Ухвала суду № 140459105, 06.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/34195/26

Провадження № 2/127/9799/26

УХВАЛА

06 жовтня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Шаміна Ю.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення права власності, перерахунок часток у спільній частковій власності, встановлення порядку користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Туніка Ю.М. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення права власності, перерахунок часток у спільній частковій власності, встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Зазначена позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а тому є підстави для залишення її без руху відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України з метою усунення недоліків.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (ч. 5 ст. 177 ЦПК України). Обов`язок подання доказів разом з поданням позовної заяви передбачений ч. 2 ст. 83 ЦПК України.

З позовної заяви слідує, що позивач обґрунтовує позовні вимоги положеннями ст. 349 ЦК України, відповідно до якої право власності на майно припиняється в разі його знищення. Разом з тим, у позовній заяві не зазначено доказів по наведеній позивачем обставині того, що саме знищена частина будинку належала на праві власності ОСОБА_2 , а також будь-якого підтвердження щодо встановленого порядку користування будинком або щодо виділення частки ОСОБА_2 в натурі.

Не містить позовна заява доказів по зазначеним у ній обставинам того, що частина будинку віднесена у встановленому законом порядку контролюючими органами до аварійного житла та не придатна у зв`язку з цим до проживання.

Окрім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

За змістом п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. Водночас, під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Зі змісту поданої позовної заяви встановлено, що заявлені позивачкою вимоги спрямовані на зміну обсягу належного їй права власності на нерухоме майно шляхом зміни розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Наслідком задоволення такого позову буде зміна розміру частки позивачки у праві власності на нерухоме майно, тобто зміна майнового права, що підлягає грошовій оцінці. Тобто вказана вимога має майновий характер.

Таким чином, звертаючись із таким позовом, позивач повинна була зазначити ціну позову, надати належне обґрунтування такої ціни та сплатити судовий збір, виходячи з вартості майна, щодо якого фактично ставиться питання про зміну обсягу права власності.

Натомість позивачкою сплачено судовий збір за дві інших немайнових вимоги (припинення права власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою) у сумі 2662,40 грн.

Водночас у поданій позовній заяві позивачка не зазначила ціну позову, не додала документів, які б підтверджували вартість майна, стосовно якого заявлено вимогу про зміну розміру часток співвласників.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Враховуючи предмет позову і те, що в суду відсутня можливість встановлення ціни позову на день подання позову (в матеріалах відсутні докази щодо підтвердження дійсної вартості спірного майна), суд вважає за необхідне попередньо визначити розмір судового збору для позивача в сумі 2000,00 грн (з наступним поверненням переплаченого чи доплатою судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи).

Так, позивачу слід доплатити судовий збір в сумі 2000,00 грн та надати суду оригінал відповідного документа, що підтверджує його сплату.

При цьому, позивач не звільняється від обов`язку зазначити обставини з посиланням на докази щодо дійсної вартості спірного майна та виходячи з вартості визначити ціну позову. В такому разі він вправі сплатити судовий збір виходячи з дійсної вартості цього майна.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору наступні:

отримувач коштів: ГУК у Вінн.обл./м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ отримувача: 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA318999980313181206000002856.

При цьому, слід звернути увагу позивача, що за практикою ЄСПЛ вимога про сплату зборів судам у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (рішення від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Case of Kreuz v. Poland), заява №28249/95, п. 60).

Крім того, наведена позивачкою прохальна частина стосовно перерахунку часток не містить чіткого визначення змісту позовної вимоги, оскільки позивачка не зазначила, який саме розмір частки у праві спільної часткової власності вона просить визначити за нею, а також який саме розмір частки повинен належати кожному із відповідачів після такої зміни, що не дає можливості встановити кінцевий зміст заявленої вимоги, межі судового розгляду та рішення, яке просить ухвалити позивачка.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог, а учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Саме тому суд не вправі самостійно формулювати замість позивача зміст позовної вимоги та визначати той розмір часток, який позивачка просить встановити судовим рішенням.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно усунути зазначені недоліки.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

При цьому суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Керуючись ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення права власності, перерахунок часток у спільній частковій власності, встановлення порядку користування земельною ділянкою - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п`яти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна