Ухвала суду № 140424720, 06.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"06" жовтня 2026 р. Справа № 911/3267/25

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А.,

за позовом Київського обласного центру зайнятості

до Фізичної особи підприємця Волохова Вячеслава Миколайовича

про стягнення 164 019,43 гривень

за участю представниці позивача Володіної Н.Б. (довіреність №4051/07/01-36 від 23.09.2026) та відповідача Волохова В. М. (особисто)

установив:

24.10.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Київського обласного центру зайнятості (ідентифікаційний код 03491085) до Фізичної особи підприємця Волохова Вячеслава Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі також - ФОП Волохов В.М./відповідач) про стягнення з останнього 185 490,00 грн мікрогранту на відповідно вказаний у прохальній частині такої заяви рахунок АТ «Ощадбанк».

Означені вимоги обґрунтовано обставинами порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним договором про надання мікрогранту від 28.10.2022 в частині створення двох робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача.

Господарський суд Київської області ухвалою від 27.10.2025 у справі №911/3267/25, зокрема:

- прийняв позовну заяву Київського обласного центру зайнятості до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання;

- постановив, що протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач вправі надати суду у письмовій формі відзив на позов та додаткові докази по справі (за наявності) разом з доказами направлення копій відзиву і вказаних доказів іншій стороні.

14.11.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФОП Волохова В.М. надійшов відзив на позовну заяву разом з доданими до такого відзиву доказами, а також клопотанням про розгляд цієї справи у судовому засіданні.

Господарський суд Київської області ухвалою від 14.11.2025 у цій справі призначив її розгляд в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 15.12.2025.

Господарський суд Київської області занесеною до протоколу судового засідання від 15.12.2025 ухвалою у цій справі відклав її розгляд на 20.01.2026 о 17:15.

20.01.2026 судове засідання не відбулось через оголошення у відповідний день, зокрема в період часу з 17:10 до 17:30 сигналу повітряної тривоги у зв`язку із загрозою ракетного обстрілу міста, а тому відповідною ухвалою від 20.01.2026 суд призначив судове засідання на 24.02.2026.

Відповідний висновок суду про призначення засідання на іншу дату і час обґрунтований тим, що розпорядженням Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 Про порядок дій при оголошенні повітряної тривоги передбачено, зокрема, що у разі оголошення сигналу повітряна тривога судді та працівники апарату суду негайно мають залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів та працівників апарату суду.

20.02.2026 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФОП Волохова В.М. надійшли додаткові пояснення від 16.02.2026.

У судовому засіданні 24.02.2026 суд виніс на обговорення питання щодо переходу розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання.

Господарський суд Київської області ухвалою від 24.02.2026 у справі №911/3267/25 постановив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 06.04.2026, а також:

- викликав у підготовче засідання представників сторін;

- надав сторонам строк - до 06.04.2026, для подання додаткових доказів по справі (за наявності); заяв та клопотань які відповідно до статті 182 Господарського процесуального кодексу України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності).

Вказане підготовче засідання відповідними ухвалами від 06.04.2026, 18.05.2026 відкладалось на 18.05.2026 та 22.06.2026, відповідно, відтак ухвалою від 22.06.2026 Господарський суд Київської області закрив підготовче провадження у цій справі та призначив її до розгляду по суті на 25.08.2026.

Водночас на стадії підготовчого провадження, зокрема у судовому засіданні 22.06.2026 судом прийнято до розгляду подану позивачем через канцелярію суду заяву про зменшення позовних вимог та стягнення з ФОП Волохова В.М. 164 019,43 грн мікрогранту на відповідно вказаний у прохальній частині такої заяви рахунок АТ «Ощадбанк».

У судовому засідання 25.08.2026, за участю представників позивача та ФОП Волохова В.М. особисто, після з`ясування у останніх наявності заяв чи клопотань, які не були заявлені в поважних причин у підготовчому засіданні та отримання ствердної відповіді про відсутність вказаних клопотань/заяв, суд розпочав розгляд справи по суті, про що повідомив присутніх у засіданні учасників судового процесу.

