Рішення № 140424721, 08.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/971/26

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Новарент, Київська обл., Бучанський р-н., с. Білогородка

до Товариства з обмеженою відповідальністю СС-Сервіс, Київська обл., Бучанський р-н., с. Білогородка

про стягнення 730399,88 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Новарент звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СС-Сервіс про стягнення 730399,88 грн., з яких 121568,53 грн. інфляційних втрат, 245355,55 грн. 20 % річних та 363475,80 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.08.2022 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди обладнання № 100822-1О, проте відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 758950,23 грн., яку було стягнуто рішенням господарського суду Київської області у справі № 911/453/25 від 21.05.2025 р., яке набрало законної сили 16.10.2025 р. Враховуючи викладене, позивачем на підставі п. 9.2. договору нараховано 121568,53 грн. інфляційних втрат, 245355,55 грн. 20 % річних та 363475,80 грн. пені за загальний період з квітня 2024 р. по лютий 2026 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.04.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду: заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України сторонами до суду не подано.

19.05.2026 р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ТОВ «Новарент»; у випадку якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову - застосувати положення ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України і зменшити розмір штрафних санкцій до мінімально можливого рівня. Відповідач зазначає, що він категорично не погоджується із заявленими позовними вимогами. На думку відповідача, всі обставини, які покладені позивачем в основу даного позову, були відомі йому ще на момент звернення до господарського суду Київської області із первісним позовом у справі № 911/453/25 про стягнення основної суми заборгованості, а тому ТОВ «Новарент» мало всі юридичні та фактичні можливості для заявлення вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та процентів річних саме у межах первісної справи. Натомість, на думку відповідача, позивач свідомо не заявив такі вимоги ані під час подання первісного позову, ані в процесі розгляду справи, незважаючи на те, що процесуальне законодавство прямо передбачає право сторони: збільшити позовні вимоги; змінити предмет або підставу позову; подати уточнений розрахунок; заявити додаткові вимоги до моменту ухвалення рішення судом. Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про свідоме та штучне розділення позивачем позовних вимог із метою подальшого повторного звернення до суду та створення для відповідача нового фінансового навантаження після завершення судового спору. Відповідач зазначає, що пред`явлення нових фінансових вимог після завершення спору суперечить принципам правової визначеності, добросовісності та справедливого балансу інтересів сторін і навіть у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, заявлений позивачем розмір санкцій є явно неспівмірним наслідкам порушення зобов`язання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності суд

ВСТАНОВИВ:

10.08.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новарент» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СС-Сервіс» (орендар) укладено договір оренди обладнання № 100822-1О.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування з обов`язком повернути будівельне та/або інше обладнання.

Згідно з п. 6.1 договору орендар сплачує орендну плату за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з дати підписання акта прийому-передачі обладнання в оренду згідно з п. 3.4 договору і закінчуючи датою підписання акта повернення обладнання орендодавцю згідно з п. 5.1 договору. У випадку, якщо одиницею обчислення строку оренди є машино/години, про що відображено в протоколі, в такому випадку оплата здійснюється відповідно до кількості відпрацьованих машино/годин, зазначених в табелі, форма якого затверджена в додатку № 8 до даного договору та який підписується сторонами кожний день після закінчення зміни.

Відповідно до п. 6.6 договору орендар вносить орендну плату на умовах попередньої оплати після підписання цього договору та/або протоколу, але в будь-якому випадку до фактичного отримання обладнання в оренду. Якщо погоджений строк оренди збільшується, в такому разі орендар оплачує орендну плату за новий період до закінчення раніше оплаченого періоду.

Договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2022 включно. Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку дії договору, а в частині грошових зобов`язань - до повного виконання зобов`язань. Якщо до закінчення строку дії договору, вказаної в п. 15.1., жодна із сторін не висловить наміру його розірвати, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 15.1, 15.2 договору).

