Рішення № 140424815, 06.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2104/26Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №916/2104/26

за позовом: Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829)

до відповідача: ОСОБА_1 (реєстрація: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса проживання (перебування) відповідно до відомостей з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери: 68601, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Княгині Ольги, буд. 27; АДРЕСА_2 )

про стягнення 56027,39 грн., -

Суть спору: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 56027,39 грн., з яких: 50000 грн. за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 20833,35 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 29166,65 грн., а також 6027,39 грн. простроченої заборгованості за комісією.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №7123920871600 від 21.11.2025.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2104/26; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз`яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч.7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 27.04.2026 №342/2026, затвердженим Законом України від 28.04.2026 №4857-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року строком на 90 діб.

Постановою Кабінету Міністрів України №1364 від 06.12.2022 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством розвитку громад та територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Наказом Міністерством розвитку громад та територій №376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією » затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Відповідно до вказаного переліку Мелітопольська міська територіальна громада Запорізької області відноситься до території України тимчасово окупованих російською федерацією.

Відповідно до ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення. Передбачений цією статтею порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення може застосовуватися стосовно інших учасників судового процесу, адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо від цього залежить реалізація ними своїх процесуальних прав і обов`язків.

Враховуючи викладене та те, що адреса реєстрації відповідача знаходиться на тимчасово окупованих територіях, господарським судом здійснено повідомлення відповідача про розгляд даної справи шляхом оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. Додатково судом здійснено запит до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери та з отриманої відповіді №2818774 судом встановлено, що щодо ОСОБА_1 наявні 2 довідки ВПО із зазначенням фактичних адрес проживання (перебування): АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.

Як вбачається з відповіді №2818751 з Єдиного державного демографічного реєстру, адресою реєстрації ОСОБА_1 є м. Мелітополь Запорізької області (тимчасово окуповані території), натомість з отриманої відповіді №2818774 з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо ОСОБА_1 вбачаються 2 довідки ВПО із зазначенням фактичних адрес проживання (перебування): АДРЕСА_3 (довідка №1, діюча) та АДРЕСА_2 (довідка №2).

Таким чином, оскільки відповідач зареєстрований як внутрішньо-переміщена особа із місцем проживання (перебування) в Одеській області, господарський суд дійшов висновку, що дана справа підсудна Господарському суду Одеської області.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 було направлено відповідачу засобами поштового зв`язку на адреси відповідача, що зазначені у Єдиній інформаційній системі соціальної сфери, що підтверджується поштовими повідомленнями з довідками Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Окрім того, з метою вжиття всіх можливих засобів повідомлення відповідача про розгляд справи №916/2104/26, судом додатково також було направлено копію ухвали Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 на електронну адресу відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_2), яку зазначено у кредитному договорі. Відповідно до п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Відтак господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом. За таких обставин судом забезпечено відповідачу можливість вчинення дій, подання позицій по суті справи під час розгляду справи судом, оскільки судом належним чином повідомлено відповідача про розгляд справи і в такий спосіб забезпечено відповідачу належні процесуальні гарантії для можливості вчинення відповідачем процесуальних дій. Натомість відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Справа №916/2104/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.

У відповідності до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

21.11.2025 між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (банк, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник, відповідач) був укладений кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» №7123920871600 шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом. Факт укладення кредитного договору підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, відповідно до якого файл Dogovir_vseBusiness_7123920871600.pdf підписаний з боку ОСОБА_1 21.11.2025, результат перевірки підпису: підпис створено та перевірено успішно, цілісність даних підтверджено.

Стаття 1 кредитного договору встановлює, що відповідно до умов, передбачених договором, банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та типовими умовами, зокрема (але не виключно), відповідно до наступного:

- сума кредиту: 50000 грн.;

- строк кредитування: до 21.11.2026 включно;

- комісійна винагорода за надання кредиту: тариф комісійної винагороди - 1%; комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту; комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п.6.3.1 Типових умов;

- комісійна винагорода за обслуговування кредиту: тариф комісійної винагороди - 2% за один місяць користування кредитом; комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п.6.3.2 Типових умов, та сплачується щомісячно згідно графіку платежів, наведеного в п.1.4 договору;

- процентна ставка за користування кредитом: 0,000001% річних; проценти нараховуються відповідно до п.6.2 Типових умов та сплачуються згідно графіку платежів, наведеного в п.1.4 договору;

- процентна ставка на прострочену суму кредиту: 0,000001% річних; проценти нараховуються та сплачуються відповідно до п.6.2 Типових умов;

- цільове використання кредиту: на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, на здійснення яких позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої п.1.1.4.1 договору (у разі наявності такої комісійної винагороди), в сумі, що визначається згідно п.1.1.4.1 договору;

- типові умови: типові умови кредитування в рамках кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС», укладеного в системі інтернет-банкінг ПУМБ DIGITAL BUSINESS Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», що розміщуються на інтернет-сайті банка (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) та є невід`ємною частиною договору;

- штраф: у разі порушення позичальником строку оплати суми платежу за кредитом на строк 5 (п`ять) календарних днів і більше позичальник зобов`язаний на шостий календарний день з дня настання строку оплати відповідної суми платежу за кредитом сплатити на користь банку штраф у розмірі 5 (п`ять) відсотків від розміру несплаченої суми платежу за Кредитом, за умови, що розмір несплаченої Суми платежу за Кредитом становить на шостий календарний день з дати настання строку її оплати не менше 1000,00 (однієї тисячі) гривень. Штраф сплачується за кожне таке порушення.

Пункт 1.4 кредитного договору визначає графік платежів, за яким позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит, зокрема, визначено дати платежів (щомісячно з 21.12.2025 по 21.11.2026), а також суми платежів, які складаються з: основної суми кредиту, комісійної винагороди та процентів за користування кредитом.

Згідно з п.2.3 кредитного договору позичальник уповноважує банк здійснити за рахунок кредитних коштів переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту у розмірі, визначеному відповідно до п.1.1.4.1 договору, на користь банку, згідно з п.6.3.1 типових умов; сума кредиту, що залишиться після переказу суми комісійної винагороди за надання кредиту на користь банку, зараховується на поточний рахунок позичальника, зазначений в п.1.1.5 договору.

За п.3.1 кредитного договору права та обов`язки сторін за договором регламентуються цим договором та Типовими умовами.

Відповідно до п.5.4 кредитного договору договір набуває чинності з моменту його підписання банком та позичальником шляхом накладення КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника) та КЕП уповноваженого представника банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно договору в повному обсязі.

В матеріалах справи наявні Типові умови кредитування в рамках кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС», відповідно до яких:

- несприятлива подія - будь-яка з подій, перелічених в статті 4 Типових умов;

- кожна з перелічених нижче подій повинна тлумачитись як несприятлива подія, зокрема: несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно з договором/Типовими умовами, у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких інших обов`язків за договором та/або за іншими договорами, укладеними між сторонами (п.4.1 Типових умов);

- у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення п.1.1.3, п.1.4 договору, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з договором, в строк не пізніше 1 (одного) банківського дня з моменту отримання відповідної вимоги; у разі невиконання позичальником зазначеної вимоги банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника в порядку, встановленому договором та Типовими умовами, для погашення боргових зобов`язань позичальника (п.4.2 Типових умов);

- позичальник зобов`язаний повернути кредит в розмірах і в строки, визначені в ст. 1 договору (п.5.1 Типових умов);

- позичальник зобов`язаний сплатити банку комісійні винагороди, визначені п.1.1.4 договору; комісійна винагорода за надання кредиту; позичальник зобов`язаний сплатити банку комісійну винагороду за надання кредиту, яка розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди за надання кредиту, зазначеного в п.1.1.4.1 договору, на розмір суми кредиту, визначеної в п.1.1.1 договору; комісійна винагорода сплачується за рахунок кредитних коштів в день перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника; даним пунктом типових умов позичальник уповноважує банк здійснити переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту у розмірі, визначеному відповідно до цього пункту Типових умов та п.1.1.4.1 договору, на користь банку; позичальник зобов`язаний щомісячно сплачувати банку комісійну винагороду за обслуговування кредиту; розмір зазначеної комісійної винагороди розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди за обслуговування кредиту, зазначеного в п.1.1.4.2 договору, на розмір суми кредиту, визначеної в п.1.1.1 договору; комісійна винагорода за обслуговування кредиту сплачується щомісячно згідно Графіку платежів, зазначеному в п.1.4 договору, за відповідний розрахунковий період - повний місяць; під повним місяцем у цьому пункті Типових умов розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з Графіком платежів, зазначеним в п.1.4 договору, під першим повним місяцем розуміється період з дати укладення договору до дати першого платежу згідно з Графіком платежів; у разі дострокового повного погашення заборгованості за кредитом, позичальник зобов`язаний погасити комісійну винагороду за обслуговування кредиту за повний місяць, в якому відображається дострокова повне погашення заборгованості; призупинення або припинення надання кредиту, зменшення розміру суми кредиту з підстав, передбачених договором, не створюють обов`язку банку повернути позичальнику комісійну винагороду за надання кредиту/комісійну винагороду за обслуговування кредиту або їх частину (п.6.3 Типових умов).

На виконання умов кредитного договору №7123920871600 від 21.11.2025 позивачем було перераховано відповідачу кошти в загальному розмірі 50000 грн., що підтверджується: платіжною інструкцією №TR.04416665.76782.29514 від 21.11.2025 на суму 49500 грн. (зарахування на поточний рахунок кредитних коштів) та платіжною інструкцією №TR.104416665.76781.29514 від 21.11.2025 на суму 500 грн. (оплата комісії за рахунок кредитних коштів).

Також в матеріалах справи наявна виписка по особовому рахунку відповідача за період з 21.11.2025 по 21.05.2026, відповідно до якої відповідачем 21.12.2025 сплачено 4,86 грн. як погашення строкової заборгованості за щомісячною комісією за кредитним договором №7123920871600 від 21.11.2025.

У вимозі від 31.03.2026 №242 позивач повідомив відповідача про те, що останнім не виконуються належним чином зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим станом на 31.03.2026 існує кредитна заборгованість, зокрема, за договором №7123920871600 у розмірі 54317,64 грн., яку банк вимагав негайно погасити. В матеріалах справи наявні докази направлення на адресу відповідача, яка вказана у договорі, вказаної вимоги засобами поштового зв`язку.

Окрім того, в матеріалах справи наявна довідка АТ «ПУМБ» про наявність у ОСОБА_1. в рамках кредиту «всеБІЗНЕС» №7123920871600 від 21.11.2025 відкритого транзитного рахунку для погашення боргових зобов`язань.

В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором №7123920871600 від 21.11.2025 станом на 21.05.2026, а саме:

- заборгованість по сумі кредиту - 50000 грн.

- заборгованість по комісії - 6027,39 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором №7123920871600 від 21.11.2025 стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 припинив господарську діяльність 11.03.2026 (підстава: власне рішення), про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Згідно з ч.1 ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18) наведено правову позицію, що у разі припинення суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати; фізична особа-підприємець відповідає за її зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За ч.1 ст. 640 ЦК Україна договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

У відповідності до ч.1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №756/2996/17, у зв`язку з порушенням боржником виконання зобов`язання за кредитним договором, в силу ст. 1050 ЦК України банк не позбавлений можливості реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту в тому числі, як в позасудовому порядку, шляхом направлення відповідної вимоги, так і безпосередньо в судовому порядку шляхом подання відповідного позову. Відсутність або наявність письмової досудової вимоги не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Суд враховує правову позицію, наведену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що з матеріалів справи вбачаються наступні обставини:

- позивачем на виконання умов укладеного між сторонами кредитного договору №7123920871600 від 21.11.2025 було перераховано відповідачу кошти у загальному розмірі 50000 грн., що підтверджується:

- платіжною інструкцією №TR.04416665.76782.29514 від 21.11.2025 на суму 49500 грн. (зарахування на поточний рахунок кредитних коштів) та платіжною інструкцією №TR.104416665.76781.29514 від 21.11.2025 на суму 500 грн. (оплата комісії за рахунок кредитних коштів);

- пункт 1.4 кредитного договору визначив графік платежів, за яким позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити плату за кредит, зокрема, визначено дати платежів (щомісячно з 21.12.2025 по 21.11.2026), а також суми платежів, які складаються з: основною сумою кредиту, комісійної винагороди та процентів за користування кредитом;

- Типовими умовами передбачено, зокрема, що несприятлива подія - будь-яка з подій, перелічених в статті 4 Типових умов; кожна з перелічених нижче подій повинна тлумачитись як несприятлива подія, зокрема: несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно з договором/Типовими умовами, у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких інших обов`язків за договором та/або за іншими договорами, укладеними між сторонами; у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення п.1.1.3, п.1.4 договору, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з договором, в строк не пізніше 1 (одного) банківського дня з моменту отримання відповідної вимоги; у разі невиконання позичальником зазначеної вимоги банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника в порядку, встановленому договором та Типовими умовами, для погашення боргових зобов`язань позичальника;

- з наявних матеріалах справи, зокрема, з виписки по рахунку та розрахунку сум заборгованостей станом на 21.05.2026 (включно) вбачається, що: розмір заборгованості по сумі кредиту становить 50000 грн., включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 20833,35 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 29166,65 грн.; 6027,39 грн. прострочена заборгованість по комісії.

При цьому господарський суд зауважує, що при встановленні порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, зобов`язання щодо внесення щомісячних платежів, які передбачені графіком платежів, позивач має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, що відповідає положенням ч.2 ст. 1050 ЦК України. Так, у вимозі від 31.03.2026 №242 позивач повідомив відповідача про те, що останнім не виконуються належним чином зобов`язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим станом на 31.03.2026 існує кредитна заборгованість, зокрема, за договором №7123920871600 у розмірі 54317,64 грн., яку банк вимагав негайно погасити.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи вищевстановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення умов кредитного договору та Типових умов, а також вищевказаних норм законодавства, не виконав належним чином своїх зобов`язань по поверненню кредитних коштів та сплаті платежів, визначених договором (графіком), в результаті чого у нього виникла заборгованість по сумі кредиту у розмірі 50000 грн., включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 20833,35 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 29166,65 грн. (з урахуванням того, що позивач скористався правом на дострокове погашення кредиту). Відповідачем наявний борг не спростований, докази сплати відповідачем за кредитним договором в матеріалах справи відсутні, а тому господарський суд дійшов висновку про доведеність, підставність та необхідність задоволення заявлених Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» позовних вимог про стягнення з відповідача 50000 грн. загальної заборгованості по сумі кредиту.

Щодо позовних вимог про стягнення 6027,39 грн. заборгованості за комісією, господарський суд враховує, що вказана заборгованість розрахована позивачем до 21.05.2026, разом з тим правовим наслідком пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту (31.03.2026) є відсутність у банку права продовжувати нарахування процентів (комісій) після спливу відповідного строку.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, перевіривши розрахунки позивача в частині простроченої комісії, сплата якої також передбачена умовами договору, господарський суд дійшов висновку, що обґрунтованою та доведеною сумою заборгованості по комісії є сума 3995,14 грн. (з розрахунку позивача по 21.03.2026), у зв`язку з чим господарський суд дійшов висновку про часткову правомірність, часткову підставність та необхідність часткового задоволення вказаної позовної вимоги на суму 3995,14 грн., в решті позовних вимог в частині стягнення простроченої заборгованості за комісією судом відмовляється.

Іншого сторонами не доведено.

Господарський суд зазначає, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів належного виконання ним зобов`язань за кредитним договором, доказів, які підтверджують своєчасне та повне повернення ним отриманого від позивача кредиту, а також доказів, які підтверджують неможливість своєчасного та повного повернення ним отриманої суми кредиту, а тому дії відповідача щодо несвоєчасного повернення позивачу отриманих коштів є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» та стягнення з ОСОБА_1 50000 грн. загальної заборгованості по сумі кредиту та 3995,14 грн. заборгованості по комісії, в решті позову судом відмовляється з наведених вище мотивів.

Іншого сторонами не доведено.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» - задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 (реєстрація: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса проживання (перебування) відповідно до відомостей з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери: 68601, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Княгині Ольги, буд. 27; АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829) 50000 /п`ятдесят тисяч/ грн. заборгованості по сумі кредиту, 3995 /три тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять/ грн. 14 коп. заборгованості по комісії та 2565 /дві тисячі п`ятсот шістдесят п`ять/ грн. 75 коп. судового збору.

3.В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення складено 06 жовтня 2026 р.

Суддя Ю.С. Бездоля