Рішення № 14047701, 28.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.02.11 р. Справа № 15/254

28.02.2011 р. справа № 15/254

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Богатиря К.В.

судді Татенка В.М.,

судді Сгара Е.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного акціонерного товариства “Страхової компанії “ВУСО” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 31650052)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” м. Київ (код ЄДРПОУ 16467237) в особі Донецької філії ВАТ „УСК “Дженералі Гарант”

про стягнення суми 31451,81 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бойченко Є.А. за довіреністю № ГН-143 від 14.01.2011 р.

від відповідача: Бичков В.М. за довіреністю № 2900-5/14 від 24.12.2010 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.02.2011 р. до 28.02.2011 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява закритого акціонерного товариства страхової компанії “Східно-Українське страхове товариство” м. Донецьк до відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” в особі Донецької обласної дирекції УСК “Гарант-Авто” про стягнення перестраховочної суми страхового відшкодування 31451,81 грн.

Ухвалою суду від 09.08.2006 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/254, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою суду від 19.09.2006 р. провадження у справі № 15/254 зупинено у звязку з направленням окремих матеріалів справи до слідчих органів.

Ухвалою від 03.11.2010 р. провадження у справі № 15/254 поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 10.12.2010 року призначена колегія суддів для розгляду справи № 15/254 у складі: головуючий суддя Богатир К.В., суддя Підченко Ю.О., суддя Сгара Е.В.

Представник відповідача заявив в суді про зміну найменування відповідача, що підтверджується протоколом судового засідання від 02.12.2010 р.

Відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 20.12.2010 р. № 12/1-7/4481 найменування відповідача: відкрите акціонерне товариство “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” (код ЄДРПОУ 16467237).

Згідно п. 1.2 статуту ВАТ “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” є правонаступником відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” по всіх його майнових та немайнових правах та зобовязаннях.

В подальшому суд при розгляді даної справи визначив відповідача як відкрите акціонерне товариство “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”.

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Донецькій області від 16.12.2010 р. № 14/4-20/6260 найменування позивача: приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ВУСО” (код ЄДРПОУ 31650052).

В подальшому суд при розгляді даної справи визначив позивача як приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ВУСО”.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 08.02.2011 року змінено склад колегії суддів для розгляду справи № 15/254: замість судді Підченка Ю.О. призначений суддя Татенко В.М.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне:

01.08.2005 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 02/2005ГА облігаторного пропорційного квотового перестрахування наземних транспортних засобів, згідно якого перестрахувальник (позивач) застрахував у перестраховика (відповідача), який має статус страховика згідно законодавства України, ризик виконання частини своїх обовязків за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту, що укладені із страхувальниками (юридичними та фізичними особами). Згідно п. 1.4.3 даного договору одним із страхових випадків є пошкодження чи знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньотранспортної пригоди, а саме події, що сталася в процесі руху транспортного засобу, і в результаті якої були заподіяні збитки транспортному засобу. Договір № 02/2005ГА від 01.08.2005 р. підписаний представниками позивача та відповідача, скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

17.01.2006 р. позивач (страховик) уклав договір добровільного страхування наземного транспорту № 007070102 з громадянкою ОСОБА_1 (страхувальником) на автомобіль Опель-Вектра, державний номер НОМЕР_1, ризик відповідальності за яким був перестрахований у відповідача на підставі договору № 02/2005ГА від 01.08.2005 р. Договір № 007070102 від 17.01.2006 р. підписаний обома сторонами, завірена копія міститься в матеріалах справи.

17.01.2006 р. із застрахованим за договором № 007070102 від 17.01.2006 р. транспортним засобом автомобілем Опель-Вектра, державний номер НОМЕР_1, сталася дорожньотранспортна пригода, яка була визнана позивачем страховим випадком, про що складений страховий акт № 164 від 13.02.2006 р., завірена копія якого додана до позову. На підставі вказаних обставин позивач 13.02.2006 р. виплатив страхове відшкодування страхувальнику ОСОБА_1 в розмірі 59539,20 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами № 157 від 13.02.2006 р. на суму 31000,00 грн., № 159 від 14.02.2006 р. на суму 28539,20 грн., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно договору № 02/2005ГА від 01.08.2005 р. по даному страховому випадку відповідач зобовязаний виплатити позивачу свою долю перестраховика в розмірі 50% на суму 29769,60 грн. Відповідач у виплаті суми відповідальності в страховому відшкодуванні позивачу відмовив, що підтверджується листом відповідача № 370 від 28.03.2006 р., завірена копія якого додана до позову. Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором № 02/2005ГА від 01.08.2005 р., звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив (вх. № 0241/33294 від 06.09.2006 р.) на позовну заяву, письмові пояснення б/н від 09.02.2011 р., заперечення проти позову № 115 від 25.02.2011 р., в яких проти позовних вимог заперечував наступним:

На думку відповідача, позивач порушив умови договору № 02/2005ГА від 01.08.2005 р. (пункт 3.2.6) стосовно повідомлення перестраховика про настання страхової події протягом 3 робочих днів з дня, коли перестрахувальнику стало відомо про таку подію. Також позивач, нібито, позбавив відповідача можливості взяти участь в процедурі врегулювання збитків у звязку з повідомленням про страховий випадок після проведення огляду пошкодженого автомобіля. Крім того, відповідач вважає, що спірний автомобіль був застрахований після скоєння ДТП.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги у звязку з наступним:

З матеріалів справи вбачається, що заява на виплату страхового відшкодування від ОСОБА_1 була оформлена та надана позивачу 20.01.2006 р. Завірена копія вказаної заяви міститься в матеріалах справи.

Пунктом 3.2.6 договору № 02/2005ГА від 01.08.2005 р. передбачено, що перестрахувальник зобовязаний протягом 3 робочих днів з дня, коли йому стало про це відомо, повідомити перестраховика про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, сума страхового відшкодування за яким, за попередніми прогнозними розрахунками, може перевищувати суму 50000,00 грн.

Згідно п. 3.2.7 договору № 02/2005ГА від 01.08.2005 р. перестрахувальник зобовязаний надати можливість відповідальним працівникам перестраховика, за його вимогою, брати участь в процедурі врегулювання збитків та надати їм всю наявну у перестрахувальника інформацію та документи, якщо за попередніми прогнозними розрахунками сума страхового відшкодування може перевищувати суму 50000,00 грн.

Позивач 23.01.2006 р. (тобто, в перший робочий день після отримання заяви на виплату страхового відшкодування від ОСОБА_1) направив відповідачу повідомлення про страховий випадок № 184 від 23.01.2006 р. В даному листі позивач просив відповідача підтвердити отримання даного листа та повідомити про намір прийняти участь в розслідуванні даної події. Крім того, позивач направив відповідачу розрахунок суми відповідальності перестраховика в страховому відшкодуванні та витратах на розслідування та врегулювання страхової події, згідно якого страхове відшкодування склало 59539,20 грн. (50% відповідно 29769,60 грн.) та витрати на розслідування та врегулювання страхової події 374,05 грн. (50% відповідно 187,03 грн.). Факт здійснення позивачем страхового відшкодування в сумі 59539,20 грн. підтверджується видатковими касовими ордерами № 157 від 13.02.2006 р. на суму 31000,00 грн., № 159 від 14.02.2006 р. на суму 28539,20 грн., завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Факт здійснення позивачем оплати витрат на розслідування та врегулювання страхової події обґрунтовується рахункомфактурою № СФ0137 від 10.02.2006 р. на суму 374,05 грн. та платіжним дорученням № 599 від 15.02.2006 р. на суму 798,10 грн. Призначенням платежу вказаний супровід договору страхування згідно рахунку № 137 від 10.02.2006 р. на суму 374,05 грн. Завірені копії рахунку на оплату та платіжного доручення з відміткою банку про проведення платежу містяться в матеріалах справи.

Відповідач направив позивачу у відповідь лист № 370 від 28.03.2006 р., в якому підтвердив факт отримання від позивача 23.01.2006 р. повідомлення про страхову подію, яка відбулася 17.01.2006 р., та факт направлення йому позивачем всіх необхідних матеріалів стосовно даної події. Але у виплаті суми відповідальності в страховому відшкодуванні відповідач відмовив з вищевикладених підстав.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що з боку позивача відсутнє порушення строку, встановленого сторонами в пункті 3.2.6 договору № 02/2005ГА від 01.08.2005 р., на повідомлення відповідача про настання страхової події, а також відсутнє порушення умов, погоджених сторонами в пункті 3.2.7 даного договору. Крім того, відповідач не був позбавлений можливості реалізувати своє право брати участь в процедурі врегулювання збитків (в тому числі здійснювати огляд пошкодженого транспортного засобу) в період після 23.01.2006 р. В матеріалах справи відсутні докази висування відповідачем вимог позивачу про бажання взяти участь відповідальних працівників відповідача в процедурі врегулювання збитків за спірним страховим випадком. В матеріалах справи міститься завірена копія листа відповідача № 94 від 24.01.2006 р., в якому він просить позивача тільки надати перелік документів. Інших вимог даний лист не містить.