Вказані процесуальні дії зафіксовано змістом протоколу судового засідання у цій справі від 25.08.2026.

23.09.2026 через канцелярію Господарського суду Київської області ФОП Волоховим В.М. подано письмові пояснення щодо недопустимості доказів та обґрунтування клопотання про витребування доказів, а також клопотання про витребування доказів (у порядку ст.. 81 ГПК України) та поновлення процесуального строку.

02.10.2026 через канцелярію Господарського суду Київської області шляхом реєстрації в підсистемі ЄСІКС позивачем подано заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів.

У судовому засіданні 06.10.2026 судом заслухано ФОП Волохова В.М., який, оголошуючи клопотання про витребування доказів:

1) виклав свої міркування як щодо неналежності та недопустимості поданих позивачем у цій справі доказів, так і щодо невиконання позивачем ухвали суду від 24.02.2026 в частині підтвердження дійсності відкритого у АТ «Ощадбанк» рахунку, на який позивач просить стягнути кошти мікрогранту;

2) вказав на недослідження судом у цій справі (далі - дослівно): «…пункту 5 порядку договору-приєднання..», стосовно обов`язку повідомити банк про зміну цільового призначення мікрогранту;

3) надав критичну оцінку діям суду у цій справі, які, на думку відповідача, полягають у такому:

- судом не надано оцінку приховуванню ключових доказів, зокрема (далі - дослівно): «…протоколу засідання комісії від 09.02. та додатковій угоді про зміну цільового використання..»;

- на попередньому (минулому) судовому засіданні головуючим суддею на користь позивача зроблено порівняльне висловлювання щодо безповоротної фінансової допомоги та надання кредиту, а вказане порушило права рівності;

- систематично порушувався регламент суду, оскільки після судових засідань з розгляду цієї справи позивач залишався в залі разом із суддею та секретарем судового засідання, у чому відповідач вбачає упередженні дії суду.

З огляду на вказане ФОП Волохов В.М. просив суд задовольнити клопотання про витребування доказів з метою доведення істинності обставин у цій справі, відтак повідомив суд,що (далі - дослівно): «…у іншому випадку це тягне скаргу на ВРП…».

У судовому засіданні 06.10.2026 за наслідками розгляду клопотання відповідача про витребування доказів суд залишив його без розгляду, позаяк таке клопотання подано на стадії розгляду по суті, коли збирання доказів не допускається.

Водночас суд наголосив на відсутності підстав для повернення до стадії підготовчого провадження.

Стосовно ж тверджень відповідача про ненадання судом оцінки доказам, некоректне надання судом оцінки доказам та/або нездійснення судом оцінки певних доказів, суд звернув увагу на те, що відповідна процесуальна дія вчиняється судом на стадії розгляду справи по суті під час прийняття рішення.

Відтак суд наголосив, що наразі оцінка доказам судом не надавалась, оскільки оцінка судом доказів викладається у судовому рішенні.

Своєю чергою ФОП Волохов В.М. у судовому засіданні 06.10.2026, зазначив про те, що, передбачивши таке процесуальне рішення суду, він підготував заяву про відвід судді, яку оголосив, підписав та передав суду у відповідному судовому засіданні.

Так, означена заява мотивована п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України та наявністю обставин, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, зокрема дії судді у ході розгляду справи, які свідчать про явну його упередженість на користь позивача.

Такими діями, на переконання ФОП Волохов В.М., є:

- ігнорування ключових доказів відповідача порушення статті 86 ГПК України щодо правил оцінки доказів та статті 210 ГПК України стосовно дослідження доказів, а вказані обставини підтверджуються відмовою головуючого судді у судовому засіданні по суті задовольнити клопотання відповідача про поновлення процесуального строку та витребування ключових доказів, без яких неможливо прийняти законне рішення у справі, відповідно до статті 119 ГПК України;

- ігнорування судом наданих відповідачем доказів порушення позивачем порядку надання мікрогрантів, зокрема пункту 5 Порядку та затримку надання гранту на півтора місяці (під час «блекауту»), що порушило бізнес-план, строки умов договору та послідовність його виконання;

- не врахування судом строків на процес зміни цільового призначення коштів, під час якого кошти були заблоковані на півтора місяці;

- ігнорування судом обставин приховування позивачем ключових документів у справі, а саме позитивного рішення протоколу комісії від 09.02.2023 та додаткової угоди про зміну цільового призначення коштів мікрогранту від 13.02.2023;

ФОП Волохов В.М. у відповідній заяві зазначив (далі - дослівно): «ст. 2 ГПК України. Порушення принципу добросовісності».

Стосовно ж інших обставин, які підтверджують упередженість судді на користь позивача, відповідач визначив, що це прийняття неналежних доказів позивача та вказав, зокрема, на таке:

- на стадії підготовчого провадження позивач подав недопустиму копію довідки трирічної давності про реквізити спеціального рахунку в АТ «Ощадбанк» та на час розгляду справи по суті 7 місяців відсутнє офіційне підтвердження дійсності реквізитів такого рахунку;

- попри вказане суддя не визнав клопотання поважним відповідно до статті 119 ГПК України, відмовив у його задоволенні та проігнорував письмові пояснення щодо недопустимості доказів і обґрунтування клопотання про витребування доказів.

Мотивуючи заяву про відвід судді, відповідач також вказав на порушення принципу рівності та змагальності сторін, що виявилось у позапроцесуальному спілкуванні після завершення судових засідань у цій справі неодноразово мали місце обставини, коли відповідач залишав залу засідань, а представник позивача систематично залишався в залі наодинці з головуючим суддею та секретарем засідання за зачиненими дверима.

З огляду на вказане, посилаючись на Бангалорські принципи, ФОП Волохов В.М. вказав, що позапроцесуальний контакт судді з представником однієї зі сторін процесу викликає обґрунтовані сумніви у незалежності, неупередженості та об`єктивності судді.

Крім того, за доводами відповідача, під час судового засідання 25.08.2026 головуючий суддя відкрито висловив свою упереджену позицію щодо суті спору, публічно порівнявши отримання мікрогранту із безвідсотковим кредитуванням.

Вказане, на переконання відповідача, свідчить про особисту упередженість судді на користь позивача.

Покликаючись на вказані обставини, ФОП Волохов В.М. просить (далі - дослівно):

- заявити відвід судді Яремі В.А. у справі №911/3267/25;

- передати справу №911/3267/25 на розгляд іншому судді в порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

Заслухавши означену вище заяву відповідача про відвід судді, у судовому засіданні 06.10.2026 суд дійшов таких висновків.

Приписами пункту 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Як слідує зі змісту заяви відповідача, останній виникнення у нього сумніву у неупередженості або об`єктивності судді мотивує, зокрема, обставинами, що мали місце у цьому ж судовому засіданні 06.10.2026 - прийняття судом рішення про залишення без розгляду клопотання про витребування доказів.

Однак такі доводи відповідача зводяться до його незгоди із процесуальним рішенням судді Яреми В.А. під час розгляду цієї справи по суті, а тому означені аргументи не свідчать про наявність інших обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

У розрізі вказаного суд звертає увагу на приписи частини 4 статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Доводи ж відповідача про ігнорування/неврахування суддею поданих ним доказів та зазначених ним обставин судом відхиляються як неспроможні та такі, що є виключно суб`єктивними і залежними від волі особи на формування власної думки стосовно процесуальних дій суду.

Суд повторно наголошує відповідачу на тому, що оцінка доказів в розрізі наведених сторонами обставин є виключною компетенцією суду та здійснюється останнім під час прийняття рішення на стадії розгляду справи по суті.

У розрізі вказаного суд звертає увагу на те, що частинами 3, 4 статті 238 ГПК України передбачено вимоги до змісту рішення, у тому числі описової та мотивувальної частин рішення, зокрема:

- в описовій частині рішення зазначаються: стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача; заяви, клопотання; інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо);

- у мотивувальній частині рішення зазначаються: перелік обставин, які є предметом доказування у справі; перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Оскільки мотивована оцінка аргументів, наведених кожним із учасників, як і зазначення поданих ними на підтвердження такої позиції доказів, здійснюється судом безпосередньо у рішенні, суд визнає хибними та передчасними міркування відповідача про ігнорування/неврахування суддею Яремою В.А. поданих ним доказів та зазначених ним обставин.

Звідси суд також відхиляє як доказово непідтверджене посилання відповідача на порушення принципу рівності сторін, позаяк таке твердження, у розрізі хибного тлумачення стадії реалізації судом дискреційних повноважень з надання оцінки та незгоди відповідача з прийнятим процесуальним рішенням суду, не відповідає дійсності та обставинам судового процесу у цій справі.

Відповідачем у заві не викладено жодної події/обставини, яка мала місце під час судового засідання 06.10.2026 та/або не раніше 04.10.2026 та доказово обґрунтовано свідчила б про порушення рівності сторін під час розгляду цієї справи.

Стосовно ж аргументів відповідача про те, що станом на час розгляду цієї справи по суті 7 місяців відсутнє офіційне підтвердження дійсності реквізитів такого рахунку суд зазначає, що:

- суд під час розгляду цієї справи не постановляв ухвал про витребування доказів від сторін цієї справи та/або інших осіб у передбаченому процесуальним законом порядку;

- ухвала суду від 24.02.2026 у цій справі не містить висновків суду та, власне, рішення про зобов`язання сторін та/або інших осіб у передбаченому процесуальним законом порядку надати докази офіційного підтвердження дійсності реквізитів відкритого в АТ «Ощадбанк» рахунку;

- обов`язок доказування, який в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони,

- учасники судового процесу реалізовують свої права на подання доказів до суду на рівних правах, відтак кожна сторона має процесуальну можливість подати той доказ, який, як вона вважає, підтвердить її аргументи чи простує доводи іншої сторони.

Суд звертає увагу на забезпечення у рівній мірі обох сторін правом та можливістю реалізувати свої процесуальні права під час розгляду цієї справи, у тому числі і шляхом здійснення переходу до її розгляду за правилами загального позовного провадження з метою надання обом сторонам права подати додаткові докази, заяви та/або клопотання.

Отже, покладені відповідачем в основу обґрунтування заяви доводи про:

- прийняття судом процесуального рішення та залишення поданого після початку розгляду справи по суті клопотання про витребування доказів;

- ігнорування/неврахування поданих відповідачем доказів та зазначених ним обставин;

- порушення принципу рівності сторін, не дають підстав для сумніву у неупередженості, об`єктивності чи безсторонності судді Яреми В.А. під час розгляду цієї справи.

Наявність же інших обставин для відводу від розгляду справи №911/3267/25 судді Яреми В.А., зокрема щодо його неупередженості чи необ`єктивності, відповідачем доказово не підтверджено.

З огляду на вказане слід зазначити, що з цього питання Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр" проти України", зазначив, що у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, допоки не доведено протилежного.

При оцінці об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності і це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною.

Істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом цієї чи іншої справи.

Підсумовуючи все наведене, суд висновує, що побудовані на суб`єктивних припущеннях доводи відповідача не узгоджуються із наведеними вище процесуальними нормами, а також не підтверджують наявності підстав, у розмінні пункту 5 частини 1 статті 35 ГПК України, для відводу судді Яреми В.А. від розгляду справи №911/3267/25.

Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням судді чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує.

Схожі висновки викладено в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 у справі №910/6567/26.

Тобто заява ФОП Волохова В.М. про відвід судді Яреми В.А. від розгляду справи №911/3267/25 в частині обставин, що мали місце у судовому засіданні 06.10.2026, щодо незгоди з процесуальним рішенням суду є необґрунтованою.

Частиною 3 статті 39 ГПК України визначено, зокрема, що:

- якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу;

- якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Так, заяву про відвід судді подано відповідачем у судовому засіданні 06.10.2026 під час розгляду справи по суті, тобто не за три робочі дні до вказаного засідання, що свідчить про відсутність підстав для передачі такої заяви, у зв`язку з її необґрунтованістю, іншому судді, який не входить до складу суду.

Отже, суд висновує відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Волохова Вячеслава Миколайовича про відвід судді Яреми В.А. від розгляду справи №911/3267/25 щодо незгоди з процесуальним рішенням суду, зокрема стосовно залишення без розгляду клопотання відповідача про витребування доказів.

Стосовно ж заяви Фізичної особи-підприємця Волохова Вячеслава Миколайовича про відвід судді Яреми В.А. від розгляду справи №911/3267/25 в частині решти обставин суд зазначає таке.

Як зазначено судом вище, після відкриття провадження у цій справі та призначення її до розгляду у спрощеному позовному провадженні, відповідно до ухвали від 24.02.2026 суд перейшов до розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 06.04.2026.

Водночас решту обставин, якими мотивована подана відповідачем у судовому засіданні 06.10.2026 під час розгляду справи по суті заява про відвід судді, пов`язано з попереднім часовим проміжком, зокрема зі стадією підготовчого провадження, підготовчими засіданнями та засіданням з розгляду справи по суті 25.08.2026.

Так, відповідач зазначив, що на вказаній стадії та у відповідних засіданнях відбувалось прийняття судом неналежних доказів позивача, позапроцесуальне спілкування з представником позивача, а також упереджене висловлювання судді щодо правової природи спірних відносин сторін.

Звідси суд дійшов висновку, що зі спливом передбаченого абзацом першим ч. 3 ст. 38 ГПК України строку для заявлення відводу у вказаній справі, відповідна заява в означеній вище частині мала бути подана не пізніше двох днів з дня, коли відповідач дізнався про вказані ним підстави, зокрема не пізніше 27.08.2026, ураховуючи доводи відповідача про вчинення суддею відповідних дій у судовому засіданні 25.08.2026.

Відповідно до приписів ст. ст. 113, 118, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Так, за змістом наведених ч.ч. 1, 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови:

- вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк;

- подання учасником заяви про поновлення процесуального строку;

- визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Натомість відповідно до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасника чи з ініціативи суду може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою.

Однак, подаючи заяву про відвід судді 06.10.2026, тобто з пропуском встановленого абзацом другим частини 3 статті 38 ГПК України строку, ФОП Волохов В.М. ані у вказаній заяві, ані шляхом подання окремого клопотання:

- не навів та не обґрунтував жодних об`єктивних та поважних причин пропуску цього строку, зокрема щодо наявності обставин, які об`єктивно були непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для подання заяви про відвід судді щонайменше протягом двох днів з останньої події, якою мотивовано упередженість судді;

- не заявив клопотання про поновлення відповідно пропущеного строку для подання заяви про відвід судді від розгляду цієї справи.

Так, у судовому засіданні 06.10.2026 відповідач не надав відповіді на запитання суду про те, з яких поважних причин він пропустив строк на заявлення відводу в частині доводів про позапроцесуальне спілкування та висловлювання судді у судовому засіданні 25.08.2026.

З-поміж наведення власних міркувань щодо того, що в попередніх засіданнях з розгляду цієї справи, у тому числі і 25.08.2026 відбулись певні події, які відповідач поклав в основу мотивів відводу, жодних інших усних доводів про причини пропуску строку для заявлення про відвід судді ФОП Волохов В.М. у судовому засіданні 06.10.2026 не висловив.

З огляду зазначеного суд звертає увагу, що ФОП Волохов В.М. брав особисто участь у всіх засіданнях під час розгляду цієї справи, зокрема він був присутнім і у засіданні 25.08.2026, після якого, як наголосив у судовому засіданні 06.10.2026 суд, відбувалось інше судове засідання у справі, позивачем у якій також є Київський обласний центр зайнятості, що свідчить про хибність доводів відповідача стосовно того, що інших засідань в той день не було та представник позивача не міг залишатись у залі суду.

Жодних виняткових випадків, за яких про підстави відводу відповідачу не могло бути відомо до спливу визначеного строку не пізніше двох днів з останньої події, якою мотивовано упередженість судді, відповідачем не наведено та не обґрунтовано.

Згідно ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, оскільки відвід судді був заявлений поза межами строку, встановленого ч. 3 ст. 38 ГПК України, суд висновує залишити заяву Фізичної особи-підприємця Волохова Вячеслава Миколайовича про відвід судді Яреми В.А. від розгляду справи №911/3267/25 в частині решти обставин без розгляду.

У розрізі зробленого висновку судом враховано, що:

- норми ГПК України щодо процесуальних строків, у тому числі в частині порядку їх продовження/поновлення є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила;

- приписами ГПК України не передбачено обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений учасником справи строк;

- наявність у відповідача певних процесуальних прав не звільняє відповідного учасника справи від дотримання передбаченого ст. ст. 118, 119 ГПК України порядку подання клопотання з метою, зокрема, поновлення процесуального строку та доведення у такому клопотанні наявності поважних причин для вчинення відповідної процесуальної дії, яка у даному разі не може бути здійснена судом за власною ініціативою;

- порядок подання клопотань з метою поновлення/продовження процесуального строку не є тотожним за своєю процесуальними суттю та алгоритмом подання, зокрема щодо того, що продовження строку після його спливу не допускається.

Учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді. Схожі висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 11.12.2025 у справі №904/6505/23.

Стосовно вказаного вище та поведінки відповідача як сторони судового процесу суд звертає увагу на таке.

Міжнародним документом, що визначає правовий статус як самого ЄСПЛ, так і його рішень, є зазначена Конвенція, зокрема її розділ ІІ. Водночас стаття 46 Конвенції зазначає про безумовний обов`язок держав-учасниць виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-яких справах, в яких вони є сторонами.

ЄСПЛ залишає за державою свободу у виборі заходів, потрібних для виконання його рішень.

Правові норми щодо порядку виконання рішень ЄСПЛ передбачені Законом України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Цей Закон є спеціальним та регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконувати рішення ЄСПЛ та необхідністю впроваджувати в українське судочинство європейські стандарти прав людини.

Водночас чітких рекомендацій щодо правил виконання рішень ЄСПЛ національними судами означений законне містить. Такі правила визначені у відповідному процесуальному законодавстві.

Звідси можна зробити висновок, що всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї є компетенцією ЄСПЛ, а застосування норм матеріального і процесуального права та вирішення юридичних спорів під час здійснення правосуддя в Україні є виключними повноваженнями національних судів.

Схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 (провадження №12-52звг25).

У справах «Osman v. the United Kingdom» (Осман проти Сполученого королівства) та «Kreuz v. Poland» (Креуз проти Польщі) ЄСПЛ роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Підсумовуючи зазначене, суд звертає увагу на те, що:

- доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню;

- кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух;

- доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу і на те, що згідно з ч.ч. 1, 2 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів.

Схожі висновки викладено в ухвалі Верховного Суду від 09.09.2026 у справі №911/1504/24.

З урахуванням викладеного вище суд вважає за необхідне наголосити ФОП Волохову В.М. про те, що недопустимим є вчинення стороною дій, що можуть оцінюватись як спосіб затягнути строк розгляду справи, а також як тиск на суд з метою отримання бажаного результату щодо вирішення спору у вказаній справі.

Поряд з тим суд зазначає, що ч. 1 ст. 254, ч. 3 ст. 255 та ч. 2 ст. 258 ГПК України презюмуюють, відповідно таке:

- учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції;

- заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду;

- в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 35, 38, 39, 118, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Волохова Вячеслава Миколайовича про відвід судді Яреми В.А. від розгляду справи №911/3267/25 щодо незгоди з процесуальним рішенням суду, зокрема стосовно залишення без розгляду клопотання відповідача про витребування доказів, відмовити.

2. Заяву Фізичної особи-підприємця Волохова Вячеслава Миколайовича про відвід судді Яреми В.А. від розгляду справи №911/3267/25 в частині решти обставин залишити без розгляду.

Ухвала складена та підписана 08.10.2026, набирає законної сили з моменту її проголошення суддею відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду згідно ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України не підлягає.

Суддя В.А. Ярема