Ухвала суду № 140482456, 06.10.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 184/1553/21

Провадження № 1-кп/0182/425/2026

У Х В А Л А

Іменем України

06.10.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суду Дніпропетровської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нікополь Дніпропетровської області кримінальне провадження, відомості про вчинені кримінальні правопорушення за якими внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.02.2021 за № 12021046360000009 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, -

за участю сторін провадження:

прокурора ОСОБА_4 ( в режимі ВКЗ з власного пристрою),

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження № 12021046360000009 від 26.02.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

05 жовтня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора Покровського відділу Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 про надання дозволу на затримання ОСОБА_3 з метою його приводу до суду для участі у розгляді клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського (Покровського) міського суду Дніпропетровської області від 11.08.2021 року щодо ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 року змінено на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Як зазначає прокурор, після цього ОСОБА_3 припинив брати участь у судовому провадженні, без поважних причин не з`являвся до суду, без дозволу суду залишив місце свого проживання та до теперішнього часу не повідомив суд про причини своєї неявки і місце перебування.

Також прокурор наголосила на тому, що судом неодноразово постановлялися ухвали про примусовий привід ОСОБА_3 , однак виконати такі ухвали не вдалося, оскільки, за результатами їх виконання, було встановлено, що обвинувачений змінив місце проживання та виїхав за межі м. Покрова.

На думку прокурора, наведені обставини свідчать про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування обвинуваченого від суду.

Прокурор у судовому засіданні пітримала клопотання та наполягала на його задоволенні.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з ч. 4 ст. 189 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що:

1) підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду;

2) одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.

Таким чином, для надання дозволу на затримання з метою приводу недостатньо самого лише посилання прокурора на факт неявки обвинуваченого до суду. Суд має пересвідчитися у наявності достатніх та конкретних даних, які свідчать про те, що обвинувачений саме переховується від суду, а також у наявності передбачених законом підстав для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що наявність ризику втечі або переховування особи від правосуддя не може оцінюватися лише абстрактно чи ґрунтуватися виключно на тяжкості можливого покарання. Такий ризик має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема поведінки особи, її зв`язків із відповідною державою, місця проживання, сімейних та інших соціальних зв`язків, а також інших обставин, які можуть свідчити про реальність такого ризику. При цьому саме по собі існування можливості призначення покарання у виді позбавлення волі не може бути єдиною підставою для висновку про намір особи переховуватися від суду.

Такий підхід відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема висновкам у справах «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria, заява № 33977/96, рішення від 26.07.2001) та «Becciev v. Moldova» (заява № 9190/03, рішення від 04.10.2005), відповідно до яких ризик втечі має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи, а не визначатися лише тяжкістю можливого покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 дійсно обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та раніше був судимий.

Разом із тим, наведені прокурором обставини самі по собі не є достатніми для висновку про необхідність надання дозволу на затримання обвинуваченого з метою приводу.

Так, прокурор у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_3 неодноразово не з`являвся до суду та що стосовно нього постановлялися ухвали про примусовий привід.

Сам по собі факт невиконання ухвал про привід не свідчить автоматично про те, що особа переховується від суду, якщо суду не наведено конкретних обставин, які підтверджують свідоме ухилення особи від участі у судовому провадженні.

Крім того, у клопотанні прокурора зазначено, що ОСОБА_3 змінив місце свого проживання та виїхав за межі м. Покрова, однак не наведено конкретних відомостей щодо того, коли саме, куди саме та за яких обставин він виїхав, якими доказами це підтверджується, а також чи вживалися органом обвинувачення інші передбачені законом заходи для встановлення його місцезнаходження.

Суд також звертає увагу, що сам факт відсутності особи за місцем її реєстрації не є безумовним доказом її переховування від суду.

Крім того, з матеріалів, наданих суду, не вбачається достатнього обґрунтування того, що на даний час існують передбачені ст. 177 КПК України ризики, які неможливо запобігти шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Посилання прокурора на те, що ОСОБА_3 раніше судимий, саме по собі не може бути достатньою підставою для надання дозволу на його затримання з метою приводу.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що прокурором не надано достатніх та належних доказів на підтвердження зазначених обставин.

Саме по собі посилання у клопотанні на тривалу неявку обвинуваченого до суду, без наведення конкретних доказів умисного переховування та без належного підтвердження обставин невиконання ухвал про привід, не дає суду можливості зробити беззаперечний висновок про наявність передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику у ступені, необхідному для застосування такого виняткового заходу, як дозвіл на затримання з метою приводу.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що прокурором не доведено наявності всіх передбачених ч. 4 ст. 189 КПК України підстав для надання дозволу на затримання ОСОБА_3 з метою приводу.

За таких обставин клопотання задоволенню не підлягає.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 190 КПК України суд за клопотанням прокурора має право вирішити питання про повторне затримання з метою приводу в порядку, передбаченому цим Кодексом. Повторне звернення до суду з клопотанням про дозвіл на затримання однієї і тієї ж особи по тому самому кримінальному провадженню після винесення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у задоволенні такого клопотання можливе лише при виникненні нових обставин, які підтверджують необхідність тримання особи під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 131, 132, 176-178, 182, 184, 188-189, 190, 392, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Покровського відділу Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_4 про дозвіл на затримання обвинуваченого з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу вигляді тримання під вартою відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1