 грн., будинок №2 – 814671,12 грн.

Генеральний підрядник зобов’язаний щомісяця сплачувати вартість виконаних підрядних робіт на підставі наданої і підписаної головним підрядником довідки про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 та акта приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2 у відсотковому співвідношенні до загального обсягу робіт, визначеного договором, протягом 10 днів з дня підписання цих документів (п. 4.4 договору).

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами були підписані та скріплені печатками акти приймання виконаних підрядних та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за період листопад 2007 року – жовтень 2008 року на загальну суму 4697970,67 грн. (оригінали яких були досліджені в судовому засіданні). Так, сума виконаних робіт позивачем за договором склала 4697970,67 грн.

Відповідач сплатив частково (докази містяться в матеріалах справи) за виконані роботи згідно договору, у зв’язку з чим виникла заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 499224,98 грн., що також підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 23.11.2009 року.

З огляду на викладене, суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення 499224,98 грн. заборгованості.

Твердження апелянта про те, що п. 4.9. Договору у зв'язку з закріплення Сторонами Договірної ціни у твердій формі, оплата поза межами Договірної ціни у випадках передбачених п. 3.4. Договору, здійснюється силами і за рахунок Головного підрядника, яким виступає згідно умов Договору ТОВ „БФ „НОВОТЕХБУД", колегія суддів вважає безпідставним, оскільки оплата поза межами договірної ціни здійснюється силами та за рахунок головного підрядника лише у випадку неможливості закінчення повного обсягу робіт, проте повний обсяг робіт було виконано і відповідач підписавши та скріпивши печатками акти приймання виконаних підрядних та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за період листопад 2007 року – жовтень 2008 року на загальну суму 4697970,67 грн., фактично погодився зі зміною договірної ціни.

Крім того, починаючи з лютого 2008 року акти приймання робіт (форма КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) підписувались лише між позивачем та відповідачем.

          Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

          Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних позивачем робіт в повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем 99764,06 грн. збитків від інфляції, 24687,78 грн. трьох відсотків річних, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд першої інстанції дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 99764,06 грн. збитків від інфляції, 24687,78 грн. трьох відсотків річних підлягають задоволенню. Відповідач в акті звірки визнав заборгованість та підписав графік погашення заборгованості.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2010 року у справі № 8/343 залишити без змін, а апеляційну скаргу Українського консорціуму «Екосорб» без задоволення.

          2. Справу № 8/343 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Баранець О.М.

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

                                                                                          Рєпіна Л.О.

25.02.11 (відправлено)