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

На виконання умов договору № 100822-1О від 10.08.2022 р. в період з квітня по грудень 2024 року позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги оренди обладнання на загальну суму 758950,23 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 724 від 30.04.2024 р. на суму 72800,00 грн, № 725 від 30.04.2024 р. на суму 6250,00 грн, № 857 від 12.05.2024 р.на суму 9777,60 грн, № 947 від 31.05.2024 р. на суму 5670,00 грн, № 948 від 31.05.2024 р. на суму 70920,00 грн, № 949 від 31.05.2024 р. на суму 26400,20 грн, № 950 від 31.05.2024 р. на суму 80316,00 грн, № 951 від 31.05.2024 р. на суму 72800,00 грн, № 952 від 31.05.2024 р. на суму 6250,00 грн, № 999 від 07.06.2024 р. на суму 11072,16 грн, № 1043 від 21.06.2024 р. на суму 50960,00 грн, № 1044 від 26.06.2024 р. на суму 63117,60 грн, № 1045 від 27.06.2024 р. на суму 63117,60 грн, № 1139 від 30.06.2024 р. на суму 5670,00 грн, № 1140 від 30.06.2024 р. на суму 23400,00 грн, № 1141 від 30.06.2024 р. на суму 26400,20 грн, № 1142 від 30.06.2024 р. на суму 7516,00 грн, № 1143 від 30.06.2024 р. на суму 6250,00 грн, № 1202 від 12.07.2024 р. на суму 10216,87 грн, № 1349 від 31.07.2024 р. на суму 5670,00 грн, № 1350 від 31.07.2024 р. на суму 23400,00 грн, № 1351 від 31.07.2024 р. на суму 7516,00 грн, № 1352 від 31.07.2024 р. на суму 6250,00 грн, № 1595 від 31.08.2024 р. на суму 5670,00 грн, № 1596 від 31.08.2024 р. на суму 7516,00 грн, № 1597 від 31.08.2024 р. на суму 6250,00 грн, № 1835 від 30.09.2024 р. на суму 5670,00 грн, № 1836 від 30.09.2024 р. на суму 7516,00 грн, № 1837 від 30.09.2024 р. на суму 6250,00 грн, № 2104 від 31.10.2024 р. на суму 5670,00 грн, № 2105 від 31.10.2024 р. на суму 7516,00 грн, № 2106 від 31.10.2024 р. на суму 6250,00 грн, № 2377 від 30.11.2024 р. на суму 5670,00 грн, № 2378 від 30.11.2024 р. на суму 7516,00 грн, № 2379 від 30.11.2024 р. на суму 6250,00 грн, № 2607 від 31.12.2024 р. на суму 5670,00 грн, № 2608 від 31.12.2024 р. на суму 7516,00 грн, № 2609 від 31.12.2024 р. на суму 6250,00 грн.

Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду Київської області від 21.05.2025 р. у справі № 911/453/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Новарент до Товариства з обмеженою відповідальністю СС-Сервіс та постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 р., якою вказане рішення залишено без змін.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.05.2025 р. у справі № 911/453/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СС-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новарент" 758950,23 грн боргу.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що за надані послуги оренди обладнання відповідач не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 758950,23 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, обставини (факти), що є преюдиціальними відповідно до ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, не потребують доказування та є обов`язковими для господарського суду. Суд не вправі ставити під сумнів такі обставини (факти).

Встановлені судовим рішенням у справі № 911/453/25 преюдиційні обставини відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню та є обов`язковими для суду при розгляді цієї справи.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 6.6 договору орендар вносить орендну плату на умовах попередньої оплати після підписання цього договору та/або протоколу, але в будь-якому випадку до фактичного отримання обладнання в оренду. Якщо погоджений строк оренди збільшується, в такому разі орендар оплачує орендну плату за новий період до закінчення раніше оплаченого періоду.

Таким чином, у відповідача виникло зобов`язання з оплати наданих послуг:

за актом № 724 від 30.04.2024 р. на суму 72800,00 грн до 31.03.2024 р.; за актом № 725 від 30.04.2024 р. на суму 6250,00 грн до 31.03.2024 р.;

за актом № 857 від 12.05.2024 р. на суму 9777,60 грн до 30.04.2024 р.;

за актом № 947 від 31.05.2024 р. на суму 5670,00 грн до 30.04.2024 р.; за актом № 948 від 31.05.2024 р. на суму 70920,00 грн до 30.04.2024 р.; за актом № 949 від 31.05.2024 р. на суму 26400,20 грн до 30.04.2024 р.; за актом № 950 від 31.05.2024 р. на суму 80316,00 грн до 30.04.2024 р.; за актом № 951 від 31.05.2024 р. на суму 72800,00 грн до 30.04.2024 р.; за актом № 952 від 31.05.2024 р. на суму 6250,00 грн до 30.04.2024 р.;

за актом № 999 від 07.06.2024 р. на суму 11072,16 грн до 31.05.2024 р.;

за актом № 1043 від 21.06.2024 р. на суму 50960,00 грн до 31.05.2024 р.;

за актом № 1044 від 26.06.2024 р. на суму 63117,60 грн до 31.05.2024 р.;

за актом № 1045 від 27.06.2024 р. на суму 63117,60 грн до 31.05.2024 р.;

за актом № 1139 від 30.06.2024 р. на суму 5670,00 грн до 31.05.2024 р.; за актом № 1140 від 30.06.2024 р. на суму 23400,00 грн до 31.05.2024 р.; за актом № 1141 від 30.06.2024 р. на суму 26400,20 грн до 31.05.2024 р.; за актом № 1142 від 30.06.2024 р. на суму 7516,00 грн до 31.05.2024 р.; за актом № 1143 від 30.06.2024 р. на суму 6250,00 грн до 31.05.2024 р.;

за актом № 1202 від 12.07.2024 р. на суму 10216,87 грн до 30.06.2024 р.;

за актом № 1349 від 31.07.2024 р. на суму 5670,00 грн до 30.06.2024 р.; за актом № 1350 від 31.07.2024 р. на суму 23400,00 грн до 30.06.2024 р.; за актом № 1351 від 31.07.2024 р. на суму 7516,00 грн до 30.06.2024 р.; за актом № 1352 від 31.07.2024 р. на суму 6250,00 грн до 30.06.2024 р.;

за актом № 1595 від 31.08.2024 р. на суму 5670,00 грн до 31.07.2024 р.; за актом № 1596 від 31.08.2024 р. на суму 7516,00 грн до 31.07.2024 р.; за актом № 1597 від 31.08.2024 р. на суму 6250,00 грн до 31.07.2024 р.;

за актом № 1835 від 30.09.2024 р. на суму 5670,00 грн до 31.08.2024 р.; за актом № 1836 від 30.09.2024 р. на суму 7516,00 грн до 31.08.2024 р.; за актом № 1837 від 30.09.2024 р. на суму 6250,00 грн до 31.08.2024 р.;

за актом № 2104 від 31.10.2024 р. на суму 5670,00 грн до 30.09.2024 р.; за актом № 2105 від 31.10.2024 р. на суму 7516,00 грн до 30.09.2024 р.; за актом № 2106 від 31.10.2024 р. на суму 6250,00 грн до 30.09.2024 р.;

за актом № 2377 від 30.11.2024 р. на суму 5670,00 грн до 31.10.2024 р.; за актом № 2378 від 30.11.2024 р. на суму 7516,00 грн до 31.10.2024 р.; за актом № 2379 від 30.11.2024 р. на суму 6250,00 грн до 31.10.2024 р.;

за актом № 2607 від 31.12.2024 р. на суму 5670,00 грн до 30.11.2024 р.; за актом № 2608 від 31.12.2024 р. на суму 7516,00 грн до 30.11.2024 р.; за актом № 2609 від 31.12.2024 р. на суму 6250,00 грн до 30.11.2024 р.

Судом встановлено, що відповідачем зобов`язання з оплати за користування майном на суму 758950,23 грн виконані з пропуском строку, встановленого п. 6.6 договору.

Зокрема відповідачем сплачено 794676,48 грн з яких 758950,23 грн заборгованості за вказаними вище актами, що підтверджується платіжними інструкціями з призначеннями платежів погашення боргу у ВП 80130729 за наказом 911/453/25 від 04.12.2025, боржник Товариство з обмеженою відповідальністю СС-Сервіс, 38274753, а саме: № 2189 від 02.02.2026 р. на суму 522997,56 грн; № 2186 від 02.02.2026 р. на суму 24342,00 грн; № 2169 від 03.02.2026 р. на суму 681,82 грн; № 2167 від 03.02.2026 р. на суму 90909,09 грн; № 2191 від 03.02.2026 р. на суму 9090,91 грн; № 2226 від 09.02.2026 р. на суму 27272,73 грн; № 2207 від 10.02.2026 р. на суму 60676,37 грн; № 2220 від 13.02.2026 р. на суму 46306,00 грн; № 2206 від 11.02.2026 р. на суму 12400,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідач є таким, що прострочив оплату:

за актом № 724 від 30.04.2024 р. на суму 72800,00 грн з 01.04.2024 р.; за актом № 725 від 30.04.2024 р. на суму 6250,00 грн з 01.04.2024 р.;

за актом № 857 від 12.05.2024 р. на суму 9777,60 грн з 01.05.2024 р.;

за актом № 947 від 31.05.2024 р. на суму 5670,00 грн з 01.05.2024 р.; за актом № 948 від 31.05.2024 р. на суму 70920,00 грн з 01.05.2024 р.; за актом № 949 від 31.05.2024 р. на суму 26400,20 грн з 01.05.2024 р.; за актом № 950 від 31.05.2024 р. на суму 80316,00 грн з 01.05.2024 р.; за актом № 951 від 31.05.2024 р. на суму 72800,00 грн з 01.05.2024 р.; за актом № 952 від 31.05.2024 р. на суму 6250,00 грн з 01.05.2024 р.;

за актом № 999 від 07.06.2024 р. на суму 11072,16 грн з 01.06.2024 р.;

за актом № 1043 від 21.06.2024 р. на суму 50960,00 грн з 01.06.2024 р.;

за актом № 1044 від 26.06.2024 р. на суму 63117,60 грн з 01.06.2024 р.;

за актом № 1045 від 27.06.2024 р. на суму 63117,60 грн з 01.06.2024 р.;

за актом № 1139 від 30.06.2024 р. на суму 5670,00 грн з 01.06.2024 р.; за актом № 1140 від 30.06.2024 р. на суму 23400,00 грн з 01.06.2024 р.; за актом № 1141 від 30.06.2024 р. на суму 26400,20 грн з 01.06.2024 р.; за актом № 1142 від 30.06.2024 р. на суму 7516,00 грн з 01.06.2024 р.; за актом № 1143 від 30.06.2024 р. на суму 6250,00 грн з 01.06.2024 р.;

за актом № 1202 від 12.07.2024 р. на суму 10216,87 грн з 01.07.2024 р.;

за актом № 1349 від 31.07.2024 р. на суму 5670,00 грн з 01.07.2024 р.; за актом № 1350 від 31.07.2024 р. на суму 23400,00 грн з 01.07.2024 р.; за актом № 1351 від 31.07.2024 р. на суму 7516,00 грн з 01.07.2024 р.; за актом № 1352 від 31.07.2024 р. на суму 6250,00 грн з 01.07.2024 р.;

за актом № 1595 від 31.08.2024 р. на суму 5670,00 грн з 01.08.2024 р.; за актом № 1596 від 31.08.2024 р. на суму 7516,00 грн з 01.08.2024 р.; за актом № 1597 від 31.08.2024 р. на суму 6250,00 грн з 01.08.2024 р.;

за актом № 1835 від 30.09.2024 р. на суму 5670,00 грн з 01.09.2024 р.; за актом № 1836 від 30.09.2024 р. на суму 7516,00 грн з 01.09.2024 р.; за актом № 1837 від 30.09.2024 р. на суму 6250,00 грн з 01.09.2024 р.;

за актом № 2104 від 31.10.2024 р. на суму 5670,00 грн з 01.10.2024 р.; за актом № 2105 від 31.10.2024 р. на суму 7516,00 грн з 01.10.2024 р.; за актом № 2106 від 31.10.2024 р. на суму 6250,00 грн з 01.10.2024 р.;

за актом № 2377 від 30.11.2024 р. на суму 5670,00 грн з 01.11.2024 р.; за актом № 2378 від 30.11.2024 р. на суму 7516,00 грн з 01.11.2024 р.; за актом № 2379 від 30.11.2024 р. на суму 6250,00 грн з 01.11.2024 р.;

за актом № 2607 від 31.12.2024 р. на суму 5670,00 грн з 01.12.2024 р.; за актом № 2608 від 31.12.2024 р. на суму 7516,00 грн з 01.12.2024 р.; за актом № 2609 від 31.12.2024 р. на суму 6250,00 грн з 01.12.2024 р.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач просить стягнути з відповідача 245355,55 грн 20 % річних та 121568,53 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 245355,55 грн 20 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача з урахуванням дат її виникнення за кожним актом окремо та здійснених оплат за загальний період з 01.04.2024 р. по 13.02.2026 р.

Відповідно до п. 9.2 договору сторона, яка допустила прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань, на вимогу іншої сторони зобов`язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 % річних від простроченої суми.

Оскільки судом встановлено, що сума 20 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача, є більшою, ніж заявлена позивачем, а відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 245355,55 грн 20 % річних підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 121568,53 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача з урахуванням дат її виникнення за кожним актом окремо за загальний період з квітня 2024 року по січень 2026 року.

Оскільки судом встановлено, що сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача, є більшою, ніж заявлена позивачем, а відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 121568,53 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 363475,80 грн пені.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.2 договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань, сторона, яка допустила таке прострочення зобов`язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час такого прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення виконання грошових зобов`язань.

Іншого періоду нарахування пені ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України в договорі не встановлено.

Позивач просить стягнути з відповідача 363475,80 грн пені, нарахованої на заборгованість відповідача з урахуванням дат виникнення заборгованості за кожним актом окремо, при цьому розрахунок також здійснено наростаючим підсумком суми боргу, за загальний період з 01.04.2024 р. по 13.02.2026 р.

Наданий позивачем розрахунок пені є неправильним, оскільки здійснений без дотримання вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до правильного розрахунку, здійсненого судом з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо кожного періоду прострочення сума пені за загальний період з 01.04.2024 р. по 01.05.2025 р. становить 100322,01 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій до мінімально можливого рівня.

Суд зазначає, що застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Окрім того, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.08.2023 р. у справі № 910/8725/22.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення суми пені, відповідач посилається на те, що заявлений позивачем розмір санкцій є явно неспівмірним наслідкам порушення зобов`язання. Відповідач зазначає, що позивач просить стягнути: 363475,80 грн пені; 245355,55 грн 20% річних; 121568,53 грн інфляційних втрат. Загальна сума заявлених до стягнення санкцій становить 730399,88 грн, що на думку відповідача, фактично є співмірним із сумою основного боргу. Відповідач вказує, що позивач намагається покласти на відповідача надмірний та каральний тягар відповідальності, який не відповідає принципам справедливості та співмірності.

Суд зазначає, що відповідач помилково ототожнює 20 % річних та інфляційні втрати із штрафними санкціями (неустойкою). Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пеня є видом неустойки, тоді як інфляційні втрати та проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, мають іншу правову природу та не є неустойкою.

Суд зазначає, що розмір неустойки у даній справі становить саме 100322,01 грн, а не 730399,88 грн, як помилково зазначає відповідач.

Крім того, розмір нарахованої позивачем пені не є великим, а її розмір і підстави відповідальності визначені сторонами у договорі.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру пені.

Отже, позовна вимога про стягнення 363475,80 грн пені підлягає задоволенню частково на суму 100322,01 грн.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач мав заявити вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та процентів річних у межах первісної справи № 911/453/25. Предметом розгляду у зазначеній справі була вимога про стягнення заборгованості за договором, тоді як у даній справі заявлено вимоги про застосування передбачених законом та договором наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання за період такого прострочення. Саме по собі незаявлення відповідних вимог у межах первісної справи не припиняє права кредитора на їх пред`явлення в окремому позовному провадженні та не є підставою для відмови у їх задоволенні. При цьому об`єднання таких вимог в одному позові або їх пред`явлення окремо є правом позивача, а чинним законодавством не встановлено заборони на пред`явлення відповідних вимог у різних позовних провадженнях.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Новарент підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СС-Сервіс (08140, Київська обл., Бучанський р-н, село Білогородка, вул.Володимирська, будинок 27, квартира 15, код 38274753) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Новарент (08140, Київська обл., Бучанський р-н, село Білогородка, вул.Богатирська, будинок 2-А , код 42823873) 245355,55 грн (двісті сорок п`ять тисяч триста п`ятдесят п`ять гривень 55 копійок) 20 % річних, 121568,53 грн (сто двадцять одну тисячу п`ятсот шістдесят вісім гривень 53 копійки) інфляційних втрат, 100322,01 грн (сто тисяч триста двадцять дві грн 01 копійку) пені та 5606,95 грн (п`ять тисяч шістсот шість грн 95 копійок) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 08.10.2026 р.

Суддя О.О. Рябцева