Рішення № 140424465, 01.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2026Справа № 910/5852/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Омельчук М.О. розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Музей»

третя особа Державне підприємство «Національний спортивний комплекс «Олімпійський»

про стягнення коштів у розмірі 883334,55 грн,

за участі представників:

від позивача - Медведський В.Д.

від відповідача - не з`явився

від третьої особи - не з`явився

від прокуратури - Кобченко Т.І.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Музей», третя особа: Державне підприємство «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» про стягнення коштів у розмірі 883334,55 грн.

Позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов`язання за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 13.09.2019 №8537 щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, а після розірвання договору в судовому порядку не повернув орендоване майно. На підставі викладеного, прокурор просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 122846,66 грн, інфляційні витрати у розмірі 10638,26 грн, пеню у розмірі 36870,89 грн, та неустойку в розмірі подвійної орендної плати за час прострочення повернення майна у розмірі 1321677,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено судові засідання.

В судовому засіданні представник позивача та прокурор позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримали, просили суд задовольнити.

Відповідач уповноваженого представника у судове засідання не направив, протягом усього часу розгляду справи відзиву на позов не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.09.2019 між позивачем (далі - орендодавець) та відповідачем (далі - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №8537 від 13.09.2019 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 609,95 кв.м, розміщені за адресою: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 55, на 0-му поверсі (рівні) будівлі спорткомплексу (далі - майно), що перебуває на балансі Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський». (п. 1.1 Договору)

Згідно з п. 3.1, 3.3 Договору орендна плата за базовий місяць розрахунку (серпень 2019 року) становить 29815,33 грн без ПДВ; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.6 Договору).

Орендар зобов`язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3 Договору).

Відповідно до п.10.1 Договору цей Договір укладено строком на 10 років, що діє з 19.09.2019 до 13.09.2029 включно.

У разі припинення або розірвання Договору орендар протягом трьох робочих днів повертає майно балансоутримувачу/орендодавцю (п. 10.10 Договору); майно вважається поверненим з моменту підписання акта приймання-передавання, обов`язок щодо складання якого покладається на орендаря (п. 10.11 Договору); якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення (п. 10.12 Договору).

Також, 04.06.2024 до вказаного Договору між позивачем та відповідачем укладено Договір №8537/01 про внесення змін до Договору оренди №8537/01, за умовами якого п.3.1. Договору викладено в новій редакції, а саме: Орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 №630 зі змінами до неї і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - травень 2021 року: 50489,70 грн. Орендна плата за перший місяць оренди червень 2021 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень місяць 2021 року. (п.1 Договору №8537/01)

Сторони домовились, що умови цього Договору №8537/01 з урахуванням ч.3 ст.631 ЦКУ, розповсюджуються на відносини між ними, що виникли до його укладення, а саме з 19.06.2021 і діють протягом всього строку дії Договору оренди. (п.2 Договору №8537/01)

13.09.2019 між позивачем та відповідачем складено та підписано Акт приймання-передавання орендованого майна, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 609,95 кв.м, яке розташовано за адресою: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 55, на 0-му поверсі (рівні) будівлі спорткомплексу та перебуває на балансів Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» (балансоутримувач).

Суд зазначає, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/10859/24 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто музей», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державне підприємство «Національний спортивний комплекс «Олімпійський», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Фар інвест» про розірвання договору оренди державного нерухомого майна, що належить до державної власності № 8537, який посвідчено 13.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. та зареєстровано в реєстрі за № 557 та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Їмзадвох» з державного нерухомого майна площею 609,95 кв.м., що розміщене за адресою: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 55, на 0-му поверсі (рівні) будівлі спорткомплексу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі №910/10859/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2025 позов задоволено. Розірвано договір оренди державного нерухомого майна, що належить до державної власності № 8537 між товариством з обмеженою відповідальністю «Їмзадвох» та Регіональним відділення Фонду державного майна України по місту Києву, який посвідчено 13.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Денисом Михайловичем та зареєстровано в реєстрі за № 557. Виселено товариство з обмеженою відповідальністю «Авто музей» з державного нерухомого майна площею 609,95 кв.м., що розміщене за адресою: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 55, на 0-му поверсі (рівні) будівлі спорткомплексу. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Авто музей» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву 6056 грн судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Отже, Договір є розірваним з 31.07.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, майно у добровільному порядку відповідачем не повернуто, рішення суду по справі №910/10859/24 в частині виселення виконано в примусовому порядку 01.07.2026, що підтверджується Актом державного виконавця від 01.07.2026 та постановою про закінчення виконавчого провадження №79459808 від 02.07.2026.

Щодо заявлених до стягнення 122846,66 грн заборгованості з орендної плати суд зазначає наступне.

За змістом ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором; орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідачем порушено умови Договору в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати, яка станом на 17.07.2026 становить 122846,66 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, здійсненим з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».

Доказів погашення відповідачем вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Контррозрахунку заборгованості з орендної плати відповідачем суду не надано.

З огляду на встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у вказаній частині та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 122846,66 грн.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних витрат у розмірі 10638,26 грн та пені у розмірі 36870,89 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати (п. 3.7 Договору).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 ЦК України).

Абзацом 2 частини 3 статті 549 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Перевіривши надані розрахунки інфляційних витрат у розмірі 10638,26 грн та пені у розмірі 36870,89 грн на відповідність вимогам чинного законодавства, умовам п. 3.7 Договору та правильність їх нарахування, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними, а тому вимоги про стягнення інфляційних витрат та пені підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення неустойки за неповернення орендованого майна у розмірі 1321677,50 грн суд зазначає наступне.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі після припинення договору свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

Вказані вимоги закону також кореспондуються з положеннями пунктами 10.10-10.12 Договору.

Як встановлено судом, Договір є розірваним з 31.07.2025, проте відповідач орендоване майно у добровільному порядку за актом приймання-передавання не повернув; майно повернуто лише 01.07.2026 в порядку примусового виконання рішення суду.

Доказів повернення майна раніше цієї дати матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу неустойку за неповернення орендованого майна за вказаний період.

Перевіривши наданий розрахунок неустойки у розмірі 1321677,50 грн, судом встановлено, що наданий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства України та є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо порушення інтересів держави та підстав представництва інтересів прокурором суд зазначає таке.

Згідно п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор, серед іншого, звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній, чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Звертаючись до суду з даною позовною заявою прокурор виходив з того, що РВ ФДМУ по м. Києву знало про систематичність порушення інтересів держави з боку ТОВ «АВТО МУЗЕЙ», мало повноваження щодо їх захисту, проте з відповідною заявою до суду так і не звернулось. Невжиття РВ ФДМУ по м. Києву заходів щодо стягнення до Державного бюджету України значної суми коштів за договором оренди, беззаперечно призводить до порушення економічних інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звертався до позивача з запитами (листами) №39-190ВИХ-26 від 06.01.2026, №39-2093ВИХ-26 від 12.03.2026 про надання відомостей (інформації) та підтверджуючих документі.

Листом №930-02-06-5338 від 25.12.2025 позивач надав інформацію та документи, а також повідомив про те, що до суду не звертався у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.

Листом №39-4107ВИХ-26 від 15.05.2026 прокурор повідомив позивача про намір органів прокуратури в найкоротші строки звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по м. Києву до ТОВ «Авто Музей».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з даним позовом, належним чином обґрунтував порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Музей» (65005, м. Одеса, вул. Хмельницького Богдана, буд. 49, ідентифікаційний код: 40055280) на користь Державного бюджету України (одержувач: ГУК у м. Києві/ Печерський район/22080300, код отримувача 37993783, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок UA378999980313050094000026007, код класифікації доходів бюджету: 22080300, призначення платежу - надходження від орендної плати за користування майном бюджетних установ) заборгованість з орендної плати у розмірі 122846 (сто двадцять дві тисячі вісімсот сорок шість) грн 66 коп., інфляційні втрати у розмірі 10638 (десять тисяч шістсот тридцять вісім) грн 26 коп., пеню у розмірі 36870 (тридцять шість тисяч вісімсот сімдесят) грн 89 коп., неустойку у розмірі 1321677 (один мільйон триста двадцять одна тисяча шістсот сімдесят сім) грн 50 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Музей» (65005, м. Одеса, вул. Хмельницького Богдана, буд. 49, ідентифікаційний код: 40055280) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; ідентифікаційний код 02910019) витрати по сплаті судового збору у розмірі 17904 (сімнадцять тисяч дев`ятсот чотири) грн 40 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 07.10.2026

Суддя Я.В. Маринченко