Рішення № 140425084, 08.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2790/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Харківський комбінат гофрокартону", м. ХарківдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Терра", м. Харківпростягнення 230569,35 грнбез виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський комбінат гофрокартону» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра», якою просить суд стягнути з відповідача суму в розмірі 230 569,35 грн, з яких 198 013,87 грн сума основного боргу, 7 817,31 грн сума інфляційного збільшення та 24 738,17 грн загальна сума пені (штрафні санкції). Також, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 767,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару за Договором поставки № 28-02/24 від 28.02.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.08.2026 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 10.08.2026 отримано сторонами, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в електронні кабінети сторін.

25.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра» - Ясинського Олександра Івановича до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 20896 від 26.08.2026).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що відповідач не заперечує проти позовних вимог по суті, визнає факт укладення Договору поставки № 28-02/24 від 28.02.2024, факт поставки товару за видатковою накладною № 116 від 13.02.2026, факт прийняття товару без зауважень щодо кількості, якості та вартості, а також наявність та розмір основної грошової заборгованості перед позивачем. Відповідач не оспорює факт отримання товару, не заявляв претензій щодо його якості, не порушував питання про недійсність Договору чи окремих його положень. Відповідач не оспорює арифметичну правильність розрахунків, наведених у позовній заяві, ані розрахунку основного боргу, ані кількості днів прострочення, ані застосованої облікової ставки Національного банку України, ані розрахунку інфляційних втрат. Заперечення відповідача стосуються виключно двох питань: розміру належної до стягнення пені, порядку виконання майбутнього рішення суду. Відповідач погоджується з правовою оцінкою спірних правовідносин, наданою позивачем, у частині застосування статей 526, 530 та 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для сторін та необхідності належного виконання зобов`язання у встановлений строк. Відповідач також погоджується з наведеною позивачем правовою позицією про те, що інфляційні нарахування на суму боргу за ч. 2 ст. 625 ЦК України не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення коштів. Виходячи з цього, відповідач визнає інфляційні втрати у сумі 7 817,31 грн у повному обсязі та не заявляє щодо них жодних заперечень. Водночас, відповідач заперечує щодо розміру пені, оскільки заявлений розмір пені значно перевищує розмір збитків позивача. Зазначено, що позовна заява не містить доказів реальних збитків, завданих позивачу простроченням оплати. Єдина майнова втрата, якої позивач фактично зазнав, знецінення грошових коштів за період прострочення, уже в повному обсязі компенсується інфляційними нарахуваннями у сумі 7 817,31 грн, які відповідач визнає і не оспорює. За таких обставин заявлена до стягнення пеня у розмірі 24 738,17 грн має виключно каральний, а не компенсаційний характер. Тому, просить зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50 відсотків, з 24 738,17 грн до 12 369,09 грн, відмовивши у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені в сумі 12 369,08 грн. Також, просить про розстрочення відповідачу сплати заборгованості строком на три місяці.

28.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський комбінат гофрокартону» - Гнатченка Бориса Володимировича до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 21202 від 31.08.2026), (вх. № 21205 від 31.08.2026).

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відповідач посилається у відзиві на позовну заяву на ураження виробничих потужностей внаслідок обстрілу 31.12.2025, на яких відповідач здійснює основну господарську діяльність. Проте, відповідач мав можливість скористатися умовами Договору поставки № 28-02/24 від 28.02.2024 та направити позивачу відповідні листи або повідомлення про наявність такої обставини. Однак станом, як на 13.02.2026 та до моменту отримання відзиву на позовну заяву відповідач жодним чином не попередив позивача, як постачальника, що мала місце ця обставина. Більш того не відповідало на звернення позивача та на його листи. Також позивач наголошує, що поставка Товару відбулася 13.02.2026, тобто через 43 календарні дні після описаних відповідачем обставин. Щодо заперечень відповідача стосовно розміру нарахованої позивачем пені, зазначено, що Умовами Договору поставки прямо передбачено, а саме п. 8.2. : «У разі, якщо Покупець не виконав умови оплати у встановлені терміни, Постачальник має право вимагати сплати Покупцем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несвоєчасно сплаченої суми.» Отже, позивач, при розрахуванні суми пені використовув виключно умови Договору та норми діючого законодавства України. Також позивач вважає безпідставним надання відповідачу розстрочення виконання зобов`язань та зменшення суми нарахованої пені, оскільки позивач добросовісно виконує взяті зобов`язання, здійснює господарську діяльність в умовах воєнного стану, підтримує виробничий процес та забезпечує робочими місцями працівників. Своїми діями відповідач фактично уникає виконання взятого на себе зобов`язання за Договором поставки № 28-02/24 від 28.02.2024 перед позивачем.

