Рішення № 140424464, 29.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2026Справа № 910/3953/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Омельчук М.О. розглянувши матеріали справи

За позовом фізичної особи-підприємця Обуховського Максима Михайловича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральний Маршрутизатор»

про стягнення 380855,19 грн

за участі:

позивача - Обуховський М.М.

від позивача - Урода О.В.

від відповідача - Горбач Г.В.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Обуховський Максим Михайлович звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральний Маршрутизатор» про стягнення 380855,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору №102 від 12.05.2025 про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у загальному розмірі 323927 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 4222,39 грн, інфляційні втрати у розмірі 9322,91 грн та пеню у розмірі 43382,89 грн. Також позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 38000 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши зокрема, що актами прийому-передача передбачено, що сторони підтверджують, що замовник у повному обсязі оплатив виконавцю вартість послуг до дати підписання цього акту. Крім того, відповідач вказує, що позивачем не правильно визначено строк виникнення зобов`язань щодо оплати послуг, а також невірно здійснено розрахунок здійснених ним нарахувань. Також відповідач зазначає, що акт №4 не підтверджує фактичного виконання робіт і не створює підстав для стягнення коштів.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити у його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12.05.2025 між відповідачем (далі - Замовник) та позивачем (далі - Виконавець) укладено Договір №102 про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації (далі - Договір) відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати/виконати послуг/роботи Замовнику у сфері інформатизації. (п.2.1. Договору)

Послуги/роботи надаються (виконуються) Виконавцем винятково у відповідності із Специфікацією та її невід`ємним додатком технічним завданням Замовника. (п.2.3. Договору)

Відповідно до п.3.1. Договору загальна ціна Договору визначається як сума вартості всіх наданих/виконаних послуг/робіт, відповідно до підписаних сторонами актів прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) за цим Договором протягом строк його дії.

Вартість послуг/робіт визначається у Специфікації, узгодженій і підписаній сторонами за умови початку надання/виконання послуг/робіт. (п.3.2. Договору)

Згідно з п.3.3. Договору розрахунок здійснюється протягом 20 банківських днів після підписання сторонами акту. Сторони можуть узгодити інший порядок оплати послуг/робіт у відповідній Специфікації, узгодженій і підписаній сторонами.

Пунктом 4.13. Договору передбачено, що з метою підтвердження факту надання/виконання послуг/робіт Виконавцем в цілому або виконання конкретного етапу на певну дату Сторони складають та підписують відповідний Акт, що є достатньою підставою для здійснення розрахунків з Виконавцем.

Відповідно до п.4.15. Договору Замовник зобов`язується підписати надані виконавцем два екземпляри Акту не пізніше 5 робочих днів з моменту надання їх оригіналів Замовникові Виконавцем і у вищезазначений строк надати один підписаний екземпляр Акту прийому-передачі робіт Виконавцеві або надати у вищезазначений строк мотивовану відмову від підписання цього Акту у вигляді Дефектного акту. У випадку ненадання у вищезазначений строк Виконавцеві підписаного Акту або мотивованої відмови, Послуги/Роботи будуть вважатися прийнятими, наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті Замовником. У випадку мотивованої відмови Замовника Сторони в строк не пізніше 5 робочих днів з дати одержання Виконавцем мотивованої відмови Замовника підписуються Протокол, який містить перелік істотних недоліків і строки їх усунення. Виконавець зобов`язаний за власний рахунок усунути такі недоліки у вказаний Замовником строк. Прийняття Послуг/Робіт та підписання відповідного Акту Замовником здійснюється після усунення всіх недоліків.

Згідно з п.4.17. Договору підписанням Акту Сторони підтверджують безумовну виключну передачі всіх прав інтелектуальної власності Виконавця на результати Послуг/Робіт, зазначених у такому Акті, до Замовника в повному обсязі.

До вказаного Договору Сторонами були складені Специфікації, зокрема, №1 від 12.05.2025 згідно якої вартість послуг на суму 147965 грн; №3 від 07.07.2025 згідно якої вартість послуг на суму 263940 грн; №4 від 10.10.2025 згідно якої вартість послуг на суму 235947 грн (п. 3.1. Специфікацій).

Відповідно до п.3.3. вказаних Специфікацій оплата вартості послуг, зазначеної в п.3.1. Специфікацій, здійснюється Замовником авансовими платежами за домовленістю сторін у національній валюті України - гривні, у безготівковій формі шляхом переказу відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, вказаний у Додатку. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписання Акту приймання-передачі робіт (наданих послуг) в продовж 60 робочих днів з дати підписання.

На виконання умов Договору, позивачем виконано (надано), а відповідачем прийнято (отримано) послуги (роботи) за Договором та Специфікаціями №1, №3, №4 на загальну суму 647852 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними позивачем та відповідачем без заперечень та зауважень Актами прийому-передачі наданих послуг №1 від 31.07.2025 на суму 147965 грн, №3 від 30.11.2025 на суму 263940 грн, №4 від 30.12.2025 на суму 235947 грн.

06.03.2026 позивач звертався до відповідача з претензією №01-02-03-2026, у якій позивач вимагав термінового здійснення погашення заборгованості та зазначив, що станом на 03.03.2026 у відповідача утворилася фінансова заборгованість перед позивачем на суму 323927 грн. Специфікація №1 оплачена в розмірі 147965 грн; специфікація №3 оплачена частково на суму 175960 грн; специфікація №4 не оплачена в повному обсязі.

Також в матеріалах справи наявна фільтрована виписка з банку позивача, з якої вбачається здійснення відповідачем оплат за Договором №102.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що з урахуванням п.3.3. Специфікацій, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за вищевказаними документами є таким, що настав, зокрема, за Актом №3 від 30.11.2025 (Специфікація №3 від 07.07.2025) граничним строком здійснення відповідачем оплати є 23.02.2026 (включно), а за Актом №4 від 30.12.2025 (Специфікація №4 від 10.10.2025) - 24.03.2026 (включно).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, отримані послуги за Актами №3 від 30.11.2025, №4 від 30.12.2025 у встановлені строки та визначені розміри не оплатив.

Так, за відповідачем наявна заборгованість по Акту №3 від 30.11.2025 (Специфікація №3 від 07.07.2025) у розмірі 87980 грн; по Акту №4 від 30.12.2025 (Специфікація №4 від 10.10.2025) у розмірі 235947 грн.

Відповіді на вищевказану претензію матеріали справи не містять, так само як і не містять доказів оплати заборгованості.

Оскільки, наявність заборгованості підтверджено наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів її оплати, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 323927 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, судом встановлено наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до п.8.2. Договору при порушені строків оплати отриманих результатів Робіт більше ніж на 10 банківських днів, встановлених цим Договором, Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат, 3% річних та пені, судом встановлено, що позивачем невірно визначено: початкову дата порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Оскільки за Актом №3 від 30.11.2025 граничним строком здійснення відповідачем оплати є 23.02.2026, відповідно першим днем прострочення грошового зобов`язання є 24.02.2026.

Оскільки за Актом №4 від 30.12.2025 граничним строком здійснення відповідачем оплати є 24.03.2026, відповідно першим днем прострочення грошового зобов`язання є 25.03.2026.

Крім того, розрахунок пені здійснено без урахування визначеного п. 8.2 Договору строку, після спливу якого у позивача виникає право на нарахування пені.

Здійснивши власні розрахунки інфляційних втрат, 3% річних та пені в межах заявленого позивачем періоду нарахування, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 1495,66 грн, 3% річних у розмірі 342,82 грн, пеня у розмірі 1807,81 грн.

Доводи відповідача про те, що актами прийому-передача передбачено, що сторони підтверджують, що замовник у повному обсязі оплатив виконавцю вартість послуг до дати підписання цього акту, а також твердження про те, що акт №4 від 30.12.2025 не підтверджує фактичного виконання робіт і не створює підстав для стягнення коштів, судом відхиляються та спростовуються системним аналізом умов Договору, Специфікацій до нього та фактичними обставинами справи.

Так, включене до пунктів 7 Актів приймання-передачі формулювання про те, що «Сторони підтверджують, що Замовник у повному обсязі оплатив Виконавцю зазначену вартість послуг до дати підписання цього Акту», суперечить порядку розрахунків, який погодили самі сторони в Договорі та Специфікаціях.

Пунктом 4.13 Договору прямо визначено, що такий Акт є саме підставою для здійснення розрахунків.

Відповідно до пункту 3.3 Специфікацій, остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписання Акту приймання-передачі робіт впродовж 60 робочих днів з дати його підписання.

Тобто, за змістом узгоджених умов Договору та Специфікацій, підписання Акту приймання-передачі робіт є юридичним фактом, з якого починається відлік 60 робочих днів для здійснення оплати, а не свідченням фактичного перерахування коштів у момент чи до моменту його підписання.

Будь-яких належних та допустимих доказів (платіжних інструкцій з відміткою банку чи банківських виписок), які б підтверджували факт повного розрахунку за Актами №3 від 30.11.2025, №4 від 30.12.2025 відповідачем суду не надано.

Крім того, вказані акти підписані як позивачем, так і відповідачем, без зауважень та заперечень, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження мотивованої відмови відповідача від їх підписання у вигляді дефектного акту, а відтак враховуючи п. 4.15. Договору послуги/роботи вважаються прийнятими, наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті Замовником.

Інші доводи сторін судом розглянуто та відхилено, оскільки вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат вирішення спору.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 38000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч. 3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано договір №30 від 10.02.2026 про надання правничої (правової) допомоги, ордер серії ВХ №1121531 від 01.04.2026, рахунок №158 від 10.09.2025 на суму 38000 грн та акт №1 від 31.03.2026 про надання юридичних послуг та виконання робіт на суму 38000 грн із детальним описом робіт.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи рівень складності справи, розмір заявлених позовних вимог, об`єм та вид роботи проведеної адвокатом, а також часткове задоволення позову, з метою дотримання співмірності між складністю даної справи і витратами, понесеними позивачем на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне обмежити розмір покладених на відповідача витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката сумою у 32600 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральний Маршрутизатор» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 87А, оф. 4102, ідентифікаційний код: 44655814) на користь Фізичної особи-підприємця Обуховського Максима Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 323927 (триста двадцять три тисячі дев`ятсот двадцять сім) грн, інфляційні втрати у розмірі 1495 (одна тисяча чотириста дев`яносто п`ять) грн 66 коп., 3% річних у розмірі 342 (триста сорок дві) грн 82 коп., пеню у розмірі 1807 (одна тисяча вісімсот сім) грн 81 коп., а також витрати по сплаті судового збору 4913 (чотири тисячі дев`ятсот тринадцять) грн 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32600 (тридцять дві тисячі шістсот) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання: 07.10.2026.

Суддя Я.В. Маринченко