Доводи відповідача стосовно того, що автомобіль Опель-Вектра, державний номер НОМЕР_1, був застрахований після дорожньотранспортної пригоди, не приймаються судом до уваги, оскільки це не підтверджено будьякими доказами, а є припущеннями відповідача. В договорі добровільного страхування наземного транспорту № 007070102, в технічному паспорті щодо державної реєстрації МРЕВ ДАІ та в матеріалах ДАІ щодо скоєння ДТП міститься одна дата 17.01.2006 р. Та саме в цей день був куплений автомобіль Опель-Вектра, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 5.1 договору № 007070102 від 17.01.2006 р. передбачено, що він вступає в силу з моменту внесення страхового платежу (в повному обсязі) на поточний рахунок або в касу страховика. Згідно п. 4.4 цього договору розмір страхового платежу складає 5464,91 грн. Вказану суму ОСОБА_1 сплатила в повному обсязі в касу позивача 17.01.2006 р., про що свідчить прибутковий касовий ордер № 178 від 17.01.2006 р. на суму 5464,91 грн., завірена копія якого міститься в матеріалах справи. Таким чином вищевказаним прибутковим касовим ордером підтверджується факт укладення договору добровільного страхування наземного транспорту № 007070102 та введення його в дію саме з 17.01.2006 р. Дорожньотранспортна пригода також сталася 17.01.2006 р. Суд дійшов висновку, що дана дорожньотранспортна пригода підпадає під страховий випадок згідно договору № 007070102 від 17.01.2006 р.

Пунктами 3.4.3, 3.4.4 договору № 02/2005ГА від 01.08.2005 р. сторонами погоджено, що перестраховик зобовязаний сплатити свою частку в сумі страхових відшкодувань, що зазначена в рахунку бордеро збитків, відшкодувати перестрахувальнику свою частку у витратах перестрахувальника на розслідування та врегулювання страхового випадку, включаючи витрати на визначення причин та розмірів збитків (оплата послуг незалежної експертизи, плата за видачу довідки ДАІ тощо).

Відповідно до п. 4.2 цього ж договору відшкодування перестраховиком свої частки збитків перестрахувальнику здійснюється шляхом оформлення перестрахувальником рахунку бордеро збитків, в який включаються всі збитки, що були врегульовані перестрахувальником за звітний період (місяць), і в яких перестраховик згідно умов цього договору зобовязаний прийняти участь, та надання перестрахувальником копій документів, зазначених в п. 3.2.5 договору, що стосуються окремого страхового випадку.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 987 цього ж Кодексу за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Позивач надав до суду завірену копію рахунку бордеро премій № 06 до договору № 02/2005ГА облігаторного пропорційного квотового перестрахування наземних транспортних засобів від 01.08.2005 р. за січень 2006 р., згідно якого загальна перестрахувальна премія, що підлягає сплаті перестраховику за цим рахунком бордеро з урахуванням платежів за попередніми рахунками бордеро премій складає 31130,87 грн. Доказами фактичної оплати перестрахувальної премії позивачем відповідачу, яка повязана з відшкодуванням страхової суми за спірним страховим випадком, є платіжні доручення № 714 від 22.02.2006 р. на суму 10000,00 грн., № 746 від 23.02.2006 р. на суму 21130,87 грн. з відмітками банку про проведення платежу. Завірені копії рахунку бордеро премій за січень 2006 р. та платіжних доручень містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи міститься завірена копія рахунку бордеро збитків № 04 до договору № 02/2005ГА облігаторного пропорційного квотового перестрахування наземних транспортних засобів від 01.08.2005 р. за лютий 2006 р. Вказаний рахунок бордеро був підписаний директором підприємства відповідача 10.03.2006 р., що свідчить про отримання відповідачем даного рахунку саме 10.03.2006 р.

Згідно п. 4.2 договору № 02/2005ГА від 01.08.2005 р. сплата частки суми збитків здійснюється перестраховиком на умовах розділу 7 додатку 1 до даного договору. Розділом 7 додатку 1 до договору передбачено, що термін оплати частки в сумі страхового відшкодування перестраховиком складає 15 робочих днів з дня отримання оригіналу рахунку бордеро збитків. Виходячи з того, що рахунок бордеро був отриманий відповідачем 10.03.2006 р., строк оплати для нього наступив в період з 13.03.2006 р. (11.03.2006 р. та 12.03.2006 р. є вихідними днями) по 31.03.2006 р. включно, а вже з 01.04.2006 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобовязання.

Спірним договором № 02/2005ГА від 01.08.2005 р. були передбачені конкретні випадки, при яких перестраховик має право відмовляти у виплаті страхового відшкодування перестрахувальнику (пункт 3.3.6). При розгляді даної справи, дослідженні позовних вимог та заперечень на них, судом не було встановлено наявності обставин, передбачених умовами договору, які свідчили б про наявність права відповідача відмовляти позивачу у виплаті перестраховочної суми.

Проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав зобовязання оплатити позивачу свою частку страхового відшкодування та витрат на розслідування та врегулювання страхової події в установлений договором № 02/2005ГА облігаторного пропорційного квотового перестрахування наземних транспортних засобів від 01.08.2005 р. строк на суму 29769,60 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

У звязку з простроченням виконання грошового зобовязання позивач на підставі п. 11.3 договору № 02/2005ГА від 01.08.2005 р. нарахував відповідачу пеню за період з 28.03.2006 р. по 01.07.2006 р. в сумі 1422,41 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Пунктом 11.3 договору № 02/2005ГА від 01.08.2005 р. передбачено, що сторони несуть відповідальність одна перед одною за несвоєчасне виконання передбачених цим договором розрахунків у вигляді сплати пені в розмірі 0,1% від суми платежу, що прострочений, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки. Пеня сплачується за письмовою вимогою сторони, яка повинна була своєчасно одержати платіж.

В матеріалах справи відсутні докази предявлення позивачем відповідачу вимог на сплату пені за прострочення виконання грошового зобовязання, у звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 28.03.2006 р. по 01.07.2006 р. в сумі 1422,41 грн. суд вважає необґрунтованими, тому вони не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляцію за період з квітня по червень 2006 р. в сумі 29,80 грн., 3% річних за період з 28.03.2006 р. по 01.07.2006 р. в сумі 230,00 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку 3% річних позивача судом встановлено, що при нарахуванні 3% річних позивач неправильно визначив початок прострочення виконання грошового зобовязання з 28.03.2006 р. тоді, як фактично прострочка почалася з 01.04.2006 р., про що судом було вказано вище. Таким чином розрахунок позивача є невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума 3% річних за період з 01.04.2006 р. (початок прострочення виконання грошового зобовязання) по 01.07.2006 р. (кінець періоду, визначений самим позивачем) складає 225,11 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 230,00 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 225,11 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 4,89 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Перевіркою розрахунку інфляції позивача судом встановлено, що при нарахуванні інфляції за період з квітня по червень 2006 р. позивач помилково застосовує індекс інфляції за квітень 2006 р. (99,6%), оскільки в даному місяці відбувався процес дефляції. Це призвело до зменшення суми інфляції в розрахунку позивача. За розрахунком суду інфляція за період з квітня по червень 2006 р. складає 178,62 грн. Суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення інфляції на суму 29,80 грн.

Крім того, відповідач в запереченнях проти позову № 115 від 25.02.2011 р. просив суд визнати недійсним договір страхування № 007070102 від 17.01.2006 р. Така заява не приймається судом до уваги, тому як вирішення судом спору про визнання договору недійсним відбувається на підставі позовної заяви, поданої за правилами, встановленими розділом VІІІ Господарського процесуального кодексу України, а така зустрічна позовна заява від відповідача до суду не надходила. Для визнання вказаного договору недійсним при винесенні судом рішення в порядку ст. 83 ч. 1 п. 1 ГПК України не вбачається достатніх підстав та доказів.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” м. Київ (юридична адреса: 01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3; код ЄДРПОУ 16467237; рахунок 26506301000088 в АКБ „Мрія” м. Києва, МФО 321767) в особі Донецької філії ВАТ „УСК “Дженералі Гарант” (юридична адреса: 83055, м. Донецьк, вул. 50річчя СРСР, буд. 146; код ЄДРПОУ 24812547; рахунок 2650901514494 в філії Укрексімбанку в м. Донецьк, МФО 334817) на користь приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Постишева, буд. 60, кв. 7 поверх; код ЄДРПОУ 31650052; рахунок 26507001030002 в Донецькій філії КБ ТОВ „Місто Банк”, МФО 335968) суму 30024,51 грн. (а саме: основний борг на суму 29769,60 грн., інфляцію в розмірі 29,80 грн., 3% річних в сумі 225,11 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 300,25 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 112,65 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1422,41 грн., 3% річних в розмірі 4,89 грн.

У судовому засіданні 28.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 02.03.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.