Ухвала суду № 140459104, 08.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/27538/25

Провадження №1-в/127/354/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду № 12 клопотання в.о. начальника Державної установи «Сокирянська виправна колонія № 67» ОСОБА_4 про зарахування ОСОБА_5 строку попереднього ув`язнення до строку покарання,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання в.о. начальника Державної установи «Сокирянська виправна колонія № 67» (далі ВК 67) ОСОБА_4 про зарахування ОСОБА_5 до строку попереднього ув`язнення до строку покарання.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5 згідно вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 19.01.2026 було засуджено до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Згідно ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 22.12.2025 був змінений застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід з утримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту складає 60 днів, тобто з 22.12.2025 до 23:59 години 20.02.2026.

Прокурор проти задоволення клопотання не заперечував.

ОСОБА_5 подане клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 537 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати, зокрема, питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Пунктом 14 частини першої статті 537 КПК визначено, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати зокрема, інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Зі змісту пункту 1 частини другої статті 539 КПК клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-1, 13-1, 13-4, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини другої статті 539 КПК визначено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Відповідно до частини сьомої статті 72 КК домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими частиною першою цієї статті, виходячи з того, що 3 дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

З наданих суду матеріалів випливає, що ОСОБА_5 згідно вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 19.01.2026 було засуджено до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Також з матеріалів справи випливає, що згідно з ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.12.2025 був змінений застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід з утримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком до 23:59 години 20.02.2026.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 374 КПК у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою, зокрема, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Зі змісту вироку випливає, що рішення про запобіжні заходи судом ухвалене не було.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07.04.2026 вирок від 19.01.2026 був змінений в частині вирішення питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту, рішення про запобіжний захід апеляційним судом також прийняте не було.

Згідно з частиною першою статті 203 КПК ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як суд зазначив вище, 19.01.2026 судом постановлений саме обвинувальний вирок, зазначене судове рішення в частині визнання ОСОБА_5 винуватим та призначеного йому покарання судом апеляційної інстанції залишене без змін. Тому правові підстави для припинення дії ухвали суду від 22.12.2025 про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з огляду на приписи частини першої статті 203 КПК відсутні.

Наведені висновки суду щодо обрахунку строку зарахування до строку покарання строку перебування обвинуваченого під домашнім арештом узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду (далі ВС) від 13.02.2025 (справа № 740/6090/21).

У постанові від 16.07.2026 (справа № 750/645/24) ВС зауважив, що у разі, якщо один день одночасно припадає на попереднє ув`язнення та домашній арешт, його не можна зараховувати двічі. При цьому в зазначеному судовому рішенні ВС з посиланням на постанови від 27.02.2024 (справа № 991/1568/23) та 19.02.2026 (справа № 344/2364/19) зауважив про необхідність застосування норм кримінального закону в спосіб, більш сприятливий для особи.

Саме тому день звільнення ОСОБА_5 з-під варти у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, тобто 22.12.2025, слід зарахувати саме як строк попереднього ув`язнення. Натомість зарахування строку перебування під домашнім арештом слід обраховувати з наступного після звільнення з-під варти дня, тобто 23.12.2025.

Отже, ОСОБА_5 перебував під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з 22.12.2025 до 23:59 години 20.02.2026, тому суд приходить до переконання про необхідність зарахування до призначеного покарання у виді позбавлення волі, період під час якого ОСОБА_5 перебував під цілодобовим домашнім арештом, відповідно до положень до частини сьомої статті 72 КК, з розрахунку 3 дні домашнього арешту за 1 день позбавлення волі.

Керуючись статтями 371, 539 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Зарахувати до строку, призначеного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 19.01.2026 строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з 23.12.2025 до 20.02.2026, з розрахунку 3 (три) дні домашнього арешту за 1 (один) день позбавлення волі.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя