Рішення № 140424722, 08.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2026 р.

м. Київ

Справа № 911/2344/26

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Є. Гедройця, 5, код 40075815)

до Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Троїцька, будинок 22-24, код 00968167)

про стягнення 46925,16 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява АТ «Українська залізниця» до Українсько державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання про стягнення 46925,16 грн за Договором від 10.10.2024 №ОД/П-24-626 НЮ про надання послуг.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.08.2026 відкрито провадження у справі.

Через систему «Електронний суд» 19.08.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Через систему «Електронний суд» 23.08.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечував проти доводів викладених у відзиві на позов, просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Через систему «Електронний суд» 28.08.2026 від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), у яких представник відповідача заперечує проти обставин викладених у відповіді на відзив, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Обставини спірних правовідносин.

10.10.2024 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі позивач) та Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням (далі відповідач) за результатами проведення публічних закупівель укладено договір № ОД/П-24-626 НЮ про надання послуг (далі договір).

Відповідно до пункту 1.2 договору відповідач зобов`язався за завданням позивача особисто надати послуги з виготовлення проекту організації та ведення господарства в захисних лісонасадженнях Роздільнянської виробничої дільниці Одеської дистанції захисних лісонасаджень (ПЧЛ-1), а позивач прийняти та оплатити належним чином надані послуги у порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 3.1 договору загальна вартість послуг складається з вартості двох етапів їх надання: першого етапу польових робіт та другого етапу камеральних робіт.

Пунктом 3.2 договору визначено загальну ціну договору у розмірі 751142,40 грн, у тому числі ПДВ 125190,40 грн, з яких вартість першого етапу польових робіт становить 561162,00 грн з ПДВ, а вартість другого етапу камеральних робіт 189980,40 грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 4.3 договору результатом надання послуг є проект, виготовлений згідно з документацією, визначеною Додатком № 2 «Технічне завдання на надання послуг з виготовлення проекту організації та ведення господарства в захисних лісонасадженнях Роздільнянської виробничої дільниці Одеської дистанції захисних лісонасаджень (ПЧЛ-1)».

Згідно з пунктом 4.4 договору відповідач зобов`язався приступити до надання послуг протягом 10 робочих днів з моменту отримання письмової заявки від позивача, яка є дозволом на надання послуг та підтвердженням готовності позивача до приймання наданих послуг.

Пунктом 4.16 договору встановлено строк надання послуг з дати отримання від позивача заявки, визначеної пунктом 4.4 договору, відповідно до Додатка № 3 «Календарний план надання послуг з виготовлення проекту організації та ведення господарства в захисних лісонасадженнях (ПЧЛ-1)», але не пізніше 31.12.2025.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за прострочення надання послуг відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

На виконання пункту 4.4 договору позивач 25.10.2024 направив відповідачу лист-заявку № П-11/117, яким підтвердив готовність до прийняття наданих послуг.

17.07.2025 позивачем та відповідачем підписано акт №1 надання послуг за першим етапом польові роботи на загальну суму 561162 грн з ПДВ.

26.06.2026 позивачем та відповідачем підписано акт № 2 надання послуг за другим етапом камеральні роботи на загальну суму 189980,40 грн з ПДВ.

Як зазначає позивач, після перевірки обсягу наданих послуг та переліку наданих документів ним 26.06.2026 прийнято надані відповідачем послуги та підписано акт № 2 за другим етапом камеральні роботи.

Позивач вказує, що послуги за другим етапом надані відповідачем із порушенням встановленого договором строку. За розрахунком позивача, прострочення становило 177 днів з 01.01.2026 по 26.06.2026.

У зв`язку з цим позивач здійснив нарахування передбачених пунктом 6.2 договору штрафних санкцій, виходячи з вартості послуг, з яких допущено прострочення, у розмірі 189980,40 грн.

За розрахунком позивача, розмір пені становить 33626,53 грн, виходячи з розрахунку: 189980,40 грн * 0,1 % * 177 днів.

Розмір штрафу, за розрахунком позивача, становить 13298,63 грн, виходячи з розрахунку: 189980,40 грн * 7%.

Загальний розмір нарахованих штрафних санкцій становить 46925,16 грн.

З метою врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 08.07.2026 №ПЧЛ-1-04/292, у якій заявив вимоги щодо сплати нарахованих штрафних санкцій. Листом від 15.07.2026 № 02/1304-26 відповідач претензійні вимоги відхилив.

З огляду на допущене, за твердженням позивача, прострочення строку надання послуг за договором та відмову відповідача у задоволенні претензійних вимог, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 33626,53 грн та штраф у розмірі 13298,63 грн за прострочення надання послуг за Договором.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, звертає увагу, що пунктом 4 Додатка №2 до договору передбачено, що після завершення надання послуг виконавець надає замовнику затверджені територіальними органами Держлісагентства матеріали «Проект організації та ведення господарства в захисних лісонасадженнях Роздільнянської виробничої дільниці Одеської дистанції захисних лісонасаджень (ПЧЛ-1)».

За твердженням відповідача, на дату укладення договору 10.10.2024 виконання зазначеної умови було неможливим у зв`язку зі змінами у структурі органів державної влади, які відбулися раніше.

Відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі», якою було ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів обласні управління лісового та мисливського господарства, які раніше належали до територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Одночасно, як зазначає відповідач, цією постановою було утворено нові міжрегіональні територіальні органи Держлісагентства. Зокрема, повноваження щодо затвердження матеріалів лісовпорядкування на території Одеської області було покладено на Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв).

У зв`язку з цим відповідач зазначає, що позивач включив до умов договору вимогу щодо взаємодії з органом державної влади, якого, за твердженням відповідача, юридично та фактично не існувало на момент укладення договору.

Відповідач також посилається на лист позивача від 24.10.2024 № ПЧЛ-1-02/401, яким позивач гарантував відсутність претензій щодо положення Додатка №2 до договору в частині затвердження проекту в територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням з Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України. При цьому позивач погодився з тим, що послуги надаватимуться відповідно до іншого визначеного у листі порядку, за яким матеріали мають бути розглянуті на лісовпорядних нарадах та надіслані територіальному органу Держлісагентства для затвердження за погодженням з Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України.

Водночас відповідач зазначає, що виконати і цю вимогу також було неможливо з огляду на відсутність, за його твердженням, територіальних органів Держлісагентства на момент укладення договору та на момент направлення позивачем зазначеного листа.

На думку відповідача, послуги за договором слід вважати наданими в повному обсязі та належним чином після розгляду відповідних матеріалів на лісовпорядних нарадах.

Відповідач зазначає, що листом від 09.12.2025 №02-395 Київська лісовпорядна експедиція ВО «Укрдержліспроект» направила Південному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства проєкт протоколу другої лісовпорядної наради, клопотання щодо віднесення лісів до відповідних категорій та виділення об`єктів особливої цінності в електронному форматі щодо Роздільнянської виробничої дільниці.

Листом від 23.12.2025 №02-438 Київська лісовпорядна експедиція ВО «Укрдержліспроект» направила Південному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства для підписання та затвердження протокол другої лісовпорядної наради з розгляду основних положень проекту організації та розвитку лісового господарства щодо Роздільнянської виробничої дільниці.

За твердженням відповідача, направлені документи були підписані Південним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства 30.12.2025.

Відповідач вказує, що розроблення проектів протоколів лісовпорядних нарад, клопотань щодо віднесення лісів до відповідних категорій та виділення об`єктів особливої цінності, а також проведення відповідних нарад були здійснені ним у строки, визначені договором.

У подальшому, листом від 23.02.2026 №02/373-26 відповідач направив комплекти матеріалів базового лісовпорядкування 2025 року щодо Дачнянської та Роздільнянської виробничих дільниць виробничого підрозділу служби колії «Одеська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в електронній формі.

Як зазначає відповідач, позивач відхилив вказані матеріали, зокрема, з підстави їх незатвердження наказом територіального органу Держлісагентства. Відповідач зазначає, що про неможливість виконання такої вимоги повідомляв позивача листом від 02.03.2026 № ПЧЛ-1-02/67.

Листом від 31.03.2026 №02/675-26 відповідач направив позивачу матеріали лісовпорядкування щодо Роздільнянської виробничої дільниці Одеської дистанції захисних лісонасаджень.

Крім того, листом від 07.04.2026 №02-170 відповідач направив Південному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства комплект матеріалів лісовпорядкування щодо Роздільнянської виробничої дільниці в електронній формі для їх подальшого погодження з Міністерством економіки.

26.06.2026 відповідач підписав та направив позивачу акт надання послуг №2 за другим етапом камеральні роботи на загальну суму 189980,40 грн, який того ж дня був підписаний позивачем.

Щодо строку виконання робіт відповідач зазначає, що предметом договору є виготовлення проекту організації та ведення господарства в захисних лісонасадженнях, а надання відповідних послуг здійснювалося ним відповідно до Порядку здійснення лісовпорядкування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2023 №112.

За твердженням відповідача, зазначений Порядок передбачає послідовне здійснення процедур зі збору вихідних даних та виконання камеральних робіт. Відповідач вказує, що спроба прискорення виконання робіт шляхом відступу від вимог Порядку №112 могла б призвести до виготовлення неякісного проекту.

Відповідач також зазначає, що звертався до позивача з ініціативою щодо продовження строку виконання робіт шляхом укладення додаткової угоди. З цією метою відповідач направив позивачу листи від 29.12.2025 № 09/1973-25 та від 29.12.2025 № 09/2031-25.

Необхідність продовження строку дії договору, за твердженням відповідача, була зумовлена об`єктивними обставинами.

Зокрема, відповідач зазначає, що ВО «Укрдержліспроект» розташоване на території Ірпінської територіальної громади Бучанського району Київської області, а регулярні повітряні тривоги зумовлювали необхідність припинення працівниками виконання робіт та перебування в укриттях, що призводило до перерв у виробничому процесі.

Відповідач зазначає про критичний стан енергетичної інфраструктури України та застосування графіків погодинних відключень електроенергії, а також зміни показників напруги в електромережі, що унеможливлювали безперебійну роботу технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення, необхідних для виконання договірних робіт.

На підтвердження зазначених обставин відповідач посилається на лист Київської обласної військової адміністрації від 18.12.2025 № 2125/27.01/27.3.2/2025 з додатками, що містили аудит повітряних тривог за період з 01.01.2025 по 15.12.2025, а також на лист ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» від 26.12.2025 № 04/440/6809 з інформацією про кількість та тривалість відключень електроенергії.

Відповідач зазначає, що вказані звернення позивачем залишилися без відповіді та задоволення.

За твердженням відповідача, він діяв добросовісно та вжив усіх залежних від нього заходів для належного виконання договору. Затримка у передачі, як зазначає відповідач, «кінцевого результату» послуг була зумовлена відсутністю механізму затвердження документації у спосіб, передбачений умовами договору, оскільки передбачена договором взаємодія мала здійснюватися з органом державної влади, якого не існувало на момент укладення договору.

На думку відповідача, протягом строку дії договору позивач не вчинив дій щодо виправлення допущеної ним, за твердженням відповідача, юридичної помилки, у зв`язку з чим відповідач був позбавлений можливості завершити процедуру здачі проекту у встановлений строк.

Відповідач вважає, що невиконання зобов`язання у первісно визначеній формі та у первісно визначений строк відбулося не з його вини, а внаслідок об`єктивної неможливості виконання умов договору в редакції позивача та через прострочення кредитора.

При цьому відповідач зазначає, що ним були виконані всі юридично можливі дії у строк, визначений договором, а саме розроблено відповідні проекти протоколів лісовпорядних нарад, клопотання щодо віднесення лісів до відповідних категорій та виділення об`єктів особливої цінності, а також проведено відповідні лісовпорядні наради до 30.12.2025.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що ним не допущено порушення строків надання послуг.

Окремо відповідач заперечує щодо правової природи заявленої до стягнення пені.

Відповідач зазначає, що зобов`язання з надання послуг за своєю юридичною природою є негрошовим, а тому, на його думку, нарахування пені на вартість негрошового зобов`язання є неможливим через відсутність законодавчо визначених об`єкта та бази нарахування.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що застосування пені до правовідносин з надання послуг є безпідставним, а позивачем у цій частині обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Крім того, відповідач заявляє клопотання про зменшення розміру неустойки у разі встановлення судом наявності правопорушення та підстав для її застосування.

Відповідач вказує, що позивач не зазнав матеріальних збитків у зв`язку з обставинами справи, а позовна заява не містить доказів, розрахунків або обґрунтування понесення позивачем реальних збитків, втрати доходу чи упущеної вигоди або інших негативних майнових наслідків.

На думку відповідача, розмір заявленої неустойки є неспівмірним та невідповідним наслідкам порушення, оскільки реальні збитки позивача, за твердженням відповідача, відсутні.

З урахуванням наведеного, а також посилаючись на відсутність збитків у позивача, винятковість обставин, пов`язаних із реформуванням лісової галузі та формулюванням умов договору, а також добросовісність своєї поведінки, відповідач просить у разі встановлення підстав для застосування неустойки зменшити її розмір до 1 грн.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що не погоджується з доводами відповідача та вважає їх необґрунтованими.

Щодо доводів відповідача про неможливість виконання окремих умов договору позивач зазначив, що договором передбачено затвердження матеріалів територіальними органами Держлісагентства, однак конкретної юридичної особи, її коду ЄДРПОУ чи місцезнаходження умовами договору не визначено. На думку позивача, визначення «територіальні органи Держлісагентства» є узагальненим та відповідає структурі відповідних органів на час виконання договору.

Позивач послався на постанову Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003, якою ліквідовано територіальні органи Держлісагентства, утворено міжрегіональні територіальні органи Держлісагентства та визначено їх правонаступництво, а також на Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Держлісагентства України, затверджене наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 29.09.2022 №404. Згідно з наведеними позивачем положеннями, міжрегіональні управління є територіальними органами Держлісагентства та здійснюють, зокрема, затвердження матеріалів лісовпорядкування.

Позивач також зазначив, що на офіційній сторінці Держлісагентства міжрегіональні управління віднесені до розділу «Територіальні органи». У зв`язку з цим позивач вказав, що передбачена договором умова щодо затвердження матеріалів територіальними органами Держлісагентства могла бути виконана як на момент укладення договору, так і під час його виконання, а звернення до міжрегіональних управлінь відповідало умовам договору.

На підтвердження можливості виконання відповідної умови договору позивач подав копію наказу Держлісагентства від 23.06.2026 №33, а також листи позивача від 13.05.2026 та відповідача від 18.05.2026 щодо виконання умов договору та направлення матеріалів на погодження. За твердженням позивача, з цих документів вбачається, що станом на 18.05.2026 відповідачем не було передано позивачу в паперовому вигляді затверджені територіальними органами Держлісагентства матеріали «Проект організації та ведення господарства в захисних лісонасадженнях Роздільнянської виробничої дільниці Одеської дистанції захисних лісонасаджень (ПЧЛ-1)».

Позивач зазначив, що надані відповідачем до відзиву документи, зокрема лист від 02.03.2026 та акт про недоліки від 26.02.2026, містять перелік недоліків та зауважень щодо наданих документів, а також вказівки на невідповідність матеріалів умовам договору. За твердженням позивача, документи у належному обсязі та відповідно до умов договору були направлені відповідачем лише 25.06.2026 та отримані позивачем 26.06.2026.

При цьому позивач зазначив, що станом на 31.12.2025 відповідачем було отримано лише затверджений Держлісагентством протокол другої лісовпорядної наради, а не затверджені та погоджені лісовпорядні матеріали, та вказав, що проведення лісовпорядних нарад не є наданням послуг у передбаченому договором обсязі.

Позивач також звернув увагу, що договір від 10.10.2024 № ОД/П-24-626НЮ укладено за результатами процедури публічних закупівель, а його основні умови були відомі відповідачу до моменту підписання. Позивач зазначив, що доказів необізнаності відповідача з умовами договору або примусу до його укладення останнім не надано.

Посилаючись на пункт 4.3 договору, позивач зазначив, що результатом надання послуг є проект, виготовлений відповідно до технічної документації, визначеної Додатком 2 до договору. Відповідно до пункту 2 Додатку 2 початок надання послуг визначено з моменту підписання договору, а закінчення та видачу документації до 31.12.2025. Пунктом 4 Додатку 2 передбачено надання після завершення послуг затверджених територіальним органом Держлісагентства матеріалів проекту.

Також позивач послався на пункт 3.6 договору, відповідно до якого днем отримання наданих послуг вважається підписання уповноваженими представниками сторін акта здачі-приймання наданих послуг, та на пункт 4. 7 договору щодо обов`язку виконавця після надання послуг направити замовнику оригінал рахунку-фактури та підписаний акт здачі-приймання наданих послуг у двох примірниках.

Позивач зазначив, що відповідно до накладної ТОВ «Нова Пошта» № 59001658865110 акт здачі-приймання наданих послуг відповідач направив лише 25.06.2026, отриманий позивачем 26.06.2026 та цього ж дня підписаний уповноваженими представниками після перевірки обсягу наданих послуг у строки, визначені пунктом 4.8 договору.

Щодо посилань відповідача на пропозицію продовження строку дії договору та наявність обставин непереборної сили позивач зазначив, що відповідач посилався на повітряні тривоги та відключення електроенергії, на підтвердження чого подав аналіз повітряних тривог за період з 01.01.2025 по 25.12.2025 та відомості щодо відключень електроенергії.

Позивач звернув увагу, що договір укладено у жовтні 2024 року, тобто після початку повномасштабної війни в Україні та після перших масштабних обстрілів енергетичної інфраструктури, а тому, на думку позивача, повітряні тривоги та застосування графіків відключення електроенергії не були обставинами, які не існували на момент укладення договору.

Щодо відключень електроенергії позивач зазначив, що відповідно до інформації з офіційної сторінки відповідача його робочий час визначений з понеділка по четвер з 08:00 до 17:00 та у п`ятницю з 08:00 до 15:45, а субота та неділя є вихідними днями. Позивач зазначив, що ним було проаналізовано тривалість повітряних тривог у Київській області за період з 01.01.2025 по 25.12.2025 з урахуванням робочого часу відповідача.

За результатами такого аналізу позивач вказав, що у робочий час відповідача повітряні тривоги тривали протягом 117 робочих днів із 261, при цьому лише у 29 робочих днів загальна тривалість повітряних тривог протягом дня перевищувала одну годину. Аналогічно позивач зазначив, що графіки відключень електроенергії за період з 06.11.2025 по 12.12.2025 переважно стосувалися планових відключень та неробочого часу.

У зв`язку з цим позивач зазначив, що, на його думку, відповідач мав достатньо часу для виконання послуг у встановлені договором строки, а підстав для продовження строку дії договору про закупівлю відповідачем не наведено.

Щодо доводів відповідача про прострочення кредитора позивач зазначив, що відповідач пов`язує затримку передачі кінцевого результату послуг із відсутністю механізму затвердження документації у відповідному органі державної влади та вважає, що послуги були надані в момент проведення лісовпорядних робіт до 31.12.2025.

Позивач заперечив проти такого підходу та зазначив, що договором визначено результат надання послуг, умови та вимоги до якого, на думку позивача, не суперечать законодавству. Також позивач вказав, що механізм затвердження лісовпорядної документації визначений законодавством, а відповідні територіальні органи Держлісагентства існували на момент укладення договору та протягом строку його дії.

Позивач також зазначив, що твердження відповідача про відсутність механізму затвердження документації спростовується, на думку позивача, фактичним направленням документації до територіального органу Держлісагентства та її подальшим затвердженням.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для стягнення пені за прострочення виконання негрошового зобов`язання позивач зазначив, що договір укладено 10.10.2024, тобто до набрання чинності Законом України № 4196-ІХ та до втрати чинності Господарським кодексом України.

Позивач послався на пункт 6.2 договору, яким встановлено розмір та порядок обчислення штрафних санкцій за неналежне виконання господарського зобов`язання, та зазначив, що відповідні умови договору сторонами не змінювалися та недійсними не визнавалися.

Позивач вказав, що на момент укладення договору статті 230, 231 ГК України були чинними та, на його думку, входили до правового регулювання відносин сторін. Втрата чинності зазначеними нормами у серпні 2025 року, за твердженням позивача, не скасовує погоджених сторонами умов договору щодо відповідальності.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки до 1 грн позивач зазначив, що відповідач обґрунтовує таке клопотання відсутністю збитків у позивача, реформою лісової галузі, некоректним, на думку відповідача, формулюванням умов договору та добросовісною поведінкою.

Позивач заперечив проти зменшення неустойки та зазначив, що реформа лісової галузі відбулася до укладення договору, а тому, на думку позивача, не впливає на виконання відповідачем договірних зобов`язань. Щодо формулювання умов договору позивач послався на наведені ним раніше доводи про визначеність та виконуваність відповідних умов.

Позивач також зазначив, що відповідач під час укладення та виконання договору, а також під час затвердження лісовпорядної документації не заявляв про неможливість її погодження або відсутність відповідного механізму, а навпаки - направив матеріали на затвердження, отримав їх затвердження та погодження відповідним Міністерством.

Щодо добросовісності поведінки відповідача позивач зазначив, що, маючи понад рік для надання послуг, відповідач, на думку позивача, не вжив усіх залежних від нього заходів для своєчасного виконання зобов`язання та прострочив його виконання майже на п`ять місяців.

У запереченнях на відповідь на відзив щодо реформування лісової галузі відповідач зазначив, що позивач, заперечуючи проти доводів відзиву, стверджує про можливість звернення до територіальних органів Держлісагентства для погодження матеріалів та надання послуг у визначені договором строки. На думку відповідача, позивач при цьому ототожнює територіальні органи Держлісагентства, які існували до реформування управління лісовою галуззю, з новоутвореними міжрегіональними територіальними органами.

Відповідач послався на постанову Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі», якою, за його твердженням, було ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів, зокрема обласні управління лісового та мисливського господарства, та утворено нові міжрегіональні територіальні органи Держлісагентства. При цьому повноваження щодо затвердження матеріалів лісовпорядкування на території Одеської області було покладено на Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства у м. Миколаєві.

Відповідач зазначив, що у зв`язку із зазначеними обставинами позивачем було надано лист від 24.10.2024 №ПЧЛ-1-02/401, яким позивач гарантував відсутність претензій щодо положення договору в частині затвердження проєкту в територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням з Міндовкіллям та погодився на надання послуг відповідно до положення про розгляд матеріалів на лісовпорядних нарадах і їх направлення територіальному органу Держлісагентства для затвердження за погодженням з Міндовкіллям.

За твердженням відповідача, отримавши відповідні запевнення позивача, він направив проєкти протоколів лісовпорядних нарад, клопотання щодо віднесення лісів до відповідних категорій та виділення ОЗЛД, а також провів відповідні наради у Південному міжрегіональному управлінні лісового та мисливського господарства. За результатами було підписано та затверджено протокол другої лісовпорядної наради з розгляду основних положень проєкту організації та розвитку лісового господарства по Роздільнянській виробничій дільниці виробничого підрозділу служби колії «Одеська дистанція захисних лісонасаджень» Одеської області.

Відповідач вказав, що зазначені документи були підписані Південним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства 30.12.2025, у зв`язку з чим, на його думку, розробка проєктів протоколів лісовпорядних нарад, клопотань щодо віднесення лісів до відповідних категорій та виділення ОЗЛД, а також проведення відповідних нарад були здійснені у строки, визначені договором.

Разом з тим відповідач зазначив, що позивач відхилив подані матеріали, зокрема з підстави їх незатвердження наказом територіального органу Держлісагентства. Відповідач послався на свій лист від 02.03.2026 №ПЧЛ-1-02/67, в якому, за його твердженням, зазначалося про неможливість виконання такої вимоги.

Відповідач також навів хронологію направлення документів. Так, листом від 23.12.2025 №02-438 Київська лісовпорядна експедиція ВО «Укрдержліспроект» направила Південному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства для підписання та затвердження протокол другої лісовпорядної наради. Вказані документи були підписані Південним міжрегіональним управлінням 30.12.2025.

Листом від 07.04.2026 №02-170 відповідач направив до Південного міжрегіонального управління комплект матеріалів лісовпорядкування по Роздільнянській виробничій дільниці в електронній формі для подальшого погодження з Міністерством економіки.

Крім того, листом від 31.03.2026 №02/675-26 відповідач направив позивачу матеріали лісовпорядкування по Роздільнянській виробничій дільниці Одеської дистанції захисних лісонасаджень. Відповідач зазначив, що відповіді на цей лист позивачем надано не було.

Щодо стягнення пені за негрошовими зобов`язаннями відповідач зазначив, що позивач обґрунтовує можливість її стягнення принципом свободи договору, положеннями пункту 6.2 договору, які є чинними та не визнані недійсними, а також нормами Господарського кодексу України, чинними на момент укладення договору.

На думку відповідача, посилання позивача на статті 230, 231 Господарського кодексу України як на підставу відповідальності відповідача після серпня 2025 року не відповідає принципу дії закону в часі, оскільки Господарський кодекс України втратив чинність. У зв`язку з цим відповідач вважає, що під час розгляду справи у 2026 році відсутні правові підстави для застосування скасованих норм.

Водночас відповідач зазначив, що діяв добросовісно та повністю виконав послуги за спірним договором.

Враховуючи зазначене, відповідач просив у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність складу правопорушення та підстав для застосування неустойки, зменшити відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України розмір заявлених до стягнення штрафу та пені до 1 грн.

Висновки господарського суду

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (у редакції, що діяла на момент укладення сторонами Договору) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України в редакції, чинній на момент укладення договору, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З огляду на наведене, при вирішенні питання щодо відповідальності відповідача суд виходить із умов договору №ОД/П-24-626 НЮ від 10.10.2024, якими сторони визначили строк виконання зобов`язання та погодили розмір відповідальності за його порушення, а також із положень цивільного законодавства та положень Господарського кодексу України, чинних на момент виникнення та погодження сторонами відповідних договірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що 10.10.2024 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням укладено договір № ОД/П-24-626 НЮ, предметом якого є надання послуг з підготовки проєкту організації та ведення господарства в захисних лісонасадженнях Роздільнянської виробничої дільниці Одеської дистанції захисних лісонасаджень (ПЧЛ-1).

Відповідно до пункту 4.3 договору результатом надання послуг є проєкт, визначений додатком № 2 до договору, а згідно з пунктом 3.6 договору датою отримання послуг є дата підписання акта приймання-передачі наданих послуг уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили відповідальність виконавця за порушення строків надання послуг, зокрема сплату пені у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення, за кожний день прострочення, а у разі прострочення понад 30 днів додатково сплату штрафу у розмірі 7 відсотків вартості таких послуг.

Матеріалами справи підтверджується, що погодженим договором строком завершення надання послуг було визначено 31.12.2025, тоді як фактичне оформлення результату наданих послуг та підписання сторонами відповідного акта відбулося 26.06.2026.

Таким чином, відповідач допустив прострочення виконання договірного зобов`язання щодо надання послуг, у зв`язку з чим позивачем нараховано пеню у розмірі 33626,53 грн та штраф у розмірі 13298,63 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що виконання передбаченого договором обов`язку було неможливим у зв`язку з реформуванням системи територіальних органів Держлісагентства.

Дійсно, постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 було проведено реформування територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів України та утворено міжрегіональні територіальні органи. Водночас укладений між сторонами договір від 10.10.2024 передбачав конкретний результат послуг та визначав порядок його оформлення і передачі замовнику.

При цьому листом позивача від 24.10.2024 №ПЧЛ-1-02/401 сторони погодили спосіб виконання відповідної умови договору, за яким матеріали мали бути розглянуті на лісовпорядних нарадах та надіслані територіальному органу Держлісагентства для затвердження за погодженням з Міндовкіллям.

Зміст зазначеного листа не свідчить про зміну встановленого договором строку виконання зобов`язання та не містить положень щодо звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків надання послуг. Відтак посилання відповідача на цей лист як на підставу для повного звільнення від відповідальності суд вважає безпідставним.

Разом з тим суд враховує, що після отримання зазначеного листа відповідач здійснював дії, спрямовані на виконання договору саме у погоджений сторонами спосіб. Зокрема, відповідачем були підготовлені та направлені відповідні матеріали лісовпорядних нарад, проведено їх розгляд, а протокол другої лісовпорядної наради підписано Південним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства 30.12.2025. Надалі відповідач направляв матеріали лісовпорядкування позивачу та до Південного міжрегіонального управління.

Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач вчиняв дії щодо виконання договірних зобов`язань, однак самі по собі такі дії не змінюють визначеного сторонами кінцевого результату послуг та строку його передачі замовнику.

Суд також не погоджується з доводами відповідача про те, що підписання протоколу другої лісовпорядної наради 30.12.2025 свідчить про повне виконання договору у встановлений строк. Як убачається з умов договору, протокол лісовпорядної наради є складовою відповідних робіт, тоді як результатом надання послуг є визначені договором матеріали лісовпорядкування, що підлягали передачі замовнику у встановленому договором порядку. Саме підписання протоколу лісовпорядної наради не є тотожним передачі замовнику всього передбаченого договором результату послуг.

Не приймає суд і посилання відповідача на те, що позивач своїми діями перешкоджав виконанню договору.

Сам факт наявності між сторонами листування щодо змісту та порядку оформлення матеріалів не свідчить про зміну сторонами строку виконання зобов`язання. Доказів укладення сторонами додаткової угоди про продовження строку надання послуг або звільнення відповідача від відповідальності за його порушення матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на обставини, пов`язані з реформуванням лісової галузі, також не свідчать про відсутність у нього об`єктивної можливості виконати взяте на себе зобов`язання. Відповідач, будучи професійним учасником відповідних правовідносин, уклав договір 10.10.2024, тобто вже після проведення відповідних організаційних змін, а тому обставини реформування територіальних органів Держлісагентства були відомими сторонам на момент укладення договору.

Суд критично оцінює і доводи відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин, пов`язаних із повітряними тривогами та перебоями електропостачання. Сам по собі факт наявності таких обставин не свідчить про автоматичне звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання. Відповідач повинен довести не лише факт існування відповідних обставин, а й їх надзвичайний та невідворотний характер саме для виконання конкретного зобов`язання, а також причинно-наслідковий зв`язок між такими обставинами та неможливістю виконання договору у встановлений строк.

Наведені відповідачем відомості щодо повітряних тривог та відключень електроенергії самі по собі не доводять, що саме ці обставини унеможливили виконання відповідачем договірного зобов`язання протягом усього періоду прострочення та призвели до порушення кінцевого строку надання послуг.

Щодо доводів відповідача про неможливість стягнення пені за прострочення негрошового зобов`язання суд зазначає, що сторони при укладенні договору погодили конкретний вид та розмір відповідальності виконавця за порушення строку надання послуг. Така умова договору була погоджена сторонами вільно та на момент укладення договору була чинною.

Втрата чинності Господарським кодексом України з 28.08.2025 сама по собі не припинила чинність укладеного сторонами договору та його умов. Закон України №4196-IX не передбачає припинення дії господарських договорів, укладених до втрати чинності Господарським кодексом України; Верховний Суд також звертав увагу, що такі договори залишаються чинними та продовжують діяти до закінчення строку їх дії або припинення з інших підстав.

Водночас після втрати чинності Господарським кодексом України правове регулювання відповідних цивільно-правових відносин здійснюється з урахуванням положень Цивільного кодексу України та умов укладеного сторонами договору. Саме по собі припинення дії Господарського кодексу України не має наслідком недійсність погодженого сторонами положення договору про відповідальність.

З огляду на те, що відповідач допустив прострочення виконання визначеного договором зобов`язання, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування погодженої сторонами договірної відповідальності.

Разом з тим суд вважає обґрунтованими частково доводи відповідача щодо необхідності зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання щодо розміру неустойки, суд враховує характер допущеного відповідачем порушення, тривалість прострочення, вартість послуг, поведінку сторін під час виконання договору, обсяг фактично вчинених відповідачем дій, спрямованих на виконання договірного зобов`язання, а також те, що відповідач не ухилявся від виконання договору та вчиняв дії щодо підготовки, погодження і передачі матеріалів.

Суд також бере до уваги, що позивачем не заявлено та матеріалами справи не підтверджено фактичного розміру збитків, завданих йому простроченням відповідача.

Водночас відсутність доведених збитків сама по собі не виключає права позивача на стягнення передбаченої договором неустойки, однак є однією з обставин, що підлягає врахуванню при вирішенні питання про її розмір.

Крім того суд наголошує, що нарахування штрафних санкцій за своєю правовою природою не спрямоване на збагачення управненої сторони та носить привентивний характер.

Крім того, суд враховує обставини реформування системи органів лісового господарства, які об`єктивно зумовили необхідність погодження сторонами способу виконання відповідної умови договору, що знайшло відображення у листі позивача від 24.10.2024 №ПЧЛ-1-02/401. Водночас такі обставини не звільняють відповідача від відповідальності за порушення погодженого строку, оскільки після узгодження сторонами порядку виконання відповідач мав можливість та обов`язок завершити надання послуг у встановлений договором строк.

З урахуванням наведеного, з метою дотримання розумного балансу інтересів сторін, враховуючи ступінь виконання відповідачем договірних зобов`язань, характер та тривалість прострочення, відсутність доказів понесення позивачем збитків, а також поведінку відповідача, який здійснював дії, спрямовані на виконання договору, суд вважає справедливим та співмірним зменшити заявлені до стягнення пеню та штраф на 50 відсотків.

Отже, із заявленої до стягнення пені у розмірі 33626,53 грн підлягає стягненню 16813,27 грн, а із заявленого штрафу у розмірі 13298,63 грн підлягає стягненню 6649,32 грн.

Таким чином, загальний розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 23462,59 грн.

У решті позовних вимог про стягнення 23462,57 грн неустойки суд відмовляє.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця» та стягнення з Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання пені у розмірі 16813,27 грн та штрафу у розмірі 6649,32 грн, а всього 23462,59 грн.

Вирішення питання щодо судових витрат.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, якщо інше не встановлено законом.

Водночас зменшуючи розмір неустойки, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, суд покладає на відповідача повністю з огляду на те, що спір виник з вини відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Троїцька, будинок 22-24, код 00968167) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Є. Гедройця, 5, код 40075815) 16813,27 грн пені, 6649,32 грн штрафу та 2662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 08.10.2026.

Суддя А.Ф. Черногуз