Ухвала суду № 140424451, 06.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

про прийняття позовної заяви до розгляду

та відкриття провадження у справі

06.10.2026Справа № 910/6136/26у складі суду судді Погрібної С.В., після виходу з лікарняного, розглянувши матеріали

за позовною заявою Заступника керівника Київської міської прокуратури Даракчі Олександра Георгійовича (адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, код ЄДРПОУ/Умовний код: 02910019)

в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України (адреса: 00024, м. Київ, вул. Академіка Богомольца, буд. 10, код ЄДРПОУ: 00032684)

до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнерні Технології" (адреса: 03134, м. Київ, вул. Дзюби Івана, буд. 11, код ЄДРПОУ: 43895996)

відповідача - 2 Головного мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (адреса: 08711, Київська обл., Обухівський р-н., с-ще Козин, вул. Обухіське шосе, буд. 120, код ЄДРПОУ: 33945453)

про визнання недійсним пункту договору та стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника керівника Київської міської прокуратури Даракчі Олександра Георгійовича в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнерні Технології" (далі - відповідач 1) та до Головного мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - відповідач 2) про визнання недійсним п. 3.1 Договору про здійснення закупівлі за державні кошти від 18.08.2022 № 356, укладеного між Мобільним рятувальним центром швидкого реагування та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "РОБОТЕНКС", в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 348 150,00 грн та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнерні Технології" на користь Міністерства внутрішніх справ України безпідставно збережених коштів податку на додану вартість у розмірі 348 150,00 грн, що сплачені за вищезазначеним Договором.

Ухвалою суду від 05.06.2026 вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу час на усунення недоліків.

12.06.2026 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі №910/6136/26 позовну заяву та додані до неї документи повернуто Заступнику керівника Київської міської прокуратури Даракчі Олександру Георгійовичу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2026 задоволено апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/6136/26, скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/6136/26 та повернуто матеріали справи № 910/6136/26 до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Північний апеляційний господарський суд в постанові від 16.09.2026, обґрунтовуючи підстави скасування ухвали суду від 18.06.2026, зокрема, зазначив, що колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позову прокурора на підставі пункту 1 частини 5 статті 174 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Міністерством внутрішніх справ України, яке не вжило заходів, спрямованих на відновлення порушених інтересів держави, будучи уповноваженим органом на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, обізнаним про допущене підконтрольними учасниками бюджетного процесу порушення вимог законодавства та відсутності належних заходів реагування.

На виконання частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Міністерством внутрішніх справ України, яке не вжило заходів до оспорювання пунктів договору у судовому порядку, про що повідомило прокуратуру відповідними листами (тобто навів підставу для представництва інтересів держави); зазначив, що порушення процедури державних закупівель та укладення відповідного договору з включенням до ціни договору суми ПДВ та її подальше перерахування постачальнику унеможливило раціональне та ефективне використання бюджетних коштів, чим обґрунтував порушення інтересів держави (тобто навів підстави для звернення з позовом).

На переконання колегії апеляційного господарського суду, повернення позовної заяви заступника прокурора Київської міської прокуратури з підстав, наведених в оскаржуваній ухвалі від 18.06.2026 у справі №910/6136/26, є проявом надмірного формалізму зі сторони Господарського суду міста Києва. Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення матеріалів позовної заяви заступника прокурора Київської міської прокуратури.

Водночас, апеляційний суд зазначив, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Такий позиція викладена і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

З огляду на зазначене, виходячи з мотивів скасування ухвали Господарського суду від 18.06.2026, беручи до уваги характер спірних правовідносин та предмет спору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Основного Закону в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно частини 2 цієї Статті організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до частини 1 статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина 3 статті 41 ГПК України).

Відповідно до частин 3 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У свою чергу, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про прокуратуру» визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Беручи до уваги наведені норми, суд звертається до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права

Принцип рівності сторін є одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Останній потребує «справедливої рівноваги сторін»: кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі Yvon v. France, application no. 44962/98, рішення ЄСПЛ від 18.02.1997 у справі Niderost-Huber v. Switzerland, application no. 18890/91, рішення ЄСПЛ від 07.06.2001 у справі Kress v. France, application no. 39594/98).

Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятій Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012 (далі - Рекомендація CM/Rec (2012)11), обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права.

При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 Рекомендації CM/Rec (2012)11).

При цьому, суд враховує таку функцію передбачену пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України як представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Припис "у виключних випадках і в порядку, що визначені законом", який міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, серед іншого, означає, що хоча законодавець і має дискрецію щодо унормування в законах України випадків і порядку здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді, однак обов`язковим є те, щоб такі випадки не лише установлювалися законом, а й були об`єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами та сприймалися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки.

Слід враховувати, що розв`язуючи порушені в конституційній скарзі питання, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025) розкриваючи зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням своїх юридичних позицій щодо визначення понять "інтереси держави" та "представництво інтересів держави в суді", наведених, зокрема, у рішеннях від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 та від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, зазначив, що:

"…представництвом інтересів держави в суді, що його здійснює прокурор відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, є правовідносини, у яких прокурор, реалізуючи визначену цим пунктом функцію прокуратури, вчиняє в суді відповідні процесуальні дії у разі, якщо цього вимагає захист інтересів держави.

Визначальним за пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є те, що ці інтереси мають узгоджуватись із принципами, закріпленими в Конституції України, включно з тими, які встановлюють спосіб та межі втручання держави у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина. Це випливає із засад конституційного ладу України, зокрема зі статей 1, 8, 19 Конституції України в їх посутньому зв`язку з пунктом 3 частини першої її статті 131-1. Неодмінною умовою для реалізації прокуратурою цієї функції є потреба в захисті інтересів держави".

У пунктах 4.2., 4.3. цього рішення Конституційний Суд України наголосив на тому, що пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.

Унаслідок унесення Законом № 1401 змін до Конституції України відбулося звуження конституційної функції прокуратури, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, порівняно з тією, яка була визначена в пункті 2 частини першої статті 121 Конституції України до конституційної реформи 2016 року. Таке звуження полягає, зокрема, у встановленні ознаки виключності для випадків здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді, що їх має бути визначено в законі.

У Рішенні від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України також указував, що "стосовно повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді в Основному Законі України міститься застереження "у виключних випадках і в порядку, що визначені законом" . Це обумовлюється недопущенням свавільного втручання прокуратури у здійснення господарської та статутної діяльності юридичних осіб, досягнення цілей функціонування учасника відповідних правовідносин, виконання ним договірних зобов`язань тощо. При цьому на прокуратуру покладається обов`язок щодо обґрунтування необхідності такого втручання" (перше, третє, четверте речення абзацу дев`ятого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України констатує, що в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прикметник "виключний" означає виняток із загальних правил. З огляду на це словосполучення "у виключних випадках", яке міститься в зазначеному конституційному приписі, вказує на обмежувальний характер останнього. Він не наділяє прокуратуру універсальними повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді та не встановлює для неї загальної чи альтернативної компетенції, а стосується представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах.

Відповідно й припис "у виключних випадках і в порядку, що визначені законом", який міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, серед іншого, означає, що хоча законодавець і має дискрецію щодо унормування в законах України випадків і порядку здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді, однак обов`язковим є те, щоб такі випадки не лише установлювалися законом, а й були об`єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами та сприймалися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки.

У цьому аспекті суд враховує сталі та послідовні висновки Верховного Суду, зокрема, що з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор, при зверненні з позовом, зазначив, в чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави. Зокрема, зазначив, що уповноважений орган (МВС України; ДСНС України) не вживає заходи щодо захисту інтересів держави, а стягнення безпідставно отриманих відповідачем державних коштів безумовно кореспондується з захистом державних інтересів.

В свою чергу, суд звертає увагу, що системний аналіз судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень та судової практики свідчить, що звернення прокурора з вимогами про недійсність правочинів чи їх частин у сфері закупівель є непоодинокими, а систематичними випадками, що вказує на нездійснення та/або неналежне здійснення суб`єктами владних повноважень захисту інтересів держави у сфері закупівель і ставить під загрозу можливість ефективного поновлення порушених прав держави, що в свою чергу не може називатись виключним (-ими) випадком (-ами)

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Враховуючи необхідність підтвердження права прокурора на представництво інтересів держави у даному спорі на підставі пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, прокурор зобов`язаний повідомити обставини та надати докази таких обставин, які підтверджують виключність випадку, описаного у поданому позові.

Питання про підстави представництва прокурора підлягає вирішенню у підготовчому провадженні на підставі наданих прокурором пояснень та доказів. Вирішення вказаного питання у підготовчому провадженні наддасть можливість іншим учасникам справи повідомити свою позицію щодо даного процесуального питання.

Судом встановлено, що позовна заява подана з додержанням вимог статей 162, 164, 165, 172, 178, 184 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження відсутні.

Беручи уваги предмет позову, характер спірних правовідносин, предмет доказування, категорію спору, суд згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України дійшов висновку про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

Крім того, до заяви про усунення недоліків позовної заяви, поданою прокурором 12.06.2026, долучено клопотання про витребування у Міністерства внутрішніх справ України інформацію щодо рахунку позивача в банку та документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

Відповідно до ч. 7 ст. 162 ГПК України у разі пред`явлення юридичною особою позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг.

Відповідно до ч. 7 ст. 164 ГПК України у разі зазначення в позовній заяві реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

З огляду на зазначене, суд звертає увагу, що інформація про банківський рахунок позивача та довідка з банку, що підтверджують його наявність, є обов`язковими вимогами процесуального законодавства України при зверненні до суду, однак, сам по собі цей документ про наявність рахунку не є доказом обставин справи (предмета спору), а тому клопотання про витребування доказів слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 81, 162, 176, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі.

2. Справу розглядати у порядку загального позовного провадження.

3. Призначити підготовче засідання у справі на 27.10.2026 о 16:30 год., яке відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-Б, зал № 21.

4. Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про витребування доказів, долучене до заяви про усунення недоліків позовної заяви від 12.06.2026.

5. Зобов`язати Заступника керівника Київської міської прокуратури Даракчі Олександра Георгійовича в строк до 19.10.2026 включно надати пояснення про обставини, які підтверджують право прокурора на представництво інтересів держави у даному спорі на підставі пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням позиції КСУ у Рішенні від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 щодо необхідності встановлення ознаки виключності для даного випадку здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.

6. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в строк до 19.10.2026 включно надати пояснення щодо реалізації функцій представництва прокурором у даній справі.

7. Встановити відповідачам строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог статті 165 ГПК України до 15 днів з дня отримання ухвали. У строк протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі отримання) в порядку статті 167 ГПК України надати заперечення у відповідь на відзив з викладенням своїх пояснень, міркувань та аргументів, копію заперечень направити/вручити іншим учасникам справи, докази направлення/вручення представити суду.

Попередити відповідачів, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 2 статті 178 ГПК України).

8. Позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог статті 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачами, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачами.

9. Запропонувати учасникам справи надати суду за наявності заяв, клопотань та доказів, для вирішення в підготовчому засіданні питань, зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України. Звернути увагу учасників процесу на порядок оформлення заяв, клопотань, заперечень, встановлений статтею 170 ГПК України, також на порядок подачі доказів, передбачений статтею 80 ГПК України.

10. Ухвалу надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає (статті 235, 255 ГПК України).

Ухвала складена та підписана після виходу судді з лікарняного 06.10.2026.

Суддя Світлана ПОГРІБНА