Рішення № 14047700, 02.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.03.11 р. Справа № 15/1

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Протеїн-Продакшн” м. Кіровоград (код ЄДРПОУ 36390340)

до відповідача закритого акціонерного товариства “Феоніс” с. Розівка (код ЄДРПОУ 32357650)

про стягнення основного боргу в сумі 716157,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Оболенцева Г.О. за довіреністю № 1012/08 від 08.12.2010 р.

від відповідача: Крук В.Л. за довіреністю б/н від 07.02.2011 р. (після перерви в судове засідання не з’явився)

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 16.02.2011 р. до 02.03.2011 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Протеїн-Продакшн” м. Кіровоград до закритого акціонерного товариства “Феоніс” с. Розівка про стягнення основного боргу в сумі 716157,50 грн.

Ухвалою суду від 04.01.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/1, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

В матеріалах справи містяться завірені копії статуту ТОВ „Комбікормовий завод “Феоніс”, свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 611922, довідки Управління статистики у місті Шахтарську АБ № 076680, з яких вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю „Комбікормовий завод “Феоніс” створене внаслідок перетворення закритого акціонерного товариства “Феоніс” та є його правонаступником.

Згідно ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

За вказаних обставин суд вважає за необхідне замінити відповідача у даній справі з закритого акціонерного товариства “Феоніс” на товариство з обмеженою відповідальністю „Комбікормовий завод “Феоніс” у зв’язку з правонаступництвом.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № 20/0710 від 20.07.2010 р. (з урахуванням специфікацій до нього), на підставі якого ним було поставлено відповідачу шрот соєвий за період з 22.07.2010 р. по 20.08.2010 р. на загальну суму 976157,50 грн. за видатковими накладними № ПТД00000018 від 22.07.2010 р., № ПТД00000019 від 24.07.2010 р., № ПТД00000032 від 28.07.2010 р., № ПТД00000064 від 05.08.2010 р., № ПТД00000065 від 07.08.2010 р., № ПТД00000066 від 12.08.2010 р., № ПТД00000069 від 20.08.2010 р., завірені копії яких додані до позову. В обґрунтування факту здійснення поставки позивач надав до суду завірені копії рахунків на оплату, товарно–транспортних накладних, довіреностей на отримання товарно–матеріальних цінностей.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що умови оплати погоджуються в специфікаціях. В специфікаціях № 1 від 20.07.2010 р., № 2 від 26.07.2010 р., № 3 від 04.08.2010 р., № 4 від 05.08.2010 р., № 5 від 11.08.2010 р. вказано про здійснення оплати протягом 10 календарних днів з дати поставки на підставі рахунку постачальника.

Позивач в позовній заяві стверджує, що відповідач отриманий товар оплатив частково на загальну суму 260000,00 грн., в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість за розрахунком позивача за договором № 20/0710 від 20.07.2010 р. склала 716157,50 грн. В обґрунтування цього факту позивач надав до суду завірені копії платіжних доручень та оригінали банківських виписок з відміткою банку про проведення платежу.

В позовній заяві позивач вказує, що фактично сторони здійснювали постачання та прийом товару згідно договору № 20/0710 від 20.07.2010 р. В письмових поясненнях № 1101/17–1 від 17.01.2011 р., № 1102/15–1 від 15.02.2011 р. позивач зазначає, що товар постачався саме на підставі спірного договору, що підтверджується на його думку посиланням на договір № 20/0710 від 20.07.2010 р. у видаткових накладних. Крім того, позивач вважає, що в спірному періоді між сторонами не укладалися будь–які інші договори, в тому числі в усній формі або у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, телеграмами тощо, крім договору № 20/0710 від 20.07.2010 р. При цьому позивач вказує на той факт, що оригінали договору № 20/0710 від 20.07.2010 р. та специфікацій до нього були направлені відповідачу поштою в двох екземплярах, але останнім так і не були підписані.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому визнає факт отримання від позивача товару за видатковими накладними представником за довіреністю. Вказані накладні були підписані особою, уповноваженою відповідачем тільки на отримання товарно–матеріальних цінностей, а не на підписання договору. Факт підписання договору № 20/0710 від 20.07.2010 р. та специфікацій до нього відповідач заперечує та вказує на існування між сторонами правовідносин купівлі–продажу, заснованих на усній домовленості. За вказаних обставин відповідач вважає, що строк виконання грошового зобов’язання сторонами в усній формі не погоджувався, вимог на оплату згідно ст. 530 ЦК України відповідач від позивача не отримував, у зв’язку з чим строк оплати отриманого товару для нього не наступив.

Суд, враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази, дійшов наступних висновків:

Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що вказані поставки товару на спірну суму були здійснені на підставі договору № 20/0710 від 20.07.2010 р.

Спірний договір та специфікації до нього підписані позивачем та скріплені його печаткою. З боку відповідача на вказаних документах підписи та печатки відсутні. Оригінали договору № 20/0710 від 20.07.2010 р. та специфікацій № 1 від 20.07.2010 р., № 2 від 26.07.2010 р., № 3 від 04.08.2010 р., № 4 від 05.08.2010 р., № 5 від 11.08.2010 р. додані до позову.

Відповідно до ст. 179 ч. 7 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Проаналізувавши обставини справи, враховуючи пояснення обох сторін, суд дійшов висновку, що договір № 20/0710 від 20.07.2010 р. (з урахуванням специфікацій № 1 від 20.07.2010 р., № 2 від 26.07.2010 р., № 3 від 04.08.2010 р., № 4 від 05.08.2010 р., № 5 від 11.08.2010 р.) фактично сторонами не був укладений на таких умовах, з таким номером та від такої дати. Таким чином, суд приймає до уваги заперечення відповідача стосовно здійснення поставок товару по спірним накладним не на підставі договору № 20/0710 від 20.07.2010 р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Аналіз вищевказаних обставин у їх сукупності, з урахуванням позицій кожної сторони, дає підстави суду вважати, що позивачем не доведений сам факт поставки товару за спірними видатковими накладними на умовах договору № 20/0710 від 20.07.2010 р. та специфікацій до нього, на підставі якого позивач вимагає стягнути заборгованість за переданий товар.

Фактично судом встановлено, що між сторонами відбулися правовідносини купівлі–продажу товару, не пов’язані з виконанням договору № 20/0710 від 20.07.2010 р., що підтверджені певними діями та первинними документами. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача.

Такого клопотання до суду не надходило. Позивачем до початку розгляду господарським судом справи по суті підстави позову не змінювалися.

Оскільки передача товару по спірним накладним на умовах договору № 20/0710 від 20.07.2010 р. матеріалами справи не підтверджена, а позовні вимоги засновані на невиконанні відповідачем зобов’язання оплатити вартість товару на умовах вказаного договору, то за таких обставин суд вважає позовні вимоги про стягнення основного боргу на суму 716157,50 грн. необґрунтованими, тому їх відхиляє. В даному випадку суд відмовляє в задоволенні позову за формальних причин, у зв’язку з чим позивач в подальшому має право звернутися до суду із позовом з інших підстав.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача у зв’язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 25; 32-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Замінити відповідача з закритого акціонерного товариства “Феоніс” на товариство з обмеженою відповідальністю „Комбікормовий завод “Феоніс” у зв’язку з правонаступництвом.

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 02.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 03.03.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Богатир К.В.