Ухвала суду № 140458369, 02.10.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/14542/26

Провадження №: 4-с/755/138/26

У Х В А Л А

"02" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Мовчан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 виконуючий обов`язки начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Акціонерне товариство «Сенс Банк» правонаступник Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», на дії/бездіяльність органу примусового виконання, -

В С Т А Н О В И В:

Заявниця, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва зі скаргою, в якій просить суд:

1) визнати неправомірною бездіяльність в.о. начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кущака Василя Богдановича після одержання заяви від 16.07.2026, вх. № 19868, яка полягає у невжитті заходів щодо відновлення матеріалів знищеного ВП №29421603, невстановленні підстав його завершення та неприйнятті процесуального рішення за заявою про зняття арешту;

2) зобов`язати в.о. начальника Кущака Василя Богдановича, а в разі зміни посадової особи - іншу уповноважену посадову особу Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, вжити заходів щодо відновлення матеріалів ВП № НОМЕР_2 відповідно до пункту 16 розділу VIII акта «Інструкція з організації примусового виконання рішень»;

3) зобов`язати уповноважену посадову особу Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України після відновлення матеріалів ВП № НОМЕР_2 усунути порушення права ОСОБА_1 шляхом винесення постанови про зняття арешту з усього її нерухомого майна, накладеного постановою старшого державного виконавця Кущака В. Б. від 25.10.2011 у ВП № НОМЕР_2;

4) зобов`язати уповноважену посадову особу Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України невідкладно вчинити передбачені законом дії, необхідні для державної реєстрації припинення обтяжень за записами № 175695, № 173766 та № 173861, внесених на підставі постанови від 25.10.2011 у ВП № НОМЕР_2;

5) у разі встановлення передчасності заявленої вимоги пункту 5 до завершення відновлення матеріалів ВП № НОМЕР_2, зобов`язати уповноважену посадову особу Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України після відновлення матеріалів невідкладно повторно розглянути заяву від 16.07.2026, вх. № 19868, з урахуванням установлених судом обставин і правової оцінки та прийняти за її результатами вмотивоване процесуальне рішення у формі постанови.

Свої вимоги заявниця обґрунтовує тим, що 27.12.2010 Дніпровським районним судом міста Києва у справі № 6-2108/2010 видано виконавчий лист про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку Укрсоцбанк заборгованості в розмірі 97 752,49 грн. На підставі цього виконавчого листа Другим відділом державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2. 25.10.2011 старший державний виконавець Кущак В. Б. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на підставі якої накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 . 26.06.2012 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке могло бути звернено стягнення, та безрезультатністю вжитих заходів щодо розшуку такого майна. Відтоді минуло понад чотирнадцять років. Чинного виконавчого провадження з виконання саме цього виконавчого листа немає, відомостей про його повторне пред`явлення у встановлений законом строк або про поновлення такого строку немає, матеріали виконавчого провадження знищено, однак три записи про арешт усього нерухомого майна залишаються чинними.

16.07.2026 представник боржника звернувся до Тернопільського ВДВС із заявою про перевірку підстав подальшого існування арешту та його зняття. Листом від 22.07.2026 повідомлено, що станом на день надання відповіді виконавчі провадження, у яких боржницею є ОСОБА_1 , на виконанні не перебувають; виконавчий документ у ВП № НОМЕР_2 повернуто стягувачу 26.06.2012; матеріали завершених виконавчих проваджень знищено після закінчення строку зберігання. Однак після отримання заяви Відділ не відновив матеріали ВП № НОМЕР_2, не встановив усіх юридично значущих обставин його завершення, не перевірив наявність чи відсутність чинної можливості повторного виконання виконавчого документа та не прийняв процесуального рішення за результатами розгляду заяви про зняття арешту. Замість цього заявнику було надіслано інформаційний лист із загальним переліком передбачених законом підстав для зняття арешту. Отже, предметом цієї скарги є не бездіяльність 2012 року і не твердження про автоматичне зняття арешту в момент повернення виконавчого документа стягувачу. Оскаржується актуальна бездіяльність в.о. начальника Тернопільського ВДВС Кущака Василя Богдановича після одержання заяви від 16.07.2026, яка полягає у невиконанні обов`язку забезпечити відновлення матеріалів знищеного виконавчого провадження, належно розглянути заяву та вжити передбачених законом заходів для поновлення порушеного права власності.

01.09.2026 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу сформовано інформаційну довідку № 492196077 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 . Запис про обтяження № 175695. Дата і час державної реєстрації 03.11.2011 12:56:28. Вид обтяження арешт нерухомого майна. Опис предмета обтяження все нерухоме майно. Документ-підстава постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП № НОМЕР_2, видана 25.10.2011 Другим відділом державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, старший державний виконавець Кущак В. Б. Запис про обтяження № 173766. Дата і час державної реєстрації 03.11.2011 12:56:28. Вид обтяження арешт нерухомого майна. Опис предмета обтяження все нерухоме майно. Документ-підстава постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП № НОМЕР_2, видана 25.10.2011 Другим відділом державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, старший державний виконавець Кущак В. Б. Запис про обтяження № 173861 у спеціальному розділі. Дата і час державної реєстрації 03.11.2011 12:56:28. Вид обтяження арешт нерухомого майна. Опис предмета обтяження все нерухоме майно. Документ-підстава постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП № НОМЕР_2, видана 25.10.2011 Другим відділом державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, старший державний виконавець Кущак В. Б. Орган ДВС не назвав жодної актуальної мети, яку забезпечують записи № 175695, № 173766 та № 173861.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14.09.2026 поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду із даною скаргою, прийнято та призначено скаргу до судового розгляду.