02.09.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра» - Ясинський Олександр Іванович подав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 215477 від 02.09.2026).

У запереченнях представник відповідача зазначив, що основна заборгованість у сумі 198 013,87 грн за видатковою накладною № 116 від 13.02.2026 визнається відповідачем у повному обсязі; інфляційні втрати у сумі 7 817,31 грн, нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, також визнаються у повному обсязі. Право позивача нараховувати пеню за подвійною обліковою ставкою Національного банку України, передбачене п. 8.2 Договору поставки № 28-02/24 від 28.02.2024 та статтями 1 і 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», відповідачем не оспорюється; арифметична правильність розрахунку пені (198 013,87 ? (2 ? 15 : 365) ? 152 : 100 = 24 738,17 грн), як і кількість днів прострочення (152 дні), період нарахування (28.02.2026 29.07.2026) та застосована облікова ставка Національного банку України (15% річних) відповідачем перевірені та не оспорюються; витрати зі сплати судового збору в сумі 2 767,00 грн визнаються в повному обсязі. Наголошує, що відповідач не заявляв і не заявляє про настання форс-мажорних обставин, як зазначає позивач у відповіді на відзив. Ані у відзиві, ані в цьому запереченні відповідач не посилається на форс-мажор, не просить звільнити його від виконання зобов`язання і не просить звільнити його від відповідальності. Відповідач визнає борг у повному обсязі.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

28.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський комбінат гофрокартону» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра» (Покупець) укладено Договір поставки № 28-02/24 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору і в порядку передбаченому ним, Продавець зобов`язується продати (передати у власність) Покупцю, а Покупець зобов`язується купити (прийняти у власність) і оплатити на умовах, передбачених даним Договором картонно-паперову продукцію, надалі Товар.

Конкретне найменування та асортимент Товару, що продається на умовах даного Договору визначається у видаткових товарних накладних, надалі накладні до даного Договору (п. 1.2 Договору).Купівля-продаж Товару здійснюється окремими партіями. Окрема парті Товару оформляється однією накладною. Найменування, асортимент, ціна та загальна кількість Товару в партії Товару визначається в накладній до даного Договору (п. 1.3 Договору).

Загальна сума Договору визначається виходячи з цін на Товар, асортименту та загальної кількості Товару, проданого відповідно до умов даного Договору (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, Товар поставляється партіями в обсягах згідно з видатковими накладними. Під «партією Товару» Сторони розуміють кількість Товару, на яку оформлена одна видаткова накладна.

Поставка Товару здійснюється на умовах поставки EXW згідно ІНКОТЕРМС-2020, за попередньою домовленістю (п. 2.2 Договору).

Пунктом 2.3 Договору визначено, що поставка Товару здійснюється після замовлення Покупця в термін не більше 14 календарних днів з дати підтвердження Продавцем замовлення Покупця. Підставою для взяття в роботу буде узгоджений оригінал макет та заявка Покупця.

Відвантажений товар супроводжується наступним пакетом документів: видаткова накладна на Товар, товарно-транспортна накладна, Сертифікат якості на Товар (п. 2.4 Договору).

Датою поставки Товару вважається дата, вказана на видатковій накладній або на товарно-транспортній накладній.

Згідно п. 4.4 Договору, розрахунки за Товар здійснюються Покупцем протягом 14 календарних днів від дати отримання Товару Покупцем, відповідно до накладної на цю партію.

Положеннями п. 8.1 Договору визначено, що у разі, якщо Покупець не виконав умови оплати у встановлені терміни, Постачальник має право вимагати сплати Покупцем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несвоєчасно сплаченої суми.

Сторони дійшли згоди, що у разі порушення Покупцем своїх обов`язків в частині своєчасності та/чи повноти оплати поставленого Товару/піддонів, Покупець у відповідності з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції (п. 8.3 Договору).

Даний Договір вступає в силу з дати його підписання Сторонами та діє до 31.12.2024, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 9.2 Договору).

У випадку, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії Договору, жодна зі Сторін не заявить про свій намір його розірвати, даний Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік (п. 9.2 Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

Із матеріалів справи вбачається, що 13.02.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський комбінат гофрокартону» було проведено поставку Товару гофрокартонної продукції на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра», а саме «ящик 398*190*194 бурий з друком (Т23, С)» 7032 шт., «ящик 260*225*305 бурий без друку (Т23, С)» -6601 шт., «ящик 380*290*230 бурий з друком (Т23, С)» - 3234 шт.

Відповідно до «Видаткової накладної» № 116 від 13.02.2026, податкової накладної № 3 від 13.02.2026, товарно-транспортної накладній № Р116 від 13.02.2026 та у строки встановлені сторонами Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський комбінат гофрокартону» виготовлена та поставлена картонно-паперова продукція на загальну суму 198 013,87 грн, у тому числі ПДВ-20% 33 002,31 грн, на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра».

Картонно-паперова продукція була прийнята відповідачем без зауважень, про що свідчать видаткова накладна № 116 від 13.02.2026 та товарно-транспортна накладна № Р116 від 13.02.2026.

Позивач зазначає, що відповідач, у порушення п. 4.4 Договору поставки № 28-02/24 від 28.02.2024, не виконав свої зобов`язання щодо сплати Товару належним чином у термін з 28.02.2026, тобто протягом понад трьох місяців.

Таким чином, на переконання позивача, відповідач прийнявши Товар за Договором, не мотивовано відмовляється здійснити оплату поставленого Товару.

Прострочка оплати Товару на загальну суму 198 013,87 грн, у тому числі ПДВ-20% 33002,31 грн, станом на 29.07.2026 становить 152 календарних дні, що і стало підставою для звернення позивача до суду з вказаною позовною заявою.

Також, у зв`язку із простроченням відповідачем виконання зобов`язання за Договором поставки № 28-02/24 від 28.02.2024, в порядку п. 8.3 Договору, позивачем нараховано інфляційні витрати в розмірі 7 817,31 грн, та в порядку п. 8.2 Договору нараховано пеню у розмірі 24 738,17 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 230 569,35 грн, з яких: 198013,87 грн - сума основного боргу, 7 817,31 грн - сума інфляційного збільшення та 24 738,17 грн - загальна сума пені (штрафні санкції).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить із такого.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Положеннями ч. 3 ст. 509 ЦК України, встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, за змістом ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Так, згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями статей 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Виходячи із позовних вимог, суд зазначає, що предметом доказування в межах даної справи є здійснення господарської операції між сторонами, а також наявність чи відсутність у відповідача заборгованості та своєчасність виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 28-02/24 від 28.02.2024.

Як вже зазначено текстом вище, на підтвердження доказів поставки позивачем Товару відповідачу, було надано до суду видаткову накладну № 116 від 13.02.2026 (підписану обома сторонами та з відбитками печаток), податкову накладну № 3 від 13.02.2026, а також та товарно-транспортну накладну № Р116 від 13.02.2026, яка містить підписи вантажовідправника, вантажоодержувача, а також відбитки печаток підприємств.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем Товару відповідачу на суму 198 013,87 грн, у тому числі ПДВ-20% 33 002,31 грн, тобто виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором.

Судом встановлено, що відповідач свій обов`язок за Договором поставки № 28-02/24 від 28.02.2024 належним чином не виконав, доказів на спростування вказаних обставин не надав, доказів сплати всієї суми богу за поставку товару відповідачем до матеріалів справи також не надано.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За умовами ст. 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня може бути встановлена для забезпечення будь-якого договірного зобов`язання (як грошового, так і негрошового), оскільки вона належить до штрафних санкцій.

Положеннями ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування та трьох відсотків річних на суму боргу не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до матеріалів справи, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання за Договором поставки № 28-02/24 від 28.02.2024 з оплати поставленого товару, позивачем на підставі п. 8.3 Договору нараховано інфляційні витрати в розмірі 7 817,31 грн, а на підставі п. 8.2 Договору нараховано пеню у розмірі 24 738,17 грн.

Судом здійснено перевірку розрахунку пені та інфляційних витрат, зробленого позивачем та встановлено, що розрахунок відповідає умовам укладеного між сторонами Договору та вимогам чинного законодавства, є арифметично правильним.

Відповідач, у свою чергу, зазначив у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, що визнає основну заборгованість в сумі 198 013,87 грн за видатковою накладною № 116 від 13.02.2026, інфляційні втрати у сумі 7 817,31 грн, нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Також не заперечує та не оспорює право позивача нараховувати пеню за подвійною обліковою ставкою Національного банку України, передбачене п. 8.2 Договору поставки № 28-02/24 від 28.02.2024 та статтями 1 і 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», арифметичну правильність розрахунку пені на суму 24 738,17 грн, як і кількість днів прострочення (152 дні), період нарахування (28.02.2026 29.07.2026) та застосовану облікову ставку Національного банку України (15% річних), витрати зі сплати судового збору в сумі 2 767,00 грн. Отже, відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.

У відповідності до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, ст. 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, враховуючи умови Договору поставки № 28-02/24 від 28.02.2024, факт поставки позивачем товару відповідачу, порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50 відсотків, суд зазначає таке.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 546, ст. 549 ЦК України, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, а не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

У відповідності до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Доводи відповідача, що нарахована позивачем пеня у розмірі 24 738,17 грн значно перевищує розмір збитків позивача, а майнова втрата, якої позивач фактично зазнав, знецінення грошових коштів за період прострочення, в повному обсязі компенсується інфляційними нарахуваннями, є необґрунтованими, не підтвердженими відповідними доказами, у зв`язку з чим такі доводи не є виключними обставинами, які можуть стати підставою для зменшення пені.

Верховний Суд у постанові від 21.06.2021 у справі № 904/3177/20 вказав, що зміст положень статті 551 ЦК України не зобов`язує кредитора доводити наявність у нього збитків для того, щоб притягнути боржника до відповідальності у вигляді штрафних санкцій, а посилання відповідача, в обґрунтування заяви про зменшення штрафних санкцій, на понесені ним збитки у вигляді виконавчого збору та збитковість його підприємства не може вважатися такими винятковими підставами для їх зменшення.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, тобто сплати заборгованості, яке викладено ним у відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив про визнання позовних вимог у повному обсязі та суми заборгованості, однак просить розстрочити її погашення на три місяці відповідно до запропонованого графіка, посилаючись на складне фінансове становище, відсутність вільних та достатніх коштів для одномоментного виконання рішення, укладення 31.07.2026 між ним та Всесвітньою продовольчою програмою Організації Об`єднаних Націй (United Nations World Food Programme), в особі Представника та Директора Офісу в Україні Річарда Хагана, Договіру закупівлі (Formal UA26MIL03/4500097938 на поставку проса (millet), не отримання станом на дату подання відзиву на позовну заяву за вказаним Контрактом жодних коштів, оскільки перше відвантаження заплановане на 19.09.2026, а оплата здійснюється виключно після поставки кожного лоту, а також укладення між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «НОВАТОРГ» Договору про надання послуг з переробки сировини № 03/08-26 тощо.

Положеннями ч. 1 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Верховним Судом у постанові від 27.02.2019 по справі № 796/43/2018 наголошено, що при вирішенні питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку про те, що підставою відстрочення чи розстрочення виконання рішення є наявність підстав, які унеможливлюють виконання рішення господарського суду, як то, стихійне лихо, загроза банкрутства чи то відсутність у боржника майна чи грошових коштів, на яке може бути звернуто стягнення.

Вирішення питання щодо надання чи відмови в наданні відстрочки та/або розстрочки виконання рішення суду є суб`єктивним правом суду, яке останній приймає на власний розсуд шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відтак, беручи до уваги викладене вище, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

При цьому, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Аналіз процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання розстрочки виконання рішення суду, вказує, що законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочку та розстрочку виконання судового рішення з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Посилання відповідача на викладені у клопотанні обставини, свідчать про наявність у відповідача певних фінансових труднощів, однак самі по собі не підтверджують неможливості виконання судового рішення у встановленому законом порядку.

Крім того, наведені обставини стосуються переважно господарської діяльності відповідача та його взаємовідносин із третіми особами. Наявність у відповідача дебіторської заборгованості контрагентів не свідчить про гарантоване отримання ним відповідних коштів у визначені строки та не може покладати на позивача негативні наслідки фінансових ризиків господарської діяльності відповідача.

Суд також враховує, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань, а тому обставини, пов`язані з погіршенням його фінансового стану, не звільняють його від обов`язку виконати грошове зобов`язання.

Разом із цим, надані стороною відповідача докази на підтвердження викладених у клопотанні обставин, не доводять необхідності розстрочення виконання рішення суду та об`єктивної неможливості виконати рішення суду.

Суд також бере до уваги що надання відповідачу розстрочки сплати заборгованості може призвести до істотного відтермінування отримання позивачем належних йому коштів та покласти на нього наслідки фінансових труднощів відповідача, що не відповідає принципу справедливого балансу інтересів сторін.

При цьому, стороною відповідача не наведено обставин, які б свідчили про те, що запропонований графік погашення є реалістичним та гарантує фактичне виконання рішення суду у визначений ним строк.

Беручи до уваги викладене вище, суд не встановив виняткових обставин, які б істотно ускладнювали виконання рішення або робили його неможливим та давали підстави для зміни порядку і строку його виконання шляхом розстрочення.

За таких обставин клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, то сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2 767,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» (місцезнаходження: 61124, Україна, Харківська обл., місто Харків, вул. Каштанова, будинок 10, код ЄДРПОУ 30150670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський комбінат гофрокартону» (код ЄДРПОУ 40877157, місцезнаходження: Україна, 61172, місто Харків, вул. Роганська, будинок 159) суму в розмірі 230 569,35 грн, з яких: 198 013,87 грн - сума основного боргу; 7 817,31 грн - сума інфляційного збільшення; 24 738,17 грн загальна сума пені (штрафні санкції).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» (місцезнаходження: 61124, Україна, Харківська обл., місто Харків, вул. Каштанова, будинок 10, код ЄДРПОУ 30150670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський комбінат гофрокартону» (код ЄДРПОУ 40877157, місцезнаходження: Україна, 61172, місто Харків, вул. Роганська, будинок 159) суму відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 767,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський комбінат гофрокартону» (місцезнаходження: Україна, 61172, місто Харків, вул. Роганська, будинок 159, код ЄДРПОУ 40877157).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» (місцезнаходження: 61124, Україна, Харківська обл., місто Харків, вул. Каштанова, будинок 10, код ЄДРПОУ 30150670).

Повне рішення складено "08" жовтня 2026 р.

СуддяА.М. Буракова