Рішення № 140424450, 16.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026Справа № 914/1156/26

розглянувши матеріали справи за позовною заявою Першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури (адреса: 80700, Львівська обл., м. Золочів, вул. Поштова, буд. 7, код ЄДРПОУ 02910031)

до відповідача - 1 Львівської обласної державної адміністрації (адреса: 79008, м. Львів, вул. Винниченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 00022562);

відповідача - 2 Фізичної особи-підприємця Сагана Михайла Михайловича (адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку,

у складі суду судді Погрібної С.В.

за участю секретаря судового засідання Левчук В.С.

представники сторін згідно протоколу судового засідання.

УСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Золочівської окружної прокуратури (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської обласної державної адміністрації (далі - відповідач - 1), Фізичної особи-підприємця Сагана Михайла Михайловича (далі - відповідач - 2 / ФО-П Саган М.М.) про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.04.2026 матеріали справи № 914/1156/26 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026, матеріали справи № 914/1156/26 передані на розгляд судді Погрібній С.В.

Ухвалою суду від 04.05.2026 прийнято справу № 914/1156/26 до свого провадження, призначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.05.2026 о 10:30 год.

15.05.2026 Львівська обласна державна адміністрація подала до суду відзив на позовну заяву (вх. № 07-11/39180/26).

Ухвалою суду від 18.05.2026 виправлено описку в резолютивній частині ухвали суду від 04.05.2026, зазначивши правильний час підготовчого засідання, а саме 12:00 год. Все інше - по тексту залишено без змін.

22.05.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив Львівської обласної державної адміністрації (вх. №07-11/41294/26).

26.05.2026 Фізична особа-підприємець Саган М.М. подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 07-11/41979/26).

26.05.2026 Львівська обласна державна адміністрація подала до суду заперечення на відповідь на відзив позивача (вх. № 07-11/42057/26).

27.05.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив Фізичної особи-підприємця Сагана М.М. (вх. № 07-11/42681/26).

Підготовче засідання, призначене на 27.05.2026 о 10:30 год., не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 08.06.2026 сторони повідомлені, що наступне підготовче засідання призначене на 01.07.2026 о 11:30 год.

Ухвалою суду від 01.07.2026 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 04.08.2026 о 14:30 год.

Ухвалою суду від 04.08.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 25.08.2026 о 16:00 год.

Судове засідання, призначене на 25.08.2026 о 16:00 год., не відбулося у зв`язку з перебування суді у відпустці.

Ухвалою суду від 07.09.2026 повідомлено учасників справи про дату та час наступного підготовчого засідання, яке відбудеться 16.09.2026 о 13:00 год.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Львівська обласна державна адміністрація є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4620385300:12:004:0042 площею 24,4164 га.

Зазначена земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 01.07.2013 за категорією земель - землі водного фонду та видом цільового призначення земельної ділянки - 10.07 Для рибогосподарських потреб.

ФО-П Саган М.М., на підставі Договору купівлі-продажу від 09.07.2013, набув у власність будівлі контори рибгоспу загальною площею 143,4 кв.м., котельню загальною площею 23,9 кв.м., два склади площами 266,6 кв.м. та 109,1 кв.м., рибацький будинок загальною площею 22 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що розташовані у тому числі на земельній ділянці площею 24,4164 га з кадастровим номером 4620385300:12:004:0042.

Крім того, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірної земельної ділянки наявний запис про речове право щодо гідротехнічних споруд (контурні дамби - 5 шт., роздільні дамби - 2 шт., водонапуски - 3 шт.), які належать Сагану М.М. (номер запису про право власності 1577383), однак, згідно вимог чинного законодавства, не можуть перебувати у приватній власності.

На підставі розпорядження Голови Львівської обласної державної адміністрації №136/0/5-16 від 17.03.2016 «Про надання в оренду земельних ділянок», 15.11.2017 між Львівською обласною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Саганом М.М. укладено Договір оренди водного об`єкта № 15, за умовами якого Львівська обласна державна адміністрація надала, а ФО-П Саган М.М. прийняв у строкове платне користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб - ставок площею 17,0035 га, розташований за межами с. Пониква Бродівського району Львівської області (рибогосподарська технологічна водойма), який розташовується 0,4 км на південь від околиць с. Пониква Бродівського району, Львівської області на річці Стир (права притока річки Прип`ять басейн Дніпра).

В свою чергу, позивач зазначив, що розпорядження Голови Львівської обласної державної адміністрації №136/0/5-16 від 17.03.2016 «Про надання в оренду земельних ділянок» в частині надання ФО-П Сагану М.М. в оренду земельної ділянки площею 24,4164 га з кадастровим номером 4620385300:12:004:0042 для рибогосподарських потреб прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим Договір оренди від 15.11.2017 №15 має бути визнано недійсним, а спірна земельна ділянка повинна бути повернута в розпорядження держави в особі Львівської обласної державної адміністрації.

На час прийняття вищезазначеного розпорядження від 17.03.2016 №136/0/5-16, на земельній ділянці площею 24,4164 га з кадастровим номером 4620385300:12:004:0042 були розміщені нежитлові будівлі, а саме будівлі контори рибгоспу загальною площею 143,4 кв.м., котельні, будівля котельні загальною площею 23,9 кв.м., двох складів загальною площею 375,7 кв.м., рибацького будинку загальною площею 22 кв.м.

Таким чином, площа земельної ділянки, яка надана ФО-П Сагану М.М. в оренду значно більша ніж площа об`єктів нерухомості, що перебувають у власності ФО-П Сагана М.М.

Львівська обласна державна адміністрація, при наданні ФО-П Сагану М.М. у користування (оренду) земельної ділянки під об`єктами нерухомого майна загальною площею 24,4164 га (кадастровий номер 4620385300:12:004:0042), з розташованим на ній водним об`єктом для ведення рибного господарства, повинна була керуватись положеннями, передбаченими ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 134, ст. 135 Земельного кодексу України.

Зокрема, враховуючи наявність у ФО-П Сагана М.М. права власності на об`єкт нерухомості загальною площею 565 кв.м, що розташований на спірній земельній ділянці, останній міг набути на неконкурентних засадах лише право користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування вказаного об`єкту нерухомості, а не на земельну ділянку із категорії земель - землі водного фонду, цільового призначення - 10.07 Для рибогосподарських потреб.

Крім цього, на час прийняття Львівською обласною державною адміністрацією вищезазначеного розпорядження, право оренди земельної ділянки площею 24,4164 га з кадастровим номером 4620385300:12:004:0042 не було зареєстровано за попереднім власником нерухомого майна - ПАТ «Львівоблрибкомбінат» в установленому законом порядку, а тому в подальшому не могло виникнути переходу такого права до ФО-П Сагана М.М., оскільки земельна ділянка відноситься до земельних ділянок, які згідно із ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах.

Також позивач звернув увагу на неможливість перебування гідротехнічних споруд у приватній власності та зазначив, що гідротехнічні споруди, які експлуатуються для регулювання води в складі земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 4620385300:12:004:0042 нерозривно пов`язані з водним об`єктом, що знаходяться на цій земельній ділянці, а тому гідротехнічні споруди є приналежною річчю вказаних водойм, тобто головної речі та, з огляду на специфіку водних ресурсів, виконують, у тому числі, функції запобігання шкідливій дії вод (тобто захисні функції), не можуть бути відокремлені від ставка та бути окремим об`єктом права власності.

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який закріплений у загальному вигляді в законі, та знаходить свій вияв у положеннях ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України.

Однак, земельна ділянка, на якій розміщені гідроспоруди, не може перебувати в приватній власності, що фактично також виключає правомірність набуття у приватну власність гідротехнічних споруд.

Таким чином, оскільки земельні ділянки водного фонду та відповідно, водний об`єкт, на яких розташовані гідротехнічні споруди перебувають у власності держави, а самі гідротехнічні споруди нерозривно пов`язані з водним об`єктом і земельною ділянкою, на якій вони розташовані, окреме функціонування таких споруд, як складової частини водойм неможливе.

Також позивач зазначив, що оскільки оскаржуваний договір оренди водного об`єкту (землі) підлягає визнанню недійсним, а правові підстави використання ФО-П Саганом М.М. спірної земельної ділянки відсутні, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ст. 216 ЦК України.

Відповідач - 1 Львівська обласна державна адміністрація, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначила, що на момент звернення ФО-П Сагана М.М. до Львівської обласної державної адміністрації Договори купівлі-продажу нерухомого майна та гідротехнічної споруди були чинними, не визнані недійсними у судовому порядку та не оспорювалися, а тому створювали відповідні правові наслідки.

Враховуючи юридичний факт презумпції правомірності правочину, Львівська обласна державна адміністрація, при виданні розпорядження №136/0/5-16 від 17.03.2016 «Про надання в оренду земельних ділянок», була зобов`язана виходити з дійсності та правомірності поданого Договору купівлі-продажу гідротехнічних споруд, витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на гідротехнічні споруди та технічного паспорту на гідротехнічні споруди, як належної правової підстави для розгляду питання щодо передачі земельної ділянки в оренду.

Відтак, у Львівської обласної державної адміністрації були відсутні правові підстави для відмови у передачі земельної ділянки в оренду.

Гідротехнічна споруда, що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 4620385300:12:004:0042, є об`єктом нерухомого майна у розумінні ст. 181 ЦК України та ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки є інженерною спорудою, переміщення якої без знецінення та втрати її функціонального призначення є неможливим.

Відтак, враховуючи розташування на спірній земельній ділянці об`єкта нерухомого майна - гідротехнічної споруди, що перебуває у власності ФО-П Сагана М.М. до правовідносин, що стосуються передачі земельної ділянки в оренду, застосовувався виняток, передбачений п. «а» ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України.

Отже, передача в оренду земельної ділянки без проведення земельних торгів у даному випадку відповідала вимогам законодавства та не суперечила статті 134 Земельного кодексу України.

Щодо тверджень позивача про неспівмірність земельної ділянки зазначив, що сам по собі факт того, що площа земельної ділянки є більшою за площу розташованих на ній об`єктів нерухомого майна, не свідчить про незаконність передачі земельної ділянки в оренду.

При цьому, позивачем не надано жодного належного доказу того, яка саме площа земельної ділянки є необхідною та достатньою для належної експлуатації та обслуговування нерухомого майна, що знаходиться на цій ділянці.

Позивач, у відповіді на відзив відповідача - 1 Львівської обласної державної адміністрації, зазначив, що наявність на земельній ділянці гідротехнічних споруд не надає автоматичного права на отримання без аукціону усієї земельної ділянки площею 24,4164 га, якщо така площа явно не співмірна із площею та функціональним призначенням відповідних споруд, а передача значних площ землі без аукціону під приводом наявності гідротехнічних споруд суперечить принципам конкурентності та ефективного використання земель державної власності.

Виключення, передбачене п. «а» ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, підлягає вузькому тлумаченню та застосовується у випадках, коли об`єкт нерухомого майна існує законно, право власності на нього набуте належним чином, об`єкт функціонально пов`язаний із земельною ділянкою та земельна ділянка необхідна саме для обслуговування відповідного об`єкта.

Водночас, у позові поставлено під сумнів законність набуття права власності на гідротехнічні споруди та законність використання цього права як підстави для отримання земельної ділянки без конкурентної процедури.

Щодо посилання відповідача - 1 на презумпцію правомірності правочину, позивач зазначив, що презумпція правомірності правочину не звільняє орган державної влади від обов`язку діяти виключно в межах та у спосіб, визначених законом.

Щодо посилання відповідача - 1 на відсутність порушення інтересів держави чи цивільних прав, позивач зазначив, що порушення інтересів держави у даному випадку полягає у: незаконному вибутті з конкурентної процедури земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 4620385300:12:004:0042, площею 24,4164 га; порушенні встановленого законом порядку передачі земель водного фонду; ненадходженні до бюджету коштів, які могли бути отримані за результатами земельних торгів; створенні незаконних переваг окремому суб`єкту господарювання (ФО-П Сагану М.М.) щодо отримання у користування земельної ділянки.

Відповідач - 2 ФО-П Саган М.М., заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позивачем не підтверджена належними і допустимими доказами необхідність використання ФО-П Саганом М.М. земельної ділянки у меншому розмірі та не наведено жодних порушень чинного законодавства при виготовленні, погодженні чи затвердженні технічної документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки.

Ключову роль у питанні раціонального чи нераціонального використання земельної ділянки відіграє саме проєкт землеустрою або технічна документація із землеустрою, за якими таку ділянку було відведено у користування, позаяк саме у відповідній землевпорядній документації враховуються усі особливості формування ділянки.

Сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову.

Крім того, у разі розташування на земельних ділянках державної чи комунальної власності об`єктів нерухомого майна, будівель чи споруд, що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб, законом охороняються і права зазначених осіб на відповідні земельні ділянки, на яких розташовано згадані об`єкти, при цьому такі земельні ділянки або права на них в силу ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах, тобто земельних торгах.

За наведених обставин, відповідач -2, набувши право власності на об`єкти нерухомого майна, набув право на отримання земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані, а також на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування таких об`єктів.

Оскаржуване розпорядження Львівської обласної державної адміністрації було прийнято на підставі поданих відповідачам - 2 документів, з урахуванням наявності у нього права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, а також з урахуванням факту існування сформованої земельної ділянки, її кадастрового номера, площі, цільового призначення та оформленого права постійного користування попереднього землекористувача.

Прокурор у даній справі фактично ігнорує правовий статус гідротехнічних споруд, які є невід`ємною частиною рибогосподарського комплексу та перебувають у приватній власності ФО-П Сагана М.М.

Щодо вимоги про визнання недійсним Договору оренди від 15.11.2017 відповідач - 2 зазначив, що з урахуванням відсутності правових підстав у Львівської обласної державної адміністрації, як уповноваженого органу, для відмови Сагану М.М. в оформленні права користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, після подання ним відповідних документів та після виготовлення землевпорядної документації, у такого уповноваженого органу також не було правових підстав не укладати з відповідачем - 2 зазначений Договір.

Доводи позивача у відповіді на відзив відповідача - 2 зводяться до доводів, викладених у позовній заяві, а також у відповіді на відзив відповідача - 1.

В судовому засіданні 16.09.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

01.06.2000 Пониквянською сільською Радою народних депутатів Бродівського району Львівської області України видано державний Акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ № 001009, відповідно до якого Рибгоспу Броди с Пониква Пониквянської сільської ради Бродівського району Львівської області надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 75, 8 га для ведення рибного господарства.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4601405012025 від 12.05.2025 державна реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4620385300:12:004:0042, яка розташована за адресою: Львівська область, Бродівський район, за межами населених пунктів Пониквянської сільської ради, загальною 24,4164 га здійснена 01.07.2013. Категорії земель - землі водного фонду, вид цільового призначення земельної ділянки - 10.07 Для рибогосподарських потреб. Власник зазначеної земельної ділянки - Львівська обласна державна адміністрація.

09.07.2013 між Публічним акціонерним товариством «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» (далі - Продавець) та Фізичною особою - підприємцем Саганом Михайлом Михайловичем (далі - Покупець) укладено Договір купівлі - продажу, посвідчений приватним нотаріусом Бродівського районного нотаріального округу Львівської області Кривіцькою М. А. за № 1961, відповідно до п. 1.1. якого на умовах, передбачених цим Договором, Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає гідротехнічні споруди (водо напуски - 3 шт., роздільні дамби - 2 шт., контурні дамби - 5 шт.), що розташовані за адресою: Львівська область, Бродівський район, с. Пониква, вул. Центральна, буд. 1 та зобов`язується сплатити Продавцю гроші згідно з домовленістю, встановленою цим договором.

Відповідно до п. 1.2. зазначеного Договору майно продається продавцем і належить йому на підставі Наказу органу Фонду державного майна № 1383 від 07.07.1995, зареєстрованого Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 26.12.2012.

Відповідно до п. 1.3. зазначеного Договору вказане майно розташоване на земельних ділянках площею 47,1265 га, 27,4164 га, 3,7571 га для ведення земельних ділянок - 4620385300:14:008:0003, 4620385300:12:004:0042, 4620385300:12004:0043, які на момент відчудження перебувають у постійному користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЛВ № 001009 від 01.06.2000.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 470041601 від 26.03.2026 за Саганом М.М. здійснено державну реєстрацію права приватної власності на гідротехнічні споруди, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 99569446203, розташовані за адресою: Львівська обл., Бродівський р., с. Пониква, вулиця Центральна, будинок 1. Опис об`єкта: гідротехнічні споруди (контурні дамби- 5 шт., роздільні дамби - 2 шт., водонапуски - 3 шт.).

Також, 09.07.2013 між Публічним акціонерним товариством «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» (далі - Продавець) та Фізичною особою - підприємцем Саганом Михайлом Михайловичем (далі - Покупець) укладено Договір купівлі - продажу, посвідчений приватним нотаріусом Бродівського районного нотаріального округу Львівської області Кривіцькою М. А. за № 1962, відповідно до п. 1.1. якого на умовах, передбачених цим Договором, Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає будівлі контори рибгоспу, котельню, два склади, рибацький будинок, що розташовані за адресою: Львівська обл., Бродівський р-н, с. Пониква, вул. Центральна, буд. 1 та зобов`язується сплатити Продавцю гроші згідно з домовленістю, встановленою цим Договором.

Згідно правоустановчих документів та технічної документації будівля контори рибгоспу складається з коридору, двох кабінетів, залу засідань, кімнати відпочинку, бухгалтерії, лабораторії, загальною площею - 143,4 кв.м., матеріали стін - цегла, будівля котельні складається з підсобної, кочегарки, загальною площею - 23,9 кв.м., матеріали стін - цегла, будівля складу складається з гаража та 2-х складів, загальною площею 266,6 кв.м. матеріали стін - цегла, будівля складу складається з башні, гаража та майстерні, складу, загальною площею 109,1 кв.м. матеріали стін - цегла, будівля рибацького будинку складається з 2-х сторожових будок, загальною площею - 22 кв.м., матеріали стін - цегла.

Відповідно до п. 1.2. зазначеного Договору майно продається Продавцем і належить йому на підставі Наказу органу Фонду державного майна № 1383 від 07.07.1995, зареєстрованого Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 08.07.2002.

Відповідно до п. 1.3. зазначеного Договору вказане майно розташоване на земельних ділянках 47,1265 га, 27,4164 га, 3,7571 га для ведення земельних ділянок - 4620385300:14:008:0003, 4620385300:12:004:0042, 4620385300:12004:0043, які на момент відчудження перебувають у постійному користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЛВ № 001009 від 01.06.2000.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 470041601 від 26.03.2026 Сагану М.М. на праві приватної власності належить: будівля контори рибгоспу, рибацький будинок, котельня, два склади, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 99581446203, опис об`єкта: будівля контори рибгоспу складається з 2-х кабінетів, коридору, залу засідань, кімнати відпочинку, бухгалтерської, лабораторії загальною площею 143,4 кв.м. Будівля рибацького будинку складається з 2-х сторожевих будок загальною площею 22,0 кв.м. Будівля котельні складається з підсобної, кочегарки загальною площею 23,9 кв.м. Будівля складу складається з майстерні, башні, гаражу, приміщення складу загальною площею 109,1 кв.м. Будівля складу складається з 2-х приміщень складу, гаражу загальною площею 266,6 кв.м, адреса: Львівська обл., Бродівський р., с. Пониква, вулиця Центральна, будинок 1.

Відповідно до заяви ПАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» в особі Голови правління товариства Яніновича Йосипа Євстахійовича від 15.07.2013, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н.О за № 1640, у зв`язку зі зміною власника будівлі контори рибгоспу, котельні, двох складів, рибацького будинку, гідротехнічних споруд, що розташовані за адресою: Львівська обл., Бродівський р-н, с. Пониква, вул. Центральна, 1, відповідно до Договору купівлі-продажу, посвідченого Кривіцькою М.А., приватним нотаріусом Бродівського районного нотаріального округу Львівської області 09.07.2013 за реєстровим №1961 та Договору купівлі-продажу, посвідченого Кривіцькою М.А., приватним нотаріусом Бродівського районного нотаріального округу Львівської області 09.07.2013 за реєстровим №1962 - ПАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» відмовляється від постійного землекористування земельною ділянкою, загальною площею 75,8 га, на якій знаходяться вищезгадані об`єкти нерухомості та надає згоду для надання в користування, в тому числі на умовах оренди Фізичній особі-підприємцю Саган Михайлу Михайловичу вищевказаної земельної ділянки.

В подальшому, Львівська обласна державна адміністрація, розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Сагана Михайла Михайловича від 24.04.2014 стосовно надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) для передачі в оренду для рибогосподарських потреб із земель ПАТ «Львівського обласного виробничого рибного комбінату» за межами населеного пункту Пониквянської сільської ради Бродівського району Львівської області, 04.06.2014 надала ФО-П Сагану М.М. дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) для передачі в оренду для рибогосподарських потреб площею 24,4164 га з кадастровим номером 4620385300:12:004:0042 із земель ПАТ «Львівського обласного виробничого рибного комбінату» за межами населеного пункту Пониквянської сільської ради Бродівського району Львівської області.

06.06.2014, на замовлення ФО-П Сагана М.М., ТОВ «Експертна група «БОГДАН» складено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 4620385300:12:004:0042 в натурі (на місцевості).

15.06.2015 ФОП Саган М.М. звернувся до Львівської обласної державної адміністрації з заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для рибогосподарських потреб, площею 24,4161 га з кадастровим номером 4620385300:12:004:0042 за межами населених пунктів Пониквянської сільської ради Бродівського району Львівської області.

17.03.2016 Львівська обласна державна адміністрація, розглянувши заяву ФОП Сагана М.М., технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), враховуючи витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 03.06.2015, заяву ПАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» від 15.07.2013 про добровільну відмову від землекористування, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.07.2013 № 5922216 та № 5919804 про реєстрацію права власності, паспорти рибогосподарських технологічних водойм, розпорядженням № 136/о/5-16 «Про надання в оренду земельних ділянок»:

- затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 75,3000 га для рибогосподарських потреб, розташованих за межами населених пунктів на території Пониквянської сільської ради Бродівського району, з них: площею 24,4164 га, кадастровий номер - 4620385300:12:004:0042; площею 47,1265 га, кадастровий номер - 4620385300:14:008:0003; площею 3,7571 га, кадастровий номер - 4620385300:12:004:0043;

- припинила право постійного користування землею, наданою рибгоспу "Броди", розташованої за межами населеного пункту Пониквянської сільської ради Бродівського району, площею 75,8 га для ведення рибного господарства відповідно до Державного акта на право постійного користування землею (серія ІІ-ЛВ № 001009), зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 01.06.2000 за № 23;

- надала Фізичній особі підприємцю Сагану М.М. в оренду терміном на 20 років земельні ділянки, зазначені в пп. 1.1-1.3. цього розпорядження та уповноважила департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації від імені Львівської обласної державної адміністрації: укласти з Фізичною особою - підприємцем Саганом Михайлом Михайловичем договори оренди землі (земель водного фонду) на земельні ділянки, зазначені в підпунктах 1.1-1.3 цього розпорядження.

15.11.2017 між Львівською обласною державною адміністрацією (далі - Орендодавець) та ФО-П Саганом Михайлом Михайловичем (далі - Орендар) укладено Договір оренди водного об`єкта № 15 (далі - Договір від 15.11.2017 № 15).

Відповідно до п. 1 Договору від 15.11.2017 № 15 Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб ставок площею 17,0035 га, розташований за межами с. Пониква Бродівського району Львівської області (рибогосподарська технологічна водойма), який розташовується 0,4 км на південь від околиць с. Пониква Бродівського району, Львівської області на річці Стир (права притока річки Прип`ять басейн Дніпра).

Відповідно до п. 2 Договору від 15.11.2017 № 15 об`єктом оренди за цим договором є: вода (водний простір) водного об`єкта - 255 тис, м3; 17,0035 га, земельна ділянка під водним об`єктом 17,0035 га 4620385300:12:004:0042.

Відповідно до п. 3 Договору від 15.11.2017 № 15 у межах об`єкта оренди розміщені гідротехнічні споруди гребля - низьконапірна, земляна, трапецієподібної форми; матеріал - ґрунт; шириною по гребеню 5,0 - 8,0 м, довжиною 1075 м; максимальною висотою - 3,2 м. Водоскидна споруда - шахтний водоскид, матеріал -залізобетон. Водонапускна споруда - шахтний водоскид, матеріал -залізобетон. Інші об`єкти Інфраструктури: відсутні.

Відповідно до п. 4 Договору від 15.11.2017 № 15 об`єкт оренди не передається разом з гідроспорудою.

Відповідно до п. 8 Договору від 15.11.2017 № 15 Договір укладено на 20 років.

Відповідно до п. 9 Договору від 15.11.2017 № 15 орендна плата вноситься орендарем: за воду (водний простір) у розмірі 800, 35 грн в рік.

Відповідно до п. 14 Договору від 15.11.2017 № 15 об`єкт оренди передається для рибогосподарських потреб.

Відповідно до п. 16 Договору від 15.11.2017 № 15 передача об`єкта оренди в оренду здійснюється з розробленням технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Підставою для розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) є розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 04.06.2014 №217/0/5-14.

Передача об`єкта оренди в оренду здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми.

Організація розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), паспорта рибогосподарської технологічної водойми та відповідні витрати на їх виготовлення покладаються на Орендаря.

Відповідно до п. 45 Договору від 15.11.2017 № 15 цей договір набирає чинності після його державної реєстрації.

Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу. Один примірник договору видається орендодавцеві, другий - орендареві, третій - органові, який провів державну реєстрацію земельної ділянки.

Невід`ємними частинами договору є: план або схема об`єкта оренди; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб у її використанні і встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; проект відведення земельної ділянки; паспорт водного об`єкта, а у разі надання в оренду рибогосподарської технологічної водойми - паспорт та/або технічний проект рибогосподарської технологічної водойми.

15.11.2017 між Львівською обласною державною адміністрацією (далі - Орендодавець) та ФОП Саганом Михайлом Михайловичем (далі - Орендарем) складено та підписано Акт прийому - передачі об`єкту оренди, за умовами якого відповідно до умов Договору оренди водного об`єкта № 15 від 15.11.2017 Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб (ставок площею 17,0035 га, який розташований 0,4 км на південь від околиць с. Пониква Бролівського району Львівської області і на річці Стир (права притока річки Прип`ять басейн Дніпра)) та земельну ділянку водного фонду загальною площею 24,4164 га, кадастровий номер 4620385300:12:004:0042 (в тому числі під водним об`єктом 17,0035 га, терміном на 20).

Відповідно до п.п. 1.1. - 1.5., 1.7., 1.9. - 1.10. Паспорту рибогосподарської технологічної водойми - ставок площею 17,0035 га, розташований за межами с. Пониква Бродівського району Львівської області, місце розташування рибогосподарської технологічної водойми, відстань від населеного пункту: 0,4 км на південь від околиць с.Пониква Бродівського району, Львівської області.

Призначення та тип рибогосподарської технологічної водойми: нагульний, вирощувальний.

Джерело водопостачання водойми: річка Стир (права притока р. Припять, басейн Дніпра).

Режим експлуатації, зв`язок з іншими рибогосподарськими водними об`єктами: експлуатується ізольовано. Водопідпірна споруда розташована на р. Стир і являє собою шахтний водоскид із дерев`яними шандорами. Водозабірна споруда теж шахтний водоскид із дерев`яними шандорами.

Розділом ІІ Паспорту визначені морфологічна, гідрологічна та гідрохімічна характеристики рибогосподарської технологічної водойми.

Розділом ІІІ Паспорту визначений стан рибогосподарської технологічної водойми.

Відповідно до п.п. 4.1. - 4.4., 4.9. - 4.10. Паспорту рибозахисні гідротехнічні споруди, що входять до складу водозабору (спосіб захисту риб, фактичний стан, ефективність): водонапускна та водовипускна гідротехнічні споруди містять вище дерев`яних шандорів металеві решітки.

Греблі (або дамби): тип, конструкція: низьконапірна, земляна, трапецієподібної форми; матеріал: ґрунт; розміри: ширина по гребню (м): 5,0-8,0; довжина (м): 1075; максимальна висота (м): 3,2; закладання укосів: верхового: 1,0 : 1,0, низового: 1,0 : 1,0; кріплення укосів: верхового: відсутнє, низового: відсутнє; переїзд: переїзд із грантовим покриттям; технічний стан: задовільний.

Водонапускні споруди: тип: шахтний водоскид; матеріал: залізобетон; величина отвору (м): 0,60; затвори щитові: дерев`яні шандори; витрати води через споруду гідровузла (м3/с): 1,50; технічний стан: задовільний.

Перелік гідротехнічних споруд, які мають захисне значення: гребля, дамба.

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 470007295 від 26.03.2026 земельна ділянка з кадастровим номером: 4620385300:12:004:0042, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 970672446101, площею: 24,4164 га, цільове призначення: для рибогосподарських потреб, адреса: Львівська обл., Бродівський р., с/рада. Пониквянська, 28.12.2017 зареєстрована на праві оренди за Саганом М.М., документи, подані для державної реєстрації: договір оренди водного об`єкта, серія та номер: 15, виданий 15.11.2017, видавник: Саган Михайло Михайлович, Львівська обласна державна адміністрація.

03.06.2020 та 28.03.2022 Державним агентством водних ресурсів України видано ФО-П Сагану М.М. дозвіл на спеціальне водокористування № 110/ЛВ/49д-20 та дозвіл на спеціальне водокористування № 33/ЛВ/49д-22.

Мета водокористування: рибогосподарські потреби - поповнення за рахунок скиду; рибогосподарські потреби - поповнення за рахунок фільтрації та випаровування.

Приймаючи рішення, суд виходить з наступного.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з п. 3 ч. 1 та 2 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоб представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Абзацом 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абз. 1- 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).

У пункті 10.21 постанови від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим з відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України).

Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.20).

У позовній заяві прокурор вказав, що інтереси держави порушено внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, наділеним повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, незаконного рішення, що, в подальшому, стало підставою для укладення оспорюваного Договору оренди № 15 від 15.11.2017.

Крім того, прокурор зазначив, що оскільки порушення інтересів держави допущене саме Львівською обласною державною адміністрацією, то наявні підстави для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в якості самостійного позивача без визначення органу, уповноваженого представляти інтереси держави у спірних правовідносинах.

Суд звертає увагу, що відносини власності на землю поряд з традиційною тріадою правомочностей власника включає обов`язок щодо охорони земель, використання їх з урахуванням інтересів (екологічних, економічних, соціальних) суспільства взагалі та територіальної громади зокрема. Особливістю суспільних (публічних) інтересів є те, що на відміну від приватних їх майже неможливо захищати в суді безпосереднім носієм (носіями), а тому в державі обов`язково повинен існувати інструмент захисту такого інтересу у формі спеціального суб`єкта, яким може і повинен відповідно до Конституції України виступати такий орган як прокуратура.

У постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.

У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас, доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Отже, з метою реалізації конституційної функції представництва інтересів держави прокурор може звернутися з позовом в інтересах держави у разі надання земельної ділянки комунальної/державної власності в оренду без проведення земельних торгів.

З огляду на зазначене, прокурор в цій справі правильно визначив сторін зазначеного спору.

Щодо розгляду справи по суті, суд зазначає наступне.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 13 Конституції України).

Статтею 1 ЗК України визначено, що земля - основне національне багатство. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент винесення розпорядження та укладення Договору оренди) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент винесення розпорядження та укладення Договору оренди) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент винесення розпорядження та укладення Договору оренди) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ст. 8 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент винесення розпорядження та укладення Договору оренди) до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин на території області належить, зокрема: а) розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад; в) забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель; е) організація землеустрою; з) вирішення земельних спорів; и) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 59 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент винесення розпорядження та укладення Договору оренди) землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:

а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;

б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об`єктами портової інфраструктури;

в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Відповідно до ч.ч. 1 - 4, 9 ст. 93 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент винесення розпорядження та укладення Договору оренди) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент винесення розпорядження та укладення Договору оренди) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.ч. 1- 3 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент винесення розпорядження та укладення Договору оренди) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент винесення розпорядження та укладення Договору оренди) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, зокрема: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманого дозволу.

Судом встановлено, що Львівська обласна державна адміністрація розпорядженням № 136/о/5-16 від 17.03.2016 «Про надання в оренду земельних ділянок» надала ФО-П Сагану М.М. в оренду терміном на 20 років земельну ділянку з кадастровим номером - 4620385300:12:004:0042.

15.11.2017 між Львівською обласною державною адміністрацією та ФО-П Саганом М.М. укладено Договір оренди водного об`єкта № 15, відповідно до умов якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб ставок площею 17,0035 га, розташований за межами с. Пониква Бродівського району Львівської області (рибогосподарська технологічна водойма), який розташовується 0,4 км на південь від околиць с. Пониква Бродівського району, Львівської області на річці Стир (права притока річки Прип`ять басейн Дніпра).

При цьому, об`єктом оренди за цим договором є: вода (водний простір) водного об`єкта та земельна ділянка з кадастровим номером 4620385300:12:004:0042 під водним об`єктом.

Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 Водного кодексу України водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт); ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн кубічних метрів.

Відповідно до частини першої статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами.

Відповідно до ст. 6 Водного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент винесення розпорядження та укладення Договору оренди) води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Також, згідно з положенням ст. 4 Водного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент винесення розпорядження та укладення Договору оренди) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до ст. 43 Водного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент винесення розпорядження та укладення Договору оренди) водокористувачі мають право: 1) здійснювати загальне та спеціальне водокористування; 2) використовувати водні об`єкти на умовах оренди; 4) вимагати від власника водного об`єкта або водопровідної системи підтримання належної якості води за умовами водокористування; 5) споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об`єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт; 6) передавати для використання воду іншим водокористувачам на визначених умовах; 7) здійснювати й інші функції щодо водокористування в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент винесення розпорядження та укладення Договору оренди) водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент винесення розпорядження та укладення Договору оренди) спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Виходячи з вищезазначеного, суд зауважує, що право користування земельною ділянкою, на якій розташований водний об`єкт, зокрема, ставок, має певні особливості, оскільки воно нерозривно пов`язане із користуванням цим водним об`єктом. Надання у користування земельної ділянки водного фонду, що знаходиться під водним об`єктом, здійснюється як надання земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом.

Відповідно до ст. 51 Водного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент винесення розпорядження та укладення Договору оренди) у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру".

З огляду на зазначене, суд виснує, що спірна земельна ділянка, яка була надана ФОП Сагану М.М., на підставі розпорядження Львівської обласної державної адміністрації № 136/о/5-16 від 17.03.2016 «Про надання в оренду земельних ділянок» та Договору оренди водного об`єкта № 15 від 15.11.2017, відноситься до земель водного фонду та могла бути надана у користування ФОП Сагана М.М. за договором оренди земель водного фонду, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства та укладено за результатами проведення земельних торгів.

Однак, матеріали справи не містять належні та допустимі докази щодо того, що земельну ділянку з кадастровим номером: 4620385300:12:004:0042 було надано відповідачу - 2 за результатами проведення земельних торгів, а Договір оренди водного об`єкта № 15 від 15.11.2017 було погоджено з центральним органом виконавчої влади.

Відповідач - 1 у відзиві на позовну заяву зазначив, що, враховуючи розташування на спірній земельній ділянці об`єкта нерухомого майна - гідротехнічної споруди, що перебуває у власності ФОП Сагана Михайла Михайловича, до правовідносин, що стосуються передачі земельної ділянки в оренду, застосовувався виняток, передбачений п. «а» ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України.

Суд враховує, що матеріали справи містять, укладені 09.07.2013 між ПАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» та ФОП Саганом М.М., Договори купівлі - продажу, відповідно до яких ПАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» передав у власність ФОП Сагана М.М., а останній прийняв гідротехнічні споруди (водо напуски - 3 шт., роздільні дамби - 2 шт., контурні дамби - 5 шт.), що розташовані на земельних ділянках площею 47,1265 га, 27,4164 га, 3,7571 га для ведення земельних ділянок - 4620385300:14:008:0003, 4620385300:12:004:0042, 4620385300:12004:0043, та будівлі контори рибгоспу, котельню, два склади, рибацький будинок, що розташовані за адресою: Львівська обл., Бродівський р-н, с. Пониква, вул. Центральна, буд. 1, на земельних 47,1265 га, 27,4164 га, 3,7571 га для ведення земельних ділянок - 4620385300:14:008:0003, 4620385300:12:004:0042, 4620385300:12004:0043.

Відомості про набуття права приватної власності на зазначені об`єкти були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однак, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

До таких речей належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення - житлові будинки, будівлі, споруди тощо. (ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України).

Так, ст. 183 Цивільного кодексу України встановлено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, а неподільною відповідно, яку не можна поділити без втрати такого призначення. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 186 Цивільного кодексу України).

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення (ч.1 ст. 187 Цивільного кодексу України).

Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ) (ч.1 ст. 188 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, згідно зі ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

За змістом ст. ст. 186, 190, 316 Цивільного кодексу України право власності особи виникає на окрему, самостійну річ, тоді як приналежність не може бути окремим об`єктом права власності, а лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 14.02.2018 справа №910/8903/16).

Також, не можуть бути самостійними об`єктами права власності окремі із складових частин речі, які при переході права на річ не підлягають відокремленню (ст. 187 ЦК України).

Суд зауважує, що водні об`єкти та гідротехнічні споруди, пов`язані між собою, складають водогосподарські системи. Водні об`єкти перебувають у тісному фізичному і правовому взаємозв`язку із землями водного фонду, оскільки існування та належне функціонування водних об`єктів неможливе без земель, на яких вони розташовані.

У п. 1 Договору купівлі - продажу від 09.07.2013, укладений між ПАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» та ФОП Саганом М.М., зазначено, що відповідач - 2 прийняв у власність гідротехнічні споруди (водо напуски - 3 шт., роздільні дамби - 2 шт., контурні дамби - 5 шт.).

Законодавство України окреслює основні види гідротехнічних споруд залежно від мети створення та сфери використання, а також за їх призначенням, наприклад: водопідпірні споруди (греблі (земляні, бетонні), дамби, тощо); водопровідні та водозабірні споруди (канали, тунелі, трубопроводи, лотки, водозабори, тощо); водоскидні споруди (скидні канали, водоспуски, тощо); судноплавні споруди (судноплавні шлюзи, підхідні канали, суднопідіймальні споруди, тощо); берегоукріплювальні та захисні споруди (моли, хвилеломи, набережні стіни, берегозахисні споруди, тощо); гідроенергетичні споруди (комплекси інженерних споруд (греблі, дамби, водоводи, будівлі ГЕС, тощо), призначені для використання кінетичної та потенціальної енергії водних ресурсів для виробництва електроенергії).

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент винесення розпорядження та укладення Договору оренди) гідротехнічні споруди морських портів (гідротехнічні споруди) - інженерно-технічні споруди (портова акваторія, причали, пірси, інші види причальних споруд, моли, дамби, хвилеломи, інші берегозахисні споруди, підводні споруди штучного та природного походження, у тому числі канали, операційні акваторії причалів, якірні стоянки), розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден;

Гідротехнічні споруди морських портів (гідротехнічні споруди) - рибогосподарський водний об`єкт - водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей;

Згідно статті 1 Закону України «Про аквакультуру» гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - об`єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об`єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури. Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об`єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Відповідно до пункту 1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених Наказом МНС України 03.04.2012 № 661, гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.

Згідно із ДСТУ 3517-97 "Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять" гідротехнічна споруда це інженерна споруда, що допомагає здійснювати певні водогосподарські заходи як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії вод.

Відповідно до Наказу Держкоммістобудування від 10.09.1996 № 165 «Про внесення змін і доповнень до Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів» гідротехнічні споруди для використання водних споруди ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне об- ладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, містить положення про те, що споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тонелі, естакади, мости тощо).

Термін «гідротехнічні споруди» також вживається у Додатку А до ДБН В.2.4-3:2010 Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки. Гідротехнічні споруди. Основні положення (далі - ДБН В.2.4-3:2010), відповідно до якого гідротехнічні споруди це споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

Схожий термін використано у п. 1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 03.04.2012 № 661, відповідно до якого гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.

У ДК 018-2000 серед видів споруд також виділяються інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін.

Як зазначено у Класифікаторі, інженерні споруди класифікуються в основному за інженерним задумом, що визначається цільовим призначенням об`єкта. До інженерних споруд відносяться: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно-посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди та ін.

Таким чином, термін «гідротехнічна споруда» пов`язаний з конкретним функціональним об`єктом (конструкцією), є узагальнюючою назвою споруд, що використовуються на водних ресурсах, основним же є термін «споруда».

Судом встановлено, що за ФО-П Саган М.М. зареєстровано право приватної власності на гідротехнічні споруди, розташовані за адресою: Львівська обл., Бродівський р., с. Пониква, вулиця Центральна, буд. 1, а саме: контурні дамби (спеціальні гідротехнічні споруди у вигляді земляних або кам`яних насипів, які зводяться по периметру (контуру) певної території чи водойми для її огородження, обвалування та захисту); роздільні дамби (гідротехнічні споруди у вигляді штучних насипів (валів), які зводять для розділення суміжних водних об`єктів, регулювання потоків або зміни ландшафту); водонапуски (спеціальні гідротехнічні споруди або пристрої, призначені для контрольованого випуску (подачі) води з одного водного об`єкта в інший).

Крім того, як вбачається з Плану гідровузла ставка площею 17,0035 га (а.с. 53), наданого в оренду відповідачу - 2, навколо зазначеного ставка розташовані: водовідвідний канал, водонапускна споруда, земляна гребля та водопідпірні споруди (2 шт.).

Відповідно до п. 1.5. Паспорту рибогосподарської технологічної водойми водопідпірна споруда розташована на р. Стир і являє собою шахтний водоскид із дерев`яними шандорами. Водозабірна споруда теж шахтний водоскид із дерев`яними шандорами.

Відповідно до п.п. 4.1. Паспорту рибогосподарської технологічної водойми рибозахисні гідротехнічні споруди, що входять до складу водозабору (спосіб захисту риб, фактичний стан, ефективність): водонапускна та водовипускна гідротехнічні споруди містять вище дерев`яних шандорів металеві решітки. Перелік гідротехнічних споруд, які мають захисне значення: гребля, дамба.

Тобто, в межах зазначеної справи, за відповідачем - 2 зареєстровано право приватної власності на цілісну інженерну споруду, яка призначена для огородження, обвалування та захисту водойми, розділення суміжних водних об`єктів, регулювання потоків або зміни ландшафту та контрольованого випуску (подачі) води.

При цьому, слід врахувати, що сама по собі кваліфікація об`єкта як нерухомої речі не є достатньою підставою для визнання його самостійним об`єктом цивільного права. Правова природа конкретного об`єкта має визначатися не лише на підставі його фізичних характеристик, але й з урахуванням його функціонального призначення та правового зв`язку з іншими об`єктами.

Незалежно від цільового призначення будь-яка гідротехнічна споруда - це інженерна споруда, розташована на водному об`єкті та призначена для управління ним, а також для запобігання шкідливій дії вод. Використання гідротехнічної споруди без втрати її правового статусу з іншою метою, аніж обслуговування водного об`єкту є неможливим, тобто вона є приналежністю до водного об`єкту.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 903/906/16 вказано, що водний об`єкт не може бути відокремлений від земельної ділянки та бути самостійним (окремо від земельної ділянки, на якій він розташований) об`єктом прав та обов`язків, а право розпоряджатись водним об`єктом належить власнику земельної ділянки, на якій розташований цей водний об`єкт.

Враховуючи правовий статус гідротехнічної споруди як приналежності водного об`єкту, власником гідротехнічної споруди може виступати лише особа, яка є власником земельної ділянки, на якій розташований водний об`єкт з гідротехнічною спорудою.

У Конституції України закріплені основні правові принципи регулювання відносин власності, головними з яких є принцип рівного визнання й захисту рівним чином усіх форм власності (статті 13, 14, 41).

Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до положень ч. 1ст. 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

З аналізу ст. ст. 181, 182, 186, 187 Цивільного кодексу України та Закону України "Про аквакультуру" вбачається, що гідротехнічна споруда рибогосподарської технологічної водойми (ставка), яка за своєю функцією призначена для управління сільськогосподарською діяльністю із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури, є інженерною спорудою, яка нерозривно пов`язана з водним об`єктом і земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Тобто, окреме функціонування такої споруди як складової частини ставка неможливе без існування цього водного об`єкта.

Поза межами земельної ділянки водного фонду така споруда самостійного призначення не має. Її функціонування обумовлене розташуванням на конкретно визначеній земельній ділянці, що дає змогу здійснювати управління водними ресурсами, їх використання чи запобігати шкідливій дії вод у конкретній місцевості.

В даному випадку, гідротехнічна споруда, розташована на спірній земельній ділянці та передана за оспорюваним Договором оренди № 15 від 15.11.2017, створена виключно для обслуговування водного об`єкта (ставка) та функціонує тільки на конкретно визначеній земельній ділянці водного фонду у взаємозв`язку з нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Враховуючи наведене, оскільки гідротехнічна споруда нерозривно пов`язана з водним об`єктом - ставком, наданим в оренду відповідачу - 2, вона не може бути відокремлена від нього без втрати цільового призначення, відповідно не може перебувати у власності фізичних осіб, крім випадків, визначених законом.

Отже, право власності на гідротехнічну споруду не могло бути зареєстроване за ФО-П Саганом М.М., оскільки гідротехнічна споруда як окремий об`єкт права власності насправді не існує.

У постанові Верховного Суду від 06.08.2025 у справі № 910/6579/24 Верховний Суд погодився з аргументами прокурора про те, що ТОВ відповідно до вимог водного та земельного законодавства не може бути власником вказаних об`єктів та речове право щодо них у нього виникнути не може, оскільки державна реєстрація права власності здійснена на берегоукріплення (гідротехнічні споруди), які нерозривно пов`язані з водним об`єктом (річкою Дніпро) та виконують функції захисту від розмиву та укріплення берега.

За висновком Верховного Суду, право власності на гідротехнічну споруду не може бути зареєстроване ні за ким, оскільки гідротехнічна споруда як окремий об`єкт права власності насправді не існує.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.07.2026 у справі № 915/268/24 зазначено, що земляна гребля нерозривно пов`язана із земельною ділянкою, а її переміщення в інше місце неможливе без пошкодження, знецінення та зміни призначення, то така земляна гребля разом з водним об`єктом (водогосподарська система) є складовою частиною земельної ділянки водного фонду. Існування водного об`єкта, розташованого на земельній ділянці водного фонду, залежить від наявності земляної греблі (без земляної греблі не буде водного об`єкта (ставка), розташованого на земельній ділянці водного фонду). Земляна гребля не може бути відокремлена від земельної ділянки водного фонду без пошкодження або істотного знецінення земельної ділянки водного фонду та водного об`єкта.

Земляна гребля як складова частина речі - земельної ділянки водного фонду не має самостійного господарського призначення поза межами конкретно визначеної земельної ділянки водного фонду та не може бути самостійним об`єктом права власності та об`єктом цивільного обороту.

Ситуація, за якої у власність переходить лише земляна гребля без земельної ділянки, на якій вона розташована, не є можливою.

Тому право власності на земляну греблю не може виникати, переходити чи припинятися окремо від речі (земельної ділянки водного фонду). Правова доля складової частини слідує за правовою долею речі.

З огляду на це ні наявність державної реєстрації права власності за новим набувачем, ні фізичне привласнення ним земляної греблі не призводять до заволодіння нею.

Земляна гребля, яка за своєю правовою природою є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, не може розглядатися як самостійний об`єкт права власності, який може правомірно вибути з державної або комунальної власності у приватну власність, у тому числі внаслідок приватизації.

Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21).

Такий підхід застосований, зокрема, до земельних ділянок водного фонду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

З огляду на зазначене вище, суд дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння.

Варто також врахувати, що Закон України «Про приватизацію державного та комунального майна» від 1992 (в редакції, що діяла станом на момент винесення розпорядження та укладення Договору оренди) у ч. 2 ст. 5 визначає, що приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Загальнодержавне значення мають: зокрема акваторії морських портів, гідротехнічні споруди, об`єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші об`єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій; водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, Закон виключав можливість приватизації (відчуження) об`єктів, якими є гідротехнічні споруди, у приватну власність.

Крім того, суд звертає увагу, що земельна ділянка з кадастровим номером 4620385300:12:004:0042, а також водний об`єкт (ставок), що в сукупності та нерозривно пов`язано з гідротехнічною спорудою, була надана відповідачу - 2 саме для рибогосподарських потреб.

При цьому, факт того, що на зазначеній земельній ділянці також знаходяться будівлі ніяким чином не спростовує обов`язок передачі земель водного фонду на земельних торгах, як це передбачено ст. 51 Водним кодексом України.

Судом встановлено, що 09.07.2013 між ПАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» та ФОП Саганом М.М. укладено Договір купівлі - продажу, за умовами якого ПАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» передав у власність ФОП Сагана М.М. будівлі контори рибгоспу, котельню, два склади, рибацький будинок, що розташовані за адресою: Львівська обл., Бродівський р-н, с. Пониква, вул. Центральна, буд. 1.

Також встановлено, що вищезазначене майно розташоване не тільки на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 4620385300:12:004:0042, а й на земельних ділянках - з кадастровими номерами 4620385300:14:008:0003, 4620385300:12004:0043.

Отже, з урахуванням вище зазначеного, судом встановлено, що відповідачу - 2 на праві приватної власності належать будівлі, загальною площею 565 кв.м., які розташовані на трьох земельних ділянках.

При цьому, відповідачем - 1 було надано відповідачу земельну ділянку з кадастровим номером: 4620385300:12:004:0042, площею: 24,4164 га, що значно перевищує площу нерухомого майна, розташованого на зазначеній земельній ділянці.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів необхідності надання відповідачу - 2 земельної ділянки площею 24,4164 га для рибогосподарських потреб, при наявності у приватній власності будівель загальною площею лише 564,9 кв.м.

Суд зауважує, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. З`ясування в такому випадку дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна, забезпечує розумний баланс між індивідуальними та колективними інтересами, що зумовлює пропорційність втручання.

При розгляді зазначеної справи, суд не може встановити належний розмір земельної ділянки/земельних ділянок, яка може бути передана відповідачу - 2 в оренду без проведення земельних торгів для обслуговування зазначених будівель площею 564,9 кв.м., оскільки зазначене не входить до предмету доказування у зазначеній справі.

Однак, відповідач - 2 в подальшому не позбавлений права звернутися до уповноваженого органу для отримання частини земельної ділянки, з урахуванням розумності, співмірності та добросовісності, без проведення конкурсу для обслуговування, розташованих на ній будівель.

З огляду на зазначене вище, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, встановивши зміст спірних правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним Договору оренди водного об`єкта від 15.11.2017.

В свою чергу, позивачем також заявлено вимогу про зобов`язання відповідача - 2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером: 4620385300:12:004:0042, площею 24,4164 га, в розпорядження держави в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на зазначене, у зв`язку з визнанням недійсним Договору оренди водного об`єкта від 15.11.2017, земельна ділянка з кадастровим номером: 4620385300:12:004:0042, площею 24,4164 га підлягає поверненню державі, зокрема, Львівській обласній державній адміністрації, як власнику зазначеної земельної ділянки.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи сторін, які не узгоджуються із зазначеними висновками суду є неспроможними та до увагу не приймаються.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Щодо інших доводів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі суд дійшов висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідачів відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір оренди водного об`єкту (землі) від 15.11.2017, укладений між Львівською обласною державною адміністрацією та Фізичною особою - підприємцем Саганом Михайлом Михайловичем.

3. Зобов`язати Фізичну особу - підприємця Сагана Михайла Михайловича (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером: 4620385300:12:004:0042, площею 24,4164 га, в розпорядження держави в особі Львівської обласної державної адміністрації (79008, м. Львів, вул. Винниченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 00022562).

4. Стягнути з Львівської обласної державної адміністрації (79008, м. Львів, вул. Винниченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 00022562) на користь Львівської обласної прокуратури (адреса: 79005, м. Львів, просп. Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сагана Михайла Михайловича (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Львівської обласної прокуратури на користь Львівської обласної прокуратури (адреса: 79005, м. Львів, просп. Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано після виходу судді з лікарняного 07.10.2026.

Суддя Світлана ПОГРІБНА