Рішення № 14047699, 03.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.03.11 р. Справа № 15/20

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Донецький енергозавод” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 00213411)

до відповідача закритого акціонерного товариства “Горлівський машинобудівник” м. Горлівка (код ЄДРПОУ 31534348)

про стягнення заборгованості в сумі 5601500,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кравчук М.В. за довіреністю № 16 від 14.02.2011 р.

від відповідача: Гордієнко Н.Я. за довіреністю № 50-2/35 від 11.01.2011 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Донецький енергозавод” м. Донецьк до закритого акціонерного товариства “Горлівський машинобудівник” м. Горлівка про стягнення заборгованості в сумі 5601500,00 грн.

Ухвалою суду від 06.01.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/20, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2004 р. сторони уклали договір № 221/22 поставки, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався здійснювати поставку в обумовлені даним договором строки та на умовах договору покупцю продукцію виробничо–технічного призначення, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти вказаний товар та своєчасно оплатити його на умовах даного договору.

Згідно п. 4.4 договору строк оплати по кожній конкретній погодженій партії товару погоджується у відповідній специфікації.

Пунктом 8.2 договору (з урахуванням додаткових угод № 1 від 20.12.2005 р., № 2 від 29.12.2006 р., № 3 від 20.12.2007 р., б/н від 12.12.2008 р., б/н від 07.12.2009 р., б/н від 30.12.2010 р. до нього) передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2011 р., а в частині виконання зобов’язань – до повного та належного виконання цих зобов’язань.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками із застереженням „з протоколом розбіжностей”.

До договору сторони підписали протокол розбіжностей, в якому викладений пункт 8.3 договору в редакції покупця та постачальника. Кожна зі сторін підписала протокол розбіжностей під своєю редакцією. Позивач надав до суду додаткові письмові пояснення № 09–371 від 28.02.2011 р., в яких повідомив про прийняття ним пункту 8.3 договору в редакції покупця (відповідача). Тобто, з цього приводу спір між сторонами відсутній.

До спірного договору сторони підписали специфікації, в яких погодили найменування продукції, одиницю вимірювання, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару, строк поставки та строк оплати товару. Спірні специфікації підписані сторонами та скріплені печатками, завірені копії додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору поставки № 221/22 від 25.11.2004 р. та специфікацій № 20 від 11.11.2008 р., № 21 від 26.11.2008 р., № 1 від 27.05.2009 р., № 2 від 01.06.2009 р., № 3 від 23.06.2009 р., № 4 від 08.09.2009 р., № 6 від 28.09.2009 р., № 7 від 28.09.2009 р., № 8 від 30.09.2009 р., № 9 від 01.10.2009 р., № 10 від 19.10.2009 р., № 11 від 28.10.2009 р., № 12 від 02.11.2009 р., № 13 від 02.11.2009 р., № 14 від 20.11.2009 р., № 15 від 25.11.2009 р., № 16 від 16.12.2009 р., № 1 від 26.01.2010 р., № 2 від 01.02.2010 р., № 3 від 15.02.2010 р., № 4 від 03.03.2010 р., № 5 від 24.03.2010 р., № 6 від 24.03.2010 р., № 7 від 12.04.2010 р., № 8 від 21.04.2010 р., № 9 від 18.05.2010 р., № 10 від 28.06.2010 р., № 11 від 29.06.2010 р., № 12 від 05.07.2010 р., № 13 від 05.07.2010 р., № 14 від 07.07.2010 р., № 15 від 09.07.2010 р., № 16 від 30.08.2010 р., № 17 від 30.08.2010 р., № 18 від 09.09.2010 р., № 19 від 21.09.2010 р., № 20 від 05.11.2010 р., № 21 від 10.11.2010 р., № 22 від 24.11.2010 р. ним в період з листопада 2008 р. по листопад 2010 р. було поставлено відповідачу товар за товарно–транспортними накладними на загальну суму 5601500,00 грн. Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписами представників відповідача, а також довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей, рахунками–фактурами. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 221/22 від 25.11.2004 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, вказані в спірних накладних, відповідають тим, що погоджені сторонами в специфікаціях до договору. Крім того, підставою поставки в рахунках–фактурах та довіреностях вказаний саме договір № 221/22 від 25.11.2004 р.

В позовній заяві позивач стверджує, що відповідач отриманий товар не оплатив, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість склала 5601500,00 грн. В обґрунтування вказаних обставин позивач надав до суду завірену копію акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.12.2010 р., згідно якого заборгованість відповідача на користь позивача станом на момент підписання акту звірки складала 5601500,00 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 221/22 від 25.11.2004 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови для договору поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в специфікаціях до договору № 221/22 від 25.11.2004 р., за якими постачався товар в спірний період, передбачили здійснення оплати з відстроченням платежу на 30 календарних днів з моменту отримання товару, тобто від дати підписання видаткової накладної.

Виходячи з того, що за останньою спірною товарно–транспортною накладною № 532 товар був отриманий відповідачем 29.11.2010 р., строк оплати наступив у період з 30.11.2010 р. по 29.12.2010 р. включно, а вже з 30.12.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару. За іншими спірними товарно–транспортними накладними строк оплати товару наступив раніше.

В матеріалах справи міститься завірена копія акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.01.2011 р., з якого вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату товару, отриманого за спірними товарно–транспортними накладними, в грудні 2010 року на загальну суму 1097000,00 грн. Вказані обставини також підтверджуються завіреними копіями банківських виписок: від 02.12.2010 р. на суму 655000,00 грн., від 06.12.2010 р. на суму 412000,00 грн., від 22.12.2010 р. на суму 30000,00 грн., де призначенням платежу вказана оплата продукції згідно договору № 221/22 від 25.11.2004 р. Тобто, станом на 01.01.2011 р. неоплаченим залишився товар, отриманий за спірними товарно–транспортними накладними, на суму 4504500,00 грн. (5601500,00 грн. – 1097000,00 грн. = 4504500,00 грн.). Згідно акту звірки заборгованість відповідача на користь позивача станом на момент підписання даного акту складає 5242086,14 грн. (4504500,00 грн. + 737586,14 грн. = 5242086,14 грн.). При цьому у вказану суму заборгованості сторони включили вартість товару, поставленого позивачем та прийнятого відповідачем на загальну суму 737586,14 грн. за товарно–транспортними накладними в грудні 2010 року, які не є предметом спору у даній справі. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач при подачі позову до суду не врахував часткову оплату відповідачем отриманого товару на суму 1097000,00 грн., у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині суд вважає безпідставними. За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу на суму 5601500,00 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 4504500,00 грн. В частині стягнення основного боргу на суму 1097000,00 грн. позовні вимоги необґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому частково визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу на суму 4504500,00 грн. Проти стягнення основного боргу на суму 1097000,00 грн. відповідач заперечував у зв’язку з оплатою продукції в грудні 2010 р. на таку суму. Вказаним обставинам суд вже давав правову оцінку, про що було зазначено вище.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову в частині основного боргу на суму 4504500,00 грн., не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 78; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства “Горлівський машинобудівник” (юридична адреса: 84603, Донецька область, м. Горлівка, вул. Катеринича, буд. 1; код ЄДРПОУ 31534348; рахунок 260023833 в АТ „Райффайзен банк Аваль” м. Горлівка, МФО 335076) на користь відкритого акціонерного товариства “Донецький енергозавод” (юридична адреса: 83049, м. Донецьк, вул. Професорів Богословських, 15; код ЄДРПОУ 00213411; рахунок 26009301747761 в філії „Головного управління ПАТ Промінвестбанк” в Донецькій області, МФО 334635) основний борг на суму 4504500,00 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 20506,07 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 189,78 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму 1097000,00 грн.

У судовому засіданні 03.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 04.03.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.