Зазначена ухвала суду представнику заявниці та заінтересованим особам була доставлена до їх електронних кабінетів 15.09.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

02.10.2026 від представника заявниці ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшла заява, у якій останній просив суд проводити судове засідання за відсутності сторони заявниці, заявлені вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судове засідання сторони не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Згідно до вимог статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно частини 1 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судовий контроль за виконанням судових рішень, зокрема, право сторони виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльність державного виконавця регламентовано розділом VII ЦПК України.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 447-1 ЦПК України).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За нормою частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Судом з листа Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділ) від 22.07.2026 № 152117 встановлено, що згідно перевірки бази даних АСВП у Відділі виконавчі провадження, в яких боржник ОСОБА_1 на виконанні станом на 22.07.2026 не перебувають. Також повідомив, що на виконанні перебували провадження, зокрема, але не виключно, ВП № НОМЕР_2, назва документу: виконавчий лист від 27.12.2010 № 6-2108/2010 виданий 27.12.2010 Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» заборгованості в сумі 97 752,49 грн. 26.02.2012 державним виконавцем винесено постанову - Повернення ВД стягувачеві п.2 ч.1 ст.47 (відсутність у боржника майна). Повідомлено, що матеріали виконавчого провадження було знищено в установленому законом порядку.

В частині розгляду звернення стосовно накладення обтяжень, Відділ повідомив, зокрема, але не виключно, наступне. Номер запису про обтяження 175695. Дата, час державної реєстрації 03.11.2011 12:56:28, Обтяжувач: Другий відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, вп № НОМЕР_2, виданий 25.10.2011, видавник: Другий відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, Вид обтяження: арешт нерухомого майна, Опис предмета обтяження: все нерухоме майно. Номер запису про обтяження: 173766. Дата, час державної реєстрації 03.11.2011 12:56:28, Обтяжувач: Другий відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: вп № НОМЕР_2, виданий 25.10.2011, видавник: Другий відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, Вид обтяження: арешт нерухомого майна, Опис предмета обтяження: все нерухоме майно. Номер запису про обтяження: 173861 (спеціальний розділ), Дата, час державної реєстрації 03.11.2011 12:56:28, Обтяжувач: Другий відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, вп № НОМЕР_2, виданий 25.10.2011, видавник: Другий відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, Вид обтяження: арешт нерухомого майна, Опис предмета обтяження: все нерухоме майно.

Відділом зазначено, що правові підстави для зняття арешту передбачені статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» та наведено їх перелік. А відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (а.с.9-10).

Наявність вищевказаних обтяжень підтверджується інформаційною довідкою № 492196077 від 01.09.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с.12-14).

Згідно із положеннями частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Судом встановлено, що арешт на майно ОСОБА_1 був накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в межах ВП № НОМЕР_2.

Як встановлено з відповіді Тернопільського ВДВС, у них на виконання перебувало ВП № НОМЕР_2, щодо виконання виконавчого листа № 6-2108/2010 виданого 27.12.2010 Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» заборгованості в сумі 97 752,49 грн. 26.02.2012 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно частини 5 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статте 22 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05.10.2016 набрав чинності Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Враховуючи викладене, оскільки виконавчий лист від 27.12.2010 № 6-2108/2010, на підставі якого відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» заборгованості в сумі 97 752,49 грн, 26.02.2012 було повернуто стягувачу, то повторно пред`явити його до виконання стягувач міг у строк до 27.02.2013.

Встановивши вищенаведені обставини, оскільки зазначений виконавчий лист повторно не пред`являвся до примусового виконання і строки його пред`явлення до виконання закінчилися ще до набрання чинності Законом № 1404-VIII, суд, доходить до висновку про те, що збереження арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритого виконавчого провадження та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника ОСОБА_1 .

Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 2/0301/806/11, зазначив, що аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню. Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу. Верховний Суд зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. При цьому суд апеляційної інстанції підставно врахував те, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Крім того, слід зауважити, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин право реалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд зазначає, що Тернопільським відділом ДВС не доведено підстав збереження арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 у 2011 році, оскільки матеріали виконавчого провадження у якому було накладено спірний арешт на майно були знищені.

У даній ситуації суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу (більше 14 років) нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту прав заявника, який дасть змогу відновити право боржника на мирне володіння його майном є зобов`язання державного виконавця зняти такий арешт і вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна.

Відповідно до статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За вказаних обставин, з урахуванням встановлених обставин у справі, дослідивши та оцінивши усі надані до суду докази, суд доходить висновку про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 виконуючий обов`язки начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Акціонерне товариство «Сенс Банк» правонаступник Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», на дії/бездіяльність органу примусового виконання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. При цьому пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 12, 13, 18, 81, 89, 247, 258-261, 268, 353, 354, 447, 447-1, 450, 451 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 виконуючий обов`язки начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 45000236, вул. Острозького Василя Костянтина, 14, м. Тернопіль), Акціонерне товариство «Сенс Банк» правонаступник Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ: 23494714, вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ), на дії/бездіяльність органу примусового виконання - задовольнити частково.

Зобов`язати уповноважену посадову особу Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії щодо зняття (скасування) арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного постановою старшого державного виконавця Кущака В. Б. від 25.10.2011 у ВП № НОМЕР_2.

Зобов`язати уповноважену посадову особу Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії, щодо реєстрації припинення обтяження майна ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про припинення обтяжень № 175695, № 173766 та № 173861, внесених на підставі постанови від 25.10.2011 у ВП № НОМЕР_2.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 08.10.2026.

Суддя: