Рішення № 14047702, 02.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.03.11 р. Справа № 15/44

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства “Макіївтепломережа” м. Макіївка (код ЄДРПОУ 31534547)

до відповідача приватного акціонерного товариства “Слов’янський крейдо-вапняний завод” смт. Черкаське (код ЄДРПОУ 00290587)

про стягнення 21801,06 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Апанасов О.Л. за довіреністю № 08-274 від 13.01.2011 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява комунального підприємства “Макіївтепломережа” м. Макіївка до приватного акціонерного товариства “Слов’янський крейдо-вапняний завод” смт. Черкаське про стягнення 21801,06 грн.

Ухвалою суду від 11.02.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/44, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2010 р. сторони уклали договір № 32–59, згідно якого постачальник (відповідач) зобов’язався поставити, а покупець (позивач) зобов’язався оплатити та прийняти поставлене будівельне вапно ВПА2 в кількості 240 тон. Постачання продукції проводиться через 15 календарних днів після отримання повного авансового платежу. Постачання продукції здійснюється на умовах ЕХW (склад постачальника) при постачанні продукції автотранспортом згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів „ІНКОТЕРМС–2000”. Сума цього договору підлягає коригуванню з урахуванням рівня відпускної ціни.

Відповідно до п. 4.3 договору оплата продукції проводиться в національній валюті (гривні) протягом трьох банківських днів шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника авансового платежу в розмірі 100% вартості продукції згідно рахунку, наданого постачальником.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що він вступив в силу з 01.02.2010 р. та діяв до 31.12.2010 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 32–59 від 22.01.2010 р. ним згідно рахунку–фактури № 43 була здійснена передоплата товару на суму 30424,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням з відміткою банку про проведення платежу № 1821 від 06.04.2010 р. Призначенням платежу вказана оплата за вапно згідно рахунку № 43. Завірена копія рахунку–фактури та оригінал платіжного доручення додані до позову.

Відповідач частково поставив товар на суму передоплати за видатковою накладною № СМ–0000379 від 06.07.2010 р. на суму 8623,08 грн., в результаті чого непоставленим залишився товар на суму 21801,06 грн. Завірена копія видаткової накладної міститься в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не поставив позивачу будівельне вапно, що є підставою для повернення передоплати на суму непоставленого товару), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми передоплати за непоставлений товар згідно договору № 32–59 від 22.01.2010 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, у позивача виникає обов’язок оплатити товар, а у відповідача – передати товар.

Умовами спірного договору передбачена поставка товару на умовах ЕХW (склад постачальника, „ІНКОТЕРМС–2000”) протягом 15 календарних днів після отримання повного авансового платежу. Рахунок на оплату № 43 був виставлений на суму 30424,14 грн. Позивач перерахував вказану суму одним платежем 06.04.2010 р. Таким чином, відрахування 15 календарних днів на поставку товару починається з 07.04.2010 р. та закінчується 21.04.2010 р.

Відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів „ІНКОТЕРМС–2000” термін "франко-завод" (EXW, EX WORKS (... named place), ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього.

Відповідач в погоджений сторонами період після отримання авансового платежу письмових повідомлень покупцю про готовність до відвантаження товару не надав. Таким чином, вже з 22.04.2010 р. почалося прострочення поставки товару для відповідача.

Пунктом 5.6 договору сторонами погоджено, що при порушенні термінів постачання продукції понад 15 діб з моменту отримання авансового платежу постачальник в триденний термін повертає отриману попередню оплату.

Відповідач надав до суду відзив № 58 від 22.02.2011 р. на позовну заяву, в якому підтвердив факт отримання від позивача авансового платежу на суму 30424,14 грн. На момент отримання цих коштів відповідач призупинив виробництво вапна. З залишків було відвантажено вапно за видатковою накладною № СМ–0000379 від 06.07.2010 р. на суму 8623,08 грн. При цьому відповідач просив суд зупинити провадження у даній справі та зобов’язувався відвантажити вапно, яке планує випустити в квітні–травні цього року.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі суд відхиляє, як необґрунтоване, тому як суд не вбачає підстав для обов’язкового або можливого зупинення провадження у справі згідно ст. 79 ГПК України.

Доводи відповідача стосовно здійснення поставки позивачу вапна, яке він планує випустити в квітні–травні цього року, судом не приймаються до уваги у зв’язку з наступним:

Відповідно до ст. 693 ч. 2 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 670 ч. 1 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно вказаних норм закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов’язки у відповідача.

Вказаними нормами ЦК України передбачається можливість виникнення обов’язку продавця повернути попередню оплату, але тільки за наявності факту порушення ним строку поставки товару та пред’явлення покупцем вимоги продавцю повернути сплачені кошти.

Позивач скористався своїм альтернативним правом вимагати повернення суми попередньої оплати.

Статті 670 та 693 ЦК України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов’язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки). Спірним договором № 32–59 від 22.01.2010 р. (пункт 5.6) визначений строк повернення постачальником суми передоплати, здійсненої покупцем протягом 3 днів з моменту прострочення поставки товару понад 15 діб.

Виходячи з того, що прострочення поставки товару почалося 22.04.2010 р., про що судом було вказано вище, 15 діб з цього моменту закінчуються 06.05.2010 р., тобто строком повернення суми передоплати для постачальника є період з 07.05.2010 р. по 11.05.2010 р. (з урахуванням вихідних та святкових днів).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення передоплати в сумі 21801,06 грн. суд вважає обґрунтованими, тому їх задовольняє.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства “Слов’янський крейдо-вапняний завод” (юридична адреса: 84162, Донецька область, смт. Черкаське; код ЄДРПОУ 00290587; рахунок 26003217501001 в Краматорській філії АТ „Брокбізнесбанк”, МФО 377078) на користь комунального підприємства “Макіївтепломережа” (юридична адреса: 86156, Донецька область, м. Макіївка, вул. Лебедева, госпблок; код ЄДРПОУ 31534547; рахунок 26009402000 в ЗАТ „Донгорбанк” м. Макіївка 1 відділення, МФО 334970) суму авансового платежу в розмірі 21801,06 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 218,01 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 03.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 04.03.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.